Добыча железной руды, которая недавно была ключевым источником валюты в Украину, сейчас тлеет на уровне самоокупаемости. В ближайшее время она может стать убыточной. Что на это влияет и есть ли шанс улучшить ситуацию, рассказал сооснователь и управляющий партнер FinPoint Сергей Будкин.
Почему новое месторождение в Гвинее ставит под угрозу добычу руды в Украине

Глобальные изменения на рынке
Как сильно все изменилось за десять лет… Железная руда прекратила быть столь важной составляющей экспорта, какой она была раньше, — в 2014 году почти треть нашего экспорта составляла железная руда и изделия из нее, в 2024 году железная руда и изделия из нее составили лишь 11%.
Кроме того, весь экспорт железной руды из Украины сейчас под угрозой, потому что события 2025 года могут сделать его экономически невыгодным очень и очень надолго. Дело в том, что в конце 2025 года в Симанду (это в Гвинее, в Африке) запускается самый большой в мире карьер по добыче железной руды, который строился более 25 лет консорциумом из австралийско-британской Rio Tinto и китайской Chinalco.
История его построения — еще тот детектив, в котором есть все: от военного переворота до израильского торговца алмазами, от обвинений всеми всех во взятках до абсолютного произвола местных чиновников. Так вот, Симанду через тридцать месяцев после запуска должна выйти на проектную мощность в 90 миллионов тонн руды, то есть один карьер будет производить примерно в три раза больше, чем вся Украина.
Это все будет происходить на фоне ожидаемого снижения спроса на железную руду в Китае, где государство все меньше и меньше заинтересовано в дальнейшем строительстве бесконечных жилых кварталов, потому что уже построенные некому продавать, а строительство — главный фактор формирования спроса на сталь.
Поэтому прогнозы цены на железную руду на 2026−2027 годы и дальше достаточно неутешительные. Австралийские аналитики соревнуются в том, чей прогноз будет самым пессимистическим, однако консенсус сейчас выглядит примерно так: цена на железную руду упадет до $85 за тонну в конце 2025 года, после того — до среднего значения в $80−82 за тонну в 2026 году, и будет держаться на этом уровне в более-менее хрупком равновесии несколько лет. Здесь еще нужно добавить, что это — цена железной руды в крупнейшем порту ее разгрузки, китайском порту Тянцзинь, которая является стандартом для всего мира, потому что для Украины это очень важно.
Сколько стоит украинская руда
Теперь давайте посмотрим на это, с точки зрения Украины. Вы добыли тонну железной руды, например, на Полтавском ГОКе. Себестоимость добычи, по последним данным Ferrexpo, составляет $76,5 за тонну окатышей с содержанием железа в 65%. Стоимость таких окатышей несколько выше, чем стандартной руды с содержанием железа в 62%, и сегодня составляет $116,5 за тонну.
ПГОК грузит свои окатыши на вагоны Укрзализныци, платит $5 за тонну УЗ за транспортировку в Одессу/Черноморск. Там платит еще $5 за тонну за перегрузку в порту из железнодорожного вагона на судно, и после того платит еще $30 (до войны было $20 долларов, но сейчас ставки фрахта из Одессы в Китай, в связи с войной, увеличились в среднем в полтора раза) за то, чтобы окатыши доехали в Китай. То есть ПГОК продает в Китай окатыши, цена которым сегодня $116,5 в порту Тяньцзинь, и зарабатывает на этом ровно $116,5 минус себестоимость $76,5, минус Укрзализныця $5, минус порт $5, минус фрахт $30… Равно… Равно… Нулю равно.
В этой арифметике есть один резерв — если будет хоть какое-то постоянное прекращение огня, стоимость фрахта может вернуться к предвоенным показателям в $20 на тонне и ПГОК будет прибыльным. Однако неизвестно, когда будет такое прекращение огня, и будет ли оно постоянным, а вот цены на железную руду будут точно падать следующие несколько лет, и экономика добычи железной руды в Украине точно не будет улучшаться. При $85 за тонну стандартной руды продукция ПГОК будет продаваться примерно за $92−93, то есть даже при постоянном прекращении огня и уменьшении ставок фрахта из Украины до $20 за тонну ПГОК будет работать в убыток.
Читайте также: Прекращение атак на море: в чем интерес США, россии и Турции
Здесь нужно остановиться и уточнить. Так как себестоимость также не является постоянной величиной, она может увеличиваться или уменьшаться, в зависимости от того, что в нее входит, — от амортизационных отчислений на восстановление основных средств до заработных плат рабочих, и от стоимости электроэнергии для промышленных потребителей до уровня рентной платы за добычу. Тем не менее в текущих условиях я не вижу большой вероятности существенного уменьшения основных компонентов себестоимости в области добычи железной руды в Украине, поэтому принимаю текущий показатель Ferrexpo за постоянную величину.
Такая вот довольно печальная арифметика, перспективы улучшения которой в течение следующих трех-четырех лет не очень видятся на горизонте.
Комментарии - 29
Чим складніша продукція, тим важче її продати.
Не так безапеляційно. Розвиток таки був. На перший погляд, недостатній, але потрібно розуміти, що це бізнес, а не філантропія.
Но не совсем.
Давайте несколько заводов Мичигана, сравним.
Олександр Міщенко, якщо я чогось не знаю, то це не означає, що його немає.
Звичайно, в основі, які мартени і конвертори були, такі і залишились. Звісно їх ремонтували.
Але.
На старті вихідного контролю не було взагалі. Зараз всюди стоять установки з промислової дефектоскопії.
МБЛЗ були як щось екзотичне. Зараз доволі багато.
