bonv

Сайт офіційного інтернет-представництва президента України двічі відхилив петицію про розблокування надання зброї та допомоги 12-й бригаді спеціального призначення «Азов» з боку США
Про це повідомляє пресслужба «Азову».
«Азов» обороняв Маріуполь у 2022 році із обмеженими ресурсами та застарілими зразками озброєння. У пресслужбі підрозділу кажуть, що це стало наслідком поправок в законах США, які діють з 2017 року, та блокують «надання зброї та забезпечення навчання або іншої допомоги для батальйону «Азов».
«Попри те, що «Азов» неодноразово демонстрував свій професіоналізм та ефективність, поширення російської пропаганди продовжує сприяти обмеженню доступу до сучасної західної зброї 12-й бригаді «Азов»», — йдеться у повідомленні.
У підрозділі заявили, що публікацію петиції, яка закликає політичне керівництво України докласти всіх зусиль, аби поправку про заборону надання «Азову» американської зброї було вилучено з законів США про консолідовані асигнування, було відхилено. Зокрема сайт офіційного інтернет-представництва президента України двічі відхилив петицію.
««Азов» довів кров’ю свій професіоналізм і рішучість у відбитті російської агресії. Бійці 12-ої бригади «Азов» щодня захищають цивілізований світ і потребують підтримки для отримання сучасного західного озброєння» — наголосили військові.

Проте, за його словами, замість конструктивного обговорення, ситуація перетворилася на публічний конфлікт, що відображається на зовнішніх відносинах.
Він також висловив своє бачення ситуації українців за кордоном, зазначивши, що серед них є різні категорії людей, включаючи тих, хто працевлаштувався та не має наміру відмовлятися від українського громадянства, але бажає повернутися додому.
«Я трошки знаю тих людей, які є в Польщі, в інших країнах — там є різний контингент людей: хтось приїхав раніше, хтось працевлаштувався, не здає українського громадянства людина, яка вже там працює, але хоче повернутися в Україну. Різні ситуації, мільйони різних ситуацій. Натомість ти різко сокирою вдаряєш, не розбираючи нічого. І насправді в дуже багатьох людей викликає сумнів, чи мені треба тримати зв’язок із такою країною. Там є десятки тисяч, сотні тисяч студентів, до 2025 року які взагалі не підлягають мобілізації, закон сам не набере чинності», — підсумував Чех.

Історик та колишній депутат польського сейму Мирослав Чех висловив своє здивування щодо дискусій, які виникли навколо призупинення консульських послуг для військовозобов'язаних.
Чех зазначив, що існують механізми для повернення громадян до України, але водночас висловив занепокоєння щодо політичної гри, яка розгорнулася довкола питання мобілізації.
«Я не громадянин України, але я взагалі здивований дискусією про мобілізацію. Я трошки перебуваю в Україні й відчуваю настрої суспільства. У другій половині минулого року не було таких настроїв, що люди не розуміли, що потрібно буде мобілізуватись. Розуміли, що є держава, є потреби, одні на фронті вже два роки, потрібні резерви — все зрозуміло. Натомість довкола проблеми мобілізації почалася політична гра. І це була гра паралельна — ви любите конспірологію, треба було прослідкувати: чому питання мобілізації, яке не стояло в порядку дня обговорення українців, - наголошує історик. — Була довіра до ЗСУ повна й надалі є, чому ні сіло ні впало паралельно з тими проблемами з постачанням озброєння Україні, військової допомоги, фінансової допомоги почалися внутрішні проблеми протистояння або конфлікту, між військовим керівництвом і політичним. І це в політичну, публічну площину перейшло. Це була безвідповідальність, перепрошую. І, між іншим, безвідповідальність, яка виливається в зовнішні ситуації».

«корупціонери Порошенко», це хто? Свинарчуки, які контрабандою на росії скуповували запчастини на БТРи, які російськи прапорщики знімали з російських же машин, робили їх не бойовими та продавали контрабандою, і таким чином український БТР ставав бойовим? Чи може Пашинський, який контролював усю ракетну програму та якого хотіли посадити московіти? До речі, зелена команда зразу на нього відкрила справу та закрила ракетну програму (Стугна. Корсар, Нептун та інши).
Тому не бреши 00 шістка форумна. Порошенко відродив армію!

