bonv

Гірше ж точно не буде? © Ситуація для Збройних Сил України у Донецькій області є катастрофічною.
Про це заявив аналітик Bild з аналізу відкритих даних Юліан Рьопке.
У виданні нагадали, що в неділю Донецька обласна військова адміністрація оголосила примусову евакуацію сімей з дітьми з Покровська. Раніше у місті проживало 80 тисяч людей. Наразі у Покровському районі залишається 53 тисячі жителів, серед яких майже 4000 дітей.
За даними Bild, російські окупанти підійшли до Покровська на 7−8 кілометрів. На початку року це було 38 км.
«Влада України розпорядилася евакуювати місто Покровськ із 65 000 жителів протягом двох тижнів. З Торецька, що за 50 км на північний схід, втекли 29 000 із 32 000 колишніх жителів. Нехай я знову роблю себе непопулярним — ситуація в Донбасі катастрофічна. У цій ситуації я, як і раніше, вважаю вкрай ризикованим відправляти 5000 найкращих солдатів у сусідню країну замість проведення контрнаступу там», — зауважив Рьопке.

Зеленський намагався переконати союзників повернути чоловіків-ухилянтів, але отримав відмову, — Bloomberg.
Зеленський намагається переконати союзників допомогти повернути на Україну більше чоловіків призовного віку, звертаючись до них по допомогу на двосторонніх зустрічах. Політики від Польщі до Угорщини заявили, що не відправлятимуть біженців назад доти, доки триває війна.

Тож якби Захід виділив таку суму для втримання Україною своєї своєї позиції, ці витрати становили б лише 0,26% ВВП США, ЄС і Великої Британії разом узятих. Якби ж підтримку для України фінансували самі лише ЄС і Британія, їм би це стало у 0,48% ВВП.
У статті зазначається, що для перемоги України у війні потрібно на 30% більше ресурсів, або західна підтримка у розмірі 265 млрд дол. Це дорівнює 0,45% ВВП США, ЄС і Великої Британії та 0,85% ВВП ЄС і Британії.
Професор вказує, що хоча ці розрахунки є приблизними, вони ілюструють порядки величин. У порівнянні з російськими військовими витратами, економічні жертви західних держав у вигляді ВВП для надання Україні необхідної підтримки є невеликими. Вони становлять набагато менше, ніж звичайний ріст ВВП за один рік, навіть у разі, якщо навантаження ляже тільки на Європу, а США припинять свій внесок.
«Захід має економічні ресурси, щоб допомогти Україні протистояти агресії Росії, і тягар цієї підтримки буде керованим. Найбезпечніший спосіб створити мир в Україні - це щоб Захід узяв на себе зобов’язання надати країні необхідну допомогу, щоб Росія зрозуміла, скільки коштуватиме продовження війни. Це може зрештою змусити Москву змінити курс», — вважає Калмфорс.

Захід здатний без зусиль «оплатити» перемогу України у війні: експерт FT назвав суму.
Для перемоги України у війні потрібна західна допомога, яка дорівнює лише 0,45% ВВП США, ЄС і Великої Британії.
Західні країни здатні мобілізувати значні ресурси для підтримки України, і це не матиме особливого впливу на рівень життя населення цих держав.
Про це у статті для Financial Times пише професор міжнародної економіки Стокгольмського університету Ларс Калмфорс.
Автор публікації вказує на очікування керівництва Росії того, що Захід зрештою втомиться підтримувати Україну. Але це парадоксально, адже західні економічні ресурси мають суттєву перевагу над російськими.
Спроби Європи наростити виробництво зброї та боєприпасів продемонстрували, що в короткостроковій перспективі складно трансформувати економічну міць у військовий потенціал. Однак, на думку Калмфорса, у затяжному конфлікті різниця в економічних ресурсах, скоріш за все, стане вирішальною.
«У США, ЄС і Великій Британії разом узятих ВВП приблизно вдев’ятеро більший, ніж у Росії. Спільний ВВП ЄС і Великої Британії уп’ятеро більший за російський. Таким чином, Захід може мобілізувати значні ресурси для підтримки України без того, щоб рівень життя в країні постраждав більш ніж незначно», — йдеться у матеріалі.
За оцінками Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру, військові витрати Росії 2023 року становили 5,9% ВВП, а України — 37%. Тобто Москва витратила приблизно на 150 млрд дол. більше, ніж Київ.

