bonv

Заступник міністра оборони України Юрій Джигир розповів, у скільки обходиться українському бюджету утримання одного бійця ЗСУ. Про це він розповів у коментарі Bloomberg.
«Джигир сказав, що вартість мобілізаційної кампанії Києва залежатиме від щомісячного рівня призову і рішень про ротацію. Вартість утримання одного солдата без зброї він оцінив у 1,2 мільйона гривень (30 тисяч доларів)», — пише Bloomberg.
Джигир також розповів, що війна в Україні показала низку конкретних корупційних ризиків у Міноборони, але «нова система закупівель допомогла їх ліквідувати».
За словами Джигира, зараз у Міноборони діє «двоетапний механізм» закупівель — міністерство встановлює політику закупівель, контролює і перевіряє якість, а дві державні компанії контролюють закупівлі, прагнучи знизити потенційні ризики.
Міністерство також працює з колегами зі США в рамках зусиль із вирішення проблем, пов’язаних із тим, як українські сили зберігають і використовують західні боєприпаси, сказав Джигир, пославшись на шість інспекцій на військових об'єктах, під час яких вивчали, як зберігають певні види зброї.
Народ за свої гроші купляє амуніцію…

Обіцянки: Вже у 2025 році реальні заробітні плати в економіці перевищать свій довоєнний рівень та підвищуватимуться надалі.
Як повідомляється у інфляційному звіті НБУ, зростання зарплат відбудеться зокрема завдяки посиленню конкуренції за робочу силу із закордонними роботодавцями.
Факти: За даними демографів у 2023 році близько 67% українців опинились за межею бідності .
Реальна зарплата українців минулого 2023 року знову скоротилася — приблизно на 5%.

Вони наївно думали, що Гітлер після цього зупиниться.
Якщо провести паралелі з сьогоденням, то хто сказав, що Росія — це проблема тільки України? Невже ви настільки наївні, думаючи, що якщо Росія захопить Україну, то зупиниться на цьому? А що її потім зупинить від захоплення Казахстану, Грузії чи Вірменії? А може вона захоче собі повернути країни Прибалтики? А потім повернути під контроль країни колишнього Варшавського блоку? Поляки та прибалти до цього дуже серйозно ставляться. Що її зупинить? І чи розумієте ви, що шляхом збільшення територій, Росія буде ставати потужнішою? І боротись з нею тоді буде набагато важче, ніж зараз? Не нам, а вже європейцям. І це потрібно постійно доносити західним лідерам.
Павло Вернівський, економіст, експерт Інституту ім. Олександра Поля.

Коли я чую: «А чого Європа нам має допомагати», то мені хочеться запитати про таке
Думаю, всі чудово знають, як СРСР і Німеччина навпіл розділи Польщу по пакту Ріббентропа — Молотова. А чого тоді ніхто не пам’ятає про Саарський наступ?
Якщо не чули, то я розкажу. В 1920 Польща і Франція підписали договір про взаємозахист, а в 30-их був розроблений план, згідно з яким французи мали напасти з заходу, якщо Німеччина нападе на Польщу.
І коли Німеччина напала на Польщу, французи з британцями зосередили на західному кордоні 110 дивізій Тільки замість того щоб напасти, ця армія просто зупинилась!
Офіційна історія каже, що вони боялись реакції Німеччини, хоча пізніше стало відомо, що всі німецькі сили були відправлені на схід, а західний фронт був абсолютно незахищеним.
І дочекались до того, що після успішного завершення вторгнення в Польщу, німці повернулись назад і змогли відбити нерішучий наступ союзників!
Пізніше на Нюрнберзькому процесі військовий воєначальник Альфред Йодль казав: в 1938 ми не програли тільки тому, що 110 дивізій не стали атакувати 23 німецькі дивізії. А генерал Зиґфрід Вестфаль говорив, що якби французи атакували, то німецька армія змогла б протриматись не більше тижня.
Чи може також нагадати більш ранній епізод з Мюнхенською конференцією? Коли після того, як Німеччина захопила Судетську область в Чехословаччині, то лідери Франції, Британії зібрались, щоб ратифікувати це захоплення і змусили Чехо-Словаччину визнати територіальні претензії Німеччини.

