Чому зараз гривня стабільна та коли вона різко впаде

Чому в Америці мало кого цікавить курс долара до інших валют?

Всередині країни лише долари, а за кордон їздить не так вже й багато людей. Набагато важливіше, аби не підвищувалися ціни на товари і послуги та основні біржові індекси зростали, адже за даними останнього огляду Gallup, 62% дорослого населення США інвестує частку особистих активів в ринок акцій.

В Україні ніяких біржових ринків вже давно немає, тому так само, як зростання індексу S&P 500 гріє душу пересічного американця, збільшуючи його статки, українці втішаються тим, що курс гривні залишається стабільним, а отже зарплати та пенсії ще чогось вартими.

Стабільність курсу

Протягом останніх років курс більше-менш стабільний, і якщо зазирнути у жовтневий «Інфляційний звіт» НБУ, то там чітко написано, що «НБУ й надалі підтримуватиме відносно жорсткі монетарні умови, щоб зберегти стійкість валютного ринку і привабливість заощаджень у гривні та забезпечити стале зниження інфляції до цілі 5%». Сказали, як відрізали! І це добре, принаймні в короткостроковій перспективі.

Як НБУ підтримує курс?

Відповідь проста: гроші дають союзники і чимало. Згідно з даними НБУ: «у серпні — жовтні отримано понад $13 млрд зовнішнього фінансування. До кінця року очікується надходження ще майже $15 млрд».

Згадайте, як раніше доводилося у МВФ гроші канючити — скільки різних умов виконували, як хитрували та обманювали, скільки принижень терпіли і часто лише заради одного однісінького мільярду. А зараз за півроку майже тридцять отримаємо і оком не моргнемо, а наступного року ще більше будемо вимагати. А коли МВФ натякає, що непогано було б і гривню трохи девальвувати, щоб навантаження на дірявий бюджет знизити, ще й невдоволену міну робимо і відмахуємося від фонду, як від набридливої мухи, мовляв: «ми НАТО захищаємо від російських варварів, а ви нам тут поради роздаєте. Ваше діло гроші задурно давати, а що, як і коли з ними робити, ми й самі знаємо».

Гроші — це добре і маємо віддати належне, якому за роки війни вдалося назбирати рекордні обсяги золотовалютних резервів — очікується, що на кінець року вони становитимуть $54 млрд, а це на 19% перевищуватиме мінімально достатній рівень за критерієм МВФ. Отже, чим допомогти гривні є, тож рішучість НБУ щодо підтримання курсу на поточному рівні — це не пусті балачки. Як колись писав український поет Микола Сингаївський: «Не втечеш, отруйний ворог, Від розплати і прокляття. Є в порохівницях порох, У народу є завзяття!».

Завзяття в НБУ достатньо — сумнівів жодних, адже відмовити самому МВФ у проханні девальвувати гривню — це сміливий крок, все одно, що кинутися кусати руку, яка тебе годує.

Але з іншого боку, що робити, коли на іншу шальку терезів, на противагу міжнародно-валютному невдоволенню, кинули тягар проблем, які можуть призвести до чималих соціальних та політичних негараздів, адже для переважної більшості українських громадян саме курс є індикатором стану справ економіці і відповідно мірилом економічних досягнень влади, яка у нас зосереджена в одному єдиному сакральному місці. А коли так, то девальвацію і спричинену нею інфляцію можуть сприйняти, як промахи того, хто ніколи не помиляється, а це точно не на користь незламній потужності.

І якщо народ готовий простити правителю багато різних гріхів, то різка девальвація точно запам’ятається надовго. Он Віктору Федоровичу «долар по вісім» і досі згадують.

Гривневі ОВДП

А ще серед влади є чимало власників гривневих ОВДП, для яких девальвація — це як ножем по горлу. Хто ж сам собі в кишеню лізти захоче?! Тож і не дивно, що НБУ, як повністю незалежна від влади інституція, робить і буде робити все від нього залежне, щоб зберегти курс стабільним. І мусимо визнати, що в короткостроковій перспективі це йому вдається. Але…

Болючі проблеми

Чи не обернуться сьогоднішні досягнення болючими проблемами в майбутньому? Не виключено. За 9 місяців 2025 року дефіцит торгівельного балансу виріс до рекордних $39,9 млрд, що на 3% більше, ніж за весь минулий рік, і очікується, що на кінець року він становитиме $55,9 млрд, а це на 44% більше ніж минулого.

Чого так? Бо імпорт зростає, а експорт зменшується. Кажуть, що зростання імпорту в першу чергу пов’язано з купівлею обладнання та товарів, необхідних для оборони. Може й так, але статистика демонструє, що імпорт споживчих товарів, наприклад, електромобілів за пільговими схемами, які навряд чи так необхідні фронту, теж зростає. В той же час, обсяги експорту зменшуються, і це теж не дивно, адже всім відомо, що зміцнення валюти шкодить експортерам, а її знецінення — імпортерам.

Чому зростання дефіциту торговельного балансу це погано? Тому, що він є важливою частиною поточного рахунку платіжного балансу, який демонструє, як країна взаємодіє з іншими економіками і його стан впливає на стабільність місцевої валюти. За 9 місяців 2025 року дефіцит поточного рахунку cклав $13,7 млрд, що на 65% більше, ніж за весь 2024 рік. На кінець року дефіцит прогнозується на рівні $36,6 млрд, тобто на 142% більше, ніж попереднього року. Якось сумно виглядає і не на користь гривні…

Як та чим перекрити дефіцит? Теоретично, це можливо зробити завдяки зростанню експорту (який по факту зменшується); переказам мігрантів (теж зменшуються); прямим іноземним інвестиціям (FDI) (завжди були мізерні, а зараз ще менше); скороченням імпорту (зростає); розвитку внутрішнього виробництва (скорочується); зовнішнім запозиченням (зростають); використанню валютних резервів (рекордно високі) та девальвації національної валюти (міцна, як скеля).

Сила гривні в щедрості союзників

Як не крути і не розповідай про досягнення влади, а виходить, що вся сила нашої нацвалюти лише в щедрості союзників, саме завдяки яким НБУ назбирав за роки війни чимало резервів? Але ж наївно думати, що так буде завжди. Уявімо, що війна закінчиться і союзники перестануть давати гроші. Що тоді?! Рекордні резерви закінчаться дуже швидко. Якщо не вірите, запитайте у Януковича. А потім, на мою думку, все, як завжди, закінчиться девальвацією і саме в найболючіший для громадян і найнеприємніший для влади спосіб — зразу і набагато, як це було при кожному з українських президентів.

Схоже, що «курсові граблі», на які наступає практично кожна влада, передаються в спадок від одного президента іншому. Хоча, чому дивуватися, якщо всі керманичі України жили виключно проблемами сьогоднішнього дня, віддаючи перевагу короткостроковим цілям над стратегічними, а незалежний НБУ завжди був готовий їм в цьому допомогти!

Тому й не дивно, що гасло «Втримаємо гривню сьогодні, а там якось буде» знову переможно майорить на Печерськими пагорбами.