Ирина Кальницкая

10 січня 2018, 15:40

Итак, 2-е января уже прошло, а с заблокированными налоговыми накладными по прежнему ничего не происходит. Более того, появляется всё больше вопросов по толкованию новых положений положений НКУ по их автоматическому разблокированию. На этот счет наконец то высказалась и ГФС в своём разъяснении, с которым можно ознакомиться здесь : http://sfs.gov.ua/anonsi/17393.html Если коротко, то ГФС как обычно применяет достаточно фискальный подход и утверждает, что: — По НН, регистрацию которых остановлено ДО 01 декабря 2017 года плательщик налогов уже не может подать пояснения и копии документов . Это означает, что фактически суммы НДС по таким НН просто пропадают. При этом, приказ № 567, которым утвержден перечень документов, достаточных для принятия решения ГФС о регистрации НН до сих пор действует и никем не отменён. Как вариант, можно подождать нового порядку КМУ, в котором эта ситуация может быть как то описана. Далее непонятная ситуация складывается с НН, регистрация которых была остановлена с 01 декабря до 31 декабря и по которым налогоплательщик не подавал ни пояснения, ни таблицы данных . По хорошему, исходя из п. 51-7 Раздела 2 переходных положений НКУ по общему правилу ВСЕ налоговые накладные подлежат автоматической регистрации , кроме некоторых исключений. Вышеупомянутые НН не входят в список таких исключений, а поэтому должны быть автоматически зарегистрированы (учитывая принцип того, что любые неясности должны трактоваться в пользу налогоплательщика). Но, увы это не происходит. В ЕРНН по таким накладным статус вообще «пропал», а ГФС говорят, что сами не знают что делать и будут ждать официальных разъяснений. Тем налогоплательщикам, которые все еще ждут решения по уже поданным жалобам или будут завершать процесс обжалования по старому порядку рекомендуется контролировать статус регистрации вашей жалобы в ГФС и ее рассмотрения. Ввиду огромного количества жалоб, сотрудники ГФС попросту не справляются с объёмами работы и ваша жалоба может банально… потеряться. Что делать в таком случае? У вас обязательно должен быть ваш экземпляр жалобы с отметкой налоговой о принятии или же опись из ценного письма, которым жалоба была направлена в налоговую и уведомление о вручении. Собрав эти документы необходимо идти в ГФС и общаться в руководителем управления документального обеспечения, который кончено же скажет, что ваша жалоба (1) не поступала в ГФС в принципе (2) еще не расписана на исполнителя. Но как показывает практика в течение одного — двух дней жалобу таки находят и передают исполнителю в работу. Еще одним достаточно действующим методом борьбы с затягиванием процедуры рассмотрения жалобы является подача адвокатского запроса в ГФС о статусе рассмотрения жалобы. Преимущество такого запроса состоит в том, что на него ГФС обязана ответить в течение 5 дней. Если же и адвокатский запрос «потеряли», как было в моём случае, ответственное служебное лицо будет привлечено к административной ответственности в виде штрафа. При этом, ответственным в данном случае я бы рассматривала и.о. главы ГФС, а не простого инспектора.