Народне безпам’ятство особливе, воно здатне міняти минуле, причому так, що уся підписота анонімних ТГшечок захоплено лайкає «впевнені спогади», як президент Порошенко у квітні 2014-го здавав Крим. Прості люди точно пам’ятають — так і було. А якщо скажеш, що у квітні в Україні не було президента, а був в.о. і прізвище у нього було трохи іншим, і повноважень у в.о. менше… і взагалі Крим було втрачено ще в лютому і винен в тому Янукович… нє, як спитаєш про те, то ти гад і сволоч і, скоріш за все, порохобот.
При чому інколи ті самі люди можуть з легкої руки позбиткуватися над московитами, мовляв — ну, що за безпам’ятна отара людська, крутять тими рабами пасивними, що циган сонцем, а вони…
А самі?
Від чого це безпам’ятство? Бо сором?
Бо страшно побачити в дзеркалі справжніх себе? Бо синя пігулка комфортніша?
Віталій Гайдукевич, журналіст

Про те, що було до 2019 року якось категорично ніхто не пам’ятає. Як нашептало чи як відрізало. Скільки законів було ухвалено заради асоціації із ЄС, хто їх писав і голосував, як раділи безвізу, хто-коли-як породив «Нептун», «Вербу», «Вільху», як і коли в ЗСУ була запущена реформа харчування (і вона діяла!), коли в ЗСУ будували службові гуртожитки (!), коли запрацювали квоти на український контент…
Тобто ні - все, шо вєлєно згадувать погано — пам’ятається (от як проплатили, так помийки пригадали і нарід спамятав), а позитивне…
***
…а позитивне, раптом виявилося, що воно трапилося після 2019-го. Навіть те, що насправді було до того — переписали на після. Такий собі вододіл — до ери слуги й після.
***
Призвичаївшись не пам’ятати, простий нарід не пам’ятає, що Арка була саме про російське бачення «дружби народів» і такою лишилася навіть без підпису. Нарід йде відпочивати на ВДНГ, не обтяжуючи себе пам’яттю, що це радянська абревіатура про «Досягнення Народного Господарства». Ну справді, навіщо рефлексувати в оточенні совкових химер і зірок, якою ціною вихаркувалося те «народне господарство».

Політики, що прийшли на зоране поле аудиторії, не хочуть втратити підписоту… анонімні помийки рублять бабло за накидування на вентилятор… російські спецслужби плюхаються в хаосі та смикають за мотузочки українських емоцій. Про логіку «не довіряй російським майданчикам» забуто.
***
Сірожа Лєщєнка — чєлавєк і паравоз — пише чергову дурь, котра має погріти душу канцлеру всєя Банкової. І цю ахінею хором множать кишенькові ТГ-акаунти, а українці читають. І усі вже забули, як нині кишеньковий Сірожа колись грізно бурмосив антикорупційні брови, кривив активістський вишкір, рвав на собі тєльнік акули пера…
Просто потім доморощені борці з драконом стали драконами. Просто читачі дірявої «Тєлєгі» не пам’ятають як стрибали окремі персонажі «з грязі в князі». А коли раптом хтось починає пригадувати, то перед ним трусять лялькою вуду: «…у-у-у-Порошенко… а-а-а-страшний-і-ужасний». І українці знов вспокоюються і нічого не пам’ятають. Про Сірожу. Але завжди пам’ятають «у-у-у-Порошенко…».
***
Про те, що Мар’яна Безугла була ніким і звали її ніяк, сиділа в куточку малокорисним баластом волонтерського десанту в МО… теж ніхто не пам’ятає. Рівно, як не пам’ятають посполиті й пояснення — з якого переляку за неї проголосувала комфортна столична Оболонь.
***
А як мастита журналістська тусовка рвала на шматки політичні піджаки на вечірніх ток-шоу, га? Хтось пам’ятає? Отой гонор, отой форс — я тобі не дорогенька, я четверта влада…

