Навіщо ЄС витрачає мільярди на цифровий євро і хто на цьому заробить

Навіщо ЄЦБ цифровий євро, якщо все й так працює?

Для звичайного європейця потреба в цифровому євро неочевидна, адже безготівкове життя давно стало нормою: зарплата на картці, кава через Apple Pay, швидкі перекази в Revolut. Гроші у смартфоні вже цифрові, а різниця між балансом у застосунку та паперовими купюрами для користувача майже зникла. Втім, готівкою європейці користуються дедалі менше — і саме це турбує ЄЦБ.

Фізичні купюри є прямим продуктом центрального банку. У безготівковому ж світі всі платежі йдуть через комерційні банки, картки та фінтех-застосунки. Для людей це просто зручно, а от для ЄЦБ означає, що грошовий обіг повністю переходить у приватні руки.

Найбільший ризик у тому, що ці приватні руки — американські. Згідно зі звітом ЄЦБ, понад 70% ринку безготівкових розрахунків у ЄС контролюють гіганти Visa та Mastercard. Якщо через геополітичні чи технічні шторми цю інфраструктуру заблокують, платіжна система єврозони буде просто паралізована.

Крім того, ЄЦБ боїться експансії приватних цифрових грошей, насамперед доларових стейблкоїнів на кшталт USDT і USDC. Якщо вони займуть платіжний простір Європи, Брюссель також ризикує втратити контроль над власним ринком. Тому цифровий євро — це передусім питання фінансового суверенітету та безпеки, а не зручності платежів.

Третій мотив — боротьба з тіньовою економікою та хабарями, які тримаються на анонімності готівки. Цифровий євро працюватиме в суворому правовому полі, хоча саме тут перед ЄЦБ стоїть надважке завдання. Регулятору потрібно зберегти високий рівень приватності: люди мають довіряти новій формі євро, а не порівнювати її з цифровим юанем у Китаї, який став інструментом тотального стеження за громадянами.

Читайте також: Європа готується до запуску цифрового євро: що це означає для українців в ЄС і в Україні

Тому цифровий євро — це не спроба створити ще один платіжний застосунок, а спроба зробити гроші центрального банку частиною цифрових платежів. За задумом ЄЦБ, digital euro має бути електронним аналогом готівки: гарантованим центробанком, безкоштовним для базового використання, доступним у всій єврозоні й придатним не лише для онлайн-, а й для офлайн-платежів.

Хто будуватиме цифровий євро і за які гроші

На папері це просто електронна готівка, а на практиці — надскладна екосистема, яка має об'єднати комерційні банки, мільйони торговців та офлайн-гаманці у 20 країнах єврозони. Скопіювати чужий досвід ЄЦБ не може. Локальні проєкти на кшталт Нігерії занадто малі, досвід Китаю непридатний через тотальний контроль, а готові децентралізовані блокчейни чи стейблкоїни суперечать самій філософії центробанку.

Оскільки унікальну архітектуру доводиться будувати з нуля, проєкт вже на перших етапах отримав мільярдний кошторис. ЄЦБ уже обрав постачальників для п’яти ключових елементів системи через рамкові угоди. Поки що компанії отримали лише місце в проєкті та верхню межу бюджетів, а фактичне фінансування почнеться після фінального політичного «зеленого світла».

Сумарно ці контракти коштують €1,16 млрд. І цей розподіл коштів чітко показує, хто зірве найбільший куш на створенні європейської валюти майбутнього. Тут вимальовуються два важливі тренди.

По-перше, офлайн — це золота жила для підрядників. Понад половину всього бюджету (€662,1 млн) забере консорціум на чолі з німецькою групою Giesecke+Devrient. Ця технологічна компанія століттями працювала з паперовими банкнотами та платіжними картками, а тепер отримала головний джекпот проєкту. Разом із нею зароблять італійський платіжний гігант Nexi та французька IT-група Capgemini. Навчити смартфони чи смарткартки безпечно передавати гроші з чипа на чип узагалі без доступу до мережі (і так, щоб одну монету не можна було витратити двічі) — це найдорожчий і найприбутковіший технологічний виклик для партнерів ЄЦБ.