2 січня 2018, 17:30

Цього року не обійшлося без подарунків від податкової «під ялинку». Водночас, як на диво, вони виявилися більш менш приємними на противагу минулорічних. Президент України все ж таки встиг підписати довгоочікуваний Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» , яким обіцяли розблокувати всі заблоковані ПН/РК. Нижче наводяться основні зміни та як їх треба тлумачити: ПИТАННЯ ЗМІСТ ЗМІН КОМЕНТАР 1. Що буде з системою автоматизованого моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких ПН/РК в ЄРПН (далі – «СМОКР»)? 1.1. Із ПКУ виключено п. 74.2. ст. 74 ПК України яким передбачалося, що в ЄРПН забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких ПН/РК в ЄРПН (далі – «Критерії оцінки»), а повноваження щодо визначення цих Критеріїв оцінки надавалися Мінфіну. 1.2. Відтепер реєстрація ПН/РК в ЄРПН може бути зупинена у порядку, та на підставах, визначеному КМУ(п. 201.16). 1.3. Такий порядок КМУ має розробити до 01.03.2018 року . Таким чином, з 31.12.2017 року дія системи моніторингу ПН/РК припиняється до моменту прийняття КМУ нових критеріїв. При цьому до прийняття КМУ відповідних нормативно-правових актів, зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН не здійснюватиметься. Граничним строком для прийняття відповідних нормативно-правових актів згідно з положеннями Закону є 3 (три) місяці з дня опублікування Закону. Слід також звернути увагу, що безпосередньо Законом не встановлено будь-якого тестового режиму з моменту прийняття КМУ відповідних нормативно-правових актів. 2. Що буде з ПН/РК, які були заблоковані до набрання чинності Законом (загальне правило)? За загальним правилом ПН/РК реєстрацію яких у ЄРПН зупинено відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєструються у загальному порядку не пізніше 02.01.2018 року (п. 571 підрозділу 2 розділу ХХ). Таким чином більшість ПН/РК (за винятком зазначених нижче) реєстрацію яких було зупинено будуть зареєстровані не пізніше 02.01.2018 року. 3. Що буде з ПН/РК, щодо яких станом на 01.12.2017 року не подані пояснення і документи відповідно до пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України? Такі податкові накладні не будуть автоматично розблоковуватися. Мова йде про випадки, коли щодо ПН/РК було прийнято рішення щодо зупинення реєстрації і платник податків не подав до податкової письмові пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої ПН/РК в ЄРПН. На нашу думку, щодо зазначених ПН/РК будуть застосовуватися норми та процедури, що були чинні до прийняття Закону. 4. Що буде з ПН/РК по яких прийнято рішення про відмову у реєстрації ПН/РК у ЄРПН і по яких станом на 01.12.2017 року не розпочинали процедуру оскарження в адміністративному або судовому порядку? Такі податкові накладні не будуть автоматично розблоковуватися. Якщо платник податків не встиг до 01.12.2017 року розпочати процедуру адміністративного або судового оскарження, то ПН/РК не будуть автоматично розблоковуватися, навіть якщо до 01.12.2017 року і не сплив строк для адмін. або судового оскарження. На нашу думку, щодо зазначених ПН/РК будуть застосовуватися норми та процедури, що були чинні до прийняття Закону. 5. Що буде з ПН/РК, реєстрацію яких у ЄРПН зупинено після 01.12.2017 року та до 31.12.2017 року, та по яких платником податку після 01.12.2017 року подані письмові пояснення і копії документів відповідно до пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України? Такі податкові накладні не будуть автоматично розблоковуватися. Дані ПН/РК реєструються у ЄРПН у порядку, що діяв до набрання чинності новим Законом, щодо зупинення реєстрації ПН/РК у ЄРПН, тобто по старій процедурі. Єдиною особливістю є те, що якщо комісія ДФС України не прийняла та/або не надіслала платнику податку рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації ПН/РК протягом 5 робочих днів з моменту отримання пояснень і копій документів щодо них, відповідні ПН/РК реєструються автоматично на наступний робочий день, за днем закінчення терміну розгляду пояснень і документів платника податку. Отакі маємо зміни… Як бачимо із тексту Закону принцип мовчазної згоди залишили лише для грудневих ПН, а не для всіх, як обіцяли. Також не пощастило тим компаніям, по яких рішення про відмову в реєстрації було прийнято 01.12.2017 року. Такі суб'єкти господарювання об’єктивно не могли розпочати процедуру адміністративного або судового оскарження до 01.12.2017 року і їм доведеться боротися із податківцями до кінця.

