Олег Приходько

24 квітня 2025, 10:44

Часто чую запитання : чи варто популяризувати інвестиції українців у закордонну нерухомість, коли в Україні триває війна? Пропоную розібрати це питання з економічної та моральної точок зору, щоб кожен міг зробити усвідомлений вибір! Економічний аспект: чи послаблює це Україну? Інвестиції у закордонну нерухомість – це спосіб диверсифікації активів і захисту капіталу в умовах нестабільності (при умові, що це не безповоротний вивід). За даними аналітиків, українці дедалі частіше обирають ринки Іспанії, Туреччини чи Балі, де дохідність від оренди може сягати 12-17% річних у твердій валюті. Це привабливо, адже гривня знецінюється, а війна створює ризики для місцевих активів. Але чи шкодить це Україні? Частково так. Виведення капіталу за кордон зменшує інвестиції в українську економіку, яка критично потребує підтримки. У 2023 році 36% українців інвестували в нерухомість усередині країни, що сприяло відновленню ринку. Якщо ці кошти спрямовуються за кордон, ми втрачаємо потенціал для відбудови інфраструктури та створення робочих місць. За оцінками KPMG, відбудова України потребує сотень мільярдів доларів, і приватні інвестиції відіграють ключову роль. Однак не все так очевидно, як здається на перший погляд. Інвестиції за кордон можуть стати «запасним аеродромом», забезпечуючи фінансову стабільність родинам, які потім реінвестують зароблене в Україну (але це не точно). Крім того, закордонні активи можуть бути джерелом валютних надходжень через оренду чи перепродаж. Моральний аспект: патріотизм чи прагматизм? Популяризація закордонних інвестицій може сприйматися як заклик «тікати» з країни в час, коли єдність і підтримка України – на першому місці. Морально це викликає дискусії: чи етично вкладати гроші за кордон, коли вдома потрібна кожна гривня? Багато українців відчувають обов’язок інвестувати в рідну економіку, адже це не лише фінанси, а й віра в майбутнє країни. Наприклад, інвестиції в нерухомість у західних регіонах України вже показують стабільне зростання, а вступ до ЄС може зробити наш ринок ще привабливішим. З іншого боку, війна змусила багатьох шукати безпеку для сімей і заощаджень. Інвестиції за кордон – це не зрада, а прагматичний крок для тих, хто хоче захистити своє майбутнє. Морально це виправдано, якщо людина продовжує підтримувати Україну іншими способами – через донати, податки, волонтерство чи бізнес. Чи доцільно популяризувати? Популяризація закордонних інвестицій має бути обережною. З одного боку, це дає українцям інструмент для збереження капіталу, що особливо актуально в умовах економічної нестабільності. З іншого – надмірна популяризація може відволікати від внутрішніх можливостей і послаблювати економіку. Краще просувати збалансований підхід: інвестуйте за кордон для диверсифікації, але не забувайте про Україну. Наприклад, вкладайте в новобудови у безпечних регіонах чи викуп інвесторських активів, де дохідність може сягати 8-9% річних. Резюме Інвестиції у закордонну нерухомість – це розумний крок для захисту капіталу, але лише як частина стратегії. Україна зараз – це не лише виклик, а й можливість: низькі ціни на нерухомість, потенціал зростання після війни та євроінтеграція роблять наш ринок перспективним. Інвестуйте розумно: частину коштів залишайте вдома, щоб підтримати економіку, а частину – спрямовуйте за кордон для безпеки. Так ви будете не лише прагматиком, а й патріотом! А що думаєте ви: інвестувати за кордон чи підтримувати Україну? #нерухомість #інвестиції #Україна #війна #економіка

