bonv

Навіть зараз ми ж продовжуємо жити так, ніби нам нема куди поспішати, й ніхто нікуди не підганяє…
Не розуміючи при цьому, що для умов війни ця мирна парадигма може загрожувати катастрофою. Бо в той час, як ми повільно розвиваємось чи щось змінюємо, ворог випереджає нас у швидкості прийняття рішень. Випереджає нас у стратегії. У системності. У масштабах.
Ворог створює перевагу в засобах ведення війни не тільки завдяки власній ефективності. А через нашу повільність. Ворог швидше корегує свою стратегію, бо в умовах реальної війни бачить ефективність засобів. І знову ж таки, через нашу повільну адаптивність.
Павло Вернівський, економіст, експерт Інституту ім. Олександра Поля

Уже понад два роки я чую одну й ту саму шарманку. Повірте, ми робимо все можливе, але через питання нацбезпеки ми не можемо все розповідати. Але, повірте, ми робимо дуже багато!
І люди вірять. Вірять, бо що їм ще залишається робити?
Коли з часом ніхто не бачить результатів цієї роботи на фронті й починають виникати питання, то робиться інформаційний вкид. Про якусь нову розробку безпілотника. Про якісь нові рекорди виробництва боєприпасів чи закупівлі безпілотників. Про якісь нові спрощення процедур закупівлі.
Ну як це ми нічого не робимо? Робимо! От тут трохи зробили, а ще тут! І так поступово робимо! Просто не все зразу!
І люди знову вірять. Знову чекають.
Чекають, бо суспільство так привчили! Привчили до повільних поступових реформ та змін. Всі 30 років ми так живемо. Чекали 30 років. Ну хіба якихось пів року — рік не почекаємо ще?
А знаєте, в чому проблема такого очікування в період війни? Бо ця парадигма формувалась роками для умов мирного життя.
Коли ми нікуди не спішили. Коли нам ніхто не загрожував. І ми навіть не намагались конкурувати за кращий рівень життя з нашими сусідами.

Бізнес виступив різко проти цієї ініціативи, адже ціна за доставку електроенергії через кордон різко підскочить, і підприємствам буде простіше просто зупинитися, чим імпортувати.
Для України це означає відтік валюти та падіння доходів бюджету, який є єдиним джерелом фінансування ЗСУ.
При цьому бізнес не проти підвищення долі імпорту, але не більше, ніж до 50% - більше імпортувати в України немає змоги.

Рішення Кабміну, яке зобов’язує промисловість імпортувати 80% електроенергії, призведе до зупинок підприємств та зростання безробіття, адже електроенергія значно подорожчає, і на всіх її все одно не вистачить. Про це заявив президент О П Укрметалургпром Олександр Каленков.
«Економічна безпека України важлива так само, як і зведення з військових полів. Бо як би нам не допомагали наші партнери, все одно головне, — а це забезпечення армії та купівля зброї, — йде за рахунок платників податків. Тому важливо, щоб наша промисловість продовжувала працювати», — наголосив Каленков.
Він нагадав, що останні 2 роки підприємства вже працюють на межі можливого та з величезними збитками.
«Будь-який крок, який призводить до збільшення собівартості продукції, просто виштовхує підприємства за ту межу, де вони будуть змушені або скорочувати обсяги виробництва, або зупинятися та звільняти людей», — пояснив він.
Як відомо, Кабмін ухвалив зміни до постанови, які передбачають, що будь-який промисловий об'єкт має імпортувати 80% електроенергії для своїх потреб. Укренерго, зі своєї сторони, гарантує промисловості ще 20%.

Співробітники ТЦК не мають права затримувати та закидувати людей у буси.
Якщо співробітники ТЦК і СП затримують громадян або вкидують їх у буси — це порушенням чинного законодавства України.
Про це в інтерв'ю «Українській правді» заявила народна депутатка від фракції «Європейська солідарність» Ірина Фріз.
«Їхні дії можуть підпадати під статтю ККУ 146: насильне позбавлення волі та викрадення людей», — сказала нардепка.
Ірина Фріз пояснила, якщо громадяни знають свої права, то вони мають право оскаржувати протиправні дії ТЦК та СП.
«Якщо це роблять представники від держави — тоді велике питання до правомочності такої держави. Якщо мають право перевіряти документи, а не хапати та затягувати людей, це також стаття 365 Кримінального Кодексу», — зазначила Фріз.
Народна депутатка також наголосила, що ТЦК та СП потрібно забирати з підпорядкування Міноборони.
«Вони мають бути цивільними, цивільні мають мобілізувати цивільних. А потім вже військові мають приїжджати до навчальних центрів та обирати собі потрібних по критеріях громадян», — сказала Фріз.

