Битва за трильйон: чому інвестори підуть у талібський Афганістан

Запаси літію і не тільки

Майже всі публікації останніх днів про ресурси Афганістану посилаються на статтю The New York Times 2010 року про оцінку Пентагоном мінеральних запасів країни в $1 трлн і її перспектив як «літієвої Саудівської Аравії».

Реально історія геологічних відкриттів у країні йде в матеріали радянської геологорозвідки 1980-х, що розкопані у 2004 році американцями в національних архівах. Спираючись на них, Геологічна служба США спочатку провела двомірне гравіметрічне дослідження з літака, а після перших багатообіцяючих результатів — і тривимірне комплексне. Результати припадали пилом вже в американських архівах два роки, доки у 2009 році до Афганістану з Іраку не доїхала група Пентагону з бізнес-проєктів на підконтрольних територіях. Після цього були проведені польові дослідження і складено зазначений звіт.

Найбільша знахідка — ймовірно, найбільші у світі запаси літію в содових солончаках Газні та сусідніх провінцій. Не виключено, що вони більше навіть запасів Болівії, яка вважається світовим лідером.

Крім того, підтверджені величезні (2,2 млрд т) запаси якісних залізних руд, міді (60 млн т), неодиму та кобальту (магніти, спецсплави), ніобію (суперконденсатори, надпровідники) та різноманітних рідкісноземельних металів.

Все перераховане має ключове значення для сучасної світової економіки. А у пуштунських областях півдня країни знайдені нові запаси золота.

Читайте також: Куди вкладає гроші кращий інвестор Саудівської Аравії

У чому проблеми

Головна проблема в тому, що невидобутий літій або мідь — це не більше ніж глинистий розсіл і щебінь відповідно. На шляху до закопаних на території Афганістану багатств занадто багато перешкод, починаючи від повної відсутності інфраструктури і позамежних інвестиційних ризиків та закінчуючи дикої корупцією (з прямими поборами) і племінним характером суспільства.

Максимальний розмах можливого в таких умовах бізнесу демонструє контрольований «Талібаном» кустарний видобуток афганського лазуриту, сумарний прибуток від якого оцінювався у $20 млн на рік. Всього від експлуатації ресурсів країни рух отримував близько $400 млн на рік — набагато більше, ніж повалений проамериканський режим, але незрівнянно менше потенціалу. Це помітно менше, ніж давало навіть первинне виробництво опіуму в країні (понад $1 млрд на рік), не кажучи вже про експорт наркотиків.

Чим ризикує в Афганістані навіть дуже потужний інвестор, показав розпочатий при президенті Хаміді Карзаї мідний проєкт. Передбачалося, що орендована держкомпаніями Китаю ще у 2007 році багатюща рудна ділянка Мес Айнак дасть товарну продукцію вже через п'ять років (обягом до $350 млн на рік), але його розробка не почалася досі. Серед іншого виявилося, що колишній міністр природних ресурсів Афганістану витребував у китайців хабар у $30 млн за проєкт у місцевості, що повністю контролюється талібами. Потім уряд зажадав від інвесторів збільшити концесійні платежі, а в ТЕО проєкту знайшлися фатальні нестиковки — брак вугілля для ТЕС збагачувальної фабрики та фосфатів для виплавки міді.

Читайте також: На чому можна заробити в період високої інфляції

Чому Китай може опинитися у виграші

Ситуація змінилася, пише Quartz: літій тепер без надбудови у вигляді проамериканської влади контролюють таліби. Теоретично вони можуть скористатися світовим енергопереходом (за оцінками МЕА, з 2020 до 2040 року світовий попит на літій зросте у 40 разів), практично ж — зробити це швидко неможливо, хоча б через проблеми з інфраструктурою.

Нинішні події у Афганістані можуть відкрити доступ до родовищ Китаю, який поряд із Росією розраховує вибудовувати хороші відносини з талібами.

«Якщо Китай отримає контроль над недоторканими запасами літію і рідкоземельних металів Афганістану, це буде ключова перемога у битві за ресурси з Європою і США, — пише видання. — У 2019 році США ввозили з Китаю 80% рідкоземельних металів, Євросоюз — 98%».

Крім економічних мотивів, у Китаю, який межує з Афганістаном безпосередньо, але через важкодоступний Ваханський коридор, є мінімум два приводи впритул зайнятися афганськими запасами.

По-перше, коридор — це частина древнього Великого шовкового шляху, відродження якого мало б важливе ідеологічне значення. По-друге, видобуток і первинна переробка літію і міді вкрай екологічно шкідлива, і винести ці проєкти в сусідню країну, що навіть не чула про вуглецеві кредити, було б дуже заманливо.

Читайте також: Китай націлився на афганські рідкоземельні метали