18 квітня 2025, 07:18

Скасування права орендарів на позаконкурентний викуп державного та комунального майна, ухвалене Верховною Радою 16 квітня 2025 року ( законопроєкт №12230 ), спрямоване на ліквідацію корупційної схеми, відомої як «викуп через невід’ємні поліпшення». Це рішення може вплинути на ринок нерухомості України загалом, але більше — на оренду особливо «смачних» обʼєктів нерухомості у особливо «жирних» локаціях. Вплив на ринок нерухомості України 1. Підвищення прозорості та конкуренції: • Орендарі втратили можливість викуповувати майно за заниженою вартістю після внесення невід’ємних поліпшень на 25% від ринкової вартості об’єкта. Натомість викуп можливий лише через прозорі аукціони, що відкриває доступ до майна ширшому колу покупців. • Аукціони сприятимуть формуванню ринкових цін, що збільшить надходження до державного та місцевих бюджетів і зменшить корупційні ризики. 2. Зміна поведінки орендарів: • Орендарі можуть скоротити інвестиції в невід’ємні поліпшення, оскільки вони більше не гарантують права викупу. Це може призвести до погіршення стану деяких орендованих об’єктів, особливо тих, що потребують значних ремонтів. • Водночас орендарі отримали переважне право викупу за ціною, визначеною на аукціоні, або компенсацію за вкладені поліпшення, якщо майно придбає інший покупець. Це може заохочувати їх брати участь в аукціонах. 3. Пожвавлення ринку комерційної нерухомості: • Збільшення кількості об’єктів, доступних для приватизації через аукціони, може активізувати ринок комерційної нерухомості, особливо в регіонах із значною кількістю державного та комунального майна. • Проте в короткостроковій перспективі можливе тимчасове зниження попиту на оренду таких об’єктів, що може зменшити доходи місцевих бюджетів від оренди. 4. Довіра інвесторів: • Усунення корупційної схеми підвищить довіру до ринку нерухомості, що важливо для залучення як внутрішніх, так і іноземних інвесторів, особливо в контексті повоєнної відбудови. Передумови для поліпшення ситуації 1. Ефективна система аукціонів: • Успіх реформи залежить від прозорої та ефективної роботи електронних торговельних систем, таких як ProZorro.Продажі. Попередній досвід свідчить, що ці платформи здатні забезпечити конкуренцію та справедливі ціни. • Важливо забезпечити широку участь у торгах, зокрема через інформаційні кампанії для потенційних інвесторів. 2. Стабільне правове поле: • Чітке врегулювання механізмів компенсації за невід’ємні поліпшення та переважного права викупу сприятиме довірі орендарів і покупців. • Послідовність у реалізації реформи без частих змін законодавства зміцнить впевненість учасників ринку. 3. Економічна стабільність і повоєнна відбудова: • Зростання економіки та приплив інвестицій у повоєнний період створять попит на комерційну нерухомість, що посилить ефект від реформи. • Міжнародна фінансова підтримка може сприяти модернізації інфраструктури аукціонів і підвищенню їхньої доступності. Ризики 1. Скорочення інвестицій в орендоване майно: • Орендарі, побоюючись втрати права на викуп, можуть утримуватися від ремонтів чи модернізації об’єктів, що призведе до їхнього зносу та зниження привабливості для майбутніх покупців. 2. Недостатня участь в аукціонах: • Якщо аукціони не залучатимуть достатньої кількості учасників через низьку інформованість, економічну нестабільність чи бюрократичні бар’єри, це може призвести до низьких цін або непродажу об’єктів. 3. Опір з боку зацікавлених груп: • Особи, які раніше отримували вигоду від позаконкурентного викупу, можуть чинити опір реформі через лобіювання чи судові позови, що затягуватиме її впровадження. 4. Короткострокові бюджетні втрати: • Зменшення попиту на оренду може тимчасово скоротити доходи місцевих бюджетів, особливо в регіонах, де оренда державного майна є значним джерелом надходжень. Висновок Скасування позаконкурентного викупу майна є кроком до прозорості та ринкових механізмів у приватизації, що позитивно вплине на ринок нерухомості в середньо- та довгостроковій перспективі. Реформа сприятиме конкуренції, залученню інвесторів і зростанню бюджетних надходжень. Однак успіх залежить від ефективної реалізації аукціонів, стабільного правового поля та економічного відновлення. Короткострокові ризики, такі як зниження інвестицій в орендоване майно чи опір зацікавлених груп, потребуватимуть уваги з боку держави для їх мінімізації.

