Борис Кушнірук
8 листопада 2024, 18:33
Хто головний комунікатор із командою Трампа - Зеленський чи Удянський? Тема почесного консула Румунії у Харкові Миколи Удянського, який публічно хизується тим що, обходить обмеження НБУ за допомогою p2p-платежів, переслідує мене. Наче пороблено. У Facebook потрапив на ось таку рекламу. Реклама посилається на статтю, з якої випливає, що почесний консул настільки суворий, що конкурує із Зеленським у питанням дипломатії. Ви будете сміятися, але «криптовізіонера» нам подають як головного комунікатора від України з командою Трампа і чи не останню національну надію якось домовитися з Вашингтоном. В мене просто очі полізли на лоба, коли я читав цю люту нарцисичну маячню. У дописі просувається ідея «горизонтальних зв’язків, які мають замінити офіційну дипломатію». «Люди у бейсболках і поло вирішують те, що не здатні вирішити люди у костюмах», — йдеться у цьому «шедеврі». Ну і людина у бейсболці, зрозуміло, що наш візіонер. Виявляється, що Микола Удянський провів зустріч в США з командою Трампа на чолі з сенатором-республіканцем Карлосом Хіменесом із Флориди. У соцмережах сенатора та офіційних джерелах інформації про цю зустріч нуль інформації. Тож, не сумніваюся, що вона була – так, комерційною. Тому з нетерпінням очікую публікації фінансових звітів американських лобістів, як це передбачено законодавством США, із точною сумою, яку заплатив Удянський за цю зустріч. Але повернемося до матеріалу. Отже, йдеться про те, що «IT-бізнесмен зі списку «Форбс» домовився про підписання унікального меморандуму про співпрацю з, увага – «командою Трампа». Ба більше, на підписання документа має приїхати сам Трамп. Також згадується про те, як Микола Удянський начебто забезпечив поставку в Україну ЗРК Patriot, і робиться прогноз, що почесний консул може ще й вплинути на команду Трампа для постачання нам ракет Tomahawk. У цьому місці я реально мало не подавився чаєм від сміху. Загалом з цієї рекламної статті випливає, що пан почесний консул Микола Удянський почав конкурувати із Зеленським у питаннях дипломатії. Точніше прийшов йому на допомогу, бо той, як традиційний політик, не впорався. Незважаючи на цю очевидну анекдотичність і фріковавість, ситуація викликає в мене багато питань. Як ця людина досі залишається на посаді почесного консула Румунії у Харкові? Чому МЗС досі не прокоментувала всі скандали, пов’язані з Удянським? Нагадаю, що відповідно до положення про почесних консулів, їх призначають за погодженням МЗС та МВС. Чому досі влада не прокоментувала інформацію про його російське громадянство (опубліковані скан-копії закордонного паспорта рф, відповідь Федеральної міграційної служби рф)? Чому немає офіційної відповіді про контакти Миколи Удянського з найближчим оточенням Рамзана Кадирова та спільних фото з керівником ОЗУ «Залютинські» Леонідом Мітровим, якого влітку заарештували у Франції? Про останнє докладно писав екс-голова Луганської ОВА Георгій Тука. Я так розумію, відсутність відповіді на ці питання означає, що влада не бачить нічого кримінального у таких скандалах. Але наразі ситуація така, що говорячи лексикою Удянського, він попутав береги. Почесний консул підміняє офіційну дипломатію і торпедує «дипломатичний наступ», який розпочав офіційний Київ. На все це можна було б реагувати просто зі сміхом чи взагалі не звертати увагу. Але не секрет, що стосунки нашої влади із командою республіканців напружені. Що і влада, і українське суспільство у тривозі очікує перші кроки команди Трампа. Замість політики one voice від України на сцену вискакує цей новітній Оста́п Ібраги́мович Бе́ндер та замість справжнього налагодження контактів влаштовує комедійний балаган. Чи це теж частина плану, пане президент? Дуже сподіваюся, що скандальна діяльність почесного консула Румунії у Харкові Миколи Удянського отримає оцінку від влади та правоохоронних органів. Найближчим часом. Нарешті.
