TroySSM

5 листопада 2024, 10:20

Після закінчення російсько-української війни економіка України була в руїнах – повністю зруйновані міста та села сходу країни та зруйнована інфраструктура по всій Україні, мільйони біженців, виснажені морально та фізично люди, сотні тисяч загиблих, постраждалих та інвалідів війни, занепад цілих галузей та напрямків. Проте з перемогою прийшла і надія, надія на краще а також усвідомлення свого реального стану. Разом з цим всім негативним спадком в Україні були і позитивні речі, які як не дивно привнесла війна, та які давали надію на майбутнє та вирізняли Україну поміж багатьох інших країн світу. Україна отримала вкінці війни досить сучасний, диверсифікований, наповнений виробничими потужностями і технологіями військово-промисловий комплекс (ВПК). Утворилась унікальна екосистема підприємств, які були продуктом суспільних зусиль, військових потреб, підтримки держави та концентрацією сучасних технологій в різних сферах. Справа в тому що російська-українська війна фактично співпала з дроновою революцією в світі та власне ця війна і стала основною рушійною силою цієї революції, яка згодом практично змінить світ. Український ВПК не володів всією елементною базою в виробництві зброї і бойових дронів та роботів, але за рахунок унікальної побудови диверсифікованих потужностей, постійним попитом на продукцію підприємств, постійною взаємодією з полем бою, удосконаленням технологій апаратів і технологій самого виробництва, а головне за рахунок володіння українським ВПК унікальною базою застосування бойових роботів-дронів та іншого військового обладнання, Україна стала лідером дронового виробництва у світі. Навіть виробники провідних країн світу не володіли такими можливостями та досвідом, саме всі ці причини стали унікальним сплавом потреб і можливостей в побудові дронів на українській землі. Унікальна особливість українського ВПК і української армії стала можливість майже миттєвого реагування на зміну обстановки і запитів поля бою та надання відповідних технічних рішень, виробів та технологій. Ще одним чинником що вигідно вирізняло Україну з поміж інших країн світу це наявність Армії, що роками могла протистояти переважаючій армії ворога, зуміла випрацювати новітні, з урахуванням нових технічних можливостей, підходи до ведення бойових дій на всіх рівнях починаючи від тактичних закінчуючи стратегічними задачами, а також починаючи від солдата і закінчуючи прийняттям рішень на рівні Генерального Штабу та командувань окремими родами військ. Українська Армія стала єдиним цілим з українським ВПК, технічні зміни в тому чи іншому озброєнні займали декілька днів, а іноді декілька годин, що давало можливість українським збройним силам змінювати хід бойових дій на окремих ділянках, швидко концентруватися, або розосереджуватися, що приводило до швидкого руйнування оборони противника, завдання знекровлюючи ударів, а зрештою падіння оборони противника на окремих ділянках, швидких проривах і зрештою падіння оборони протиборчої армії на всьому фронті. Завдяки поєднанням новітніх тактичних і оперативних підходів в керуванні військами, накопиченому досвіду, гнучкості підходів в залежності від бойової обстановки, унікальному технічному компоненту, українська армія не мала рівних на полі бою, що було підтверджено згодом в численних військових моделюваннях та військових навчаннях по всьому світу. В сучасній військовій науці навіть з’явились нові терміни та визначення, як то «українська атака», «українська оборона», «українська тактика та стратегія» та багато інших… Звичайно українська армія після війни була суттєво реформована, з урахуванням всього досвіду і уроків російсько-української війни. Армія була скорочена з 1 млн. до 300 тис осіб, це ядро стало постійною професійною компонентою української армії, та фактично грало роль найбільш боєздатних професійних частин армії. Дуже велика увага була приділена силам територіальної оборони, включаючи технічне забезпечення, бойовий вишкіл, тренування, матеріальну базу, а також ідеологічне і моральне виховання. Фактично українська армія могла, в лічені дні та тижні, перетворюватись з професійного 300-тисячного кулака в декілька-мільйонного наїжаченого «військового дикобраза» який був здатний протистояти будь-якій армії в світі, при цьому це протистояння включало не тільки оборону, а завжди відпрацьовувалась компонента швидкого нанесення ворогу критичної шкоди що б призводило до поразки ворога або неспроможності подальшого ведення бойових дій як на окремих ділянках фронту так і в цілому по всій лінії бойових зіткнень. При цьому всі ці стратегії завжди відпрацьовувались з можливістю застосування конвекційної зброї, без застосування зброї масового знищення, хоча плани оборони завжди включали плани нейтралізації і унеможливлення застосування ворогом зброї масового знищення. Після війни фактично українська армія стала найбільш підготовленим військовим організмом в світі з унікальним досвідом, озброєнням, та технологіями. Частина військових що були звільнені з лав української армії після перемоги, стали основною рушійною силою у створення ПВК (приватних військових компаній), що під загальним керівництвом українських спецслужб і української держави виконували різні завдання в різних частинах світу, мали свої напрямки і спеціалізації а також діяли в інтересах української держави та забезпечували необхідне міжнародне положення України та міжнародний авторитет української держави. Яскравим прикладом діяльності українських ПВК, стала територія колишньої РФ, фактично на цій території українські спецслужби та українські ПВК грали ключову роль в житті нових держав та державних утворень довгі роки забезпечуючи репараційні виплати а також підтримуючи справедливий мир на цих територіях. Проте діяльність українських ПВК не обмежувалось лише територією колишньої РФ, окремі країни просили захисту в України, а деякі країни запрошували українські ПВК на постійній основі як саму боєздатну частину своєї армії сплачуючи великі кошти як українським ПВК так і опосередковано українській державі, оскільки в післявоєнний час саме українські ПВК стали основним полігоном для українського ВПК, даючи змогу залишатись Україні світовим лідером на ринку озброєнь, військових технологій і практик. Далі буде....