Банкіри шикують, держава — жебракує: як працюють депозитні сертифікати НБУ.
https://www.unian.ua/economics/finance/bankiri-shikuyut-derzhava-zhebrakuye-yak-pracyuyut-depozitni-sertifikati-nbu-12624720.html

Полк «Азов», який очолював оборону Маріуполя, було виключено з отримувачів останнього пакету військової допомоги США через звинувачення у зв’язках із неонацизмом. Їх також не допускають до навчання з силами НАТО в Європі.
«Азов» відкидає звинувачення в неонацизмі, вказуючи, що до складу добровольчої бригади тепер входять бійці різних етнічних і релігійних груп, зокрема солдати-євреї. Військові також вважають, що такі звинувачення можуть бути сформовані під впливом російської пропаганди.

Сайт офіційного інтернет-представництва президента України двічі відхилив петицію про розблокування надання зброї та допомоги 12-й бригаді спеціального призначення «Азов» з боку США
Про це повідомляє пресслужба «Азову».
«Азов» обороняв Маріуполь у 2022 році із обмеженими ресурсами та застарілими зразками озброєння. У пресслужбі підрозділу кажуть, що це стало наслідком поправок в законах США, які діють з 2017 року, та блокують «надання зброї та забезпечення навчання або іншої допомоги для батальйону «Азов».
«Попри те, що «Азов» неодноразово демонстрував свій професіоналізм та ефективність, поширення російської пропаганди продовжує сприяти обмеженню доступу до сучасної західної зброї 12-й бригаді «Азов»», — йдеться у повідомленні.
У підрозділі заявили, що публікацію петиції, яка закликає політичне керівництво України докласти всіх зусиль, аби поправку про заборону надання «Азову» американської зброї було вилучено з законів США про консолідовані асигнування, було відхилено. Зокрема сайт офіційного інтернет-представництва президента України двічі відхилив петицію.
««Азов» довів кров’ю свій професіоналізм і рішучість у відбитті російської агресії. Бійці 12-ої бригади «Азов» щодня захищають цивілізований світ і потребують підтримки для отримання сучасного західного озброєння» — наголосили військові.

Проте, за його словами, замість конструктивного обговорення, ситуація перетворилася на публічний конфлікт, що відображається на зовнішніх відносинах.
Він також висловив своє бачення ситуації українців за кордоном, зазначивши, що серед них є різні категорії людей, включаючи тих, хто працевлаштувався та не має наміру відмовлятися від українського громадянства, але бажає повернутися додому.
«Я трошки знаю тих людей, які є в Польщі, в інших країнах — там є різний контингент людей: хтось приїхав раніше, хтось працевлаштувався, не здає українського громадянства людина, яка вже там працює, але хоче повернутися в Україну. Різні ситуації, мільйони різних ситуацій. Натомість ти різко сокирою вдаряєш, не розбираючи нічого. І насправді в дуже багатьох людей викликає сумнів, чи мені треба тримати зв’язок із такою країною. Там є десятки тисяч, сотні тисяч студентів, до 2025 року які взагалі не підлягають мобілізації, закон сам не набере чинності», — підсумував Чех.

Історик та колишній депутат польського сейму Мирослав Чех висловив своє здивування щодо дискусій, які виникли навколо призупинення консульських послуг для військовозобов'язаних.
Чех зазначив, що існують механізми для повернення громадян до України, але водночас висловив занепокоєння щодо політичної гри, яка розгорнулася довкола питання мобілізації.
«Я не громадянин України, але я взагалі здивований дискусією про мобілізацію. Я трошки перебуваю в Україні й відчуваю настрої суспільства. У другій половині минулого року не було таких настроїв, що люди не розуміли, що потрібно буде мобілізуватись. Розуміли, що є держава, є потреби, одні на фронті вже два роки, потрібні резерви — все зрозуміло. Натомість довкола проблеми мобілізації почалася політична гра. І це була гра паралельна — ви любите конспірологію, треба було прослідкувати: чому питання мобілізації, яке не стояло в порядку дня обговорення українців, - наголошує історик. — Була довіра до ЗСУ повна й надалі є, чому ні сіло ні впало паралельно з тими проблемами з постачанням озброєння Україні, військової допомоги, фінансової допомоги почалися внутрішні проблеми протистояння або конфлікту, між військовим керівництвом і політичним. І це в політичну, публічну площину перейшло. Це була безвідповідальність, перепрошую. І, між іншим, безвідповідальність, яка виливається в зовнішні ситуації».

