Приватбанк: «чому?» і «що далі?»

100% націоналізація системного Приватбанку, в якому сконцентровано понад третини вкладів населення і переважна більшість безготівкових платежів — складний технологічний та економічний процес, що для уникнення проблем в обслуговуванні клієнтів вимагає узгодженості дій усіх зацікавлених сторін — Мінфіну, НБУ, старих власників і менеджменту, а також відповідальності позичальників та вкладників.

Якщо подальші дії старих приватних власників і менеджменту не йтимуть у розріз з наданими ними зобов'язаннями і сприятимуть м'якому переходу системи під управління новій команді, а клієнти банку зберігатимуть спокій, складнощі для клієнтів будуть мінімальними.

Ключові виклики на сьогодні:

• забезпечення безперебійності функціонування системи інтернет-банкінгу Приват-24;
• недопущення витоку і нецільового використання інформації про персональні дані і транзакції малого і середнього бізнесу;
• підтримка ліквідності для забезпечення усіх бажаючих зняти кошти з поточних рахунків та депозитів із можливістю дострокового розірвання.

У наступному році ключові задачі перед новим менеджментом такі:

• реструктуризація гігантського інсайдерського кредитного портфелю, формування резервів під кредитні ризики;
• пошук нового відповідального інвестора для компенсації втрат платників податків, за чий рахунок проводиться націоналізація;
• зміна бізнес-моделі, яку на даний момент можна охарактеризувати як «банк-пилесос» чи «банківська піраміда».

Сьогоднішні заяви очільників держави, наявність давно прописаного сценарію націоналізації в законодавчих актах та меморандумі з МВФ свідчать, що ситуація знаходиться під постійним контролем, а рішення про вхід держави було необхідним та зваженим.

За збереженість і якість обслуговування поточних та депозитних рахунків у Приватбанку відсьогодні взяла відповідальність держава, про що свідчать синхронні заяви вищого керівництва в особі міністра фінансів, голови НБУ, прем'єр-міністра і президента країни.

Головні причини проблем, які привели до добровільної націоналізації Приватбанку:

• різке падіння здатності Приватбанку генерувати чистий процентний дохід протягом 2015-2016 р.р., пов'язане зі значними процентними витратами через вимушене утримання депозитних ставок на максимальному рівні для утримання лояльності клієнтів;
• погіршення фінансового стану через надмірне зростання витрат, необхідних для функціонування бізнес-моделі «банка-пилесоса»;
• високоризикове кредитування компаній, через ланцюжки офшорних компаній пов'язаних зі старими власниками;
• відсутність бажання або можливості старих приватних власників збільшити капітал для формування адекватних резервів під кредитні ризики;
• наявність простроченої заборгованості перед НБУ за кредитами рефінансування;
• падіння кредитного рейтингу Приватбанка та незадовільні результати стрес-тестування НБУ;
• інформаційні атаки, які хоч могли підштовхнути власників піти на умови влади, важко назвати самодостатніми причинами націоналізації, оскільки мали під собою глибинні підстави.

Подальше збереження status quo було неможливим і загрожувало фінансовій стійкості системи через подальше збільшення обсягу кредитного ризику, загрози набігу на банк зі сторони вкладників після падіння ставок чи перебоїв з ліквідністю, а також з огляду на ймовірність загострення політичного протистояння влади зі старими власниками.

Роман Корнилюк,

фінансовий аналітик YouControl