24 жовтня 2024, 17:17
Фінансові піраміди і обхід обмежень НБУ — секрети дипломатичного мистецтва Миколи Удянського «Біомусор, тварь, даун» – ні, це не цитати зі сварки дрібних кримінальників під алкомаркетом. Це фрагменти повідомлень, які направив мені почесний консул Румунії у Харкові Микола Удянський після моєї колонки про те, його виступ на N Crypto Awards 2024 став головним розчаруванням, якщо не ганьбою цієї конференції. Бо хедлайнер заходу виявився пустушкою, і нічого, крім банальностей, матюків та публічних зізнань у тому, що за допомогою переказів між фізособами у форматі p2p намагався обходити обмеження Нацбанку, він гостям конференції не доніс. До речі, кожен може пересвідчитись у коректності цих висновків самостійно, подивившись його виступ. https://www.youtube.com/watch?v=JIDN_fN5mHY&t=9532s Як виявилося констатація того факту, що «криптовізіонер», як сам себе називає пан Удянський, виявився несправжнім, викликала страшенну лють почесного консула. Він закидав мене повідомленнями із погрозами та образами, в яких навіть опустився до критики моєї зовнішності. Хоча протягом всього життя ніколи на неї не скаржився. ))) Цікаво було б дізнатися у керівників українського та румунського МЗС Андрія Сибіги та Лумініци Одобеску: чи є подібний стиль спілкування почесного консула частиною дипломатичного етикету? І що взагалі людина з такою манерою спілкування робить на дипломатичній посаді? Чесно кажучи, не збирався більше досліджувати діяльність «криптовізіонера», оскільки після його виступу на профільній конференції є очевидним, що там нема чого досліджувати. Але після цих особистих образ та залякувань вирішив порозпитувати людей в ІТ-сфері і в українських спецслужбах і з’ясувати, ким є цей пан Удянський і як же він на посаду «начальника підвідділу очистки», вибачте, дипломатичну посаду потрапив. При цьому все, про що дізнався щодо цього пана, підтверджує моє професійне розуміння економіста, що всі так звані децентралізовані криптовалюти — це класичні «піраміди Понці». Але це до слова. Не знайшов відповіді, як пан Удянський став почесним консулом Румунії в Україні, але з відкритих джерел дізнався, що він товаришував із оточенням Рамзана Кадирова, приймав нагороди від учениць Лаврова, відпочивав із лідерами ОЗУ та стріляв у власних охоронців. Зізнаюсь, насичене у нього життя, але до чого тут дипломатична служба — геть незрозуміло. Єдине для мене пояснення, як випускник харківського ПТУ №9 вжух – і став консулом, нехай і почесним, лише одна – гроші. І цей дипломатичний статус йому потрібен, у разі чого, для уникнення кримінальної відповідальності та можливості без обмежень виїжджати з України. І ось вам історія про те, як людина, яка називає рід своїх занять загадковим словом «криптовізіонер», перші мільйони заробила. Спойлер – це була класична фінансова піраміда та мережевий маркетинг. А допомагали «криптовізіонеру» – Дмитрій Медвєдєв, Ольга Бузова та Держдума РФ. Отже, повернімося у далекий 2016 рік. Саме тоді «криптовізіонер» Удянський почав будувати свою «фінансово-криптовалютну піраміду» в Індонезії, де на той час проживав. Назву цієї мега-крипти зараз пам’ятають тільки ошукані вкладники – E-DinarCoin. А першими жертвами Удянського стали довірливі громадяни Індонезії та Гани. Презентації нової криптовалюти сочилися оптимізмом та обіцяли багате життя та «успішний успіх». Замовні публікації, як «під копірку», виходили у топових ЗМІ Індонезії, Нігерії та навіть України. Причому далеко не всі з них були із позначкою «реклама». Для просування залучалися популярні російські блогери – такі, як Дмитро Мєдвєдєв (так, той самий) та, прости