Багаті теж плачуть, але платите ви: як скандали мільярдерів спустошують чужі портфелі

Від Єлени Троянської до керівника Nvidia

У легенді про Трою роман Паріса та Єлени закінчився війною, за яку заплатили цілі міста. Навіть якщо сама любовна історія залишається міфом, а історики вказують на боротьбу за торгові шляхи, цей сюжет живе тисячоліттями, адже пристрасть у ньому особиста, а розплачуватися доводиться всім.

У нинішній кризі навколо очільника Nvidia Дженсена Хуанга теж переплелися особисті стосунки, великі гроші й державні інтереси. Повідомлення про його близькість із представницею компанії-покупця переросли в історію про спецслужби, можливі поставки чипів в обхід заборон і загрозу звільнення з бізнесу, який він будував понад тридцять років.

Перші подробиці стали публічними 29 жовтня, коли The New York Times розповіла про Еліс Хуанг, китайську бізнесвумен, яка працювала в сінгапурській Megaspeed. Компанія закуповувала чипи Nvidia для дата-центрів, але потрапила під перевірку через підозри в їхньому перенаправленні до Китаю всупереч американським обмеженням. За інформацією газети, американські спецслужби вважали Еліс джерелом інформації для Пекіна, а під час спостереження за нею виявили близькі стосунки з керівником Nvidia.

Спочатку компанія пояснювала ці контакти звичайною роботою з клієнтами. Уже наступного дня Хуанг особисто назвав співпрацю з Megaspeed нормальною й запевнив, що Nvidia перевірила використання проданих їй графічних процесорів. Пекін відкинув звинувачення у шпигунстві. Та 8 листопада розмова про ділові зустрічі змінилася особистим зізнанням — у листі до працівників Хуанг визнав, що зрадив дружину, та попросив вибачення у родини й колективу, не назвавши імені жінки.

Рада директорів того ж дня оголосила незалежне розслідування, але публічно підтримала засновника. За її заявою, підстав вважати секрети компанії чи національну безпеку скомпрометованими не було.

Тим часом у соцмережах ширилися меми та жарти про Хуанга (вже майже Дона Хуанга), а його акції дешевшали. 9 листопада Nvidia втратила 4,3%, наступного дня — ще 5,5%, подешевшавши майже на десяту частину за дві сесії. Щойно котирування почали відновлюватися й завершили торги 11 листопада зростанням на 2,9%, з’явилося повідомлення про ще один роман — цього разу всередині самої компанії.

The New York Times із посиланням на п’ятьох людей, які працювали у Nvidia, назвала ім'я Кімберлі Пауелл, віцепрезидентки з охорони здоров’я, яка підпорядковується Хуангу. Коли журналісти зателефонували йому за поясненнями, він відповів, що їм не варто звертатися до нього напряму, і поклав слухавку. Компанія та Пауелл на момент публікації не відповіли на запити, а Reuters, яке переказало матеріал, зазначило, що не змогло незалежно перевірити повідомлення про ці стосунки.

Того ж вечора рада директорів, за даними Reuters, вже обговорювала можливе усунення засновника. Якщо в неділю йому ще публічно висловлювали довіру, то в середу вирішували, чи залишиться він на чолі компанії. Після повідомлень про можливе звільнення акції Nvidia впали більш ніж на 8% у позабіржових торгах, повністю перекресливши денне відновлення.

Вже наступного дня, 12 листопада, Nvidia оголосила про відставку Хуанга. Він залишає і посаду гендиректора, і раду директорів компанії, яку співзаснував понад тридцять років тому.

У скільки скандал зрештою обійдеться бізнесу Nvidia? Поки невідомо. Але ще до оголошення відставки один із постачальників Nvidia сказав Reuters, що за нового керівника компанія може менш активно резервувати виробничі потужності. І якщо постачальники лише прикидають, як відставка Хуанга позначиться на їхніх замовленнях, то інвестори вже побачили її ціну у своїх портфелях. Люди купували частку в бізнесі, який заробляє на чипах, а тепер вартість їхніх інвестицій залежить і від того, чим закінчиться перевірка особистих зв’язків його засновника.

Вечері з Джоді Фішер і відставка в Hewlett-Packard

Ситуація з Nvidia не є чимось унікальним, адже біржу вже лихоманило через особисту драму керівника технологічного гіганта. За шістнадцять років до нинішніх подій схожий скандал коштував крісла гендиректору Hewlett-Packard, і та історія починалася цілком буденно, на звичайних ділових зустрічах із клієнтами.