4 листопада 2024, 11:02

Між іншим, після російсько-українська війни, процеси що відбувались в самій Україні теж носили досить незвичний та цікавий характер. Зразу після закінчення активних бойових дій на території України були призначені нові президентські вибори, на яких перемогу здобув новий президент. Він був вихідцем зі Збройних Сил в генеральському званні, але вже мав досвід дипломатичної роботи та досвід системних рішень як в армії так і в цивільній сфері, був справжнім патріотом та вихідцем з народу, він надзвичайно цінив, любив та розумів українських людей, їх ментальність та справжні бажання і прагнення. Президент Зеленський залишив свою посаду з почестями, він і далі залишався суспільним авторитетом, хоча його репутація і зазнала досить негативного впливу під час подальших розслідувань діяльності його команди впродовж 8 років керування державою. Президент Зеленський набрав досить багато голосів на виборах, та мав своїх прихильників, але український народ дуже хотів перегорнути сторінку своєї історії пов’язаною з війною і врешті решт зробив це. В цьому Зеленський став остаточно схожим на Черчилля, ореолу і образу якого він прагнув весь час бойових дій, Зеленський став остаточно схожим саме на того Вінстона Черчилля який програв післявоєнні вибори в Великобританії в 1945 році, хоча мав ореол переможця і беззаперечний авторитет, нація остаточно пішла від війни, змінилось все, змінилась епоха і прийшли нові люди. Зразу після обрання новий президент заявив про глибинні реформи в державному устрою, економіці, але почав з розмови з суспільством. Усвідомлюючи всю важкість історичного спадку, наслідків війни, морального стану суспільства, новий президент запропонував утворити конституційну раду, як тимчасовий орган, який би напрацював основні принципи і підвалини існування українського суспільства та держави і запропонував основні моральні норми на основі яких була написана та в подальшому прийнята нова Конституція України. Усвідомлюючи історичні шанси які дала Україні доля, кров героїв, та тяжка праця суспільства в останні роки, новий президент звернувся до народу з цією ініціативою і запропонував висувати кандидатів в таку раду. Умовами висунення були критерії морального авторитету людини, криштальної репутації, та поваги в суспільстві. Це були як прості люди – вчителі, лікарі, релігійні діячі, науковці, військові, письменники, журналісти, так і національні авторитети рівня Любомира Гузара, Ліни Костенко, Мирослава Мариновича. Критеріями включення до списку таких людей були: відсутність досвіду перебування у владних структурах, беззаперечний моральний та професійний авторитет, відсутність великих статків та бізнесу, служіння народу та служіння високим загальнолюдським цінностям. Зрештою в одному місці була зібрана справжня еліта нації, головною метою якої було надати справедливі правила та моральні норми майбутнього існування України та українського народу. Кожен регіон мав та знав таких людей, кожен регіон зміг висунути та рейтинговим голосуванням обрати таких людей. Єдиною умовою для обраних делегатів було те, що після завершення роботи конституційної ради та напрацювання основних принципів та механізмів нової конституції, ці люди та члени їх сімей більше ніколи не зможуть бути задіяні у владних структурах чи бути обраними депутатами і ніяк не зможуть пов’язати свою подальшу діяльність з владними органами чи політичними партіями. Єдиний випадок коли ці люди можуть знову впливати на хід політичних подій в державі, це скликання нової Конституційної Ради під час кризових чи загрозливих подій для українського народу і української держави. Паралельно з формуванням та роботою Конституційної Ради, в країні відбувалася парламентська виборча компанія, були сформовані нові політичні партії та рухи основою яких стали лідери що мали авторитет в збройних силах та силових структурах, та під час війни проявили себе як справжні патріоти та стійкі бійці. Ці політичні сили також жадали змін, та відразу після обрання отримали нові напрацювання Конституційної Ради, і вже в перші місяці своєї діяльності прийняли нову Конституцію, та основні законодавчі акти що назавжди змінили Україну і відкрили шлях до нового достойного, вільного та заможного життя. Новий Президент та нова Верховна Рада здійснили ще багато необхідних реформ та нововведень, а Конституційна Рада скликалася по спеціальній процедурі, ухвалювала рішення, які не були обов’язкові до виконання в законодавчому плані, але мали настільки високий моральний авторитет що завжди приймалися як керівництво до дії Президентом та Верховною Радою України. Далі буде...