Підвищення тарифу не призведе до розв’язання проблем в енергетиці чи якості послуг, а призводитиме до ще більших боргів населення за житлово-комунальні послуги. Все для олігархів.

Тож задача стоїть дуже складна. Горизонт прийняття рішень стрімко наближається.
Серед «слуг» є притомні та відповідальні люди. Вони допомагають змінювати й своє оточення. Головне — встигнути.
Працюємо…
Ростислав Павленко, український політик, політолог, політтехнолог, викладач. Народний депутат України IX скликання

У будь-яких планах щодо змін є критичне питання. Як і з чого ці зміни мають розпочатись
Так звана «точка входу», без якої інерція придушить будь-які сподівання на покращення.
В Україні очевидна необхідність змін у якості та своєчасності рішень. Як щодо забезпечення фронту, щодо побудови фортифікацій, ефективності використання коштів (і боротьби з крадівництвом) — так і щодо зовнішньої підтримки, темпів і обсягів надходження допомоги.
Зазвичай у таких обставинах ідеться про зміну влади. Але в умовах війни виборів бути не може.
Тому постало питання уряду національної єдності. До того ж не дарма постало в колах експертів громадянського суспільства. Адже формування такого уряду — традиційна відповідь демократичних країн на загрози масштабу іноземного вторгнення.
У демократичних країнах формування такого уряду — це раціональна воля влади. Адже, окрім розділення повноважень — це і розподіл відповідальності. Всі в одному човні.
Але не так думають на Банковій. Там головніше — контроль. Рішень, потоків, інформації.
Тому волею президентського Офісу розділення влади та відповідальності в імʼя результату — перемоги — не буде.
Шанс зберігається у парламенті. Верховна Рада завжди відігравала рятівну роль — з 1990 і до 2014. Але у 2019 під гаслом «Зробимо їх разом!» прийшли ті, хто боїться щось робити. Боїться брати на себе відповідальність. Боїться діяти. Не за тим ішли.

Хто готовий стати цапом-відбувайлом у президента, який тепер розкидається карт-бланшем, забувши про попередні практики контролю над усім та усіма?
Легше списати усе на російську ІПСО, на якийсь ефемерний Майдан-3, оголосити незгодних «ворогами народу», легше стати Росією, аніж здолати її… Легше шукати причин там, де їх не існує, або ж вони були успішно створені твоєю ж командою і видавалися за героїчні успіхи, фантастичні прориви. Легше танцювати на старих граблях того ж таки Януковича, тим паче коли у твоєму оточенні - люди з його команди.
Так дилеми Зеленського стали типовою дилемою дикобразів: «Якщо вони хочуть зігріти одне одного, то чим щільніше зблизяться, тим сильнішим буде біль від уколів голок». Вже й не знаю, чи радити Офісу ще раз переглянути культовий аніме-серіал «Євангеліон»?
Ігор Гулик — журналіст.

Зеленський не може запропонувати співвітчизникам нічого, окрім розмитих формулювань його «формули миру» і ще сумнівніших гарантій безпеки, що його посланці підписують з різними країнами ледь не щотижня.
Та й чи зацікавлений президент у «перемир'ї», навіть якби умови цього документа будуватися виключно на українській позиції? Гадаю, що ні. Бо одна справа переконати суспільство у неможливості будь-яких виборів під час воєнного стану, тицяти у кожного, хто має іншу думку, — мовляв, дивіться, агент Кремля. Інша справа — після скасування воєнного стану вийти на негайні вибори у незручній позиції людини, яка обіцяла шашлики у Криму, а натомість уклала непевний мир…
Не думаю, що Зеленський є настільки наївною людиною, аби легковажно вважати, що зуміє пропетляти поміж крапельок дощу та уникнути бодай політичної відповідальності за всі його владні косяки…
Унаслідок вщент проваленої комунікації з суспільством як спільнотою дорослих людей, після спроб загнати у стійло інакодумців, «подоїти» бізнес, урешті, — після дефектного «перезавантаження» управлінських центрів, яке завершилося відставками бойових генералів і не пішло далі, — сподіватися на довіру і розуміння дуже важко. Можна було б говорити про поділ відповідальності шляхом формування уряду національного порятунку, але, скажіть мені, хто з опозиції ладен покласти власне реноме та політичне майбутнє у ситуації повної непевності?