Усе зав’язалося ще у 2007 році, коли HP найняла акторку Джоді Фішер для роботи на корпоративних заходах. Її обов’язком було зустрічати поважних гостей і знайомити важливих клієнтів із генеральним директором компанії Марком Гердом, проте згодом їхнє спілкування вийшло за межі офіційних прийомів і переросло у приватні вечері. Ця історія могла б так і залишитися внутрішньою таємницею, але приблизно через дев’ять місяців після того, як Фішер припинила співпрацю з компанією, її адвокатка надіслала раді директорів листа зі звинуваченнями в тому, що Герд сексуально домагався своєї колишньої підрядниці.

Отримавши такий сигнал, рада директорів негайно розпочала внутрішнє розслідування. Перевірка не виявила порушень корпоративної політики щодо сексуальних домагань, однак викрила іншу, не менш чутливу для публічної компанії проблему, а саме неправдиві записи у фінансових звітах. Як згодом з’ясувалося з матеріалів суду та позову акціонерів, топменеджер кілька разів списував витрати на спільні вечері як ділові зустрічі зі своїм охоронцем, хоча насправді за столом навпроти нього сиділа Фішер. Така невідповідність підірвала довіру до керівника, і у п’ятницю, 6 серпня 2010 року, Марк Герд змушений був подати у відставку.

Для інвесторів ця новина стала справжнім шоком, адже фундаментально справи у компанії йшли чудово. Щобільше, у той самий день, коли було оголошено про звільнення гендиректора, HP навіть підвищила свій фінансовий прогноз на рік, підтверджуючи стійкість бізнесу. Проте ринок оцінював не лише поточні прибутки, а й втрату людини, за п’ять років керівництва якої акції корпорації подвоїлися в ціні, і тепер раді директорів доводилося терміново шукати їй заміну. У результаті вже у понеділок, під час першої повної торгової сесії після відставки Герда, папери Hewlett-Packard обвалилися на ті самі 8%, вкотре довівши, що особисті слабкості перших осіб здатні миттєво знецінити навіть найуспішніший бізнес.

McDonald’s: звільнення, після якого довелося повернути $105 млн

У неділю, 3 листопада 2019 року, McDonald’s оголосила, що звільнила гендиректора Стіва Істербрука. Компанія одразу назвала причину — стосунки зі співробітницею. Вони були за взаємною згодою, але порушували корпоративні правила. У понеділок, коли відкрилася біржа, акції McDonald’s впали на 2,7%. До середини грудня вони відіграли падіння.

На момент звільнення рада директорів знала про одну співробітницю. Істербрук сказав юристам компанії, що їхні стосунки обмежувалися повідомленнями й відеодзвінками, і запевнив, що сексуальних стосунків із працівницями компанії в нього не було. Рада погодила умови звільнення, за якими він зберіг право на грошові виплати та винагороди в акціях.

Здавалося б, на цьому історія скінчилась, але наступного літа McDonald’s отримала повідомлення про іншу співробітницю й відновила перевірку. За позовом компанії, Істербрук пересилав інтимні фото з робочої пошти на особисту. Зі службового телефона він ці листи видалив, але копії залишилися на сервері McDonald’s. Компанія стверджувала, що матеріали вказували на сексуальні стосунки ще з трьома співробітницями. Одній із них Істербрук, за даними McDonald’s, погодив винагороду в акціях на сотні тисяч доларів, поки вони зустрічалися.

Саме ці знахідки дали компанії підставу вимагати гроші назад. McDonald’s заявила в суді, що якби рада знала про інші стосунки у 2019 році, то звільнила б Істербрука за порушення й він втратив би право на компенсацію. У грудні 2021 року сторони уклали мирову угоду. Істербрук повернув гроші й винагороди в акціях, які на той момент коштували понад $105 млн.

У січні 2023 року SEC звинуватила Істербрука в тому, що він увів інвесторів в оману щодо обставин свого звільнення. Регулятор висунув претензії й до McDonald’s. Акціонерам повідомили, які виплати зберіг колишній гендиректор, але не пояснили, що він зберіг їх завдяки умовам звільнення, які обрала рада директорів.

Disney та дружба вартістю у $130 млн

Іноді дорого обходяться не таємні романи, а бажання привести у великий бізнес давнього друга замість перевіреного управлінця. Після трагічної загибелі президента Disney Френка Веллса у вертолітній аварії гендиректор Майкл Айснер шукав людину, яка б розділила з ним тягар управління гігантом. Замість класичного корпоративного менеджера він обрав Майкла Овіца, з яким дуже гарно товаришував понад двадцять п’ять років. У Голлівуді Овіц мав репутацію одного з найвпливовіших агентів, проте досвіду керівництва великою публічною компанією не мав зовсім.