15 квітня 2025, 08:37

Памʼятаєте, коли були кризи на фінансовому ринку України, то масово закривалися банки і фінансові установи. А чому зараз, під час війни, є скрутне становище на будівельному ринку України і при цьому не закриваються девелоперські компанії? Питання цікаве? Щоб відповісти на нього, давай розберемося в причинах закриття банків під час фінансової кризи та особливостях нинішньої ситуації на будівельному ринку України під час війни. Чому масово закривалися банки під час фінансової кризи? 1. Криза ліквідності та нестабільність банківської системи: • Під час фінансової кризи 2008–2009 років (і частково 2014–2016) українські банки зіткнулися з відтоком депозитів, адже населення втратило довіру до фінансових установ. Люди масово забирали кошти, що призводило до нестачі ліквідності. • Багато банків мали «токсичні» активи — кредити, які не поверталися, або вкладали кошти в ризиковані проєкти. Це послаблювало їхню фінансову стійкість. 2. Недостатня капіталізація: • Банки часто не мали достатнього капіталу, щоб покрити збитки від неповернених кредитів чи відтоку вкладів. Національний банк України (НБУ) посилив вимоги до капіталу, і ті банки, які не могли їх виконати, виводилися з ринку. 3. «Очищення» банківської системи: • У 2014–2016 роках НБУ провів масштабне «очищення» банківського сектору. Банки, які працювали як «фінансові піраміди», не розкривали реальних власників або мали непрозору звітність, закривалися. За даними НБУ, з 180 банків у 2014 році до 2021 року залишилося менше 70. 4. Економічна нестабільність: • Девальвація гривні, інфляція та спад економіки посилили тиск на банки. Вони не могли ефективно управляти активами в умовах кризи. Чому зараз девелоперські компанії не закриваються масово, попри скрутне становище? 1. Різна природа бізнесу: • Банки залежать від ліквідності та довіри клієнтів. Якщо довіра падає, люди забирають депозити, і банк може швидко стати неплатоспроможним. Девелоперські компанії, навпаки, працюють із довгостроковими проєктами та менш чутливі до моментальних змін настроїв клієнтів. • Будівельний бізнес часто фінансується за рахунок попередніх продажів (квартири продаються ще на етапі будівництва), що дає певну фінансову подушку. 2. Державна підтримка та адаптація: • Під час війни держава запровадила програми, які частково підтримують будівельний сектор, наприклад, «єОселя» — пільгове іпотечне кредитування. Це стимулює попит на житло, особливо в безпечніших регіонах. • Деякі девелопери адаптувалися до умов війни, зосередившись на проєктах у західних областях, де попит на житло залишається стабільним через внутрішню міграцію. 3. Відсутність жорсткого регуляторного тиску: • На відміну від банківського сектору, де НБУ активно виводив з ринку неплатоспроможні установи, будівельний ринок менш регулюється. Немає аналогічного «очищення», яке б змушувало слабких гравців залишати ринок. Навіть компанії з фінансовими труднощами можуть «заморожувати» проєкти, а не закриватися. 4. Соціальна значущість житлового будівництва: • Житло — це базова потреба, і попит на нього зберігається навіть у складні часи, особливо в містах, куди переїжджають люди через війну. Закриття девелоперів могло б посилити дефіцит житла, про який уже говорять експерти. • Уряд і місцеві органи влади зацікавлені в підтримці будівельного сектору, адже він генерує робочі місця та податки. 5. Фінансова стійкість великих гравців: • Великі девелоперські компанії, які домінують на ринку, часто мають диверсифіковані джерела фінансування (власні кошти, кредити, інвестиції). Вони можуть перечекати кризу, на відміну від дрібних банків, які були вразливішими під час фінансової кризи. • Деякі компанії призупиняють проєкти або зменшують обсяги будівництва, але це не означає їхнього банкрутства. 6. Вплив війни та регіональні відмінності: • Війна вплинула на будівельний ринок нерівномірно. У східних і південних регіонах будівництво майже зупинилося через бойові дії, але в центральних і західних областях активність триває. Це дозволяє девелоперам перерозподіляти ресурси. • На відміну від банків, які працюють у єдиній фінансовій системі, девелопери можуть маневрувати між регіонами, уникаючи повного краху. Чому ситуація все ж складна для девелоперів? Хоча масового закриття немає, будівельний ринок переживає труднощі: • Зростання собівартості: Ціни на будівельні матеріали зросли на 30–50% через логістичні проблеми та інфляцію. • Зниження попиту: Через економічну нестабільність і міграцію населення платоспроможний попит на житло впав. • Проблеми з фінансуванням: Банки обмежують кредитування, а інвестори стали обережнішими. • Ризики для малих компаній: Дрібні девелопери, які не мають фінансових резервів, усе ж можуть збанкрутувати, але це не так помітно, як із великими гравцями. Висновок Банки закривалися масово через кризу ліквідності, жорстке регулювання НБУ та втрату довіри клієнтів. Девелоперські компанії, попри скрутне становище, не зазнають такого тиску, бо їхній бізнес менш залежний від моментальної ліквідності, а держава зацікавлена в збереженні будівельного сектору. Великі девелопери адаптуються, перерозподіляючи проєкти в безпечні регіони, а малі можуть «заморожувати» роботу, уникаючи банкрутства. Однак, якщо війна затягнеться, а економічна ситуація погіршиться, кількість банкрутств у будівельному секторі може зрости, особливо серед невеликих компаній. #нерухомість #банки #фінанси #житло #інвестиції

