По-перше, українців не примушують інвестувати на довгий термін, — ми самі плануємо їх, виходячи з власних намірів. мати термін 30+, нам просто вигідніше, і від цього не вмирають. Жаль, що діти про таке не знають, а то починали би гратися з садочку.
НПФ не можливий збанкрутися, бо не має (і не може мати) фінансових зобов'язень. У інших фінансових установах (як банки і страхові компанії) приймають від населення гроші, обмінюючи їх на паперові зобов'язення. Коли гроші закінчуються, то збанкручуються. У випадку СК, покрити втрати може більш потужна (і не задарма), а за банки платить держава, тобто, ми з вами, як платники податків. Коли ми хочемо, щоб за нас, нерозумних, заплатила решта розумних, то це теж можна назвати певними словами (які я тут не хочу застосувати). Якщо країна багата і розвинена, то можна говорити і про постійний прибуток для кожної людини, і про безоплатні комуналку, овіту, лікування, транспорт.., але до такого стану нам треба ще підрости і попрацювати.
Так от, НПФ не чіпає наші внески, — вони постійно належать учасникам фонду, просто ними управляє КУА і лічить АПФ, а зберігає активи ЗПФ. НПФ — це наша спільна скринька, дещо схожа на ОСПП, хіба що без загального зібрання (але деякий спосіб є і на це).
Буває, що куплена нами квартира, з часом втрачає свою вартість. В подібній ситуаці, було б безглудно і смішно виставляти свої претензії з компенсацій будь-кому (продавцю, реалтору, нотаріусу, банку, державі...), крім себе. Інвестування — це справа на власний розум, розсуд і ризик, де не буває сторонніх, — будьмо розумінюватися і розвиватися самі, самотужки, і все буде добре.