3 листопада 2024, 09:16

Але процеси що повністю змінять світ тільки розпочинались в цій частині Євразії. Відразу після російсько-української війни, між США та Європою з однієї сторони та Китаєм з іншої було укладено угоду про військове невтручання в процеси, що будуть відбуватися на території Росії, проте великі держави зберігали політичні та економічні впливи на нові політичні утворення, що виникли на цих територіях і намагались поширити зони свого впливу якомога далі. Почалась нова холодна війна між Заходом на чолі з США та глобальним півднем на чолі з Китаєм за впливи та ресурси колишньої РФ. Проте реальний фізичний та військовий контроль над цими територіями мали тільки українці. Справа в тому, що одразу після перемоги і навіть під час кінцевої фази війни, українськими силами оборони було сформовано сотні невеликих загонів а також ДРГ, основною метою яких було проникнення під час останньої фази війни на територію РФ і взяття під контроль ядерних об’єктів на території ворога, виведення з ладу комунікації та утворення альтернативних офіційній владі РФ центрів влади і впливу, які б приймали рішення на користь української держави. Такі загони часто наповнювались людьми з національних російських батальйонів, що були сформовані ще в перші роки російсько-української війни і діяли на стороні сил оборони України. В подальшому після виконання першочергових задач на території колишньої РФ, а саме захоплення і переведення в не бойовий стан військових ядерних об’єктів, такі загони поступово поширювали свій контроль на громадські ядерні об’єкти, такі як АЄС, спеціалізовані інститути, кар’єри, сховища зберігання та захоронення ядерних засобів, заводи-виробники як ядерної зброї так і збірок для цивільних АЕС. Кількість таких об’єктів постійно збільшувалась і в такі загони почали вербувати колишніх військових армії РФ, що перебували на території України і готові були долучатися до будівництва нових держав, які утворювалися на великих територіях колишньої РФ, цих державних новоутворень загалом було більше двадцяти, але кількість їх постійно змінювалася в силу політичних та економічних процесів що відбувалися на цих територіях. Отже в дуже короткий період з невеликих спеціалізованих загонів були сформовані фактично регіональні армії, які згодом перетворилися в національні армії тих нових національних і територіальних утворень що лавино-подібно утворилися на території колишньої РФ. Озброювалися ці армії українською, трофейною російською, та зброєю що знову почала вироблятися на вцілілих та відновлених військових заводах РФ. Очільниками та вищим керівництвом цих бойових формувань завжди були українці – вихідці зі збройних сил або спецслужб України, середній командний склад був сформований з колишніх представників національних батальйонів що воювали на стороні України, а нижчий командний склад і рядові були зі складу російських полонених або заново-завербованих представників нових територіальних утворень. Фактично на початку ці армії здійснювали повний контроль територій та були основним джерелом влади на місцях, керуючи цивільним життям через військові комендатури. Особливих зіткнень між такими арміями не спостерігалося, тому що вся координація і керівництво такими угрупованнями йшло з Києва. Фінансування таких армій проходило за рахунок торгівлі місцевими корисними копалинами, військових зборів з цивільної економіки, та трансферів між заново утвореними суб’єктами. Москва та інші крупні адміністративні центри втратили свою роль, все більше і більше зростала роль регіональних ресурсних центрів. Спочатку рівень життя на цих територіях помітно впав, це спричинило масову міграцію, та загалом колишня РФ втратила порядку 30-40 млн осіб свого населення, проте через деякий час політика нової влади на відновлення національної свідомості територій, відновлення мови, культури, традицій, відновлення регіональної економіки призвели до зростання рівня життя та повернення деякої частини населення. Окрім цього в нових державах була запроваджена політика вивчення правдивої історії, засудження геноцидної політики колоніальної російської імперії, СРСР, РФ, це займало велику частину освітніх програм та ідеологічних програм запроваджених новою владою. Також помітною частиною бюджету для новоутворених суб’єктів були кошти, що раніше витрачались на армію РФ, ядерні сили, флот, авіацію. Фактично колишня армія РФ як єдиний стратегічний організм припинила своє існування, цим територіям більше не потрібно було фінансувати глобальне стратегічне протистояння і вони змогли зосередитися на своїх нагальних життєвих потребах. Проте ці утворення не були незахищені зовні, їх захищали дрони і українські ПВК (приватні військові компанії) але про це згодом. Чому навколишній світ погодився на такий фактичний стан речей, що утворився на територій колишньої Росії після перемоги України в російсько-українській війні? По-перше Україна фактично контролювала ядерні об’єкти колишньої РФ, що унеможливлювало розповсюдження ядерної зброї або ядерних матеріалів в світі, по-друге українські сили перевели в не бойовий стан другий ядерний потенціал в світі, по-третє Україна запропонувала відкриту систему обліку та контролю всіх ядерних об’єктів на території колишньої РФ, що суттєво знизило загальну загрозу ядерної війни в світі. Іншим суттєвим аспектом, що запропонувала Україна, було те що вона організувала ефективний контроль цих територій – українці добре знали російську мову, історію, традиції, менталітет і проблеми що існували впродовж століть на цих територіях, окрім цього Україна мала досить велику діаспору в колишній РФ, що була здебільшого асимільована, але в період культурного відродження дуже багато українців згадали своє національне походження, почали вивчати мову і стали одним із чинників на які спирався український контроль на цих територіях. Жодна інша країна в світі, що здатна контролювати такі території не мала подібних переваг, а втручання одного з полюсів в ці питання призвело б до зміщення глобального балансу, військової напруженості планетарного масштабу, та потенційно негативно вплинуло б на розвиток світу в цілому. При цьому все ж таки основною причиною із-за якої подібний український контроль колишніх територій РФ став акцептований у світі стала справедлива українська вимога компенсацій і репарації за шкоду що була заподіяна українській державі і українському народу під час війни Росії проти України. В умовах дезорганізації, хаосу, чи розповзання окремих територій РФ під вплив світових лідерів, виплата таких компенсації була б під великим питанням і навряд чи реалізувалась в повному обсязі. Україна мала повне, визнане в світі моральне право на такий контроль територій колишньої РФ і вона його реалізувала. Всі зовнішньоекономічні транзакції що стосувались експорту природних копалин, чи перероблених ресурсів і товарів включали ренту, яка йшла в повному обсязі на погашення репарацій і компенсацій на користь України і українського народу. Далі буде....

2 листопада 2024, 17:14

Футуристичне оповідання 1.Перемога, вихід на Дон Україна виграє війну та виходить на кордони 1991 року, ще деякий час ЗСУ (Збройні Сили України ) наносять удари по російській території, українські сили працюють в прикордонні з РФ та фактично формують демілітаризовану зону в 150-200 км. За останній період війни, яка фактично завершилась літом 2026 року українські сили завдали суттєвого удару по російським інфраструктурним об’єктам, багато регіонів РФ перебувають в енергетичному колапсі і фактично енергетично відрізані один від одного та їх центральних електричних систем. Остаточний розгром російських військ був досягнутий потужним ракетно-бомбовим та дроновим ударом, що продовжувався безперервно впродовж останніх трьох тижнів перед тим як окрема резервна армія, що була сформована як стримуюча та резервна по периметру лінії бойових дій, а також по кордону з РФ та Білоруссю була сконцентрована в Сумській та Харківській областях і завдала потужного стрімкого удару через Курську і Білгородську області РФ на південь, та спочатку блокувала а потім вже захопила міста Ростов-на-Дону та Таганрог. Міст через Керченську протоку був зруйнований комбінованим повітряним ракетно-бомбовим ударом та ударом т морських надводних та підводних дронів. Контроль української армії досить швидко поширився на всі території на схід, а кордон зони контролю став проходити по руслу річки Дон. Вся ця наступальна операція була вдалою лише тому, що майже всю весну 2026 року українські війська імітували широку наступальну операцію на південному напрямку російсько-української війни та врешті решт українські сили досягли своєї мети стягнувши всі бойові частини армії РФ на південь, що оголило інші фланги ворога і дало змогу здійснити стрімкий та успішний прорив українських військ в тили армії РФ. Фактично російська вісімсоттисячна армія як бойова одиниця припинила своє існування, потужний український удар що був нанесений по командним пунктам, арсеналам та складам з матеріально-технічним забезпеченням, вузлам комунікацій та забезпечення, не давши змоги протриматися російському угрупованню на своїх позиціях більше трьох тижнів. Відсутність чіткого командування, матеріально-технічного забезпечення та сталого зв’язку призвели до хаотизації дій російських командирів на лінії фронту. Частина військ намагалась і далі утримувати оборону, а частина почала безконтрольно відходити на схід намагаючись пробитися на території колишньої РФ. Все це призвело до додаткових розсікаючи ударів української армії з фронту, фрагментації зони російської окупації українських територій, розвалу російської армії як такої і масовій здачі в полон російських військ. Фактично долю російсько-української війни було вирішено впродовж чотирьох тижнів літа 2026 року і гаряча фаза цієї війни завершилась повною перемогою України і українських Збройних Сил. Росія не могла відповісти ядерною зброєю, тому що на початку операції все виглядало як звичайний обмін повітряними ударами, але в продовж сьомого, восьмого та дев’ятого дня українські сили нанесли удар по основним вузлам зв’язку що забезпечували функціонування ядерної тріади РФ, а також РЛС (радіолокаційні станції ) що забезпечували керування стратегічними ядерними силами РФ, частина дата-центрів була зруйнована, а частина перейшла під контроль українських кібервійськ, через канали зв’язку і управління стратегічними ядерними силами почали надходити взаємовиключні команди та повідомлення про відмову у функціонуванні систем стратегічних ядерних сил, потужна одночасна кібератака забрала контроль каналів комунікації та ЗМІ через які під виглядом правдивої інформації було закинуто сотні суперечливих версій з приводу подій що відбуваються. Основна мета цих дій була паралізувати дії виконавців на місцях, та змусити їх чекати нових чітких наказів з приводу подій що відбуваються в РФ. За пів години до наради на якій повинно було бути прийняте рішення про обстріл України ядерними зарядами, західні союзники України що мають ядерну зброю попередили всіх учасників цієї наради, що якщо вони протягом пів години не арештують Путіна і не візьмуть владу в свої руки по їх місцю розташуванню, а також по розташуванню їх сімей та родичів буде нанесений потужний конвенційний удар, а влада перейде до тимчасової ради російських опозиціонерів, що вже сформована і учасники якої готові вилетіти до Росії першим військовим транспортним бортом після бомбардування РФ. Путін був арештований, а влада перейшла до колегіальної ради тимчасового управління РФ. Фактично війна була закінчена повним програшем РФ та розгромом російської армії і перемогою України. Далі буде....