Вагонна продукція НТЗ, КВБЗ досить якісна.
Виробництво вагонів було розвинене. Інша справа, що на ринок СНГ.
Рейки, — Азовсталь.
По Нібулону, якщо можна точніше, мені цікаво.
Стратегія виробництва. ВІнК, типу Форда минулого століття, дуже сумнівна.
Основа будь-якої стратегії, — стабільний ринок сбуту своєї продукції.
В нашому випадку. Наші металурги не винні в тому що Кравчук просрав ЧМП+. Хоча, особисто я дуже сумніваюсь, що могло бути інакше.
90-ті почали будувати зерносховища,
2003 — перший термінал з перевантаження
2009 — початок розвитку власної річнової інфраструктури для транспорутвання зерна, замовлення побудови барж
2010 — замовлення будівництва буксирів
2012 — купує рештки суднобудівного заводу і створює власний суднобудівний завод
2013 — власний флот вже 29 барж і 7 буксирів
2013 — на власних верфях починають будувати буксири самі
2016 — ремонт суден на підводних крилах і запуск пасажирських перевезень на них…
Шлях усьго 25 років 1991—2016, і далі йде розивиток. Що металургам заважало діяти подібним чином, вкладати гроші у: транспортування власними баржами руди до власного терміналу перевантаження на власні кораблі, замість того щоб нити на високі тарифи Укрзалізниці і ціни транспортування на чужих судах до Китаю? А Ви ще й приплітаєте до причин проблем металургів покійного Кравчука…
А Ви вже віддали Маріуполь?
Якщо будувати, то на базі Запоріжсталі.
Також в зоні бойових дій.
По Нібулону. Занадто коротко.
І, загалом, це просто інший бізнес. І не зрозуміло наскільки він вдалий.
Напрям бізнесу для Нібулона, згідно Вашої стратегії,
Кукуруза коштує 10 грн./кг.
Спирт знеї - 100 грн.
Бурбон — 500 грн.
Але Нібулон продає кукурузу за 10 грн., а міг би продавати бурбон за 500.
І інвестицій треба не так уже й багато.
Чому?
Стосовно Нібулону можете почитати більше розгорнуто у Вікіпедії і на сайті самого Нібулону. Якщо не подобається приклад Нібулона, візьміть Нову Пошту або Рошен. Усі три приклади — це розвиток десятиліттями і розширення бізнесу та його диверсифікації у різні сфери. Нібулон навів як приклад тому, що він мав схожі проблеми з металургією — питання логістики та її вартості, і ця компанія вирішила значною мірою ці проблеми за рахунок будівництва: сховищ, терміналів, портів, барж, буксирів, а також розвитку власного парку вантажівок, вагонів, локомотивів, це саме могли робити і металурги, але не робили, а тепер ниття і скарги на дорогу логістику, бо за 30 років вистачило бажання тільки дещо покращити виробничі процеси і то далеко не радикально, а можливості протягом 30 років були. Стосовно бурбону, не здивуюся, якщо колись Нібулон почне робити і його, а поки ця компанія освоює розмінування, що більш актуально на мій погляд
---
Не вірю, що за 3 роки не можна освоїти виробництво рейок для залізниці, для порівняння 3 роки тому Україна практично була 0 у виробництві дронів, а зараз № 1 у світі, а номенклатура сотень повітряних, морських і наземних дронів це значно складніше ніж один виріб з металу
---
Зовсім різні речі.
Якщо ставити питання, виріб за будь-яку ціну, то це просто.
Якщо ці рейки повинні бути по ціні ринку, — питань дуже багато.
Спобуйте знайти міні завод, який випускає прокат обємом біля 50 тис. тон. на рік.
---------
за 30 років вистачило бажання тільки дещо покращити виробничі процеси і то далеко не радикально, а можливості протягом 30 років були.
----------
Це так здається.
Те що я написав, це не покращення, а радикальні зміни.
Інша справа, — здається, що можна було більше.
Але це не знаючи ситуацію.
В мене за спиною біля пів сотні різних проектів. Третина з них невдала.
Як Вам такий завод
https://www.interpipesteel.biz/about/pro-zavod
давайте порівняємо фін. результати цих двох заводів.
ТОВ «ССЗ «НІБУЛОН»
https://opendatabot.ua/c/44234776
ТОВ «МЗ «ДНІПРОСТАЛЬ»»
https://opendatabot.ua/c/33718431
Що Ви маєте на увазі під словами «більша додана вартість»?
1. Я просто показав сучасний металургійний завод.
2. Ви горете правильні речі, типу чисто теоритично. Але приводите невдалий приклад.
Я не розуміюсь на методиці підрахунку доданої вартості, але, абсолютно точно, «МЗ „ДНІПРОСТАЛЬ“» випускає продукцію з більшою доданою вартістю ніж «ССЗ «НІБУЛОН».
При чому значно більшою.
Ви вибрали невдалий приклад.
Валова додана вартість дорівнює різниці між випуском та проміжним споживанням. Визначається також як сума первинних доходів, одержаних у результаті участі в процесі виробництва: оплати праці найманих працівників, інших податків за виключенням інших субсидій, пов’язаних з виробництвом, та валового прибутку, змішаного доходу.
Візьміть і порахуйте.
https://www.interpipesteel.biz/about/rozkrittya-nformats
Даних ССЗ немає, але очевидно, що вони значно поступаються.
Половину руди дійсно продають в Китай.
Другу половину — сусідам.
Але транспортне плече від Гвінеї приблизно таке саме.
Гвінея, скоріш за все буде конкурентом Бразилії.