п.44.3 ПКУ
44.3. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання — з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Згідно п.2 ст.55 Господарського кодексу України фізична особа – підприємець є суб’єктом господарювання.
У відповідності до ч.8 ст.19 Господарського кодексу України всі суб’єкти господарювання зобов’язані вести первинний облік результатів своєї діяльності та вести бухгалтерський облік.
Згідно пункту 44.1 Податкового кодексу, всі платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування на підставі первинних документів. В свою чергу, відповідно до пунктів 16.1.5 та 85.4 Податкового кодексу податкова служба має право вимагати первинні документи під час проведення перевірок, а платник податків має їх надавати на належним чином оформлену письмову вимогу.
У відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні от 16.07.1999 № 996-XIV, ст. 9, а також п.2.4. та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну від 24.05.95 р. №88:
первинний документ — документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.»
З одного боку, платник єдиного податку не зобов’язаний використовувати касові апарати, та має видавати товарний чек лише на вимогу покупця. Тобто, у переважній більшості випадків, у разі роботи підприємця тільки з готівкою, він не має первинних документів, які підтверджують доходи.
З іншого боку, згідно пункту 44.1 ПКУ, платник податків зобов’язаний вести облік доходів тільки на підставі первинних документів. Також є другий абзац цього самого пункту, згідно якого забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами.
Будь який суб’єкт господарювання, в тому числі фізична особа – підприємець як на єдиному податку так і на загальній системі оподаткування, повинен мати первинні документи на придбаний товар.
Крім того, згідно пункту 44.3 Податкового кодексу платники податків зобов’язані зберігати первинні документи протягом 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої вони використовуються.
Тобто, формально, у податкової служби є законодавча можливість застосовувати штрафи, передбачені статтею 164-1 КУАП та пунктом 121.1 ПКУ, за відсутність первинних документів, які підтверджують отримання доходу. Такими документами може бути касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, акт виконаних робіт, видаткова накладна, тощо.