30 січня 2022, 22:37

С одной стороны мы имеем явную деэскалацию по геополитике, и уже определенно, что на ближайшее время (если ничего не измениться в новостном фоне) мы выдели пик гривна-доллар на отметке 29. Более того, откат мы можем увидеть даже на следующей неделе в район отметки 28 с небольшой остановкой на 28.5. Но тут ситуация не так проста как кажется на первый взгляд, в последние недели основной новостью в мире была Украина и естественно курс гривны улетел вверх на этих новостях. При этом экономическая и финансовая жизнь в мире не замерла, а там началась корректироваться рынки, в частности американский, что мы имеем на недельном графике S&P: Вполне можно допустить, что рынок находиться в начале медвежьей стадии, или как минимум в средине серьёзной коррекции к растущему тренду. Косвенно это подтверждается на графике евро/доллар, доллар укрепился по отношению к евро пробив важную поддержку на уровне 1.12 : Конечно, корректней было привести график индекса доллара, что бы показать укрепляющийся доллар в мире, но для украинских глаз, всё же евро/доллар более определяющий. Немного смущает, закрытие американского рынка в пятницу и его довольно сильный рост на финальной стадии торгов, что может свидетельствовать о начале отскока, но на мой взгляд если и будет существенный отскок то он будет всё же к медвежьему тренду американского рынка, а не возобновление растущего тренда. Итак что мы имеем — в понедельник и всю следующую неделю на рынке гривна/доллар — в плюс по гривне работают ослабление геополитической напряжённости вокруг Украины, возможно так же это ослабление совпадёт с коррекцией вверх на американском рынке (и тогда отскок будет сильнее), но в минус гривне работает наметившееся падение( коррекция) развитых финансовых рынков, а соответвенно проседание развивающихся рынков (в том числе и украинского) и валют этих стран, возможно немного негатива по гривне добавит начало месяца, но это влияние будет небольшим и локальным Ключевым, на мой взгляд, в прогнозе будущего состояния гривны будет поведение нерезидентов (как это уже не раз было)в украинских долговых бумагах, если они с такой же силой продолжат выводить свои капиталы с украинского рынка не смотря на относительную стабилизацию, то это будет свидетельствовать лишь о том что их решение связано не только и не столько с украинской геополитикой, а в первую очередь с наметившимися проблемами на их рынках. Если же нерезиденты приостановят выход с наших бумаг, это покажет что несмотря ни на что профессиональные инвесторы оценивают не только украинский рынок долга как более-менее стабильный, а самое главное они не видят особых проблем на своих рынках и продолжат инвестиции в ниши бумаги. Что меня укрепляет в мысли, что мы находимся на медвежьей стадии мировых финансовых рынков – высокая инфляции США, ужесточающаяся риторика ФРС, ближайший переход от QE к QT, ситуация на фондовых и долговых финансовых рынках развитых стран, а так же залёт нефти в неадекватную зону и боюсь это не предел. Так что в гривне мы будем иметь локальный отскок от перепроданного рынка на геополитике, я даже не исключаю район 28 и ниже с небольшой остановкой на 28.5, но затем гривна снова продолжит девальвировать, когда по полной включаться глобальные негативные макроэкономические факторы. Для тех кто играет на сезонности украинской гривны у меня плохие новости, если кто-то считает что это дно по гривне -29 грн/долл (а по датам сезонности мы идеально укладываемся), то можно получить второе дно на других факторах. В этом блоге я изложил больше текущий взгляд по рынку, более фундаментальный взгляд на наш рынок был дан ещё в ноябре месяце и пока тенденции и рекомендации, описанные в том прогнозе полностью оправдываются, если есть желание с ним можно ознакомиться по ссылке: https://minfin.com.ua/blogs/troyssm/179393/