«корупціонери Порошенко», це хто? Свинарчуки, які контрабандою на росії скуповували запчастини на БТРи, які російськи прапорщики знімали з російських же машин, робили їх не бойовими та продавали контрабандою, і таким чином український БТР ставав бойовим? Чи може Пашинський, який контролював усю ракетну програму та якого хотіли посадити московіти? До речі, зелена команда зразу на нього відкрила справу та закрила ракетну програму (Стугна. Корсар, Нептун та інши).
Тому не бреши 00 шістка форумна. Порошенко відродив армію!

Народне безпам’ятство особливе, воно здатне міняти минуле, причому так, що уся підписота анонімних ТГшечок захоплено лайкає «впевнені спогади», як президент Порошенко у квітні 2014-го здавав Крим. Прості люди точно пам’ятають — так і було. А якщо скажеш, що у квітні в Україні не було президента, а був в.о. і прізвище у нього було трохи іншим, і повноважень у в.о. менше… і взагалі Крим було втрачено ще в лютому і винен в тому Янукович… нє, як спитаєш про те, то ти гад і сволоч і, скоріш за все, порохобот.
При чому інколи ті самі люди можуть з легкої руки позбиткуватися над московитами, мовляв — ну, що за безпам’ятна отара людська, крутять тими рабами пасивними, що циган сонцем, а вони…
А самі?
Від чого це безпам’ятство? Бо сором?
Бо страшно побачити в дзеркалі справжніх себе? Бо синя пігулка комфортніша?
Віталій Гайдукевич, журналіст

Про те, що було до 2019 року якось категорично ніхто не пам’ятає. Як нашептало чи як відрізало. Скільки законів було ухвалено заради асоціації із ЄС, хто їх писав і голосував, як раділи безвізу, хто-коли-як породив «Нептун», «Вербу», «Вільху», як і коли в ЗСУ була запущена реформа харчування (і вона діяла!), коли в ЗСУ будували службові гуртожитки (!), коли запрацювали квоти на український контент…
Тобто ні - все, шо вєлєно згадувать погано — пам’ятається (от як проплатили, так помийки пригадали і нарід спамятав), а позитивне…
***
…а позитивне, раптом виявилося, що воно трапилося після 2019-го. Навіть те, що насправді було до того — переписали на після. Такий собі вододіл — до ери слуги й після.
***
Призвичаївшись не пам’ятати, простий нарід не пам’ятає, що Арка була саме про російське бачення «дружби народів» і такою лишилася навіть без підпису. Нарід йде відпочивати на ВДНГ, не обтяжуючи себе пам’яттю, що це радянська абревіатура про «Досягнення Народного Господарства». Ну справді, навіщо рефлексувати в оточенні совкових химер і зірок, якою ціною вихаркувалося те «народне господарство».