господи, Ольга Бузова, яка навіть записала окреме відео. Удянський, який тоді перебрався на Балі, навіть знімав у YouTube шоу «Багате Балі» з розіграшами по 10 тис. доларів для тих, хто збагачував шахрая на мільйони. Від потенційних вкладників вимагали (крім грошей) тільки «креативної заявки та найкрутішого настрою». Інвесторів E-Dinar Coin переконували, що ризики придбання «монет» мінімізовано за рахунок страхування в компанії АССУР, яку представляв… /барабанний дріб/ – теж Удянський! Звісно, фактичного страхування ніхто не проводив, що підтверджується «нульовими» звітами страхової компанії за 2017-2018 роки. Початок відкритих торгів E-Dinar Coin на біржі датується березнем 2017 року. На старті продажів вартість одного EDR складала 25 американських центів, а вже у липні цього року він торгувався за ціною нижче одного цента. Загалом було емітовано понад 886 мільйонів «монет», за які «лохи» заплатили близько 150 млн доларів. Попри сумну цінову динаміку та проблеми з обміном і платежами, кампанія з просування E-Dinar Coin тривала весь 2017 рік. А Удянський відкривав представницькі «офіси» в Україні, Росії, Казахстані, Грузії, Туреччині, Азербайджані, Вірменії, Індії та Китаї. У 2020 казка закінчилася остаточно. Торги E-Dinar Coin зупинились, криптовалюта була виключена з усіх більш-менш значущих криптобірж, а усі вкладені в EDR гроші перетворились на пил. Звісно ж, жодних страхових виплат ошукані клієнти «наркоїна» не отримали. Та і як вони могли їх отримати, якщо сама товка «Єдинаркоїн» ще у 2016 році була переписана Удянським на такого собі Юрія Полтавського. У страховій компанії АССУР він був його партнером. Партнер та директор Удянського — людина «авторитетна». Страхові премії не платить, а тільки збирає. З даних судових реєстрів відомо, що він був обвинуваченим у розбої, завданні тілесних ушкоджень, незаконному поводженні зі зброєю, умисному знищенні майна, незаконному обігу наркотиків, та згодом засуджений до 8 років з конфіскацією. Тож не дивно, що, «обілєтівши лохів», у 2022 році партнери по піраміді подали ТОВ «ЄДИНАРКОІН» на ліквідацію. Удянський повернувся до України, завдяки «заробленим» грошам потрапив до української версії списку Forbes-100 (щоправда, сам Forbes поставився до цього потрапляння доволі скептично і фактично висміяв його, навівши низку сумнівних фактів), і почав засновувати вже криптобіржі: CoinsBit (у травні 2021 року криптопроект UFO звинуватив CoinsBit у шахрайських діях) та Qmall Exchange, яка, за його словами, була першою українською біржею, що підпадала під регулювання Мінцифри та Нацбанку (обидва регулятори заперечують відношення до цього проєкту). Що ж, підсумуймо. Тернистий шлях Удянського до посади почесного консула Румунії, на мою думку, лежав через дії, які мають ознаки шахрайства, дружбу з одіозними росіянами та відвертий кримінал. А також зароблені на «пірамідах» кошти, за які і було, скоріше за все, придбане це хоч і не значуще, але ж все-таки офіційне дипломатичне «крісло». І стає зрозумілим, навіщо це крісло «криптопацану» – не лише заради марнославства, а ще й для імунітету від можливих кримінальних переслідувань. Для мене очевидно, що Удянський на посаді почесного консула Румуні в Україні — груба помилка МЗС України, за яку Андрій Сибіга відповідальності поки що не несе. Але ключові слова тут – «поки що». Тому що кожен наступний день перебування на посаді цього іспанського, а точніше румунського сорому — легалізація тієї ганьби, яку протолерували попередники діючого міністра. До речі, не виключаю, що згодом у мене з'являться підстави ще дещо повідомити про цього «криптовізіонера» і «почесного консула».