22 листопада 2021, 14:38

Извините, что долго не писал, так как веду блог не для публичности и узнаваемости, а больше для фиксации мыслей в публичном пространстве. Но думаю, время пришло, так как наблюдается нехарактерное и существенное изменение некоторых индикаторов, которые могут говорить о надвигающейся экономической турбулентности в мире, которая естественно отразится как на экономической ситуации в Украине, так и на нашей национальной валюте. Предлагаю Вашему вниманию следующий график от Bloomberg : Жёлтой линей обозначен мировой ВВП, синяя линия это стоимость глобального фондового рынка. Пересечения этих графиков (красные зоны) были чётким индикатором надвигающегося экономического кризиса типа 2008г, но в двух из трёх случаев (в 2018 и 2020 гг.) ситуацию удавалось исправить печатным станком. В чём же принципиальное отличие сегодняшней ситуации и почему мы не можем надеяться на сценарий 2018 и 2020гг? А ситуация отличается в корни тем, что у мировых Центробанков фактически закончились «патроны», т.е. уже сейчас мы имеем либо нулевые либо отрицательные процентные ставки и рекордную за 30 лет инфляцию в США – 6,2%: Т.е. дополнительное и непрерывное печатание денег и дальше может привести только к одному результату – высокой и, не дай бог, гиперинфляции, что само по себе может привести к отсутствию и сокращению экономического роста. Очевидно что такая цена для ведущих мировых регуляторов неприемлема, более того мы наблюдаем сокращение стимулирующих мер которые были задействованы в 2020 г и работают до сих пор. Так ФРС США будет сокращать выкуп долговых ценных бумаг каждый месяц на 15 млрд.долл. начиная с ноября. До этого ежемесячная сумма выкупа составляла 120 млрд.долл., в ноябре это будет 105 млрд. в декабре 90 млрд. и так далее пока эта программа не прекратиться в средине 2022 года. После ФРС может начать подымать процентную ставку, во всяком случае, озвученное виденье именно такое. Что ключевое будет в этом процессе – это конечно же показатель инфляции в первую очередь, динамика рабочих мест и экономический рост. Вполне возможно, что сокращение QE может начаться более быстрыми темпами, а так же не исключён вариант более раннего поднятия учётной ставки ФРС чем это планируется сейчас. При этом, даже намёк на этот сценарий может привести к дестабилизации американской «священной коровы» – фондового рынка и началу полномасштабного мирового кризиса. При этом мы помним о «патронах» которых уже нет у ведущих Центробанков и повторить сценарии 2018 и 2020 гг просто не удастся. Рынку придётся дать отпадать со всеми вытекающими для мировой экономики последствиями. Что же мы имеем на фондовом рынке США на сегодня – тишь да благодать. Очевидно, что сокращение QE уже было в рынке, так как намёки на это озвучивались, так сказать, очень заранее, график индекса широкого рынка S & P 500 подтверждает это: При этом изменения в мировых финансах, всё таки, начались и они довольно характерные как по движению, так и по индикаторам – в мире начал дорожать доллар: Эти два графика обратные друг к другу, но показывают они одно и тоже, доллар начал дорожать и начал дорожать именно в ноябре, когда началось реальное сокращение QE . При этом это не колебания в рамках широкого диапазона, а как раз его пробитие и выход в новый диапазон, особенно это хорошо видно по графику индекса доллара. О чём это может говорить? Дело в том, что почти всегда в преддверии изменений на глобальных фондовых рынках в движение приходят валютные рынки и всегда в преддверии кризисных явлений начинает дорожать доллар, очевидно по причине хеджирования крупных игроков, которые начинают выходить из рисковых активов, а так же рисковых и низко-ликвидных рынков при этом переходя в доллар. Кстати этим отчасти может и объясняться хорошее состояние фонового рынка США и других развитых стран, так как они считаются надёжными и высоколиквидными, поэтому с этих рынков выходят в последнюю очередь, но очевидно, что перекладка уже началась и это чётко видно по дорожающему доллару. Дальше нужно пристально следить за инфляцией в США, изменениями по стимулам и процентной ставке, так как не исключается более быстрое сворачивание QE и начало артикуляции вопросов связанных с повышением процентной ставки ФРС. Безусловно, это глобальный взгляд на рынок и это далеко не значит, что эти все процессы запустятся уже завтра или будут приобретать более ускоренную динамику, конечно же нет, но постоянно повышающиеся риски говорят о необходимости корректировать свою деятельность и свой валютный портфель именно с учётом нарастания вероятности разворачивания мирового финансового кризиса. Если говорить об Украине и её рынках, то пока, с точки зрения мировых процессов у нас ничего не происходит, за исключением дешевеющей в последнее время гривны, это как раз отражение укрепляющегося доллара, а не девальвация гривны. Гривна стабильна, и сильно укрепилась за последний год, вообще этот год очень напоминает 2019 когда шли похожие процессы и при рекордно укрепившейся гривне мы имели падение пром. производства, а к концу года и падение ВВП. (Кому интересно может почитать мой блог за 19 год https://minfin.com.ua/blogs/troyssm/124522/ ) При этом пандемический кризис 2020г как говориться всё списал, и мы попросту не смогли увидеть результаты неадекватной монетарной политики НБУ конкретно по украинской экономике, а увидели падение по всему миру. Если рассматривать положение украинской экономики и финансовой системы с учётом изложенного в первой части этого текста, то НБУ не только не стоило уже в который раз повышать учётную ставку, но необходимо было применять другие стимулирующие меры для насыщения экономики денежной массой. Да это спровоцировало бы более высокую инфляцию, чем она есть сейчас, но при этом мы бы не теряли темпы экономического роста (они были бы гораздо выше), оборачиваемость капитала повысилась бы, темпы пром. производства не падали и т.д. Почему, на мой взгляд, именно такое монетарное поведение НБУ было бы правильным? Ответ кроется в природе инфляционных процессов, которые наблюдаем в нашей стране, это в бОльшей своей степени «привезенная» инфляция, т.е. рост цен на сырьевых рынках, стимулы мировых Центробанков, это не политика НБУ, повлиять на это и бороться с этим, в условиях открытости нашей экономики, просто не имеет никакого смысла. Так или иначе, мы получим эту инфляцию, только при этом поднятие НБУ ставки, безусловно, приведёт к «удушению» реального сектора и как следствие ослабление финансовой системы. Поэтому к началу мирового экономического кризиса, который с высокой долей вероятности произойдёт после всплеска инфляции наша экономика подойдёт более слабой и неподготовленной. Безусловно, с инфляцией следовало бы бороться, но уже в завершающей стадии инфляционной волны, более чёткими и резкими движениями, так как в период кризисных явлений их всё равно нужно будет осуществлять – то же поднятие ставки и сокращение монетарных стимулов. В подтверждении своих слов я привожу диаграмму, где видно как ведут сейчас себя мировые Центробанки с учётной ставкой : Говоря о конкретных рыночных курсах гривны, я могу сказать, что движение с 26.10 грн./долл. до 26.60 грн./долл., это всего лишь реакция нашего рынка на изменение курса доллара (к примеру по отношению к евро) с уровня 1.16 евро/долл., до уровня 1.125 евро/долл., при чём движение мы ещё не закончили, в ближайшее время мы вполне можем прийти в район 27 грн./долл., и это будет исключительно фундаментальный уровень без факторов внутреннего рынка и при условии остановки укрепления доллара на внешних рынках. Если же доллар продолжит укрепление, гривна продолжит девальвацию, думаю, это движение не будет сдерживать даже наш НБУ борясь в этом случае с «непереборною» инфляцией (о природе нынешней инфляции я писал выше). Что касается заголовка этого блога о 34 грн./долл. то этот курс вполне возможен при довольно динамичном развитии мировых кризисных явлений, при этом показатель в 34-35 грн может быть и не предельным, но всё же ближайший прогнозируемый курс гривны при нынешней мировой динамике может составлять 29-29,5 грн./долл. США. И в финале выскажу свои соображения по оптимальному поведению отдельных экономических субъектов, в данных конкретных условиях с учётом среднесрочной инвесторской стратегии. Мои рекомендации сводятся для физ.лиц к таким моментам – желательно максимально превратить все свои активы в кэш, при этом обязательно в долларовый кэш (ячейка приемлемый вариант, но думаю текущие счета в надёжных банках будет оптимальнее), естественно никаких депозитов (возможно короткие до месяца), не осуществлять долгосрочных инвестиций и выйти (продать) со спекулятивной недвижимости. Для юридических лиц рекомендации на самом деле похожи, но здесь очень много вариантов, зависит от бизнеса, фин. состояния, рынков сбыта (экспорт, не экспорт) ит.д., НО так же нужно аккумулировать деньги на счетах, естественно в долл.США, диверсифицировать остатки по разным банкам (госы, западные банки чем крупней тем лучше), если нет возможности уйти в доллар приобретите производственные активы и избавьтесь от недоходных активов (это ещё можно сделать по хорошей цене), если нет валютной (прогнозируемой) выручки можно закрыть старые валютные кредиты, новые открывать на небольшие подъёмные суммы и короткие сроки в гривне и то в случае если цель кредитования производственный актив способный давать прибыль в будущем. Садиться в сырьё сейчас бы не рекомендовал, с учётом цен на это сырьё (особенно импортное) после таких пузырей будет обязательное снижение (пример древесины) т.е. находиться в кэше с минимальным складом будет более оправданной позицией по отношению к сложившейся ситуации. Наличие ликвидности станет основным конкурентным преимуществом на рынке, нужно её сохранить и приумножить и вообще слово ОПТИМИЗАЦИЯ должно стать основным для менеджеров на ближайшее время. Лучше оптимизироваться до кризиса на жирной выручке, чем во время падения рынков и при упавшем денежном потоке. Спасибо что дочитали до конца.

