Multi от Минфин
(8,9K+)
Установить
українська
ВХОД
Вернуться
1 апреля 2025, 12:44 Читати українською

Почему новое месторождение в Гвинее ставит под угрозу добычу руды в Украине

Добыча железной руды, которая недавно была ключевым источником валюты в Украину, сейчас тлеет на уровне самоокупаемости. В ближайшее время она может стать убыточной. Что на это влияет и есть ли шанс улучшить ситуацию, рассказал сооснователь и управляющий партнер FinPoint Сергей Будкин.

Глобальные изменения на рынке

Как сильно все изменилось за десять лет… Железная руда прекратила быть столь важной составляющей экспорта, какой она была раньше, — в 2014 году почти треть нашего экспорта составляла железная руда и изделия из нее, в 2024 году железная руда и изделия из нее составили лишь 11%.

Кроме того, весь экспорт железной руды из Украины сейчас под угрозой, потому что события 2025 года могут сделать его экономически невыгодным очень и очень надолго. Дело в том, что в конце 2025 года в Симанду (это в Гвинее, в Африке) запускается самый большой в мире карьер по добыче железной руды, который строился более 25 лет консорциумом из австралийско-британской Rio Tinto и китайской Chinalco.

История его построения — еще тот детектив, в котором есть все: от военного переворота до израильского торговца алмазами, от обвинений всеми всех во взятках до абсолютного произвола местных чиновников. Так вот, Симанду через тридцать месяцев после запуска должна выйти на проектную мощность в 90 миллионов тонн руды, то есть один карьер будет производить примерно в три раза больше, чем вся Украина.

Это все будет происходить на фоне ожидаемого снижения спроса на железную руду в Китае, где государство все меньше и меньше заинтересовано в дальнейшем строительстве бесконечных жилых кварталов, потому что уже построенные некому продавать, а строительство — главный фактор формирования спроса на сталь.

Поэтому прогнозы цены на железную руду на 2026−2027 годы и дальше достаточно неутешительные. Австралийские аналитики соревнуются в том, чей прогноз будет самым пессимистическим, однако консенсус сейчас выглядит примерно так: цена на железную руду упадет до $85 за тонну в конце 2025 года, после того — до среднего значения в $80−82 за тонну в 2026 году, и будет держаться на этом уровне в более-менее хрупком равновесии несколько лет. Здесь еще нужно добавить, что это — цена железной руды в крупнейшем порту ее разгрузки, китайском порту Тянцзинь, которая является стандартом для всего мира, потому что для Украины это очень важно.

Сколько стоит украинская руда

Теперь давайте посмотрим на это, с точки зрения Украины. Вы добыли тонну железной руды, например, на Полтавском ГОКе. Себестоимость добычи, по последним данным Ferrexpo, составляет $76,5 за тонну окатышей с содержанием железа в 65%. Стоимость таких окатышей несколько выше, чем стандартной руды с содержанием железа в 62%, и сегодня составляет $116,5 за тонну.

ПГОК грузит свои окатыши на вагоны Укрзализныци, платит $5 за тонну УЗ за транспортировку в Одессу/Черноморск. Там платит еще $5 за тонну за перегрузку в порту из железнодорожного вагона на судно, и после того платит еще $30 (до войны было $20 долларов, но сейчас ставки фрахта из Одессы в Китай, в связи с войной, увеличились в среднем в полтора раза) за то, чтобы окатыши доехали в Китай. То есть ПГОК продает в Китай окатыши, цена которым сегодня $116,5 в порту Тяньцзинь, и зарабатывает на этом ровно $116,5 минус себестоимость $76,5, минус Укрзализныця $5, минус порт $5, минус фрахт $30… Равно… Равно… Нулю равно.

В этой арифметике есть один резерв — если будет хоть какое-то постоянное прекращение огня, стоимость фрахта может вернуться к предвоенным показателям в $20 на тонне и ПГОК будет прибыльным. Однако неизвестно, когда будет такое прекращение огня, и будет ли оно постоянным, а вот цены на железную руду будут точно падать следующие несколько лет, и экономика добычи железной руды в Украине точно не будет улучшаться. При $85 за тонну стандартной руды продукция ПГОК будет продаваться примерно за $92−93, то есть даже при постоянном прекращении огня и уменьшении ставок фрахта из Украины до $20 за тонну ПГОК будет работать в убыток.