14 жовтня 2024, 12:12
Головне розчарування N Crypto Awards 2024 - чому провалився виступ Миколи Удянського Чому краще промовчати, коли нема чого сказати — враження від виступу хедлайнераконференції Миколи Удянського у Києві. Є стійка думка: краще мовчати, ніж займатися марнослів'ям або городити відверті нісенітниці. Чергове підтвердження цій тезі знайшлося на широко розрекламованій N Crypto Awards 2024, яка пройшла в Києві у першій декаді жовтня. Слухачам обіцяли розповіді про «криптовалютні тренди, перспективні блокчейн проекти» та багато іншого. Найдешевший квиток туди продавали за 1,5 тис. грн. (online), стандартний за 3 тис. грн., а VIP — за 8 тис. грн. Презентуючи спікерів, продавці щосили просували українського хедлайнера, який досі не виступав на публіці, а тільки організував конференції, просто як «вишеньку на торті» — Миколу Удянського, засновника криптобірж Coinsbit та Qmall Exchange. В принципі, для продавців це звична історія — звеличувати розпіарене ім'я, щоб квитки краще розходилися. Та й сам Удянський на початку нетривалого публічного виступу активно продавав себе, вихваляючись реалізацією численних міжнародних проектів на крипторинку. Але по ходу наголошуючи, що нерідко брав участь там другим номером, а деякі просто не хоче називати, визнаючи їхню закритість, прозорість і навіть натякаючи на певну сумнівність. Було очевидно, що деяких своїх «здобутків» він відверто соромиться і точно не вказав би в резюме. Згадував і вихвалявся переважно криптобіржею Qmall, створеною незадовго до великої війни, у листопаді 2021 року. Тим, що за перші 3 місяці існування проекту зміг зібрати 200 тис. українських користувачів та вийти на великі обороти, уточнюючи, що на нього працювала сотня працівників. «Якщо Qmall повернеться в мої руки, він піде вгору», — принагідно запевняв Микола Удянський, не конкретизуючи поточної проблематики. Хоча всі ми ще пам'ятаємо, що проект позиціонував себе як перша українська біржа, регульована Мінцифри та Нацбанком, що було спростовано обома відомствами та насправді довело брехню Удянського. Відповідальність за згасання Qmall він переклав на Національний банк, який, як відомо, у перший же день повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, був змушений запровадити безліч воєнних обмежень на транзакції, купівлю інвалюти тощо для мобілізації фінансового ринку та переведення економіки на нові рейки. «Нацбанк відрубав гривню, і ми дійшли до нуля. Спробували відновити через p2p, але це не допомогло. Люди почали виводити гроші та продавати, ведмежий ринок», — виправдовувався Удянський. Це, по суті, єдине одкровення або навіть самовикриття цього спікера, хоча неоднозначне і навіть спірне для багатьох. А дехто навіть побачив у ньому відверту сенсацію, адже криптобізнесмен Микола Удянський вперше публічно заявив, що намагався за допомогою переказів між фізособами у форматі p2p обходити табу/обмеження Нацбанку, але навіть це не допомогло врятувати бізнес. Як відомо зараз, це та інші рухи щодо p2p-платежів згодом вилилися у глобальні заборони для всіх без винятку українців з боку Національного банку. Можна припустити, що одкровення Удянського зможуть зацікавити НБУ, а можливо, і нашу фінансову розвідку — Держфінмоніторинг. Криптоактивіст під час виступу в Києві трохи ворушив минуле (більше у виправдувальній формі), говорив, що не вірить у сучасний крипторинок, називав його «диким заходом» — це все враження для багатьох присутніх від розрекламованого хедлайнера Удянського на N Crypto Awards 2024. Ще він закликав учасників конференції вірити в Бога, козиряв секретом Полішинеля про те, що найбезпечніший варіант — це спотова торгівля (угоди з негайним постачанням активу) і що регулювання крипти дозволить