Місто для життя. Відень

Можливо, я невірно зрозумів ідею Tarasa про те, що необхідно людині для комфортного життя в місті. Відразу скажу, що я не рекламую Відень як місто, куди треба прагнути абощо. Основним стимулом до написання цього тексту була думка показати те, що у Відні організовано краще, ніж у Києві та можна було бачити можливі напрямки реформування. Враження туриста обмежуються зазвичай кількома днями або тижнями. Мені довелося прожити у Відні трохи більше й відчути особливості, які за короткий термін помітити важче.

Про те, що Відень регулярно входить до першої трійки або п'ятірки міст світу із найбільш комфортним життям (вікі), я дізнався уже після того, як звідти повернувся. Особливо порівнювати мені його ні з чим, оскільки в більшості міст, де я бував, не затримувався більше 1–2 тижнів, а в деяких узагалі бував лише зранку до вечора.

Назва

Насправді місто називається Wien [«він» – із трохи продовгуватим «і»], а Wieden [«віден»] – один із районів міста.

Транспорт

Перше (і найбільше), що мене вразило – це транспортна система. Причому система в повному значенні цього слова, а зовсім не те, що полюбляють наші політики ліпити слово «система» куди треба й не треба. Коли один американець спитав, що мені сподобалося, я так і сказав: «Very good transport system». На що він відповів: «Excellent!».

П'ять гілок метро (нехай не вводить вас в оману їх нумерація від U1 до U6) із 101 станцією (!) на місто із 1.7 млн. населенням. Порівняйте з Києвом – три гілки і 51 станція. При цьому в Києві пересадочні станції враховуються двічі як різні, а у Відні пересадочні станції називаються однаково на різних гілках і враховуються один раз. Тобто якщо рахувати київські станції так, як рахуються віденські, то треба 3 станції ще відняти. Кількість гілок і станцій я вважаю основною причиною чому київське метро майже завжди запхане, а віденське – майже завжди вільне. Образно кажучи – це як струмки. В Києві три «струмка», які збирають «води» більше (бо населення значно більше), ніж п'ять «струмків» у Відні. Звісно, київські будуть більш «повноводні». Якби у киян була змога «розтікатися» іще по 3–4 «струмках», у Київському метрополітені було б комфортніше, до чого я, власне, вів.

Електричками можна користуватися повністю як і міським транспортом у межах міста. Якщо плануєте перетнути межі міської зони, тариф відповідно підвищується (про тарифи – нижче). Так, із аеропорту Швехат у Відень можна дістатися спеціальним «шаттлом» CAT (City-Airport Train) без зупинок або перейти на сусідню платформу і заїхати звичайною електричкою з кількома зупинками утричі дешевше.

Різні види транспорту дуже добре підлаштовані один до одного. Наприклад, кінцева зупинка метро Simmering (під землею), зупинка трамвая (на землі) та зупинка електрички S-Bahn (над землею). Вони просто одна над одною. Нікуди йти не треба – всюди вас завезе ескалатор. Із «шаттлу» CAT ви по переходу потрапляєте до станції метро. Із будівлі Західного вокзалу ви також можете відразу потрапити до метро. Із Південним вокзалом у них, правда, не склалося, і до найближчої станції метро одна зупинка на трамваї. Звісно, можна пройти пішки, але якщо з сумкою...

Трамваї ходять із інтервалом у кілька хвилин. Зупинки обладнані покажчиками, на яких видно через скільки хвилин буде найближчий і наступний за ним трамваї. В трамваях є місця для велосипедів і дитячих колясок зі спеціальними кріпленнями.

Ціна проїзду залежить від того, скільки зон ви перетинаєте. Саме місто є однією зоною – 100. Приміська територія поділена на сектори. Так, якщо ви їдете по місту (незалежно яким транспортом), це коштує 1.8 EUR (в 2008 було 1.7 EUR). Якщо автобусом чи електричкою ви їдете у пригород, то це коштує відповідно дорожче. Для кількаденного туриста ціна досить відчутна. Проте, місячний проїзний у межах однієї зони в 2008 коштував трохи більше 50 EUR (точно не пам'ятаю), а на дві – близько 85 EUR. Якщо ж купувати річний проїзний, то він для однієї зони «тягне» близько 360 EUR. Погодьтеся, один євро на день на будь-який вид транспорту, щоб цілий рік не боліла голова як кудись дістатися. При цьому, повторю, громадський транспорт ходить дуже добре. Навіть уночі є спеціальні рейсові автобуси (до речі, у Берліні теж така штука є), які ходять із інтервалом у 30 хвилин і якими можна дістатися навіть у пригород.