25 травня 2015, 11:04

На прошлой неделе Верховная Рада Украины принял Закон, которым вносятся существенные изменения в порядок уплаты судебного сбора и его ставки. В целом, можно отметить, что украинская система взимания судебного сбора уже давно требовала изменений. Ни в одной европейской стране нет такого количества льгот, освобождающих от уплаты сбора, особенно в отношении государственных органов. Кроме этого, Украина имеет обязательства перед МФВ относительно увеличения поступления в бюджет средств от уплаты судебного сбора. Поэтому, принятие Закона можно расценивать как достаточно позитивное событие. В то же время, для бизнеса и населения нововведение будет иметь и не очень приятные последствия. Позитивные стороны Одним из главных позитивных новел Закона является исключения органов государственной власти из числа субъектов, освобождаемых от уплаты судебного сбора . Подобное новшество поможет дисциплинировать некоторых контролёров в отношениях с судами и сделает невозможным злоупотребления ими своими процессуальными правами . Всем известны примеры, когда государственные органы подают апелляции и кассации просто для того, чтобы подать . При этом их представители могут даже не явиться в заседание, а текст жалобы, в лучшем случае, представляет собой «copy and paste» из возражений на поданный иск, а в худшем случае, — «copy and paste» из возражений по вообще другому делу. Кроме этого, путём подачи безосновательных апелляций зачастую налоговые органы затягивали процесс бюджетного возмещения НДС , которое и без этого крайне сложно получить. Поэтому факт «бесплатности подачи иска» государственными органами довольно часто приводил к необоснованным обращениям в судебные органы и полностью безответственному отношению к делу. Для бизнеса это означало не только трату времени, но и финансов на оплату сопровождения дела юристами во всех инстанциях. Страдали от этого и суды, которые попросту перегружены делами и порой решения приходиться ждать больше месяца. Теперь же налоговые органы перед тем, как подать апелляцию или кассацию, будут задумываться в целесообразности таких действий, учитывая необходимость заплатить сбор в размере 110%/120% от суммы, уплаченной в суде первой инстанции. В тоже время, непонятным остаётся вопрос момента вступления Закона в силу . Изначально предлагалось дата 1 января 2016 года, что является вполне обоснованным и логичным с точки зрения распределения бюджетных средств. В тоже время, вовремя голосования было предложено ввести Закон в действие с 01 сентября 2015 года. Это может привести к тому, что у государственных органов могут возникнуть проблемы с уплатой судебного сбора. Так как в бюджете 2015 года не были заложены средства под такую статью расходов. Негативные стороны Ставки судебного сбора существенно повышаются . Размер сбора зависит, в первую очередь, от того, кто обращается в суд (физлицо или юрлицо) и с требованиями какого характера (имущественные или неимущественные). Согласно изменениям субъекты хозяйствования ( юрлица, ФЛП ) за подачу имущественного иска в любой суд в независимости от юрисдикции будут платить судебный сбор в размере 1,5 % от цены иска , но не меньше чем 1 минимальная заработная плата (1218 грн. состоянием на сегодня). Обычные граждане физические лица при обращении в суд с имущественным иском заплатят сбор в размере 1 % цены иска , но не меньше чем 0,4 минимальной заработной платы (488 грн. состоянием на сегодня). За подачу неимущественного иска юридические лица и ФЛП будут обязаны уплатить сбор в размере минимальной заработной платы – 1218 грн., а физические лица в размере 0,4 минимальной заработной платы – 488 грн. Если ранее при подаче апелляции платилось только 50% от ставки, уплаченной в суде первой инстанции, то теперь эта сумма кардинально увеличилась. Субъекты хозяйствования и физические лица за подачу апелляции будут обязаны заплатить сбор в размере 110% от ставки, уплаченной в суде первой инстанции и 120% от такой ставки за подачу кассации . Теперь перед подачей апелляции и кассации надо будет хорошо подумать, насколько сильна позиция и «стоит ли вообще игра свеч». Ведь если дело проиграно, судебный сбор истцу не возвращается. Чтобы обратиться в Верховный Суд Украины необходимо будет уплатить судебный сбор в размере 130% от ставки, уплаченной в суде первой инстанции (ранее это было только 70%). Последствия внесенных изменений почувствуют, в первую очередь, налогоплательщики, которые судятся с представителями налоговой службы за неправомерные доначисления . Ни для кого не новость, что контролирующие органы не стесняясь доначисляют колоссальные суммы налогов и штрафных санкций, зачастую без каких-либо юридических обоснований. В итоге, бремя доказывания своей правоты ложиться именно на субъекта хозяйствования , который обжалует выписанное налоговое уведомление – решение в судебном порядке. Ранее в статье 4 Закона о судебном сборе существовало положение, позволяющее истцу при подаче административного иска уплачивать только 10% ставки судебного сбора . Остальная сумма взыскивалась пропорционально с истца и ответчика в зависимости от результатов дела. Кроме того, существовала верхняя грань судебного сбора , выше которой сбор не взыскивался. Другими словами, при цене иска в 1 млн. гривен при подаче искового заявления истец уплачивал всего лишь 487 грн. В предложенной редакции Закона, которая доступна на сайте Верховной Рады, такого положения уже нет. Это означает, что при подаче искового заявления с имущественными требованиями 1 млн. грн. истцу надо будет заплатить 15 000 грн. судебного сбора . Сумма достаточно не маленькая, а для некоторых может быть просто «неподъемной». Более того, как сообщают представители информационных агентств, во время голосования было предложено установить верхнюю планку сбора для юрлиц в размере 150 минимальных заработных плат, а это на сегодня 182 700,00 грн. Сумма достаточно большая и может существенно ограничивать возможность субъекта хозяйствования обратиться в суд за защитой своих прав и интересов.

