Відповідно до положень статті 87 Земельного кодексу України при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами виникає право спільної часткової власності на земельну ділянку.
Документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, набуту у власність за спадщиною із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, відповідно до статті 125 Земельного кодексу України є свідоцтвом про право на спадщину.
При набутті права власності на земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку.
На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження.
Згідно зі статтею 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди — у судовому порядку.
Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки — вимагати відповідної компенсації.
Проектом Закону України «Про ринок земель» передбачено, що при продажу учасником належної йому частки у спільній частковій власності на земельну ділянку інші учасники мають переважне право купівлі частки відповідно до закону. Ця норма закріплена і діючим Земельним кодексом України.