Автомобілі у Відні не паркують на тротуарі (!), не їздять по тротуару (!), ними не захаращують двори біля будинків (!). Це питання висвітлено у Tarasa. Щоправда, треба слідкувати за велосипедною доріжкою. З незвички думаєш, що йдеш тротуаром, а виявляється – велодоріжкою :-)

Куди можна піти

Це питання висвітлити повністю я навіть не намагатимуся. Можна просто гуляти містом – безліч пам'яток архітектури різних часів і стилів. Музеїв – не перелічити. Парки – теж ціла окрема розмова. Ресторанів, кафе і забігайлівок – незліченно. До речі, навіть у центрі міста можна добре поїсти цілком недорого (по київських мірках). Один із найкращих оперних театрів світу. Найстаріший у континентальній Європі функціонуючий зоопарк.

Як можна розважитися

Я розважався тим, що їздив по вихідних (у робочі дні я був типу зайнятий) куди тільки міг дістатися. А дістатися там легко всюди. Електрички зазвичай ідуть 150–160 км/год (індикатор у тамбурі показує), на окремих ділянках розганяються до 200 км/год (не Хюндаї). В гірських тунелях просто закладає вуха, як у літаку. Зранку сів на електричку – за три години уже в Будапешті або Зальцбурзі. Ввечері сів у поїзд – зранку в Любляні. Популярною розвагою є поїздка на катері в Братиславу (назад краще автобусом). Можна поїхати у найближчі гори покататися на велосипеді чи лижах (залежно від сезону) або просто погуляти.

Ціни

По-різному. Транспорт – дорожче. Міжміський за нашими мірками – дуже дорого. Їжа – так на так – щось дорожче, щось дешевше. Точно пам'ятаю, що свинину (на піджарку, без костей) купував близько 6 EUR за кіло, яловичу печінку – по 2 EUR (!) за кіло. Яйця – дорожче (точно не пам'ятаю, вони там по 4 та 6 фасуються). Картопля – по-різному. Якщо «bio», то дорого, якщо ні – помітно дешевше. Гречка – значно дорожче (точно не пам'ятаю). Чай, зубна паста – приблизно як і в нас. Вино – там ціла історично складена культура. Виробляють у певних регіонах. Погане продавати просто не дозволять, отриманим правом продавати вино дуже дорожать. Якісне вино (0.7 л) можна купити за 3–5 EUR. Я навіть бачив по 1.8 EUR. Можливо, зараз дорожче – не знаю. Горілка – дуже дорого, не менше 10–12 EUR за 0.7 л.

Тварини

Собаки завжди (!) ходять на повідках і майже завжди у намордниках. Диких собак не зустрічав узагалі. За три місяці бачив лише одного кота, який «гуляв сам по собі». До речі, останнім часом і в Києві диких собак теж щось не видно.

Освіта

З приводу якості освіти – не знаю, але Австрія дала світу досить багато відомих учених. Віденський університет – найстаріший у німецькомовних країнах (заснований у 1365), Технічний університет (заснований у 1815).

Дороги

Для нас ця тема нескінченна. Особисто спостерігав, як австрійці у вихідний день ремонтували цілком пристойну (за нашими мірками) дорогу лише тому, що прийшов час для поточного ремонту. Місцеві мене запевнили, що в понеділок ця ділянка буде відкрита.

Охорона здоров'я

Особисто не стикався. Може, хтось доповнить?

Що не сподобалося

Супермаркети закриваються о 18 чи 19:00 (максимум у п'ятницю до 20:00). В суботу працюють півдня. В неділю не працюють повністю. Доводиться звикати затарюватися в п'ятницю ввечері або в суботу зранку. Цілодобово (або принаймні довго) працюють маленькі магазинчики арабів. Асортимент – переважно консерви і… ніякого спиртного чи сала.