Тож задача стоїть дуже складна. Горизонт прийняття рішень стрімко наближається.
Серед «слуг» є притомні та відповідальні люди. Вони допомагають змінювати й своє оточення. Головне — встигнути.
Працюємо…
Ростислав Павленко, український політик, політолог, політтехнолог, викладач. Народний депутат України IX скликання

В Україні зросте тариф на електроенергію. Напередодні Кабінет міністрів рішення не ухвалив.
Ймовірно, це станеться сьогодні, 31 травня. Наразі тривають розрахунки.
Про це заявила заступниця міністра енергетики України Світлана Гринчук.
«Що стосується цифр, цін, змін — все ще в процесі. Підрахунки ще тривають. Після рішення уряду можна буде коментувати», — наголосила вона.
За інформацією ЗМІ, в Україні буде два тарифи на світло: 2,64 грн за споживання до 100 кВт-година (не зміниться) і 4,8 грн за все, що понад 100 кВт-година.

Гірше ж точно не буде © Кількість українців, які живуть за межею бідності, збільшилася на 1,8 мільйона, якщо порівнювати з 2020 роком.
Загальна чисельність населення України складає 32 мільйони. З них приблизно 9 мільйонів у 2023 році жили в бідності. Тобто це приблизно 29% населення.
Про це пише Reuters з посиланням на звіт Світового банку.
Кількість українців, які живуть у бідності, збільшилася на 1,8 мільйона від 2020 року. Це пояснюється російським вторгненням 2022 року, яке продовжує руйнувати економіку країни.
Зростання бідності зумовлене зниженням рівня зайнятості: більш ніж п’ята частина дорослого населення, яка працювала до війни, втратила роботу. Майже чверть опитаних українців не мали достатньо грошей для купівлі продуктів харчування в певний момент у червні 2023 року, хоча відновлення економічного зростання та уповільнення інфляції допомогли поліпшити продовольчу безпеку в другій половині року.
За словами Арупа Банерджі, регіонального директора Світового банку у справах Східної Європи, ситуація була б набагато гіршою, якби Україна не отримала значну зовнішню бюджетну підтримку для виплати пенсій та зарплат вчителям, лікарям й на інші соцвиплати.
«Якби міжнародні партнери, особливо США, не виділили ресурси, спеціально спрямовані на ці соціальні витрати, то в бідності опинилися б ще три мільйони людей,» — сказав Банерджі.

Ріст тарифів на електроенергію, який анонсували в уряді, не змусить населення економити, а приведе лише до зростання боргів за комунальні послуги. Про це в ефірі «Новини.LIVE» заявив голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко.
«Підняття тарифів не приводить до економії. Підняття тарифів у найбіднішій країні Європи, яка воює третій рік, приведе до того, що борги за комуналку будуть збільшуватись. Це аксіома», — зазначив експерт.
Він також прокоментував новини про те, що уряд може залишити тарифи без змін для тих, хто споживає до 100 кВт, а для решти — підняти. Попенко наголосив, що 100 кВт споживають, за різними даними, тільки від 10% до 18% населення. «Якщо ви вибудовуєте тарифну політику, то вона повинна спонукати людей якраз економити. Правильно було зробити до 100 кВт і до 200 кВт, тому що у нас 75% населення споживає до 200 кВт», — підкреслив він.
За його словами, до 100 кВт — це холодильник, двічі на місяць пральна машина, зарядка телефону та іноді телевізор.

Рада Європейського Союзу погодилася застосувати високі тарифи на російське зерно для зменшення доходів РФ
Про це повідомив єврокомісар із питань торгівлі Валдіс Домбровскіс.
«Міністри ЄС погодилися підвищити тарифи на імпорт зерна з Росії та Білорусі з 1 липня», — написав Домбровскіс.
Він додав, що відповідне рішення прийняли, щоб зупинити дестабілізацію сільськогосподарського сектора Євросоюзу, обмежити доходи Росії, які вона використовує для фінансування війни в Україні, й для боротьби з нелегальним експортом вкраденого Росією українського зерна на ринки ЄС.