Банкам дають «зелене світло» для обміну інформацією з державою

► Читайте сторінку «Мінфіна» у Facebook: головні фінансові новини

Про що йде мова

Йдеться про механізм, за якого банки, інші фінансові установи та держава системно обмінюються сигналами про підозрілі схеми. В Україні функції підрозділу фінансової розвідки виконує Державна служба фінансового моніторингу.

Логіка підходу проста: жоден банк або слідчий орган окремо часто не бачить повної картини. Злочинні мережі навмисно розподіляють операції між різними установами, рахунками, юрисдикціями та країнами, щоб приховати походження коштів і ускладнити розслідування.

У чому проблема для банків

Головна перешкода для ефективного обміну інформацією досі була не технічною, а юридичною.

Комплаєнс-підрозділи банків часто обмежені правилами банківської таємниці, захисту персональних даних і комерційної конфіденційності. Через це фінансові установи можуть побоюватися, що передача інформації державним органам або іншим учасникам партнерства призведе до позовів, санкцій чи претензій за розголошення даних.

Egmont Group пропонує вирішувати це через законодавчо закріплену «безпечну гавань». Такий механізм має захищати банк, який добросовісно передає інформацію за чітко визначеними правилами та в межах боротьби з фінансовими злочинами.

Інакше кажучи, якщо банк діє не довільно, а в межах установленої процедури, він не має ризикувати відповідальністю за сам факт такого обміну.

Як це має працювати

Публічно-приватне партнерство не означає неконтрольований обмін банківською інформацією. Навпаки, воно потребує чітких правил: хто може передавати дані, кому саме, в яких випадках, у якому обсязі та з яким рівнем захисту.

У такій моделі фінрозвідка та правоохоронці можуть ділитися з банками типологіями, індикаторами ризику та інформацією про актуальні схеми. Банки, зі свого боку, можуть швидше виявляти пов’язані транзакції, рахунки, клієнтів або підозрілу поведінку, яка окремо могла б виглядати непомітною.

Це особливо важливо для складних схем — транскордонного відмивання коштів, шахрайства, фінансування тероризму, ухилення від санкцій, торгівлі людьми, корупційних платежів або незаконного виведення активів.

Приклад Європи

Практичний результат такого підходу вже демонструє Europol Financial Intelligence Public-Private Partnership. EFIPPP працює як майданчик для співпраці між Europol, фінансовими розвідками, правоохоронними органами та фінансовими установами.

Завдяки такому формату учасники можуть швидше обмінюватися релевантною інформацією, виявляти транскордонні схеми й реагувати до того, як кошти зникнуть у ланцюгу переказів або будуть виведені в інші юрисдикції.

Для банків це означає кращу якість фінансового моніторингу. Для держави — більше шансів побачити повну картину злочинної схеми. Для правоохоронців — можливість швидше заморожувати або вилучати активи.

Чому це важливо для України

Для України ідея «безпечної гавані» є особливо актуальною. Фінансова система працює в умовах війни, санкційних ризиків, високої активності шахрайських схем, спроб обходу обмежень і транскордонного руху коштів.

Банки вже виконують значний обсяг фінансового моніторингу, але часто бачать лише свою частину операцій. Якщо підозріла схема проходить через кілька банків або кілька країн, без узгодженого обміну інформацією її важче швидко виявити.

Законодавче закріплення «безпечної гавані» могло б зменшити страх банків перед відповідальністю за добросовісний обмін даними. Водночас такий механізм має супроводжуватися запобіжниками: контролем доступу, фіксацією підстав для обміну, захистом персональних даних і відповідальністю за зловживання.

Що це змінює

Підхід Egmont Group фактично зміщує акцент від формального фінмоніторингу до розвідувальної моделі. Банки мають не просто надсилати окремі повідомлення про підозрілі операції, а працювати в системі, де інформація швидше з'єднується в цілісну картину.

Автор:

Редактор стрічки новин Роман Мирончук

Пише на теми: Економіка, фінанси, банки, криптовалюти, інвестиції, технології