Чому фінтех-компанії розвиваються під час криз?

В історії більшості фінтех-компаній за останні 5 років не було «спокійного менеджменту». Надскладний період запуску змінився викликами COVID-19, після чого сталося «24.02.2022», в якому ми живемо досі. «Перманентна турбулентність» – так сказав один з моїх колег, описуючи роботу фінсектору в останнє пʼятиріччя, і важко підібрати більш вдалий епітет.

Але чому, попри всі складнощі та обʼєктивні умови, нашій компанії та фінтех-сфері загалом вдається розвиватися та зростати, як кількісно, так і якісно? Цей текст – намагання зрозуміти та окреслити, як ніша на стику айтішного драйву та банківського педантизму сприймає будь-який удар долі як ще одну можливість.

Що таке розвиток?

В першу чергу, давайте розберемося, що таке розвиток в поточних умовах. Будь-який успішний бізнес починається з розуміння успішності бізнес-моделі та чиї гроші витрачає бізнес щодня – свої чи інвесторів. Фінтех-каталог 2024 року від UAFIC каже, що 79% фінтех-брендів фінансуються виключно за рахунок власних коштів, а 75% пройшли точку беззбитковості, а значит працюють в плюс. В умовах, коли десятки стартапів у сферах, що мають у собі велику додану медіа-вартість, живуть від раунду до раунду інвестицій, такий великий відсоток фінансової незалежності говорить просту річ: фінтех вміє рахувати та заробляти гроші.

Звісно, вміння працювати з фінансами для компанії, що працює з платежами, є базовим скіллом. Але для цієї «бази» потрібно мати чітке розуміння, за рахунок чого бізнес буде заробляти – причому достатньо багато і стабільно, аби дозволяти собі інвестиції у розвиток процесів та побудову бренду.

Сфера визначає доходи

Fintech є досить вузькою нішою бізнесу, яка забезпечує технологічні рішення у фінансовому та суміжних секторах. На практиці це означає, що фінтех в Україні протягом останніх 15 років активно бере участь у розбудові основних процесів спрощення, пришвидшення та збільшення основних фінансових операцій населення за рахунок переведення їх у діджитал.

Такі великі можливості забезпечені відносно низькою (порівняно з традиційними сферами фінсекктору) зарегульованістю роботи – більше половини українських фінтех-брендів не потребують жодної спеціальної ліцензії на здійснення. Саме тому найбільше компаній працюють як технічні вендори та забезпечують сучасну інфраструктуру платежів для бізнесу, працюючи за підписною або ліцензованою моделлю. Обидва принципи – класика стабільного прибутку для компаній, що мають експертність та монетизують її у якісний сервіс.

Для мого бренду актуальна в першу чергу модель комісійної винагороди за платежі — і це логічно для платіжного сервіс-провайдера. Але принцип незмінний – наша команда розробила якісне платіжне рішення та отримує за нього регулярний дохід, що дозволяє розвиток і масштабування.

Стабільність + інновації = адаптивність

Від статусу технічного вендора процесів фінтех доріс до повноцінної фігури, яка визначає важливі тренди роботи декількох суміжних галузей. В першу чергу ми говоримо про банки та великий бізнес – за роки мільйони їхній клієнтів звикли до зручності та миттєвості грошових переказів, онлайн-оплат та чіткої роботи їх внутрішніх задач.

Фінтех став одним із синонімів інновацій та мислення «outside the box», що дозволило першими реагувати на будь-які зміни (головним чином негативні) та адаптуватися швидше за інших. В свою чергу, окреслена вище стабільність дозволила мати ресурс для необхідних трансформацій внутрішньої роботи та зовнішньої комунікації. Гадаю, тому майже половина вітчизняного фінтеху вже працює на міжнародному ринку і ще третина планує таку експансію.

Гадаю, все це і привело мене до найбільш зрозумілої для мене відповіді, чому ж фінтех успішний у кризу. Все дуже просто: тому що він народжений у ній. Фінансові технології стали відповіддю на стагнацію та надмірний консерватизм, рішенням для відсутності сервісу та засобом фінансової інклюзії для мільйонів українців, які зараз мають картку та можуть платити нею все майже всюди. Адаптивність та прагнення до змін зробили наш бізнес сильним — і, сподіваюся, вона ж зробить так, аби ми ніколи не «покрилися бронзою»