1 березня 2020, 17:21

Вам когда-нибудь в ярко освещённой комнате выключали свет? 35,7 пункта это гораздо ниже ожиданий и даже ниже минимальных значений 2008 года — 38,8 пункта. Мировой фондовой рынок, перенесший самую крупную недельную просадку за последнее время, после таких новостей продолжит своё падение, надежды на отскок могут не оправдаться и это может привести к разворачиванию полномасштабного экономического кризиса. Теперь вся надежда на своевременные и мощные меры основных Центробанков. Вся эта ситуация передаёт большой привет сырьевой украинской экономике и «рынку» ОВГЗ Украины.

4 листопада 2019, 08:35

В своём предыдущем блоге: Viva — регулятор! или как приручить наличный рынок! https://minfin.com.ua/blogs/troyssm/124351/ я рассказал о своём видении тактики и стратегии НБУ на ближайшее время, а также о причинах, которые обуславливают именно такое поведение регулятора. Также я пообещал более подробно раскрыть тему влияния аукционов ОВГЗ на курс гривны, сезонности украинского валютного рынка и «рекордного», как многие утверждают, снижения учётной ставки НБУ. Обо всём этом и не только в сегодняшнем блоге. Итак, ОВГЗ — финансовый инструмент, который давно и успешно существует на украинском рынке ценных бумаг, но именно в этом году рекордный заход в этот инструмент иностранных инвесторов оказал ключевое влияние на существенное укрепление гривны. В предыдущие годы нерезиденты успешно покупали данные ценные бумаги, но такого влияния на курс они не оказывали, так как объёмы были несоизмеримо меньше, чем в 2019 г. Дело в том, что перед Минфином и НБУ очень остро стала долговая проблема 2019-2020 гг., нашей стране предстоит выплатить внешних долгов около 25=9+16 млрд. долл. США. и в этой ситуации рекордные размещения ОВГЗ как в валюте, так и в гривне, скорее вынужденная мера, не решающая проблем реального сектора, проблемы наличия прямых инвестиций либо снижения стоимости (удешевления) совокупного долга страны. Напротив, этот долг дорожает. Единственный положительный момент для долговой нагрузки — это то, что мы часть своих валютных долгов перекладываем в гривну, тем самым снижая для себя валютные долговые риски. Да, на сегодняшний момент доля нерезидентов в общем портфеле ОВГЗ составляет всего 12% (хотя в начале года эта цифра была менее 1%) и по сумме это около 4 млрд. долл. США. Кто хотя бы немного интересуется мировыми финансовыми рынками знает, что это фактически ничего для крупных иностранных инвесторов, работающих на таких рынках как наш. Они способны залить в десятки, в сотни раз больше, лишь бы рынок поглотил эти ресурсы. При этом нужно понимать, что это именно горячий спекулятивный капитал, который очень резко и быстро реагирует на любые изменения рынков. Не смотря на такие относительно небольшие суммы, они были способны существенно повлиять на валютный рынок Украины, что лишний раз подтверждает слабость и малую емкость нашего рынка, если то, что сейчас у нас есть в стране вообще можно назвать финансовым рынком. Немного о том, кто же эти загадочные иностранные инвесторы. Я думаю, немалая доля этого «нерезидентского» капитала на самом деле украинского происхождения, хотя давно легализированного на западе. Эти инвесторы знают и адекватно оценивают все риски связанные с Украиной, имеют детальную, часто инсайдерскую, информацию по нашей экономике и банковской сфере, но при этом этот капитал на западе никогда не заработает тех доходностей, которые сейчас даёт украинский рынок ОВГЗ. Вторая часть, думаю намного большая, чем первая, составляет капитал мировых финансовых организаций, которые профессионально работают с такими рискованными рынками как украинский. И вот как раз они могут влить в наши инструменты любые объемы, которые мы способны поглотить, так как те доходности, которые мы даём по нашим бумагам — около 15% на сегодня и 19% на начало года в гривне — просто космические для развитых рынков. Как работают профессиональные финансовые субъекты на западе (инвестфонды, страховые компании, трастовые компании, финкомпании, финансовые посредники и т.д.)? Ну, прежде всего они конкурируют между собой, стараясь дать своим клиентам максимальную доходность при максимальной надёжности. И, если ограничивать свои портфели только прогнозированными стабильными, но при этом низкодоходными активами, к примеру, американскими трежерис (treasuries) или государственными долговыми бумагами Европы и Японии они не смогут дать своим клиентам конкурентоспособную доходность и просто лишаться части клиентуры. Поэтому, они вынуждены покупать риск по всему миру. Сейчас именно такой период в мировых финансах, период наличия практически неограниченных дешевых ресурсов, постоянно ищущих высокую доходность. При этом высокий риск в портфелях таких субъектов составляет как правило, не более 3-5%, как раз такая доля способна поднять общую итоговою доходность по всему портфелю и выиграть конкурентную борьбу на рынке. Т.е. никто в такие рынки как украинский никогда не вкладывается на полную катушку, более того, валютные риски в такие высокорискованные активы стараются максимально хеджировать другим доступным для них инструментарием. Это целый комплексный набор инструментов (фьючерсы, опционы, хеджи и т.д.) где предусмотрен сложный комплекс распределения валютного риска, как по инструментам, так и по срокам. Но суть не в этом. Основная суть этого процесса в стоимости такого валютного хеджирования по нашим бумагам. Такой информации нет, и она строго индивидуальна для каждого отдельного инвестора, и риски распределяются по-разному. Но средний порог стоимости такого хеджа и будет определяющим для прихода к нам новых поступлений от таких нерезидентов, или наоборот выхода из наших бумаг, в том числе и через вторичный рынок. Т.е. расхожее утверждение, что эти спекулянты берут ресурсы на западе под нулевые или максимум 0,5% и размещают у нас под 15% правдивы только на первый взгляд. Так как такой инвестор вчистую зарабатывает не 15%, а при, например хедже 10%, всего лишь 5%, что также, безусловно, очень привлекательно, но уже намного чувствительней при снижении учётной ставки НБУ. Именно по этой причине, на мой взгляд НБУ так осторожно снижал учётную ставку на протяжении этого года (поддаваясь бесконечной критике), так как резкое снижение могло попросту уменьшить чистую доходность иностранцев по нашим бумагам до неприемлемого уровня и попросту отпугнуть их. При этом цена вопроса была, и есть, неимоверно высокой — это рефинансирование наших пиковых выплат по долгам 2019-2020 гг., и это была задача №1 для наших государственных финансовых институтов. Без решения этой проблемы ни о какой макрофинансовой стабильности не шла бы даже речь. И последнее «рекордное» снижение учётной ставки аж на 1%, говорит только о том, что наши долговые проблемы практически решены (во всяком случае, в 2019 г.). Недавнее заявление министра финансов Маркаровой о необходимости привлечения до конца года ещё 50 