Влада кварталу ваяє закон про мобілізацію/демобілізацію. Потім ухвалює його без демобілізації й кидає в лице захисникам «хамське»: «знали куди йшли». Військові киплять обуренням в бік влади*
Другорядний чиновник МЗС пише писульку, котрою скасовує обов’язок держави надавати послуги своїм громадянам за кордоном. Байдуже чи ти дав хабаря тій же владі й втік, чи Тису переплив, чи ти роками жив по закордонах і всю війну донатив і супортив волонтерів — пофігу: «Штани носиш? Лови плюху». Втікачі від війни перелякалися, а багаторічні «закордонники» образилися — чому без розбору?
І от вже ті, хто «не втік», забули про владу, забули про рукожопий закон про мобілізацію без демобілізації - тепер ті, хто по вуха у війні ненавидять тих, хто поза нею. Влада стоїть поруч і вспокоєно хреститься — про неї забуто.
Спершу українці цокають язиком, що росіянин Дуров прогинається перед ФСБ, потім бігом підписуються в дуровському ТГ на купу анонімних помийок, потім за читачами приходять серйозні політики, потім хтось згадує: «Так, стривайте — цей майданчик підконтрольний ФСБ!», але його зашикують і забивають капцями"… потім ТГ блочить чат-боти українських спецслужб… знову лунає голос «…я ж казав — ФСБ тримає ТГ за фаберже!»
Але українці вже не пам’ятають, як зверхньо кривилися на Дурова, якого легко поламало ФСБ.

На старті незалежності Україна мала майже мільйонну армію, третій за розміром у світі ядерний арсенал, величезні запаси боєприпасів і військової техніки.
Проте за кожного президента та міністра оборони у період з 2004 до 2017 року відбувалося скорочення озброєння. Про це пише «Слово і діло».
Наприклад, Анатолій Гриценко, який очолював Міноборони при президентові Ющенку (лютий 2005 — грудень 2007) продовжив виведення техніки зі складу ЗСУ: 200 переносних ЗРК, 698 танків, 1322 БМП, 294 зенітно-ракетних комплекси, 192 літаки, 56 вертольотів, 18 тактичних ракетних комплексів «Точка» і 84 тактичні ракети.
Його наступник Юрій Єхануров (грудень 2007 — червень 2009) вивів зі складу ЗСУ 102 танки, 415 бронемашин, 73 літаки, 18 вертольотів, 12 тактичних ракет і 4 тактичних ракетних комплексів «Точка».
Останній етап підриву обороноздатності України був у 2010−2014 роках за президента Віктора Януковича.
Тоді чисельність ЗСУ продовжували необґрунтовано скорочувати, армія не фінансувалася на належному рівні та не перебувала у мобілізаційній готовності. Рівень забезпечення військ основними видами озброєння та техніки був критично низьким.
За міністра оборони Михайла Єжеля (березня 2010 — лютий 2012) було списано тисячу танків, 205 БТР, 127 бойових літаків, 29 бойових або транспортних вертольотів, 29 ракет.

Нардепа від «Слуги Народу» підозрюють у незаконному збагаченні на 11 млн грн. От вам і посадки весною (с)
Про це повідомили в пресслужбі НАБУ.
За даними слідства, народний депутат у 2020−2021 роках набув у власність активи загальною вартістю 25 млн грн. Йдеться про три земельні ділянки на Київщині, п’ять квартир у столиці, два нежитлові приміщення, автівки Tesla й Mersedes-Benz.
При цьому офіційний дохід і заощадження його та дружини за цей період становили не більш ніж 14 млн грн. Таким чином різниця між вартістю придбаного майна та коштами нардепа становила 11 млн грн.
Як зазначили в НАБУ, щоб приховати наявність цього майна, народний депутат оформив його більшу частину на близьких родичів, а за собою зберіг право розпоряджатися ним у повному обсязі.
Дії підозрюваного кваліфікували за ст. 368−5 Кримінального кодексу України (незаконне збагачення).
У НАБУ додали, що викриття злочину відбулося після оприлюднення журналістських розслідувань, зокрема команди Bihus.Info, а також за сприяння Національного агентства з питань запобігання корупції.
У повідомленні не вказують прізвища підозрюваного та політичної сили, яку він представляє в парламенті. Утім, як зазначили в Центрі протидії корупції, мова про народного депутата від «Слуги Народу» Андрія Клочка. Він був фігурантом журналістського розслідування bihusinfo, після якого НАБУ і САП розпочали кримінальне провадження.

Не говорячи вже про формальність з оновленням даних в ТЦК, що навіть в Україні не тягне на кримінальний злочин.
То чи варто було починати город городити, якщо наперед було відомо, що ідея абсолютно провальна, і нічого, окрім роздратування у наших європейських партнерів, не викличе?
Сергій Гузь, журналіст.