26 лютого 2025, 07:57

🤖 ШІ наступає: які професії в українському девелопменті нерухомості опиняться під ударом у найближчі 5-7 років? 🤖🦿😢 Вітайте новий тренд, який уже сколихнув світ і докотився до наших широт! Найбільший банк Сінгапуру DBS днями оголосив, що протягом наступних трьох років скоротить 4000 (Ого!!!) робочих місць. Причина? Штучний інтелект (ШІ) береться за справи, які колись вважалися «суто людськими». І це не десь у далекій галактиці, а прямо зараз, у 2025 році! То що ж чекає на український ринок девелопменту нерухомості до 2030–2035 років? Як людина з ринку із більше ніж 20-річним досвідом у цій сфері, я готовий поділитися своїми думками та розкласти все по поличках. Хто в зоні ризику? Топ-7 професій під прицілом ШІ 1️⃣ Аналітики ринку нерухомості: прощавай, Excel Уявіть: ШІ аналізує 10 мільйонів оголошень із ЛУН, OLX, дані Держстату та супутникові знімки за 15 хвилин – і видає точний прогноз, де в Києві будувати наступний ЖК. За даними McKinsey, уже до 2030 року 30% аналітичних задач у нерухомості автоматизуються. Люди залишаться хіба що для «людських» нюансів – типу, чи захочуть кияни жити поряд із новим сміттєпереробним заводом. 2️⃣ Бухгалтери: цифри рахуватиме машина У 2023 році в Україні витрати на будівництво зросли на 18% через інфляцію та війну (за даними Мінрегіону). ШІ уже вміє оптимізувати бюджети проєктів із точністю до 99%, відстежуючи ціни на бетон чи арматуру в реальному часі. Рутинна звітність? Її замінять ERP-системи з ШІ, а бухгалтерам залишиться хіба що стратегія. 3️⃣ Рієлтори: «Привіт, я ваш віртуальний агент!» У США чат-боти з ШІ закривають 15% угод із нерухомістю на початковому етапі (дослідження NAR, 2024). В Україні до 2030 року віртуальні тури по квартирах і відповіді на питання «а де тут метро?» від ШІ стануть нормою. Але складні переговори з клієнтом, який хоче «з видом на Північний міст за $500», машини поки не потягнуть. 4️⃣ Креслярі та проєктувальники: ШІ малює швидше Генеративний дизайн від Autodesk уже скорочує час на проєктування на 40%. Уявіть: ви кажете ШІ «хочу енергоефективний будинок на 200 квартир», і за 10 хвилин отримуєте 5 варіантів планів. У 2024 році в Польщі так збудували цілий квартал – в Україні це реальність до 2032-го. 5️⃣ Юристи типових договорів: ШІ знає закон Платформи типу DocuSign із ШІ уже генерують договори за 3 секунди, враховуючи українське законодавство. У 2023 році в нас зареєстрували 120 тисяч угод із нерухомістю (Держреєстр) – уявіть, скільки з них могли б оформити машини! Юристам залишаться лише судові баталії. 6️⃣ Логісти закупівель: ШІ купує розумніше Ціна цементу в Україні коливалася від 2500 до 3200 грн за тонну в 2024 році. ШІ може прогнозувати такі стрибки з точністю 95% і знаходити постачальників за 2 кліки. До 2030 року логістика в девелопменті стане майже повністю автоматизованою. 7️⃣ Інспектори якості: дрони бачать усе У Європі дрони з ШІ скоротили витрати на інспекцію будмайданчиків на 25% (дані 🇪🇺 Eurostat, 2024). В Україні, де після війни відбудова набере обертів, до 2035 року ШІ з камерами перевірятиме, чи правильно залили фундамент, залишивши людям лише фінальні вердикти. 🇺🇦Український контекст: відбудова + економія = ШІ Після війни в Україні прогнозують бум девелопменту – до 2030 року потрібно буде відбудувати 150 тисяч зруйнованих об’єктів (оцінка Світового банку). Але грошей мало, а спеціалістів іще менше – за 2024 рік із країни виїхало 12% будівельників (Мінрегіон). Це ідеальний ґрунт для ШІ: великі компанії (без назв, ніякої реклами, але вони є, я знаю) уже тестують автоматизацію, і до 2032 року 20–25% операційних процесів у девелопменті можуть перейти до машин. ❓Що далі? ШІ – це не лиходій у вигляді невидимого Термінатора Т-2030 із фантастичного фільму, а інструмент, який уже тут. До 2030 року він забере велику частину рутини, але залишить простір для креативу й стратегії. Хочете залишитися в грі? Вчіться працювати з ШІ, як із колегою – наприклад, освоюйте BIM-технології чи аналітику даних. Бо майбутнє девелопменту – це не «люди проти машин», а «люди з машинами». 🤵🤝🤖