скоротити кількість шахрайств. Що відомо навіть наймолодшим гравцям чи тим, хто цікавиться. А ще як мантру повторював казку про те, що великі гроші простіше заробити, ніж маленькі. Скажу від себе: восьми тисяч гривень за VIP-квиток не варті ні всі ці банальності, ні фривольні матюки, які Удянський видавав чи то від хвилювання, чи то для зближення з молодою публікою, яка превалювала в Києві. Багато хто з них одразу рвонув на вихід із зали після того, як він закінчив свій виступ, що відзначили навіть ведучі. Це доводило прихід публіки саме на цього спікера. Слухачі, до речі, в кулуарах після того ділилися своїм розчаруванням від виступу зі зрозумілих причин. Чого чекали від Миколи Удянського і чого не дочекалися: ні цікавих, і, що важливо, корисних історій/прийомів з минулого, ні аналізу важливих/цікавих тенденцій сьогоднішнього дня, ні оцінок/прогнозів на майбутнє. Окрім «баяна», який можна почерпнути на профільних ресурсах або з поверхневого аналізу на фінансових сайтах, причому безкоштовно та не виходячи з дому. Ну а заяви спікера про те, що зараз у нас «не ринок, а х@йня», точно не були інформативними і не надихали криптоентузіастів. Якщо робити висновок з походу на Удянського в N Crypto Awards 2024, то можна повернутися до початкової тези: іноді краще мовчати, ніж займатися марнослів'ям. Навіть якщо дуже хочеш заробити грошей чи допомогти їх заробити знайомим. Спікер і раніше не дуже переймався своєю репутацією, і та планомірно знецінювалася, а з першим публічним виступом так взагалі девальвувався в нуль.
7 березня 2024, 18:44
Без доказів та пояснень: ДБР намагається знищити sportbank Українські силовики, Державне бюро розслідувань із новою силою розгортають атаку на фінансовий ринок. Не встиг вщухнути скандал із затриманням засновника інвестиційної компанії Concorde Capital Ігоря Мазепи, як вибухнув новий: із арештом рахунків одного з вітчизняних необанків — sportbank. sportbank — відомий проект, один із перших послідовників monobank, який розпочинав роботу на базі (банківської ліцензії) Оксі Банк, а по-справжньому розгорнувся вже у партнерстві з ТАСкомбанком Сергія Тігіпка. Існує понад 6 років, за які зміг наростити клієнтську базу більш ніж 600 тис. осіб при орієнтації на конкретний сегмент користувачів, а в планах було збільшення кількості користувачів до мільйона людей. Якби не велика війна, а головне — якби не тиск на бізнес із боку правоохоронних органів. З дій Держбюро розслідувань зрозуміло, що воно поставило за мету повністю знищити sportbank. Перші кроки для цього вже зроблено: наприкінці лютого 2024 року ДБР заарештував рахунки ТОВ «Дивотек» та ТОВ «ДП Нетворк» — дві компанії володіють брендом sportbank, здійснюють операційне управління проектом. Тепер воно фактично зупинено. Арешт поширюється тільки і виключно на бізнес-процеси sportbank. Рахунки клієнтів sportbank є недоторканними і, як і раніше, у звичному режимі обслуговуються ТАСкомбанком. Людям не варто піддаватися паніці та перейматися через свої кошти. Мобільний додаток sportbank також функціонує у стандартному режимі. Підозри та нападки Зі справи та зливів ДБР вже ясно, що воно намагається висмоктати звинувачення з пальця. Історія нагадує скандал із Concorde Capital Ігоря Мазепи. Силовики розкручують підозри 10-річної давності. Діють у двох напрямках: • Міскодинг та ухилення від оподаткування, в якому Нацбанк вже викрив кілька банків та відкликав ліцензії у зв'язку з цим (Айбокс Банк, Банк Конкорд). Що, як відомо, є прерогативою НБУ та Державної податкової адміністрації, якщо порушення будуть документально доведені. • Державна зрада, яку намагаються приплести, а по суті «притягнути за вуха» до sportbank цілком безпідставна і бездоказова. Тільки на підставі