Про головне. Усі ці недолугі дії МЗС, очевидно ініційовані за межами самого міністерства, від початку не мали жодного сенсу. Бо таким чином примусити чоловіків призовного віку повернутися в Україну не вийде з багатьох причин. Так само як і окремі урядовці приймаючих країн не зможуть повернути їх в Україну.
Тому що, відповідно до Директиви Ради ЄС 2001/55 «Про мінімальні стандарти для надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та відповідальності за наслідки такого прийому», усі українські біженці знаходяться під захистом Статті 3 Директиви. А саме, пункт 2 цієї статті говорить, що «держави-члени застосовують тимчасовий захист із належною повагою до прав людини та основних свобод, а також своїх зобов’язань щодо невидворення».
Мало того, ця ж Директива в статті 28 містить чіткий перелік підстав, за яких людину можуть позбавити тимчасового захисту, серед яких — скоєння злочину у своїй країні. Проте, цей злочин має бути неполітичного характеру та скоєний до того, як особа отримала тимчасовий захист. Ба більше, суворість очікуваного переслідування має бути зважена характером кримінального злочину. З чого слідує, що навіть якщо людина ухилилася від мобілізації (наприклад, дала хабар чи підробила документи, аби врятуватися від війни, що в Україні є кримінальним злочином) — це не стане достатньою підставою для депортації з будь-якої країни ЄС.

Міф 3. У своїй заяві МЗС апелює до того, що «технічна пауза в прийманні нових заяв від чоловіків призовного віку зумовлена необхідністю підготовки до вступу в дію нових правил надання консульських послуг для цієї категорії громадян у зв’язку зі вступом в дію нового закону про мобілізацію».
Правда. А тепер згадаємо гучну заяву пана Кулеби, зроблену тиждень тому, коли він з пафосом заявляв про «справедливість»: «Я думаю, що це справедливо стосовно українських чоловіків, які залишилися в Україні, які працюють в українській економіці та борються в українській армії. Я гадаю, що щодо них буде справедливо, якщо чоловіки з-за кордону повернуться до України й стануть пліч-о-пліч із ними на захист своєї країни — країни, яка дала їм усе».
Тобто, справжньою метою міністерства було змусити чоловіків зазначеної категорії повернутися в Україну, а не провести якісь технічні регламентні роботи, викликані змінами в законодавстві. І тільки коли ця політика МЗС зазнала гучного провалу, тут вирішили сховатися за «технічною паузою».

Міф 2. Кулеба намагається довести безпідставність звинувачень у неконституційності рішення МЗС щодо консульських послуг, яке було ухвалене до того, як відповідні зміни до законодавства про мобілізацію набрали чинності.
Правда. В міністерстві не наважилися надати жодного (!!!) посилання на законодавство, яке б виправдовувало їх дії. Може тому, що не хотіли потрапити в халепу, як це зробив пан Сибіга у листі про призупинення консульських послуг? Нагадаємо, в офіційному листі він просто зі стелі послався на пункти 6 та 16 статті 8 закону «Про правовий режим воєнного стану», які жодного відношення до консульських послуг не мають, бо ці питання регулюються зовсім іншою статтею цього ж закону, яка ще навіть не ступила в силу (тому і послатися на неї неможливо).

Але в українському МЗС замість того, щоб вже тихенько помовчати та скасувати передчасні «тимчасові обмеження», видали абетку про спростування міфів щодо їхніх дій. Ознайомитися з нею можна тут, але парадокс у тому, знову вийшло «як завжди».
Міф 1. У МЗС заявляють, що «зазначене рішення жодним чином не стосується надання екстреної консульської допомоги громадянам України в разі надзвичайних ситуацій (ДТП, затримання, стихійні лиха тощо). У таких випадках консульські працівники надають в межах законодавства необхідну консульську допомогу в повному обсязі всім громадянам України, жінкам і чоловікам будь-якого віку та безвідносно до їхнього статусу щодо військової служби чи інших особливостей».
Правда. Відкриваємо лист першого заступника міністра МЗС Андрія Сибіги, в якому чорним по білому записано: «тимчасово призупинити вчинення консульських дій за заявами громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, окрім дій, пов’язаних з оформленням посвідчень особи на повернення в Україну». Тобто, в офіційному листі МЗС мова йде про призупинення всіх консульських дій, окрім однієї. І там немає ніяких інших обмовок «окрім надзвичайних ситуацій».