Доброго дня!
В даному випадку йтиме мова про оподаткування ваших доходів як фізичної особи.

Для визначення порядку декларування та сплати податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), перш за все, необхідно визначитись резидентом якої держави ви будете для цілей оподаткування.

Так, зазначимо, що резиденти України сплачують податок з доходів з джерел походження з України та отриманих закордоном за загальною ставкою 15/17% (для деяких доходів можуть бути встановлені нижчі ставки). При цьому, доходи, з яких податок не був утриманий при виплаті податковим агентом, а також, іноземні доходи, — самостійно декларуються в Україні за результатами звітного року. Якщо податок був утриманий з доходів в іноземній країні (в даному випадку – в Німеччині), то можливий взаємозалік сплаченого закордоном податку із нарахованими податковими зобов’язаннями в Україні.

Для податкових резидентів інших країн в Україні обов’язку самостійного декларування та сплати податку не виникає. Дохід, отриманий за кордоном, оподатковується згідно із правилами країни, в якій він виник. Проте, дохід з джерелом походження з України може оподатковуватись в Україні агентом при виплаті.

Щодо визначення резидентства, податковий кодекс виділяє наступні критерії.
Фізична особа — резидент — фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

В той же час, згідно підписаної з Німеччиною конвенції про уникнення подвійного оподаткування (її положення превалюють над місцевим законодавством у випадку розбіжностей), порядок визначення резиденства є наступний:
« 1. термін «резидент однієї Договірної Держави» означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місцезнаходження керівного органу або іншого аналогічного критерію. Цей термін разом з тим не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи з джерел у цій Державі або стосовно майна, що в ній знаходиться.
2. У випадку, коли відповідно до положень пункту 1 фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, її становище визначається відповідно до таких правил:
a) вона вважається резидентом тієї Держави, де вона має постійне житло; якщо вона має постійне житло в обох Державах, вона вважається резидентом тієї Держави, де вона має більш тісні особисті й економічні зв'язки (центр життєвих інтересів);
b) якщо Держава, в якій вона має центр життєвих інтересів, не може бути визначена або коли вона не має постійного житла в жодній з Держав, вона вважається резидентом тієї Держави, де вона звичайно проживає;
c) якщо вона звичайно проживає в обох Державах або коли вона звичайно не проживає в жодній з них, вона вважається резидентом тієї Держави, національною особою якої вона є;
d) якщо вона є національною особою обох Держав або коли вона не є громадянином жодної з них, компетентні органи Договірних Держав вирішують це питання за взаємною згодою.»