Демонтаж пам’ятника Михаїлу Булгакову викликав дискусії в українських соціальних мережах. Водночас таке рішення місцевої влади відповідає глобальному контексту знесення пам’ятників історичним постатям у західних країнах. Чому так відбувається і що це говорить про нас із вами, розмірковує заступник головного редактора «Мінфіну» Олексій Писарев.
8 червня 2026, 11:34
Колумба і Булгакова «списали»: кого піднімати на п’єдестал після них
Для початку мушу зізнатися. В підлітковому віці Булгаков був одним із моїх улюблених письменників. У мене був його тритомник і я перечитав його весь — деякі твори по 2−3 рази.
Звісно, таке захоплення значною мірою було пов’язано з моєю загальною не надто високою начитаністю. Коли я відкривав нові імена та книги, Булгаков поволі опускався в рейтингу. І зараз залишається як фрагмент спогадів з минулого. Власне, нічого дивного в цьому немає. Булгаков — це автор радше для підлітків. Його однозначність в судженнях та різкість тез — чудово пасують максималізму молодості.
Чи розумів я тоді, що один з моїх улюблених письменників щиро зневажав мою державу, мову і народ загалом. Так, звісно. Щоб побачити це в його творчості, не треба докопуватись до глибинних підтекстів. Булгаков вкрай прямолінійний і автобіографічний, свої погляди він ніяк не завуальовував.
Однак для мене тодішнього це радше було якоюсь дивною особливістю, яку я готовий був пробачати. Мовляв, кожен має свої недоліки.
Тепер повернемося до пам’ятника. Давайте подумаємо, кому і чому ми хотіли б бачити пам’ятники. Звісно, значну роль в цьому відіграє державна політика, але подумаємо над цим питанням з точки зору суспільства. Для мене тут ключові два фактори:
1) значне досягнення цієї людини:
2) особисті риси, які можуть бути взірцем для наслідування.
Звісно, всі люди складні і в кожного є риси, які нам можуть подобатись, а які ні. Кожен міг робити видатні і жахливі вчинки. Тому встановлюючи чи зносячи пам’ятники, ми зважуємо їх співвідношення і визначаємо, що для нас першочергове.
Приміром, кілька років тому у США та низці інших країн було демонтовано близько 30 пам’ятників Христофору Колумбу. Розгляньмо цю постать з точки зору вказаних вимог до пам’ятника.
Чи здійснив Колумб якесь значне досягнення? Безперечно. Він відкрив морський шлях до Америки, що змінило всю подальшу світову історію.
Чи є в нього особисті риси, які можна вважати взірцем для наслідування? Тут теж, так. Для організації такої експедиції потрібні були хоробрість, організаторські здібності і, мабуть, найважливіше, — безмежна віра в свою ідею, завдяки якій він переконав іспанських монархів профінансувати експедицію.
Разом з тим є темна сторона біографії Колумба. Коли його призначили губернатором відкритих територій, він запровадив рабство та важкі податки для місцевого населення. Для того, щоб придушити невдоволення він вдавався до масових страт, а тим, хто недостатньо добре виконував трудові зобов’язання, відрізали носи і вуха. Через жорстокість Колумба як до місцевих жителів, так і до самих колонізаторів, в Іспанію йшов потік скарг. Зрештою він був заарештований за корупцію та надмірну жорстокість і доставлений до Європи в кайданах. В Іспанії його позбавили всіх почестей, але зберегли життя за минулі досягнення.
Знесення пам’ятників Колумбу не означає переписування історії. Ніхто не заперечує його історичний масштаб. Але свідчить про те, що цього недостатньо для вшанування людини. Через свої вчинки він не є прикладом для наслідування. І, відповідно, значна частина людей не бажає бачити його пам’ятники.
Те саме і з Булгаковим. Знесення пам'ятника — це не вирок письменнику. Книги Булгакова досі продаються, ніхто не забороняє їх читати. Йдеться про інше, про те, кого ми вирішуємо вшановувати як приклади для наслідування. І цей вибір говорить саме про наші зміни, а не про історичні постаті з минулого.
Автор:
Джерело:
Мінфін
Коментарі - 22