24 лютого 2025, 09:34

Чи вплине потенційна угода про співпрацю між Україною та США щодо корисних копалин на український ринок нерухомості і чи не ховається за цим здача наших національних інтересів. Ця тема — справжній детектив, де економіка, геополітика та ціни на квадратні метри переплітаються в одну інтригуючу історію. Тож давайте зануримося! Що угода може зробити з ринком нерухомості? Уявіть: американські компанії заходять у Житомирську область, щоб видобувати титан, або копають рідкісноземельні метали десь на заході України. Якщо угода принесе сюди серйозні інвестиції, економіка пожвавиться, як людина від кави зранку. Нові робочі місця, ширші гаманці в українців, а з ними — і більший попит на житло. У регіонах видобутку ціни на будинки та земельні ділянки можуть злетіти на 10–20% за рік — це як джекпот для місцевих продавців! А там, де копалини, з’являться дороги, склади, можливо, навіть нові містечка для працівників, тож комерційна нерухомість теж піде вгору. Київ та великі міста відчують це менш прямо, але приплив іноземних інвесторів і зростання доходів можуть оживити первинний ринок, який зараз, скажімо чесно, дрімає — у столиці попит лише 10–20% від довоєнного рівня. Якщо ж США ще й додадуть безпекових гарантій, довіра до України зросте, а з нею — і бажання купувати квартири чи офіси. Але є й темна сторона: якщо доходи від копалин витікатимуть за кордон, гривня послабшає, будівельні матеріали подорожчають, і житло стане «золотим» — гарним, але недосяжним. Коли, хоча б теоретично, чекати змін? Станом на 24 лютого 2025 року угода ще в процесі — переговори гудуть, як бджолиний вулик, і, кажуть, фінал уже близько. Якщо підписи поставлять найближчим часом, перші економічні хвилі покотяться до кінця року: інвестпроєкти оголосять, лопати в землю встромлять. А от ринок нерухомості відгукнеться пізніше — десь у 2026-му, коли інфраструктура запрацює, а гаманці українців (чи інфляція) покажуть, куди все котиться. А що з національними інтересами? Тут починається найцікавіше! Чи не віддаємо ми свій скарб за копійки? Якщо США заберуть (та чи або наші віддадуть) контроль над ресурсами — наприклад, видобуватимуть наш титан, а перероблятимуть у себе, — Україна може залишитися з носом: сировину віддали, а додану вартість втратили. Це як продати зерно, а не борошно чи хліб. Економічна залежність від іноземців, екологічні шрами на наших землях і розмиті обіцянки безпеки замість твердого «так» від НАТО — ось що насторожує. Якщо доходи тектимуть за океан, а нам дістануться лише крихти, ринок нерухомості може зіткнутися з парадоксом: ціни ростуть, а купувати нікому. Та є й світло (звісно, що поки що уявне) в тунелі. Уявіть угоду, де США інвестують у спільні заводи, діляться технологіями, а Україна стає не просто сировинним придатком, а партнером. Це нові робочі місця, модернізовані міста і навіть геополітичний щит від Росії. Тоді нерухомість не просто подорожчає — вона стане символом економічного стрибка. То що в підсумку? Усе залежить від деталей угоди, які поки ховаються за завісою переговорів. Якщо це партнерство з гарантіями безпеки й реінвестиціями, то до 2026 року ми побачимо бум на ринку нерухомості — від хатинок біля шахт до офісів у Києві. Але якщо це гра в одні ворота, де Україна віддає ресурси без вигоди, то зростання цін буде лише ширмою для економічної стагнації. Тож тримаємо руку на пульсі — щойно з’являться умови угоди, одразу стане ясно, чи це наш тріумф, чи тиха капітуляція. Але все ще є надія на варіант win-win. Правда ж є?