Політики, що прийшли на зоране поле аудиторії, не хочуть втратити підписоту… анонімні помийки рублять бабло за накидування на вентилятор… російські спецслужби плюхаються в хаосі та смикають за мотузочки українських емоцій. Про логіку «не довіряй російським майданчикам» забуто.
***
Сірожа Лєщєнка — чєлавєк і паравоз — пише чергову дурь, котра має погріти душу канцлеру всєя Банкової. І цю ахінею хором множать кишенькові ТГ-акаунти, а українці читають. І усі вже забули, як нині кишеньковий Сірожа колись грізно бурмосив антикорупційні брови, кривив активістський вишкір, рвав на собі тєльнік акули пера…
Просто потім доморощені борці з драконом стали драконами. Просто читачі дірявої «Тєлєгі» не пам’ятають як стрибали окремі персонажі «з грязі в князі». А коли раптом хтось починає пригадувати, то перед ним трусять лялькою вуду: «…у-у-у-Порошенко… а-а-а-страшний-і-ужасний». І українці знов вспокоюються і нічого не пам’ятають. Про Сірожу. Але завжди пам’ятають «у-у-у-Порошенко…».
***
Про те, що Мар’яна Безугла була ніким і звали її ніяк, сиділа в куточку малокорисним баластом волонтерського десанту в МО… теж ніхто не пам’ятає. Рівно, як не пам’ятають посполиті й пояснення — з якого переляку за неї проголосувала комфортна столична Оболонь.
***
А як мастита журналістська тусовка рвала на шматки політичні піджаки на вечірніх ток-шоу, га? Хтось пам’ятає? Отой гонор, отой форс — я тобі не дорогенька, я четверта влада…

Влада кварталу ваяє закон про мобілізацію/демобілізацію. Потім ухвалює його без демобілізації й кидає в лице захисникам «хамське»: «знали куди йшли». Військові киплять обуренням в бік влади*
Другорядний чиновник МЗС пише писульку, котрою скасовує обов’язок держави надавати послуги своїм громадянам за кордоном. Байдуже чи ти дав хабаря тій же владі й втік, чи Тису переплив, чи ти роками жив по закордонах і всю війну донатив і супортив волонтерів — пофігу: «Штани носиш? Лови плюху». Втікачі від війни перелякалися, а багаторічні «закордонники» образилися — чому без розбору?
І от вже ті, хто «не втік», забули про владу, забули про рукожопий закон про мобілізацію без демобілізації - тепер ті, хто по вуха у війні ненавидять тих, хто поза нею. Влада стоїть поруч і вспокоєно хреститься — про неї забуто.
Спершу українці цокають язиком, що росіянин Дуров прогинається перед ФСБ, потім бігом підписуються в дуровському ТГ на купу анонімних помийок, потім за читачами приходять серйозні політики, потім хтось згадує: «Так, стривайте — цей майданчик підконтрольний ФСБ!», але його зашикують і забивають капцями"… потім ТГ блочить чат-боти українських спецслужб… знову лунає голос «…я ж казав — ФСБ тримає ТГ за фаберже!»
Але українці вже не пам’ятають, як зверхньо кривилися на Дурова, якого легко поламало ФСБ.

На старті незалежності Україна мала майже мільйонну армію, третій за розміром у світі ядерний арсенал, величезні запаси боєприпасів і військової техніки.
Проте за кожного президента та міністра оборони у період з 2004 до 2017 року відбувалося скорочення озброєння. Про це пише «Слово і діло».
Наприклад, Анатолій Гриценко, який очолював Міноборони при президентові Ющенку (лютий 2005 — грудень 2007) продовжив виведення техніки зі складу ЗСУ: 200 переносних ЗРК, 698 танків, 1322 БМП, 294 зенітно-ракетних комплекси, 192 літаки, 56 вертольотів, 18 тактичних ракетних комплексів «Точка» і 84 тактичні ракети.
Його наступник Юрій Єхануров (грудень 2007 — червень 2009) вивів зі складу ЗСУ 102 танки, 415 бронемашин, 73 літаки, 18 вертольотів, 12 тактичних ракет і 4 тактичних ракетних комплексів «Точка».
Останній етап підриву обороноздатності України був у 2010−2014 роках за президента Віктора Януковича.
Тоді чисельність ЗСУ продовжували необґрунтовано скорочувати, армія не фінансувалася на належному рівні та не перебувала у мобілізаційній готовності. Рівень забезпечення військ основними видами озброєння та техніки був критично низьким.
За міністра оборони Михайла Єжеля (березня 2010 — лютий 2012) було списано тисячу танків, 205 БТР, 127 бойових літаків, 29 бойових або транспортних вертольотів, 29 ракет.