млрд. грн. на фоне такого снижения, говорит только о том, что у НБУ и Минфина есть полная уверенность в привлечении такого объёма. И потом «рекордное» снижение ставки — это всего лишь снижение в относительных значениях на 7%. Например, по факту ФРС США, снизив свою учётную ставку на 0,25 базисных пункта до 1,75%, поступил намного радикальней, так как снизила свою ставку рефинансирования на 12,5%. Что бы ещё раз подтвердить правильность описанной мной картины, задам Вам простой вопрос. Вы бы разместили 10-летний безразрывной депозит в гривне в украинском банке под ставку даже 19% годовых? Или 5-летний или же даже 2-летний? Думаю, ответ очевиден и основная причина в том, что у Вас нет возможности захеджировать валютный риск. А у нерезидентов она есть. Очень смешно выглядят разговоры о том, что если нерезы заходят в наши 5-10 летние бумаги, то они понимают, что курс будет стабилен, и они не потеряют на валютных колебаниях гривны. Нет, просто их риски застрахованы. И опять же по каким причинам вдруг гривна приобрела такой позитивный стабильный валютный прогноз? Мы что перестроили экономику? Модернизировали её структуру? Улучшили бизнес-климат? Построили такие же стабильные и прочные институты и рынки как в западных экономиках? Да нет же! Мы просто решали свои долговые проблемы определённым способом, и допустили спекулянтов на наш рынок, платя им неслыханные доходности. Более того, весь этот процесс искривил нормальные рыночные экономические процессы, которые балансируют экономику. В связи с этим, в реальном секторе накапливаются дисбалансы, которые приводят к постепенному уничтожению как экспортно-ориентированных секторов, так и реального бизнеса, который работает исключительно на внутренний рынок. Об этом чуть позже, а теперь несколько слов о последнем аукционе ОВГЗ и иго результате для понимания текущей ситуации. Думаю, Вы обратили внимание, что на последнем аукционе ОВГЗ спросом пользовались лишь длинные бумаги. Короткие, имея более высокие доходности, не выкупались (аукцион 29 октября – предложение по 3-х месячным ОВГЗ – 500 млн. грн., выкуплено — 33 млн, предложение по 2-х летним ОВГЗ — 2 млрд. грн., выкуплено – 1,4 млрд, при этом доходность по трёхмесячным – 15,35%, по двухлетним – 14,59%). На первый взгляд это выглядит несколько нелогично – более доходные бумаги, с меньшим сроком оборачиваемости, а значит более прогнозируемые, не пользуются спросом, а более длинные выкупаются. И тут стоит вспомнить о её величестве сезонности в нашей экономике. Все те утверждения, что сезонность на нашем рынке пропала, что ничего уже не работает – миф, так как сезонность не существует сама по себе, она производная экономики. А разве мы за 2019 год перестроили нашу экономику до неузнаваемости или подняли её эффективность? Очевидно, нет. Сезонность может сдвигаться в силу разных драйверов, может также сглаживаться при наличии свободного цивилизованного рынка, может искривляться при спекулятивных движениях рынка, но она никуда не девается. И засаженный курс гривны на 24.2 в определённый момент разворачивается и начинается сезонное ослабление гривны, только с других уровней. Именно в силу этих причин, иностранные инвесторы не видят причин заходить в короткие ОВГЗ и становиться фактически против сезонности украинского рынка, намного выгодней зайти в украинские ОВГЗ в конце января начале февраля следующего года, заработав как на баснословных процентах по этим бумагам, так и на курсовом сезоном укреплении гривны, которое всегда происходит в первой половине года. Тем более, что сам объем, заводимый на покупку гривневых ОВГЗ, является основным драйвером начала сезонного укрепления гривны. Вся эта ситуация — просто рай для спекулянтов. Итак, НБУ и Минфин, решая очень важную и серьёзную проблему для экономики, а именно проблему пиковых долговых выплат 2019-2020 гг., фактически расплачивается за эти долги реальным сектором нашей экономики. Было допущено рекордное укрепление гривны, которое выбивает часть низкорентабельного экспорта (а это как правило экспорт с высокой добавленной стоимостью) и снижает экспортную выручку таких субъектов. Пока ситуацию спасает сырьевой экспорт, но наметившиеся тенденции снижения цен на сырьевые товары не добавляют оптимизма. Так, относительно неплохая ситуация с ростом экономики и поступлениями в бюджет в первом полугодии, была при относительно высоком курсе гривны. Третий и четвёртый квартал, если ситуация с курсом гривны не изменятся, могут показать ещё более негативную разницу в поступлениях от экспорта и импорта, а так же не такие оптимистичные цифры по росту экономики в целом, хотя основной негатив от этих процессов будет уже в первом полугодии 2020 г. Второй негативный аспект, который является результатом решения долговых проблем 2019-2020 гг. — высокая учётная ставка НБУ, которая на сегодня составляет 15,5%. Дело в том, что под давлением требований МВФ, НБУ совместно с Минфином монетарными методами довольно успешно таргетирует инфляцию, и на сегодня она составляет 7,5%. При такой инфляции, учетная ставка должна быть уже на уровне 10-12% и иметь тенденцию к дальнейшему снижению, это бы понизило стоимость кредитов и стало бы дополнительным стимулом для роста экономики. При этом в реальности, наш бизнес попадает в ножницы – когда цены замедляются, и во многих секторах вовсе не растут, а проценты по кредитам всё такие же высокие. Если раньше часть процентов по кредиту удавалось отбивать за счёт растущих цен, то сейчас этой инфляционной премии фактически нет или она существенно снизилась, что заставляет отечественный бизнес снижать рентабельность и сваливаться в убыточную зону, это неизбежно приводит к сокращению производства и экономики в целом. Точно так же, как и бизнес, НБУ тоже находиться в своеобразных ножницах. Если регулятор не будет более радикально понижать ставку, то при такой инфляции это довольно быстро отразиться на реальном секторе, и о никаких 7% или же даже сегодняшних 3,5% роста в ближайшее время не может быть и речи. Если же регулятор, поступит правильно с точки зрения реального сектора, и снизит ставку до адекватного уровня в 10-12%, то он рискует отпугнуть иностранных инвесторов в ОВГЗ, а значит фактически приостановит процесс рефинансирования пиковых долгов 2019-2020 гг., этого допустить регулятор не может, а соответственно решение долговых проблем за счёт реального сектора экономики продолжиться, что в итоге приведёт к низким темпам роста или даже его отсутствию, а значит консервации слабости нашей экономики. Можно ли сегодня, рефинансировать наши долги за счёт других источников? Источников более дешёвых, более длинных и прогнозируемых? Конечно можно, но для этого нужно делать трудные и не популярные структурные и институциональные реформы, а не просто перекладывать долги из кармана в карман, увеличивая стоимость их обслуживания. Но это тема уже не этого блога. Лайк, подписка и комент не обязательны, но приветствуются :)