Новий скандал з «Охматдитом»: де гроші, які українці задонатили на відновлення дитячої лікарні.
https://tsn.ua/exclusive/noviy-skandal-z-ohmatditom-de-groshi-yaki-ukrayinci-zadonatili-na-vidnovlennya-dityachoyi-likarni-2643534.html

Розпочався наступ на невеликих інтернет-провайдерів: що відбувається
Голова податкового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев виступив з ідеєю у 7 разів збільшити податок з обороту для провайдерів інтернету. Поки ідея Гетманцева витала у повітрі, у Державній податковій службі вже вирішили за неї взятися по-справжньому.
Про це йдеться в блозі політолога, директора Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталія Кулика на Цензор.нет.
Податківці хочуть придушити провайдерів та залишити українців без інтернету.

Хваленого рекрутингу на сьогодні немає.
Підготовлених людей відправляють не у вибрані ними підрозділи, оскільки керівництво діє на свій розсуд.
https://www.unian.ua/society/rekruting-minoboroni-viyskoviy-poyasniv-chomu-tak-12731505.html

Відключення світла під час опалювального періоду в Україні можуть тривати від 6 до 8 годин на добу. З настанням холодів попит на електроенергію збільшиться, що посилить навантаження на енергосистему.
«Запам'ятаймо, що ми в період пікових навантажень споживаємо 15 ГВт, а базова генерація даватиме 9 ГВт», — повідомив експерт з енергетичних питань Андрій Закревський у коментарі Київ24.
При цьому він зазначив, що Україна може розраховувати на додаткові 2 ГВт електроенергії з-за кордону. За його словами, за оптимістичного сценарію дефіцит електроенергії може становити близько 4 ГВт.
«Прогноз із відключеннями по 12 годин на добу — найпесимістичніший сценарій і не настільки реальний, як здається», — вважає експерт.
Він додав, що більш реалістичним є сценарій, за якого світла не буде від 6 до 8 годин на добу.

Уражено черговий важливий об'єкт російських військ.
Вночі проти 18 серпня українські Сили оборони завдали ударів по російському комбінату «Кавказ» в Ростовській області РФ. Тут зберігалися нафта та нафтопродукти, які постачали для потреб окупаційної армії.
Про це повідомили в Генштабі ЗСУ.

1. Сформувати з усіх політиків (крім ексрегіоналів) і експертів громадянського суспільства групи, які мають діяти по всіх органах влади, політичних організаціях, експертних тусовках, регіонах і електоральних рухах партнерів. Постійно. Змінюючи одна одну, якщо потрібно.
Часто доводиться чути, що «з цим справляться найняті лобісти».
Не зовсім так. У США, наприклад, лобісти мають декларувати своїх замовників і гонорари. Як думаєте, яке буде враження від відомостей про те, що Україна випрошує допомогу й тут-таки витрачає мільйони на лобістів?
2. У розробці й прийнятті рішень в Україні треба повернути консенсусний принцип, який існував у лютому-березні минулого року.
Тодішня єдність і стала основою як ефективності рішень, так і безпрецедентної довіри до них.
А якщо Банкова тягне ковдру на себе — хай не дивується, що і проблеми висьорбувати дедалі частіше доведеться їй.
Маніфестацією єдності мав би стати Уряд національної єдності — але на Банковій тікають від самої ідеї. «Все самі». Результат відповідний…
3. Прозорість і включення опозиції та суспільства не лише в контроль, а і визначення діяльності у критичних оборонних сферах дасть змогу ухвалювати найбільш ефективні рішення.
Все це — пропозиції з погляду ефективності. Якщо цікавить результат для країни.
Бо якщо влада відмовляється дорослішати — за результат спитають із неї.
В Україні вже були періоди монополії і на силу, і на медіа. Недовго.
Ростислав Павленко, український політик, політолог, політтехнолог, викладач.

3. Зрештою, Вільний Світ був упевнений, що допомагає «своїм». З цим зовсім не вʼяжеться політика спецефектів, окриків, істерик і образ. Як би вона не подобалась суспільству, журналістам чи експертам в Україні.
Як би вона не відповідала «нашій правді», нашому розумінню справедливості.
Спробуйте говорити з сусідами в будинку в тональності, яку чуємо з «марафону». А за якийсь час попросіть про послугу…
Настав час змінити підхід. Настав давно.
Проблема в тому, що минулого року можна було здійснити порівняно безболісне переналаштування — а нині доведеться повертати втрачене ставлення.
Прийшов час «довгої дипломатії». Точніше, але скучніше кажучи — системної.