10 лютого 2015, 14:48

С начала 2015 года в Налоговый кодекс (НКУ) были внесены ряд изменений, которые коснулись, в том числе и оснований для проведения налоговых проверок. Внеплановые проверки В частности, изменения были внесены в самую популярную для контролирующих органов ст. 78.1.1. НКУ, которой предусмотрено одно из оснований для проведения внеплановой проверки. Начиная с 01.01.2015 г. внеплановая налоговая проверка может быть проведена на основании ст. 78.1.1. НКУ в случае непредоставления ответа на запрос, в котором четко указаны нарушения и факты , свидетельствующие и подтверждающие нарушения плательщиком налога налогового, валютного и другого законодательства. Другими словами, непредоставление налогоплательщиком информации и документов на запрос контролирующего органа, в котором указываются только возможные или предположительные нарушения законодательства, не может быть основанием для проведения внеплановой документальной проверки. К слову о запросах на предоставление документов, в ст. 73.3. также были внесены уточнения. Теперь запрос налоговой о предоставлении документов должен содержать не только основание для направления запроса, но и информацию, которая подтверждает такие основания . Чаще всего контролирующие органы в своих запросах ссылаются на ст. 73.3. и 78.1.1. НКУ, при этом указывая, что ими была получена налоговая информация , которая свидетельствует о возможных нарушениях субъектом хозяйствования положений налогового законодательства. Традиционно, в конце запроса, налоговая указывает, что в случае непредоставления документов, будет проведена внеплановая проверка на основании ст. 78.1.1. НКУ. На такие запросы налогоплательщик имеет полное право не предоставлять документы , так как контролирующий орган не указал какую именно информацию он получил . Несмотря на это, мы рекомендуем обязательно подготовить и отправить письменный ответ в налоговую с чётким обоснованием незаконности такого запроса и отсутствия оснований для проведения проверки у субъекта хозяйствования на основании ст. 78.1.1. НКУ. Также одним из распространённых предметов спора с налоговыми органами было правомерность проведения проверки по обстоятельствам, которые ранее уже проверялись . Теперь в ст. 78 НКУ внесены изменения, в соответствии с которыми с 1 января 2015 контролирующие органы не имеют права проводить документальные внеплановые проверки , предусмотренные подпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункта 78.1 статьи 78 НКУ, если вопросы, которые являются предметом такой проверки, были охвачены во время предыдущих проверок налогоплательщика. Будем надеяться, что такие нововведения уменьшат количество необоснованных проверок налогоплательщиков. Ограничения на проведение проверок Ещё одной позитивной новостью является то, что на протяжении 2015 — 2016 г. налоговые проверки субъектов хозяйствования с доходом до 20 млн. гривен за предыдущий календарный год смогут осуществляться исключительно : с разрешения Кабинета Министров Украины; по заявке предприятия по его проверки; по решению суда; в соответствии с требованиями Уголовно-процессуального кодекса Украины. Указанное ограничение не будет касаться: проверок по вопросам наличия лицензий; проверок полноты начисления и уплаты НДФЛ; проверок полноты и начисления ЕСВ; проверок возмещения НДС; проверок субъектов хозяйствования, которые ввозят на таможенную территорию Украины, производящих и / или реализующие подакцизные товары; с 1 июля 2015 проверок плательщиков единого налога второй и третьей групп по вопросам соблюдения порядка применения РРО (кроме тех, которые осуществляют деятельность на рынках и продажу товаров в мелкорозничной торговой сети через средства передвижной сети. В тоже время, если плательщики единого налога второй и третьей групп до 30 июня 2015 включительно начали применять в собственной хозяйственной деятельности зарегистрированные, опломбированные и переведенные в фискальный режим работы РРО , то проверки таких плательщиков по вопросам соблюдения порядка применения РРО начнутся только с 1 января 2017 г. В связи с этим, физ. лицам – предпринимателям, которые не подпадают под исключения указанные выше, рекомендуется установить РРО до 30 июня 2015 г.