12 лютого 2025, 07:52

Річна інфляція в Україні у січні 2025 року прискорилася до 12,9%. Це тривожний сигнал для ринку нерухомості, адже зростання цін на матеріали, девальвація гривні та можливе скорочення міжнародного фінансування (а дзвіночки ми чуємо все частіше) суттєво вплинуть на ситуацію. 1. Вартість будівництва зростала, зростає і буде зростати. ✅ У 2024 році середня вартість будівництва житла зросла на 35-40%, і у 2025 році цей тренд продовжиться. ✅ Головні причини: девальвація гривні, подорожчання імпортних матеріалів та підвищення зарплат у будівельному секторі. ✅ Якщо курс гривні перетне позначку 45 грн/$, ціни на квартири можуть зрости ще на 15-20% протягом року. 2. Доступність іпотеки залишається проблемою ✅ Пільгова іпотека «єОселя» забезпечує 90% всіх іпотечних угод, але її майбутнє залежить від наявності доступних грошей. ✅ У 2024 році середня ставка на ринку нерухомості (поза «єОселею») становила 22-25% річних, що робить кредити малодоступними. ✅ У разі скорочення фінансування «єОселі» кількість покупців, які можуть дозволити собі житло в кредит, зменшиться вдвічі. 3. Попит все більше зміщується на готове житло ✅ У 2024 році частка покупців, які обирали квартири в готових будинках, зросла до 65% (у 2023 році – 50%). ✅ Первинний ринок стикається з проблемою довіри: обсяги введеного в експлуатацію житла у 2024 році скоротилися на 30% порівняно з довоєнним рівнем. ✅ Найбільший попит – на 1-кімнатні квартири 35-50 м² та 2-кімнатні до 70 м², оскільки вони найкраще підходять як для подальшої здачі в оренду так і для власного проживання. 4. Інвестори шукають вигідні варіанти ✅ Орендна нерухомість у Києві демонструє 12-15% річної дохідності, що робить її привабливою для інвесторів. ✅ Попит на комерційну нерухомість (офіси, склади) у 2024 році зріс на 20% завдяки релокації бізнесу із зон бойових дій і прилеглих територій. Висновок Ринок нерухомості став динамічним і адаптується до нових реалій: ціни намагаються зростати більш швидко, кредитування залишається недоступним, а покупці шукають надійні варіанти. Девелоперам, які не тільки будують на межі фантастики та ще й пропонують готове житло, розстрочку та гнучкі умови купівлі, буде легше залучити покупців. А покупцям і інвесторам все тяжче стане знаходити доступні варіанти для інвестицій.

18 жовтня 2024, 09:34

За результатами попереднього місяця, вересня, за даними НБУ, депозитний портфель загалом по банківській системі зріс на 22,9 млрд грн (2%) і складає 1,2 трлн грн. Гривневих депозитів українці принесли в банки на 17,8 млрд (2,4%). Депозитний портфель в національній валюті налічує 767,5 млрд грн. Середня депозитна ставка для заощаджень у гривні виросла на 0,1 в.п. і становить 12,4% річних. Дохідність валютних вкладів не змінюється від травня місяця. Середня ставка для долара – 1,2% річних. Депозитний портфель в іноземній валюті виріс на $129 млн (1.3%) і складає $9,7 млрд. Зростання депозитного портфеля на 22,9 млрд грн у вересні свідчить про стабільний рівень довіри до банківської системи. При цьому, середня ставка за гривневими депозитами у 12,4% річних конкурує з потенційним доходом від інвестицій у нерухомість, особливо в умовах сталої вартості житла на тлі обмеженої пропозиції, яка показує тенденції на зменшення обʼємів. Війна створює ризики, але також відкриває можливості для тих, хто має стратегічний підхід. Сьогодні нерухомість залишається привабливою інвестицією з кількох причин. По-перше, попит на житло в післявоєнний період прогнозовано зростатиме через необхідність відновлення інфраструктури. По-друге, нерухомість є активом, що захищає від інфляції, яка, попри стабілізацію гривні, залишається ризиком. Інвестування у первинний ринок може дати значно вищий дохід, ніж депозити у 12,4%, особливо з урахуванням можливих післявоєнних програм підтримки будівництва та відновлення житла. Переваги інвестицій у нерухомість під час війни: 1. Захист від інфляції. Нерухомість є надійним активом, що здатний зберігати та примножувати капітал, особливо в умовах інфляції, яка може «з’їсти» дохід від банківських депозитів. 2. Довгостроковий дохід. Інвестиції у житлові чи комерційні об’єкти можуть забезпечити стабільний пасивний дохід через оренду, а в післявоєнний період вартість таких об’єктів, ймовірно, зросте. 3. Попит на житло після війни. Післявоєнна відбудова призведе до значного зростання попиту на нове житло та інфраструктуру, що може збільшити вартість нерухомості на десятки відсотків. 4. Можливість використання державних програм. Після війни можуть з’явитися програми підтримки будівництва, які дозволять інвесторам отримати вигоду від субсидій або податкових пільг. Недоліки інвестицій у нерухомість: 1. Високі початкові вкладення. Нерухомість вимагає значних початкових інвестицій, особливо з урахуванням нинішніх цін, що можуть бути недоступними для багатьох інвесторів. 2. Невизначеність та ризики. Військові дії несуть ризик руйнування або пошкодження об’єктів нерухомості, особливо у прифронтових регіонах. 3. Низька ліквідність. Продаж нерухомості може зайняти більше часу порівняно з виведенням грошей з депозитів, що може стати проблемою у разі термінової потреби в грошах. 4. Додаткові витрати. Утримання нерухомості (ремонт, комунальні послуги, податки) може вимагати додаткових витрат, що знижує загальну дохідність від інвестицій. Інвестуючи у нерухомість, варто ретельно оцінювати всі ризики та можливості, адже цей ринок є перспективним, але вимагає уважного аналізу і підходу. Тому інвестування в нерухомість сьогодні може бути перспективнішою стратегією для тих, хто готовий оцінювати довгострокові перспективи й управляти ризиками.