того, що акціонер sportbank Никита Ізмайлов колись працював у букмекерській компанії Parimatch (з 2012 по 2018 рік був там фінансовим директором), ще до створення sportbank. Після початку повномасштабного вторгнення Рада нацбезпеки та оборони України ввела щодо Parimatch санкції, і, схоже, тепер усі колишні працівники цього сервісу переслідуватимуть за запис у трудовій книжці. У ДБР, напевне, вважають, що всі, хто колись працював у підсанкційнихкомпаніях, на все життя залишаються їхніми рабами і не можуть більше створювати нові проекти. Там навіть не хочуть слухати про те, що, крім sportbank, Ізмайлов також створив/інвестував у низку інших нових проектів: венчурний фонд N1, платіжну компанію Asquad, бренд здорового харчування Eat Easy, а ще Corefy (Paycore) і Money4YOU (два останні були продані). Силовики ставлять на людині своє безглузде тавро і збираються його переслідувати до кінця його днів, чим би він згодом не займався. А ще в Держбюро намагаються знайти або вигадати зв'язок між sportbank та іншими букмекерськими сервісами – Parimatch, Buddy.bet та PariWin, щоб звинуватити sportbank у міскодингу. Однак знайти і довести взаємозв'язок, силовики не спроможні, оскільки його об'єктивно немає. Як діє ДБР З усього видно, що правоохоронці не намагаються проводити об'єктивне розслідування чи збирати доказову базу. Вони хапаються за чутки абонадумані звинувачення, які намагаються довести. І це підтверджують їхні дії. 12 січня 2024 року працівники Держбюро розслідувань вдерлися з обшуками до офісу sportbank. Не тому, що вони мали докази, а тому, що вони сподівалися їх знайти. У тексті ухвали для обшуку вказувалися компанії країни-агресора, з якими sportbank ніколи не мав ділових відносин. А метою обшуку, судячи з офіційних документів, було вилучення документів саме з цих компаній. Однак насправді все було інакше: ДБР без розбору хапало усю техніку, на яку накинуло оком. А ще його так звані специ вилучили $30 тис. власних коштів працівників. Скидається, що в Україні заборонено мати готівкові заощадження у валюті. Як згодом з'ясувалося, ДБР розшукувало документацію ТОВ «Пейберрі-Україна», але, мабуть, дуже засмутилися, коли її не знайшли, оскільки sportbank ніколи не працював з такою компанією. Може, тому й вирішили поцупити із собою готівкові долари, аби компенсувати гіркоту невдачі. Але одним лише ТОВ «Пейберрі-Україна» справа не обмежувалася, детективи називали й інші імена, ніяк не пов'язані зі sportbank, і дуже розчаровувалися, коли нічого не знаходили. Але навіть це не завадило їм зупинити операційну діяльність sportbank згодом. Наприкінці лютого 2024 року рішенням Личаківського суду м. Львоварахунки sportbank було заарештовано. ДБР вирішило не ламати традиції. Наслідки та перспективи Залучення до справи львівського суду виглядає не просто дивно, а й підозріло. ДБР порушує правила підсудності, по суті підтверджуючи бездоказовість і протиправність своїх дій. Адже всі знають, що Держбюро розслідувань знаходиться у Києві на вул. Петлюри, 15, тому має оперувати ухвалами Шевченківського суду столиці. Однак, мабуть, там судді відмовляються підписувати безпідставні постанови про обшук і ДБР доводиться мати справу з більш зговірливими та безпринципними суддями. Що, до слова, підтверджується діями вищезгаданого Личаківського суду м. Львова, який надає дозволи на обшук, а наразі відмовляється надати обвинуваченим навіть матеріали справи, відверто порушуючи їхні права. «Представники sportbank кілька разів зверталися до Личаківського суду з відповідними клопотаннями та заявами про надання можливості ознайомитися з матеріалами справи, але станом на 6 березня жодної відповіді не отримано, матеріали не надані. Ми продовжуємо працювати у правовому