9 січня 2015, 12:44

Зі вступом у дію з 01 січня 2015 року податкової реформи значних змін зазнали і платежі за користування об’єктами права інтелектуальної власності. Якщо раніше із податківцями виникали постійні суперечки щодо трактування платежу за користування, наприклад, торговими марками із правом надання субліцензії, як роялті, то тепер, таких суперечок може стати набагато більше. Що ж змінилося по суті? Найголовніше – законодавець значно розширив список платежів, які не вважаються роялті, зокрема: платежі, отримані, як винагорода за використання комп'ютерної програми , якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій , необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»); Якщо перекласти на звичайну мову, то виходить, що якщо програмне забезпечення купується для його використання всередині компанії, наприклад, на п’ять робочих місць, то такий платіж не може бути визнаний роялті для цілей податкового обліку. Прикладом таких програм може бути система 1С, система відслідковування свого авто та інші подібні програми. Які негативні наслідки для невизнання платежу роялті – нарахування ПДВ на таку операцію. платежі, отримані за придбання примірників (копій, екземплярів) об'єктів інтелектуальної власності, які втілені в електронній формі , для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання; Іншими словами, українська компанія укладає ліцензійний договір на користування торговою маркою зі своєю материнською компанією. Торгова марка використовується для маркування візитівок, фірмових бланків, реклами та ін. Оскільки по суті торгова марка – це зображення, то вона передається або електронною поштою або шляхом її завантаження з Інтернет ресурсу. Відтепер, платежі за торгові марки, отримані таким чином, не будуть вважатися роялті і як наслідок – буде нарахувуватися ПДВ на таку операцію. платежі за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об'єкти права інтелектуальної власності , визначені в абзаці першому підпункту 14.1.255 ПК України, у користування , володіння та/або розпорядження особи; Під «речами» у цьому підпункті скоріше за все маються на увазі об’єкти матеріального світу, у тому числі носії інформації. Наприклад, платіж за придбання CD диску, на якому міститься аудіо-твір не буде вважатися роялті відповідно до цього пункту. Не дуже зрозумілим є співвідношення слів «придбання» та «користування» у цьому підпункті. На мою думку, придбання — це отримання у власність, тобто володіння, користування та розпоряджання. Як можна придбати лише у користування мені не зрозуміло… Можливо законодавець мав на увазі «отримання» у користування, володіння та/або розпорядження. Отже, відтепер, кваліфікація платежу як роялті буде значною мірою залежати від правильних формулювань в договорі. Якщо ви отримуєте право використання аудіо – треку, який Вам передається на диску, то «придбаватися у користування» має саме аудіо – трек, а не диск. платежі за передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності , якщо умови передачі прав на об'єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності ….. Це положення залишилося майже аналогічним попередньому в ПК України. Цікавим є також і зміни у порядку оподаткування виплати роялті на користь нерезидентів . Як і раніше, резидент України має право віднести собі на витрати суму роялті, сплачену нерезиденту в обсязі, не більше 4% доходу від реалізації продукції за даними фінансового року, що передує звітному. Водночас, у платника податків з’являється можливість віднести до складу витрат всю суму сплаченого роялті , якщо: операція є контрольованою та сума таких витрат відповідає рівню звичайних цін , що обґрунтовано у звіті про контрольовані операції та відповідній документації, що подаються відповідно до правил трансфертного ціноутворення; або операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податків за правилами звичайних цін відповідно до правил трансфертного ціноутворення, але без подання звіту. Тобто, в будь-якому випадку доведеться доводити, що розмір роялті відповідає рівню звичайних цін. Загалом, можна прийти до висновку, що такі нововведення призведуть до розширення бази оподаткування ПДВ і як наслідок поповнення бюджету за рахунок сплати податку. Водночас, є і позитивна сторона. Українські компанії зможуть відносити суму сплаченого роялті до складу витрат у повному обсязі (зменшуючи тим самим базу оподаткування), якщо розмір роялті відповідає рівню звичайних цін.