12 серпня 2024, 07:10

В Україні готуються переписати Житловий кодекс. Другий рік поспіль йде обговорення нового Житлового кодексу. Мінфін опублікував інтерв’ю з пані Оленою Шуляк, головою комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. У цьому дописі про те, до чого готують українців, які є протиріччя озвучених заяв, що прозвучало неоднозначно, кому вигідні зміни, хто виявиться вигодонабувачем у кінцевому рахунку. Те, що Житловий кодекс, чинний з радянського минулого давно настав час змінити – питання беззаперечно вірне, то чому ж так довго товчемо воду в ступі? Неможливо висунуту бодай якийсь аргумент проти того, що з оновленням Житлового кодексу Україна запізнилися на 15−20 років. Але, як завжди, диявол ховається в деталях. На даний час були підняті питання (із тих, про які знову були підсвічені) нового Житлового кодексу обертаються навкруги соціального житла. Адже воно, в теорії, повинно вирішити питання і черг на отримання житла «від держави», і його будівництва, і пошуку джерел фінансування. Розв’язати питання черг за рахунок створення нової програми «Єдина інформаційна житлова система» — це буде той ще виклик. Хоча, у єОселю теж мало хто вірив, а ця іпотечна програма реально не тільки надала можливість деяким категоріям українців придбати собі житло, а й уберегла деяких девелоперів від банкрутства. Тому, і успіх нової програми буде полягати у бажанні влади її розвитку та пошуків джерел фінансування. Як зазначається, сьогодні в Україні є чималий фонд приватного житла, який потенційно може бути використаний під соціальну оренду. Може укладатися відповідний договір між власником житла й органом місцевого самоврядування. Тобто місцевий орган управління зможе взяти таке приватне житло в оренду (чи можливо його комунальне підприємство, типу «МіськЖитлоСоцЗабезпечКварт») за договірною ціною і потім надавати його соціальним орендарям за тією ціною, яку вирахують, проаналізувавши дохід родини. І ось тут починаються неоднозначні питання (хоча, ніхто і не обіцяв, що буде легко). Тобто виходить, що приватні інвестори, які володіють великими пулами нерухомості, вже зараз не в змозі забезпечити собі доходність з власної нерухомості? Можливо це відбувається на фоні значного спаду доходів українців, які не можуть собі дозволити орендувати житло за ринковими цінами. То, чому б їм, приватним власникам житла, не скористатися допомогою держави. Цікавий бізнес концепт вимальовується, тільки є одне питання: чи не буде держава доплачувати власникам житла з місцевих бюджетів різницю між ринковими та соціальними цінами? Чому б і ні? А якщо ні, то де сенс приватним власникам житлової нерухомості здавати свою нерухомість державі, щоб отримати менше доходів, ніж можна було отримати з ринку? Як говориться, поки питань більше ніж відповідей. Але це не критично, при бажанні, всі питання можна розв’язати. Ще одна складова наповнення банку соціального житла – це банк довгобудів. І тут мене реально насторожила думка про те, що держава, своїми законами може перетворити довгобуди на соціальне житло. І тут виникає ще більше питань. Які саме довгобуди можуть змінити свій статус і перейти в категорію соціального житла. Звісно ж, промисловій чи офісній нерухомості ніхто не буде змінювати її статус. А от житлові довгобуди – це перші кандидати на зміну статусу. От тільки що робити з тими інвесторам, які вклали у ці довгобуди свої кошти? Чи можливо існують на первинному ринку Україні довгобуди, які вже побудовані на 15-30-60% і у них немає інвесторів з моменту старту продажів? Очевидно, що зміна статусу довгобуду, у якого є і власник, якась девелоперська компанія, і інвестори, фізичні та/чи юридичні особи без розв’язання питань їх власності, зайде в глухий кут. А найбільш проста схема: «забрати все і поділити», якось не укладається в принципи дій країни, в якій заборонена комуністична ідеологія. От і виходить, що найбільш простий шлях до соціального житла – це будівництво нової нерухомості. І цей шлях буде непідсильним без дешевих іноземних кредитів. Ох, вже ці кредити, державі б розрахуватися з кредитами, які накопичуються під час війни. Але, без цього вже ніяк, це вже доля онуків та правнуків сучасного покоління. І тут виникає чергове питання: якщо побудовані об’єкти нерухомості не будуть реалізовані за ринковими цінами, то у будь-якого будівельника виникне слушне питання: до з чиєї кишені будуть урівноважені терези між витратами на будівництво і (недо)отриманими доходами? Також, залишається питання необхідного об’єму соціального житла для…. Тут вже треба рахувати не лише населення українців, яким потрібний соціальний захист, а й взагалі б зрозуміти, скільки нас залишилося зараз і залишиться після кінця війни. Про демографічне питання вже було багато сказано і це велика біда і проблема України, не лише як держави, а так і країни. При наявності багатьох питань, позитив у всьому цьому те, що вже зараз, кожен охочий може не лише долучитися до обговорення нового Житлового кодексу, а й планувати свій майбутній розвиток бізнесу з врахуванням тих змін, що настають і нових реалій життя, при умові, що країна побачить новий закон. Час змін, нова Україна.