Читайте также: Прекращение атак на море: в чем интерес США, россии и Турции

Здесь нужно остановиться и уточнить. Так как себестоимость также не является постоянной величиной, она может увеличиваться или уменьшаться, в зависимости от того, что в нее входит, — от амортизационных отчислений на восстановление основных средств до заработных плат рабочих, и от стоимости электроэнергии для промышленных потребителей до уровня рентной платы за добычу. Тем не менее в текущих условиях я не вижу большой вероятности существенного уменьшения основных компонентов себестоимости в области добычи железной руды в Украине, поэтому принимаю текущий показатель Ferrexpo за постоянную величину.

Такая вот довольно печальная арифметика, перспективы улучшения которой в течение следующих трех-четырех лет не очень видятся на горизонте.

Комментарии - 29

+
+60
Олександр Міщенко
Олександр Міщенко
1 апреля 2025, 15:00
#
1) Можу припустити, що для мінімізації податків собівартість завищена 2) Нічого не заважає переробляти руду у сталь 3) транспортування сталі обійдеться дешевше ніж руди, 4) можна знайти покупців ближче ніж у Китаї 5) можна виготовити кінцеву продуцію з тієї самої сталі і вже її реалізовувати. 6)… Можливостей маса, просто треба «крутитися» я не працювати за 1 схемою десятиліттями і не вкладати нічого у модернізацію і розвиток
+
+90
zzel
zzel
1 апреля 2025, 17:29
#
А можно просто создать новый реестр руды и добавить его в реестр реестров, и создать Дия.Руда для управления которым назначить комиссию из признанных кумовей Далее на основе Дия.Руда нужно провести международную конференцию для популяризации украинской руды, и тогда по моим расчетам экспорт ее вырастет на 40% в течении следующих 5 лет
+
0
Krop06
Krop06
2 апреля 2025, 11:16
#
Скільки треба вкласти в цю додаткову переробку? І яка там рентабельність? Чи є в нас фахівці? Ви порахували вже?
+
0
vt313
vt313
2 апреля 2025, 14:48
#
Головне це збут продукції.
Чим складніша продукція, тим важче її продати.
+
0
Олександр Міщенко
Олександр Міщенко
2 апреля 2025, 15:01
#
Але є і зворотня сторона, чим складніше продукція, тим на ній більше заробляється грошей. Тому тут питання виключно у тому як бізнес бачать його власники, не робити майже нічого і гарантовано заробляти гарні гроші за рахунок великих обсягів, продаючи сировину усім кому вона треба, для виготовлення чогось складнішого. Або самим почати запарюватися над ускладненням бізнесу, і на жаль в Україні у переважній більшості випадків у сфері металургії обирали перше, бо воно простіше, а «бабки і так колотяться», але часи змінюються…
+
0
vt313
vt313
2 апреля 2025, 16:42
#
Не факт. Теоритично, так, як воно на практиці не відомо.

Не так безапеляційно. Розвиток таки був. На перший погляд, недостатній, але потрібно розуміти, що це бізнес, а не філантропія.
+
+30
zephyr
zephyr
2 апреля 2025, 20:18
#
По факту: металлургия в Украине- отсталая, нет энергоэффективного оборудования, от слова совсем. Напомню, жуля тимошенко ходила на поклон к пукину, исключительно для того, чтобы был газ, для металлургов и химиков, а не для пэрэсичного. Так было тогда, то есть и сейчас. Ребятки в целой отрасли недовольны тем, что электричество не бесплатное, и за услуги УЗ- надо платить. В том же штате Мичиган- добывают точно такую же руду, как и в Украине, ЗП у шахтёров там выше, условия труда- тоже. Стоимость квт- выше, как и стоимость транспортировки. И что в итоге? Металлопрокат дешевле.
+
0
vt313
vt313
2 апреля 2025, 21:44
#
Отсталая, конечно.
Но не совсем.
Давайте несколько заводов Мичигана, сравним.
+
+8
Олександр Міщенко
Олександр Міщенко
3 апреля 2025, 9:11
#
Коли за 30 років з розвитку — новий трансформатор на заводі і все, бо старий зроблений за часів Хрущова розсипався від старості, це не розвиток — а жевріння. Гарним прикладом розвитку може бути наприклад Нібулон, як від вирощення пшениці перейти до будівництва кораблів і це все у межах одного бізнесу, який гарномійно розвивася і трансформувався ті самі 30 років, якщо цікаво можете почитати статтю у Вікіпедії. Якщо фермерському господарству за 30 років вдалося від вирощення пшениці перейти до кораблебудування, що заважало металургам перейти за ті самі 30 років хоча б до виробництва вагонів або залізничних рейок?
+
0
vt313
vt313
3 апреля 2025, 10:47
#

Олександр Міщенко, якщо я чогось не знаю, то це не означає, що його немає.
Звичайно, в основі, які мартени і конвертори були, такі і залишились. Звісно їх ремонтували.
Але.
На старті вихідного контролю не було взагалі. Зараз всюди стоять установки з промислової дефектоскопії.
МБЛЗ були як щось екзотичне. Зараз доволі багато.
Вагонна продукція НТЗ, КВБЗ досить якісна.
Виробництво вагонів було розвинене. Інша справа, що на ринок СНГ.
Рейки, — Азовсталь.