27 жовтня 2019, 09:17

На прошедшей неделе НБУ ещё раз красноречиво продемонстрировал своим поведением куда, а самое главное как будет двигаться украинский валютный рынок. В своём последнем блоге – «Опять 25 или рубеж взят и закреплён! https://minfin.com.ua/blogs/troyssm/124187/ », а так же предыдущих блогах, я больше уделил внимание как обоснованию направления движение и сложившейся ситуации на валютном рынке, так и причинам этого движения. Сегодня же хотелось больше уделить внимания тактике НБУ и его стратегическим целям на ближайший период. Итак, две цифры недели — закрытие торговой сессии 18 октября 2019 г. с курсами покупка/продажа 25.09 на 25.13 грн./долл. и закрытие такой же пятничной сессии, уже через неделю – 25 октября с курсами 25.10 на 25.13. Цифры из серии — специально захочешь сделать, не сделаешь. Казалось, что на неделе был полный флэт и ничего существенного не происходило, но это только на первый взгляд. Участники рынка помнят, что 18 октября к этим курсам на закрытии рынок вынесли наверх, а в пятницу 25 октября мы закрылись на этих курсах, перед этим с утра оттестировав уровни межбанка 25.26 на 25.29. При этом, если мы посмотрим курс НБУ на понедельник 21 октября – 25,035 грн./долл. и на понедельник 28 октября – 25,1741 грн./долл. — мы увидим рост на 14 копеек (напомню, что понедельничные курсы НБУ формируются пятничным рынком). Ключевое в этой истории даже не то, как ведёт себя курс на межбанке, а то, как реагирует на происходящее наличный валютный рынок, а наличный рынок полностью идёт в фарватере межбанка, при этом котировки отстают от безнальных котировок, иногда даже существенно. Участники рынка помнят и знают разные соотношение этих двух курсов — все знают, что при панике наличка уходит существенно выше межбанка и чем больше паника, тем больше и дольше нужно заливать рынок, что бы эту панику погасить. Сейчас же ситуация на наличном рынке обратная, и это идеальные условия для спокойного трендового движения в безнале. Наличный рынок ведёт себя спокойно по разным причинам. С одной стороны, та рекордная просадка курса в район 24.20 грн./долл. многих просто отпугнула от доллара. Идет очень много разговоров о том, что сезонность валютного рынка сломлена, непонятная ситуация с ОВГЗ, волатильность начала октября, очень много неуверенности и надежд на откат курса ниже 25 грн./долл. — сдерживает наличный рынок. С другой стороны единственный реальный ориентир это — межбанк и его динамика. При этом НБУ нужно стратегически, аккуратно, двигать курс вверх в район — 26,5‑27 грн./долл., не допуская при этом резких колебаний. Поэтому тактика последних двух-трёх недель будет превалировать — курс понемногу будет уходить вверх, не более 20 копеек за один день, но так что бы «пересічний українець» не только не одел кеды, но даже не снимал их с крючка. Не для того непомерным трудом копились ЗВР, что бы просто спустить их этой осенью на панике. Сейчас отсутствие НБУ на рынке скажет намного больше, чем его присутствие. Ситуативные скачки на межбанке конечно же возможны, но мы тут же будем видеть коррекции, возможно даже глубокие, обусловленные заливкой долларовой ликвидности, а так же последующий двух-трёхдневный флэт, который будет успокаивать наличный рынок. Идеально НБУ больше откупать чем продавать на девальвационном тренде, но здесь главное не перестараться в моменте. Теперь о стратегии НБУ: все, что мы наблюдали по курсу с начала года ˗ это было не о реальной экономике, это было решение долговых проблем 2019-2020 гг. и эта проблема для НБУ и Минфина была номер один. На время реальная экономика отошла на второй план и даже некритично пострадала от таких решений, пришло время выходить из искусственного положения и находить равновесное. О падающем влиянии аукционов ОВГЗ, сезонности рынка, снижении учётной ставки и других факторах, толкающих курс гривны в сторону ослабления — в следующих блогах. Лайк, подписка и комент не обязательны, но приветствуются :)