4 липня 2024, 12:24

За минулі два місяці у мешканців українських мегаполісів чи не найбільш частим питанням для обговорення є питання електроенергії у їхніх житлових комплексах. Висотне житлове будівництво України ніколи не переймалося питанням резервного живлення новобудов. Але часи змінилися і всі раптом зрозуміли, що ліфти, подача води та каналізація краще працюють при наявності електроенергії. Відтепер українські девелопери ринку нерухомості все частіше звертають увагу на резервні джерела живлення для великих житлових комплексів. От тільки чи «підйомне» то для теперішнього і майбутнього ринку нерухомості питання? Які взагалі бувають системи і яка їх орієнтовна вартість? Ось кілька надійних варіантів з короткими технічними характеристиками та орієнтовною вартістю: 1. Дизельні генератори: — Cummins QSK95 Series: потужність до 3.5 МВт, вартість $1.5-2 млн. — CAT 3516C: потужність до 2.5 МВт, вартість $0.9-1.5 млн. 2. Газові генератори : — Generac SG Series: потужність до 1 МВт, вартість $250-500 тис. — MTU Onsite Energy: потужність до 2 МВт, вартість $500 тис. — 1.2 млн. 3. Акумуляторні системи : — Tesla Megapack: потужність до 3 МВт, вартість $1.2-1.5 млн. — LG Chem ESS: потужність до 1 МВт, вартість $500-800 тис. 4. Сонячні панелі з акумуляторами: — SunPower Equinox: до 10 кВт, вартість $30-50 тис. — LG NeON R + RESU: до 12 кВт, вартість $40-60 тис. 5. Мікро-мережі: — Schneider Electric: вартість $500 тис. — 5 млн. — Siemens: вартість $1-5 млн. 6. Вітрові турбіни: — GE Haliade-X: потужність до 12 МВт, вартість $12-15 млн. — Siemens Gamesa: потужність до 14 МВт, вартість $15-18 млн. Встановлення резервних джерел живлення у житлових комплексах в Україні могло б забезпечити надійність та комфорт мешканців у будь-яких ситуаціях. А під час реалізації таких проєктів, відділи продажів на свої бонуси, могли б їсти устриці і запивати їх рожевим вином. На довгій дистанції, такі системи могли б заощаджувати витрати мешканців на енергозабезпечення власних помешкань.💡 #нерухомість #Україна #резервнеживлення #інновації #житловікомплекси