По Нібулону, якщо можна точніше, мені цікаво.

Стратегія виробництва. ВІнК, типу Форда минулого століття, дуже сумнівна.
Основа будь-якої стратегії, — стабільний ринок сбуту своєї продукції.

В нашому випадку. Наші металурги не винні в тому що Кравчук просрав ЧМП+. Хоча, особисто я дуже сумніваюсь, що могло бути інакше.
+
+8
Олександр Міщенко
Олександр Міщенко
3 апреля 2025, 11:24
#
Гарний приклад ті ж рейки, Азовсталь не існує вже 3 роки, рейки тепер Україна купує в ЄС, вибачте, але не вірю, що якби було бажання, то не можна було за 3 роки налагодити виробництво рейок в іншому місті, металурги доволі не бідні люди, а рейки це за складністю не Айфон і не Тесла, просто треба бажання і інвестиція. Стосовно Нібулону, якщо коротко, бізнесом було вирощення зеронових, далі:
90-ті почали будувати зерносховища,
2003 — перший термінал з перевантаження
2009 — початок розвитку власної річнової інфраструктури для транспорутвання зерна, замовлення побудови барж
2010 — замовлення будівництва буксирів
2012 — купує рештки суднобудівного заводу і створює власний суднобудівний завод
2013 — власний флот вже 29 барж і 7 буксирів
2013 — на власних верфях починають будувати буксири самі
2016 — ремонт суден на підводних крилах і запуск пасажирських перевезень на них…

Шлях усьго 25 років 1991—2016, і далі йде розивиток. Що металургам заважало діяти подібним чином, вкладати гроші у: транспортування власними баржами руди до власного терміналу перевантаження на власні кораблі, замість того щоб нити на високі тарифи Укрзалізниці і ціни транспортування на чужих судах до Китаю? А Ви ще й приплітаєте до причин проблем металургів покійного Кравчука…
+
0
vt313
vt313
3 апреля 2025, 12:05
#
Олександр Міщенко, за 3 роки це не можливо.
А Ви вже віддали Маріуполь?
Якщо будувати, то на базі Запоріжсталі.
Також в зоні бойових дій.

По Нібулону. Занадто коротко.
І, загалом, це просто інший бізнес. І не зрозуміло наскільки він вдалий.

Напрям бізнесу для Нібулона, згідно Вашої стратегії,
Кукуруза коштує 10 грн./кг.
Спирт знеї - 100 грн.
Бурбон — 500 грн.
Але Нібулон продає кукурузу за 10 грн., а міг би продавати бурбон за 500.
І інвестицій треба не так уже й багато.
Чому?

+
0
Олександр Міщенко
Олександр Міщенко
3 апреля 2025, 17:38
#
Азовсталь фізично зруйнована і навіть її руїни невідомо коли перейдуть під контроль України. Не вірю, що за 3 роки не можна освоїти виробництво рейок для залізниці, для порівняння 3 роки тому Україна практично була 0 у виробництві дронів, а зараз № 1 у світі, а номенклатура сотень повітряних, морських і наземних дронів це значно складніше ніж один виріб з металу
Стосовно Нібулону можете почитати більше розгорнуто у Вікіпедії і на сайті самого Нібулону. Якщо не подобається приклад Нібулона, візьміть Нову Пошту або Рошен. Усі три приклади — це розвиток десятиліттями і розширення бізнесу та його диверсифікації у різні сфери. Нібулон навів як приклад тому, що він мав схожі проблеми з металургією — питання логістики та її вартості, і ця компанія вирішила значною мірою ці проблеми за рахунок будівництва: сховищ, терміналів, портів, барж, буксирів, а також розвитку власного парку вантажівок, вагонів, локомотивів, це саме могли робити і металурги, але не робили, а тепер ниття і скарги на дорогу логістику, бо за 30 років вистачило бажання тільки дещо покращити виробничі процеси і то далеко не радикально, а можливості протягом 30 років були. Стосовно бурбону, не здивуюся, якщо колись Нібулон почне робити і його, а поки ця компанія освоює розмінування, що більш актуально на мій погляд
+
0
vt313
vt313
3 апреля 2025, 18:39
#
Олександр Міщенко
---
Не вірю, що за 3 роки не можна освоїти виробництво рейок для залізниці, для порівняння 3 роки тому Україна практично була 0 у виробництві дронів, а зараз № 1 у світі, а номенклатура сотень повітряних, морських і наземних дронів це значно складніше ніж один виріб з металу
---
Зовсім різні речі.
Якщо ставити питання, виріб за будь-яку ціну, то це просто.
Якщо ці рейки повинні бути по ціні ринку, — питань дуже багато.
Спобуйте знайти міні завод, який випускає прокат обємом біля 50 тис. тон. на рік.