30 грудня 2014, 09:36

Керуючись принципами «справедливості» та як завжди «передбачуваності», маючи на меті «виключно створення сприятливих умов для ведення бізнесу» та «детінізації податкової системи», Верховна Рада України нарешті прийняла Закон про внесення змін до Податкового кодексу (законопроект № 1578). Серед багатьох змін, що вносяться до ПКУ, під удар як завжди потрапили пасивні доходи громадян, зокрема, проценти, дивіденди, роялті, інвестиційний прибуток. Всі ще добре пам'ятають спробу підвищити ставки податку на такі доходи в червні — липні 2014 р, але тоді, на щастя для багатьох бізнесменів, все залишилося на рівні розмов. Зараз, після набрання Законом чинності, діючі схеми структурування бізнесу стануть непривабливими і недієвими, адже загальне податкове навантаження може перевищувати 20% (тоді як раніше можна було вийти на 5%). Що ж змінюється в оподаткування пасивних доходів? По перше, законодавець встановив єдину ставку у 20% для всіх пасивних доходів , зокрема: інвестиційний прибуток, включаючи прибуток від операцій з облігаціями внутрішніх державних позик, у тому числі від зміни курсу іноземної валюти; роялті; дивіденди; проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок; проценти на вклад (депозит) у кредитних спілках; інші проценти (у тому числі дисконтні доходи); Виключення із правила становлять дивіденди, які виплачує компанія – резидент України, що є платником податку на прибуток підприємств , які будуть оподатковувати дивіденди за звичною для всіх ставкою 5%. Тобто, якщо Ви отримуєте дивіденди від юридичних особи, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, доведеться платити 20% податку із отриманих дивідендів. Пропонується розібрати три основні ситуації, пов’язані із виплатою дивідендів та їх оподаткуванням після набрання Законом чинності. Виплата дивідендів резидентами України на користь фізичних осіб Відповідно до нової редакції п. 170.5.4. ПК України, дивіденди остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою 20%. Дивіденди будуть оподатковуватися за ставкою 5% тільки якщо вони виплачуються резидентом – платником податку на прибуток підприємств . Виплата дивідендів нерезидентами на користь фізичних осіб Якщо зараз дивіденди, що виплачуються нерезидентами, оподатковуються за ставкою 5%, то нова редакція 170.11.1. ПК України не передбачає виключень для нерезидентів. Тобто, дивіденди, які фізична особа отримує від нерезидента, будуть підлягати оподаткуванню за ставкою 20%. При цьому, податок, сплачений в за кордоном, буде вираховуватися із податку, який підлягатиме сплаті в Україні, відповідно до правил ст. 13 ПК України. Виплата дивідендів нерезидентами на користь юридичних осіб Відповідно до попередньої редакції ПК України, платники податку – резиденти при отриманні дивідендів із джерелом їх виплати від нерезидента, не включали суму отриманих дивідендів до складу доходу звітного періоду, при виконанні двох умов: дивіденди виплачувались від юридичних осіб, які перебувають під контролем юридичної особи резидента відповідно до підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 розділу ПК України; дивіденди виплачували нерезидентами, що не мали офшорний статусу. Відповідно до внесених змін до ст. 153.6. ПК України, резидент — юридична особа, яка отримує дивіденди від нерезидента, не буде збільшувати на суму таких дивідендів фінансовий результат податкового звітного періоду , при дотриманні наступних умов: а) резидент юридична особа має бути власником не менш ніж 20% корпоративних прав компанії нерезидента, що виплачує дивіденди; б) на момент прийняття рішення про виплату дивідендів юридична особа-резидент, яка отримує дивіденди, володіє корпоративними правами в розмірі, не менш ніж 20% безперервно протягом не менш ніж одного року ; в) компанія, що є нерезидентом, який виплачує дивіденди не має офшорного статусу та/або сплачує податок, аналогічний податку на прибуток підприємств, у державі, резидентом якої він є. Якщо вказані умови не будуть дотримуватися, то на суму отриманих дивідендів буде збільшуватися фінансовий результат звітного періоду юридичної особи. Аналізуючи внесені зміни, можна сказати, що Україна намагається імплементувати досвід зарубіжних європейських країн, у яких ставки на доходи фізичних осіб набагато вище та діє прогресивна шкала оподаткування. Запровадження нових право оподаткування дивідендів для юридичних осіб також цілком відповідає міжнародній практиці та рекомендаціям ОЕСР щодо боротьби із відмиванням доходів та ухиленням від сплати податків. Водночас, принцип передбачуваності податкового законодавства, який діє у всьому світі в Україні чомусь не працює, що не дозволяє ані бізнесу, ані фізичним особам розробляти бізнес стратегії більше ніж на 2 місяці. На жаль, якщо розглядати податкову реформу цілісно, то складається враження, що реформа має на меті залучити до бюджету якомога більше коштів будь-яким способом. Найлегший з них — звичайно ж посилити фіскальний тиск на бізнес та громадян..