полі для вирішення цієї ситуації. Менеджмент sportbank не підозрюють в держзраді чи інших протиправних діях. Чотири особи, зазначені у визначенні, не є менеджерами та/або співробітниками sportbank. Співробітники компаній не отримували підозр, не фігурували у відомих нам рішеннях як підозрювані», — йдеться в офіційній заяві прес-служби sportbank. Якщо спочатку у когось могли бути сумніви щодо того, що суд виконує замовлення, відпрацьовує «ментівську схему» в радянському стилі, то після його неадекватної реакції на запити (про надання матеріалів справи) компанії, якій не дають можливості працювати та обшукують за надуманим приводом, вони розвіялись. Обшук sportbank з боку ДБР за всіма ознаками нагадував дикий набіг. Компанію ніхто не попередив про проведення слідчих дій, не пояснив причин та підстав для таких дій. А суд, який порушив правила підсудності, відмовляється надавати матеріали справи та взагалі щось пояснювати. Ось такбез жодних роз'яснень заарештували рахунки та заблокували роботуsportbank. Зрозуміло, що в умовах тотального свавілля силовиків та суду, sportbank буде вкрай складно і навіть неможливо відновити роботу. Відомо, що його власники зупинили співпрацю з ТАСкомбанком та вже підшукали нових партнерів. Але цілком очевидно, що за нових умов це буде вкрай складно. Тиск на бізнес Дії ДБР можна кваліфікувати, як тиск на український фінансовий ринок. Тиск на сам sportbank, на його партнерів — ТАСкомбанк, у тому числі тиск на глобального регулятора, на Національний банк. Причому абсолютно безпідставне, адже силовики не надали жодних доказів і навіть до ладу не змогли пояснити, як їхні звинувачення пов'язані з кимось у sportbank — власниками, співробітниками чи хоча б клієнтами. Що створює дуже небезпечний прецедент не лише для необанків, а й для всього фінансового ринку, адже він щодня ризикує отримати такий самий удар від правоохоронців на рівному місці. Звинувачення, висмоктані з пальця або взяті з повітря, практично копіюють кейс вищезгаданого засновника інвесткомпанії Concorde Capital Ігоря Мазепи, коли вчепились за історію 10-річної давності. Її теж витлумачили, як завжди: вільно чи довільно, але точно без будь-якої доказової бази. І це вкотре доводить, що держава продовжує тиск на бізнес навіть під час великої війни. Забуті обіцянки, які були надані після скандального арешту Мазепи — не заважати компаніям працювати, щоб ті допомагали владі наповнювати держбюджет, аби спільними зусиллями перемогти ворога. Причому обіцянки забуті настільки швидко, буквально за лічені тижні, що це не може не шокувати. Дуже схоже, що їх давали знічев’я, для окозамилювання, бо в той же час держава продовжує держава продовжує нацьковувати силовиків, ДБР у даному випадку на фінансовий ринок. Не розуміючи важливості стабільності цієї частини економіки та інших, особливо під час дії воєнного стану, коли бізнес і так важко виживає і сплачує податки. Наприклад, sportbank у 2023 році сплатив до держбюджету податків на більш ніж 30 млн грн. Це крім донатів та регулярної допомоги, яку збирають для ЗСУ, щоб наблизити перемогу України у війні. В усіх на очах ДБР зухвало ігнорує обіцянки керівництва країни не знищувати бізнес, відкрито перекреслює бодай маленькі паростки надії.Цинічно розправились з рішенням РНБО «Про невідкладні заходи щодо забезпечення економічної безпеки на період дії правового режиму воєнного стану», підписане Президентом. Незрозуміло, для чого готувався і так помпезно презентувався цей документ, бо підходи та набіги силовиків у стилі «маски- шоу» не змінилися і, певне, ніколи не зміняться. Що призводитиме тільки до одного: до згортання і так нечисленних проектів, і як наслідок – скорочення відрахувань до державного бюджету.