---------
за 30 років вистачило бажання тільки дещо покращити виробничі процеси і то далеко не радикально, а можливості протягом 30 років були.
----------
Це так здається.
Те що я написав, це не покращення, а радикальні зміни.
Інша справа, — здається, що можна було більше.
Але це не знаючи ситуацію.
В мене за спиною біля пів сотні різних проектів. Третина з них невдала.

Як Вам такий завод
https://www.interpipesteel.biz/about/pro-zavod
+
0
Олександр Міщенко
Олександр Міщенко
4 апреля 2025, 9:29
#
Це не здається, це реальність, що можна було обзавестися власними засобами логістики або створити нову продукцію за 30 років з більшою доданою вартістю. Стосовно заводу, на фото виглядає гарно, але проблема у тому, що з продукції тільки сталь… Суть усього заводу — покращення процесу виробництва сировини. Якщо порівнювати з Нібулоном, це всеодно якби Нібулон за 30 років спромігся б тільки закупити нові комбайни і трактори Мессі Фергюсон і Джон Дір, замість разянських МТЗ і ХТЗ. Було б те саме, просто значне покращення виробничого процесу за рахунок інвестицій у нове обладнання, але Нібулон спромігся зробити не тільки це, а ще купу уього описаного вище, погодьтеся, наприклад виробництво буксирів має значно більшу додану вартість ніж молотіння пшениці чи виплавка сталі
+
0
vt313
vt313
4 апреля 2025, 10:08
#
Олександр Міщенко, якось дивно, а чим, по-Вашому, повинен займатись металургійний завод?

давайте порівняємо фін. результати цих двох заводів.
ТОВ «ССЗ «НІБУЛОН»
https://opendatabot.ua/c/44234776
ТОВ «МЗ «ДНІПРОСТАЛЬ»»
https://opendatabot.ua/c/33718431

Що Ви маєте на увазі під словами «більша додана вартість»?
+
0
Олександр Міщенко
Олександр Міщенко
5 апреля 2025, 15:21
#
Дивного нічого немає, металургійний завод має займатися тим, чим він і займається, це логічно. А от власники завода повинні турбуватися про здешевлення виробництва і логістики, а також про створення доданої вартості (налагодити виробництво хоча б лопат або арматури як мінімум на першому етапі), це буде призводити до більшої стійкості цього самого металургійного завода у кризові часи. Стосовно фінансових показників цих двох ТОВ, різниця на порядки, але це трохи не для порівння, якщо таким же чином порівняти наприклад Роснефть і Тойоту, то фінансові показники на 1 працівника теж будуть дуже на користь Роснефті, але це аж ніяк не горовить, що бізнес Тойоти поступається своєю користю для економіки своєї країни, бо саме Тойота створює додану вартість на порядки більше ніж Роснєфть. У результаті Ви мені хочете довести, що займатися вузькопрофільним бізнесом на сировині, це вигідно і саме цим треба займатися, раз воно гарно працювало 30 років, може й далі буде, я цього не знаю і ніхто не знає напевно, у Австралії наприклад суть усієї економіки останні 35 років у самих плюсах на цьому підході, про країни Перської затоки думаю можна навіть не писати, але я маю інше бачення, що створювати треба кожного разу більш технологічні продукти і ускладнювати бізнес, йдучи шляхом: Південної Кореї, Японії, Німеччини
+
0
vt313
vt313
6 апреля 2025, 20:16
#
Олександр Міщенко, да не питання.
1. Я просто показав сучасний металургійний завод.
2. Ви горете правильні речі, типу чисто теоритично. Але приводите невдалий приклад.
Я не розуміюсь на методиці підрахунку доданої вартості, але, абсолютно точно, «МЗ „ДНІПРОСТАЛЬ“» випускає продукцію з більшою доданою вартістю ніж «ССЗ «НІБУЛОН».
При чому значно більшою.