По-друге, тотальний євроцентризм, де заробляють лише свої. У списку тих, хто отримає європейські мільярди, немає жодного американського чи китайського BigTech-гіганта. Франкфурт свідомо проігнорував умовні AWS, Google чи Microsoft, залишивши весь капітал усередині ЄС:

• Португальська Feedzai забере до €237,3 млн за архітектуру антифроду. Оскільки цифровий євро має балансувати між приватністю готівки та фінансовим контролем, саме вони створюють систему розпізнавання шахрайства в реальному часі.
• Італійські та німецькі інтегратори (Almaviva, Fabrick, Senacor, Sapient) розділять решту сотень мільйонів. Вони створять офіційний держгаманець, захищені канали зв'язку між банками та систему швидких переказів за номером телефону чи email.

Зрештою, цифровий євро замислюється як щит від американських Visa та Mastercard, фінансувати американські ж технології ЄЦБ не збирається — фінансовий та технологічний замовник тримає гроші вдома.

Чому найбільший рахунок отримають банки

ЄЦБ хоч і випускає цифровий євро, але не збирається власноруч відкривати гаманці сотням мільйонів європейців. За архітектурою проєкту, вся щоденна рутина лягає на комерційні банки та платіжних провайдерів. Саме вони мають підключати клієнтів, інтегрувати цифровий євро у свої застосунки, обслуговувати транзакції та стежити за лімітами й комплаєнсом.

Тому другий, «непублічний» рахунок за запуск виявився значно більшим за тендери самого регулятора. Щоб перебудувати свої IT-системи, антифрод, процедури KYC та клієнтську підтримку, банківському сектору за прогнозом ЄЦБ доведеться викласти від €4 млрд до €5,77 млрд протягом перших чотирьох років. Це понад мільярд євро чистих збитків на рік.

Головна больова точка для банкірів — закон зобов'язує їх надавати базові послуги цифрового євро для громадян абсолютно безкоштовно. Банки отримують примусовий обов’язок побудувати дорогу інфраструктуру, але не можуть повернути інвестиції через звичні комісії з користувачів. ЄЦБ пропонує компенсувати ці витрати завдяки комісіям, які магазини й бізнес сплачуватимуть банкам за приймання цифрового євро (схоже на те, як магазини зараз платять за термінали).

Проте фінансовий сектор налаштований скептично й попереджає: Франкфурт перекладає на плечі приватного бізнесу колосальні витрати заради проєкту, який наразі не має очевидної комерційної вигоди. Ба більше, воновленні дослідженні вартості впровадження цифрового євро, підготовленому PwC на замовлення EBF, EACB і ESBG, ідеться про приблизно €18 млрд витрат для роздрібних банків єврозони. Це не операційні витрати після запуску і не контракти ЄЦБ із підрядниками, а саме витрати банків на адаптацію систем, процесів і платіжної інфраструктури.

Чи варта гра свічок?

Варто враховувати, що мільярдні контракти ЄЦБ на розробку — лише вхідний квиток. Справжні витрати почнуться після запуску, коли систему доведеться щодня утримувати й захищати від кібератак. І на цьому етапі проєкт зіштовхнеться з потужним внутрішнім опором. Комерційні банки не зацікавлені фінансувати сервіс, який забирає у них клієнтів. Звичайні користувачі на касах супермаркетів взагалі не бачать сенсу міняти свої зручні цифрові звички на новий державний гаманець.

Проте для ЄЦБ реальна ставка у цій грі значно вища за внутрішні суперечки. Це будівництво технологічного плацдарму для глобальної експансії. У світі, де транскордонні перекази лишаються повільними, а крипторинок тотально окупований доларовими стейблкоїнами, захищений цифровий євро має стати головною міжнародною альтернативою американській валюті.

Саме тому гра свічок однозначно варта, але не для роздрібного ринку, а для майбутнього самого Євросоюзу. Це безальтернативний геополітичний щит — єдиний спосіб вийти з-під тотального домінування США та захистити фінансовий суверенітет Європи.

Автор:

Київська Міра