18 листопада 2014, 18:24

Долгое время нормы Раздела 18 Налогового кодекса Украины об особенностях налогообложения в рамках соглашений о разделе продукции критиковались из-за своей непрактичности, терминологических неточностей и отсутствия чёткого механизма реализации. Ситуация может измениться в лучшую сторону в связи с принятием Закона Украины № 1690-VII «О внесении изменений в Налоговый кодекс Украины относительно усовершенствования налогообложения инвестиционной деятельности» (далее – Закон), подписанным Президентом 06.11.2014 г. Основная цель принятия Закона согласно пояснительной записке – обеспечить справедливый и чёткий механизм налогообложения по соглашениям о разделе продукции для улучшения инвестиционного климата в Украине . Согласно положениям Закона, сторонам соглашений о разделе продукции предоставляется большая свобода при определении условий соглашений . В частности, предусмотрена возможность возложения прав и обязанностей по регистрации плательщиком НДС, начислению и уплаты НДС и представления налоговой отчетности по многосторонним соглашениям не только на оператора, но и на каждого инвестора в порядке, определенном сторонами самостоятельно. Более того, остаток отрицательного значения разницы между суммой налоговых обязательств и суммой налогового кредита сможет отображать не только оператор, но и другие инвесторы в пропорциях, определенных в соответствии с соглашением о разделе продукции. Таким образом, стороны соглашения смогу более эффективно регулировать размер своих обязательств по НДС. Кроме того, Закон изменяет формулирование понятия «инвестор» и обеспечивает последовательное применение термина «инвестор (оператор)». Как указывается в пояснительной записке к Закону, благодаря внесению вышеуказанных изменений в Налоговый кодекс, станет возможным создание благоприятных условий для привлечения инвестиций в добычу полезных ископаемых в Украине. В целом можно утверждать, что Закон положительно повлияет на развитие и деятельность бизнеса в Украине и будет способствовать улучшению инвестиционного климата нашей страны.

5 серпня 2014, 09:20

02 августа 2014 г. в Голосе Украины был опубликован Закон о внесении изменении в ЗУ «О государственном бюджете Украины на 2014 г.». В частности, Закон дополнено новой ст. 31, согласно которой проверки предприятий, учреждений и организаций контролирующими органами (кроме Государственной фискальной службы) на протяжении августа-декабря 2014 г. осуществляются исключительно с разрешения Кабинета Министров Украины или же по заявлению самого предприятия. Таким образом, для проведения проверки предприятия с августа по декабрь 2014 г. всем контролёрам необходимо будет получить некое разрешение КМУ. Вместе с тем, если приказ о проведении проверки был вынесен до 03.08.2014 г. (дата вступления в силу Закона), то проверка может быть проведена даже в августе, так как основание для её проведение (приказ) возникло до вступления Закона в силу. Правило не распостраняется на налоговые органы, которые проводят проверки по основаниям, указаным в Налоговом кодексе.

