В Постанові Правління Національного банку України 03.12.2003 N 516 Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами
zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z1256-03
сказано:
«3.3. Банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.
За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
У разі невиконання (неналежного виконання) банком вимоги фізичної особи про повернення вкладу (депозиту) або його частини (документ на переказ/заява про повернення коштів тощо) (далі — вимога) банк зобов'язаний:
прийняти вимогу шляхом проставлення на ній: дати отримання, підпису уповноваженої особи, відбитка штампа банку та видачі фізичній особі письмового повідомлення про невиконання (неналежне виконання) цієї вимоги із зазначенням причини, дати взяття вимоги на облік, дати видачі повідомлення, прізвища, ім'я та по батькові уповноважених осіб і відбитка печатки банку; взяти вимогу на облік за відповідним позабалансовим рахунком.
Банк зобов'язаний виконати вимогу відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту). Після виконання вимоги банк списує вимогу з відповідного позабалансового рахунку».

Банк отказывается выдать всю сумму депозитного вклада в день окончания депозитного договора. Предлагает выдавать по 2 тыс. грн. в день, мотивируя это незаконно установленням лимитом.

1. Целесообразно ли требовать от банка выполнение требования п.3.3 Постановления № 516?

2\ Какие положительные и отрицательные стороны такой процедуры?

Благодарю.