Так от: старі прийоми не діють. Захоплення — скороминуче. Нам за нього уже подякували. Воно перестало виправдовувати перекоси, про які дедалі частіше розповідають новини.
Тим більше якщо захоплення ґрунтувалося на припущеннях, з яких далеко не всі витримують перевірку реальністю.
Українці бʼються — і це чи не єдине позитивне повідомлення, яке лишається чинним. І воно точно вимагає адекватного забезпечення іншими діями.
А от тут є дедалі більше питань.
1. Світ був переконаний, що Україна — демократія, яка бʼється з тиранією.
Нападки на опозицію, ущемлення свободи слова, не обумовлені воєнною необхідністю, зрештою, корупційні скандали не вʼяжуться з цією картиною.
Ворожа пропаганда, а то й просто політики, які хотіли б спрямувати ресурси куди-інде, — спекулюють на цьому.
Намагатися ховати це марно — в Україні та навколо море журналістів, експертів, оглядачів. Соцмережі — бурхливі й емоційні. Шила в мішку не сховаєш.
2. Всі були вражені українською єдністю. Але заголовки західних газет про те, що опозицію не допускають до міжнародних форумів — це не тому, що «опозиція скаржиться».
Це тому, що в демократичних суспільствах прийнято, щоб важливі для нації питання озвучували всі мейнстримні політики від різних сил. І вони дуже дивуються, коли в делегаціях бачать лише «слуг» і їхніх сателітів.

Стає загальним твердженням те, що війна з Росією триватиме до виснаження. Героїчні рейди, наукові винаходи — усе це посилює наші позиції. Але Перемога — не завтра
Щоб виснажилася Росія, Україні потрібна постійна й наростальна підтримка союзників. Інакше — біда.
На жаль, загальним твердженням стає й те, що підтримка перестає бути безумовною.
Нам може це не подобатися, це може справді бути несправедливим — але нам ніхто нічого не винен.
Колективний Захід почувається цілком безпечно за ядерною парасолькою і з опорою на військову та економічну міць США.
Безсилля Росії якось протидіяти розширенню НАТО тепер уже і на Фінляндію та Швецію показує реальну спроможність Кремля здійснити погрози «дійти до Ла Маншу».
У світі це знають.
Позитивний шок від того, як українці зірвали бліцкриг путлера, від вправності Збройних Сил і єднання народу — уже спрацював. Нам у терміновому, пожежному порядку дали те, що можна було «взяти й дати».
І цього вистачило, щоб зупинити просування ворога на Донбасі та відкинути його на Харківщині й Херсонщині. І стримувати російський бульдозер. Проте — повільно відступаючи.
Тривала війна має свої закономірності. Чи не найголовніша — вона змінюється.
До того ж не лише ситуація на полі бою. Не лише номенклатура зразків озброєнь, тактичні прийоми та стратегічні знахідки.
Змінюється весь комплекс відносин навколо війни. Зокрема, змінюються ставлення і відчуття людей, які беруть участь у війні, або спостерігають за нею, або вважають, що цікавляться нею чи щось про неї знають.

Потенційно у котлі можуть опинитися до 700−800 російських десантників. Однак, є ймовірність, що вони вже почали виходити, адже ще з п’ятниці вони почали прокладати понтонні переправи.
«Я бачу, що українська авіація заявляє про свою успішну роботу безпосередньо по мостах. Не знаю, який це вид авіації. Сумнівно, що це F-16, тому що таких важких бомб до F-16 у нас немає, про них зараз тільки тривають переговори. Але є факт того, що ми дістаємо їх і можемо знищувати. Якщо росіяни почнуть йти по понтонних переправах, то не факт, що їх залишать живими. Або це може бути найбільша, рекордна здача в полон, або це буде якийсь елемент відходу, але не дуже організованого, тому що вже зараз можна говорити, що два з трьох мостів виведені з ладу. Це може бути реально видатна операція — з того, що вдасться у нас на Курщині», — підсумував він.

ЗСУ заганяють росіян у новий котел: у пастці можуть опинитись 800 десантників, — експерт.
Вони затиснуті на території, яку оточює річка.
Військовий оглядач Василь Пехньо пояснив, як Збройні сили України заганяють солдат противника у котел в Курській області.
В ефірі Radio NV він зазначив, що ключовий момент полягає у мостах. Першою з’явилася інформація про Глушкове і міст через річку Сейм, який знищили українська авіація. Залишались ще два — у Званному та Карижі. За останніми даними, перший з них вже наполовину розбитий.
«Це тільки погіршення ситуації для росіян. Я не міряв лінійкою, але десь до 400 квадратних кілометрів території, можливо навіть більше, які розташовуються південніше річки Сейм до українського кордону, з такими населеними пунктами, як Глушкове, як відомий прикордонний населений пункт Тьоткіне. Чим він відомий? Тим, що РДК свого часу заходили туди зі своїми рейдами разів три, напевно. Відповідно, там, у Тьотікому, були розташовані російські ВДВ-шники, до 700−800 осіб особового складу, і про це пишуть російські Z-пабліки», — зазначає Пехньо.
За його словами, ця територія оточена річкою та ще з одного боку приперта державним кордоном. Таким чином, якщо знищити всі мости, то російські військові не зможуть втекти.