30 липня 2014, 15:49

На засіданні 22 липня 2014 р. Верховна Рада нарешті прийняла Закон стосовно обмеження втручання у діяльність суб'єктів господарювання (законопроект 0937). Проект цього закону був внесений ще Миколою Азаровим у 2012 році, але з огляду на політичну ситуацію в країні його прийняття скоріше за все було не дуже вигідним контролюючим органам. Законом вносяться суттєві зміни в ЗУ «Про основи державного нагляду (контролю) в сфері у сфері господарської діяльності (надалі – Закон про контроль) та Кодекс про адміністративні правопорушення. Перш за все треба зазначити, що положення Закону про контроль навіть в нинішній редакції направлені за захист інтересів бізнесу та ставлять контролюючі органи в досить суворі рамки дотримання порядку та принципів проведення перевірок. На жаль, дія Закону про контроль не поширювалась на проведення перевірок «найболючішими» контролерами. І от нарешті із набранням чинності Закону 0937 при проведенні, зокрема, податкових перевірок, перевірок інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, інспекцією за дотриманням законодавства з безпеки на автомобільному транспорті контролерам доведеться дотримуватися положень Закону про контроль. Відтепер буде заборонено проводити планову перевірку одного суб’єкта господарювання протягом одного планового періоду (квартал або рік) двома чи більше контролюючими органами. Іншими словами стосовно одного підприємства протягом відповідного планового періоду не може бути проведена, наприклад, і податкова перевірка, і перевірка дотримання законодавства про працю, і перевірка дотримання законодавства про захист навколишнього природного середовища. Якщо різні контролюючі органи включають певне підприємство до планового контрольного заходу у один і той самий період, то щодо такого суб’єкта господарювання може бути проведений комплексний плановий захід державного нагляду (контролю). Такі комплексні планові заходи контролю будуть складатися та затверджуватися в порядку, встановленому КМУ, який має бути розроблений протягом 3 місяців з дня набрання чинності Законом. Вказані зміни значно полегшать життя бізнесу, адже на сьогодні непоодинокими є випадки, коли на підприємстві одночасно проходить дві, а то і три перевірки, і керівництво просто не має часу не тільки перевіряти правомірність дій контролерів, але й вчасно реагувати та їх вимоги. Більше того, в Законі закріплено, що протягом одного року проведення більш як одного планового заходу державного нагляду щодо одного суб’єкта господарювання не допускається. План здійснення заходів державного нагляду на відповідний плановий період оприлюднюється на офіційному веб-сайті органу державного нагляду не пізніше ніж за 10 днів до початку відповідного планового періоду». Відповідно у підприємства з’являється можливість самостійно завчасно дізнатися про проведення перевірки та встигнути підготуватися. Якщо раніше проведення позапланового заходу контролю допускалося за будь-яким зверненням фізичної особи, то тепер таке з вернення має бути обґрунтованим. Фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. В Законі закріпили неможливість вилучення у суб’єктів господарювання оригіналів їх фінансово — господарських, бухгалтерських та інших документів, а також комп’ютерів, їх частин під час проведення перевірок, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством (тобто на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів або ухвала слідчого судді про арешт майна). Одним із найприємніших нововведень є встановлення адміністративної відповідальності для посадових осіб контролюючих органів за порушення порядку проведення перевірок, передбачених Законом. Така відповідальність передбачена ст. 16621 КпАП у вигляді штрафу від 800 до 2550 грн. Встановлення відповідальності буде певною мірою дисциплінувати контролерів та сприятиме зменшенню порушень під час проведення перевірок. Наприклад, дуже розповсюдженим є безпідставне проведення податкових перевірок, на підставі яких контролерами складаються акти та виносяться податкові повідомлення-рішення, які суб’єктам господарювання потім доводиться оскаржувати в судовому порядку. При цьому податкові інспектори фактично жодної відповідальності за це не несуть (можливим є притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани). Виходячи із нововведень Закону податкові інспектори за безпідставне проведення перевірки будуть нести адміністративну відповідальність у вигляді штрафу, у розмірі зазначеному вище. Підсумовуючи можна зазначити, що прийняття Закону не лише зменшить тиск контролюючих органів на бізнес, але й надасть суб’єктам господарювання додаткові засоби захисту від порушень під час проведення перевірок.