Ви вибрали невдалий приклад.
+
0
Олександр Міщенко
Олександр Міщенко
7 апреля 2025, 9:46
#
Ви плутаєте загальну вартість з доданою, додана вартість між рудою і сталлю не дуже велика, додана ж вартість буксира у рази чи навіть десятки разів вища, як приклад, зі сталі потім роблять листи і деталі, які потім зварюють разом, додають двигуни і обладнання, фарбують… (заробили мелалурги, виробники двигунів, суднобудівники, хімічні заводи…), у показниках суднобудівного завода звісно не буде відображатися дохів і прибуток завода, яки виготовив фарбу для фарбування буксира чи завада який виготовив якір, але саме буксир є тим кінцевим продуктом, який забеспечує прибуток усім виробникам від руди до фарби. А у випадку виготовлення сталі заробляє тільки сталеливарний завод і ті хто добуває руду. Сталь це всеодно просто сировина, у чистому вигляді її ніхто не споживає
+
0
vt313
vt313
7 апреля 2025, 17:33
#
Олександр Міщенко
Валова додана вартість дорівнює різниці між випуском та проміжним споживанням. Визначається також як сума первинних доходів, одержаних у результаті участі в процесі виробництва: оплати праці найманих працівників, інших податків за виключенням інших субсидій, пов’язаних з виробництвом, та валового прибутку, змішаного доходу.


Візьміть і порахуйте.
https://www.interpipesteel.biz/about/rozkrittya-nformats
Даних ССЗ немає, але очевидно, що вони значно поступаються.
+
0
Олександр Міщенко
Олександр Міщенко
8 апреля 2025, 15:01
#
Добре, давайте завершимо, сам суднобудівний завод звісно матиме менші показники (наводив вище приклад Роснєфті і Тойоти) я мав на увазі загальну додану вартість, яку генерують усі хто залучений до будівництва суден та їх деталей, а Ви порівнюєте 2 заводи. Радий спілкуванню, гарного дня!
+
+8
Олександр Міщенко
Олександр Міщенко
2 апреля 2025, 14:55
#
Багато треба вкладати, скільки саме, залежить від кожного окременого випадку, але і часу було багато з середини 90-х (коли бізнес з приватизованих підприємств у цій сфері почав діяти), тобто біля 30 років, власники переважно не змінювалися у цих організацій, були роки коли отримувалися надприбутки, тому цілком реально було за цей час вкладати гроші у формування ланцюгів доданої вартості, працювати на диверсифікацією, модернізовувати виробництво для зниження собівартості, обзаводитися власними засобами логістики, повірте, за 30 років можна було розвинути бізнес до небувалих висот. Наприклад Нова Пошта починалася усього 24 роки тому з нічого, і подивіться який це рівень зараз, а тут було 30 років і старт з уже великого бізнесу, а тепер ниття, що все пропаде…
+
0
vt313
vt313
1 апреля 2025, 16:29
#
А тепер те ж саме по Гвінеї

Половину руди дійсно продають в Китай.
Другу половину — сусідам.
Але транспортне плече від Гвінеї приблизно таке саме.
Гвінея, скоріш за все буде конкурентом Бразилії.
+
+30
bonv
bonv
1 апреля 2025, 17:39
#
Можливо інвест-няні допоможуть?:)))
+
0
vt313
vt313
1 апреля 2025, 17:43
#
Ви впевнені, що Ахметову потрібна няня? :)))
+
0
Abramon
Abramon
1 апреля 2025, 18:50
#
Він же ж годує Україну, а СТОП годував. Ну, Донбас годував, точно. Дурачки повірили і давай бігати з ганчіркою рашки по Донецькій області і по Луганській.
+
+15
Abramon
Abramon
1 апреля 2025, 18:39
#
Скоробагатькам з України потрібно виготовляти продукцію з високою додатковою вартістю, а не добивати радянський спадок отриманий за три копійки. Ціни на метал на внутрішньому ринку ж звичайно не знизяться. Так?
+
+30
stas12345
stas12345
1 апреля 2025, 18:59
#
Треба зарплати скоротити в 3 рази і буде зменшення собівартості. А якщо робітники не погодяться — будуть БАТЬКІВЩИНУ захищати
+
0
zephyr
zephyr
2 апреля 2025, 10:37
#
Бедные олигархи, не хотят подстраиваться под новые изменения, как же мне их жаль.
Чтобы оставить комментарий, нужно войти или зарегистрироваться