Щоб переманити товариша з власного успішного бізнесу, Айснер погодив для нього розкішний п’ятирічний контракт із величезною компенсацією на випадок дострокового звільнення. Водночас сам же керівник заклав під цю співпрацю міну сповільненої дії, адже попри обіцянку поділитися повноваженнями, залишив фінансового директора та головного юриста у власному прямому підпорядкуванні. Фактично Овіц отримав гучну посаду без реальних важелів впливу, а ключові топменеджери компанії від самого початку сприйняли його як чужорідне тіло.

Медовий місяць двох друзів тривав недовго і закінчився гучним розривом. Уже приблизно за рік Айснер поскаржився членам ради директорів, що Овіц так і не зміг його розвантажити, не вписався в корпоративну культуру й остаточно втратив його довіру. Спроби тихо прилаштувати колишнього друга в компанію Sony провалилися, а звільнити його без виплат виявилося неможливо, бо юристи не знайшли у діях президента грубої недбалості чи порушень закону.

У підсумку в грудні 1996 року, лише через чотирнадцять місяців після гучного призначення, Овіца відправили у відставку. За невдалий кадровий експеримент свого керівника компанія заплатила по повній, виплативши звільненому другу близько $38,5 млн готівкою та надавши опціони ще приблизно на $91,5 млн. Обурені інвестори роками намагалися оскаржити таку щедрість у судах, але у 2006 році Верховний суд Делаверу став на бік керівництва Disney. Так особиста дружба й небажання вчасно визнати помилку коштували бізнесу та його акціонерам $130 млн, які пішли на вихідну допомогу людині, що так і не встигла нічим покерувати.

Маск проти Трампа: як Tesla втратила $150 млрд за одну сесію

Про розрив Айснера й Овіца акціонери Disney дізналися, коли ті вже розходилися. Майже через тридцять років інвестори Tesla могли спостерігати, як розпадається союз Ілона Маска й Дональда Трампа, просто під час торгів. Достатньо було перемикатися між X, Truth Social і брокерським застосунком.

Ще під час виборів Маск був одним із найбільших донорів Трампа, а після його перемоги взявся скорочувати державні видатки в межах ініціативи DOGE. Наприкінці травня 2025 року Маск залишив адміністрацію, а вже на початку червня публічно розкритикував президентський законопроєкт про податки й видатки. Він вважав, що той роздує дефіцит бюджету. Трамп мав своє пояснення. За його словами, Маск розлютився через те, що законопроєкт передбачав скасування податкових пільг для покупців електромобілів.

5 червня суперечка про бюджет перетворилася на з’ясування того, хто кому завдячує кар'єрою. Маск написав у X, що без нього Трамп програв би вибори. Трамп у Truth Social пригрозив припинити субсидії та державні контракти компаній Маска. Для акціонерів Tesla питання було цілком практичним. Поки Конгрес вирішував долю пільг для покупців електромобілів, федеральні регулятори мали вплив і на інший напрям бізнесу Tesla — плани масово випускати роботаксі без керма й педалей.

До закриття торгів акції Tesla впали на 14,3%, а її ринкова вартість зменшилася приблизно на $150 млрд. Подешевшала й компанія самого Трампа. Акції Trump Media, яка володіє Truth Social, втратили близько 8%. Наступного дня Tesla відіграла майже 4%, коли з’явилися повідомлення про можливу розмову між колишніми союзниками. За два дні власники акцій устигли побачити, як погроза в соцмережі зменшила вартість їхніх пакетів, а перспектива одного дзвінка повернула частину втрат.

Багаті теж плачуть, а хто ж платить?

Особисті інтриги та родинні сварки коштували грошей стороннім людям задовго до появи біржових терміналів. Достатньо згадати історію модного дому Gucci, де десятиліттями точилася війна між спадкоємцями, що ледь не довела бренд до банкрутства і змусила нових акціонерів роками розгрібати чужі чвари. Схожий сценарій розігрався і в американській мережі Market Basket, де через конфлікт двох кузенів працівники застрайкували, продажі впали приблизно на 70%, а звичайні покупці змушені були шукати продукти в інших магазинах.

Змінилася лише швидкість, із якою приватна драма перетворюється на масову фінансову реакцію. В епоху надшвидкого інтернету та всюдисущих камер новина, паніка сусідів і кнопка продажу активів живуть на одному екрані смартфона. Саме тому в березні 2023 року клієнти Silicon Valley Bank на тлі тривожних повідомлень у месенджерах вивели $42 млрд лише за один день. На фондовому ринку цей шлях від емоції до збитків ще коротший, адже під час публічної сварки Ілона Маска та Дональда Трампа акції Tesla падали ще в момент обміну погрозами в соцмережах. А коли йдеться про гіганта рівня Nvidia, хвиля накриває всіх, тож вранці 12 листопада на тлі новин про Дженсена Хуанга дешевшали й інші виробники чипів, і відгомін чужого роману відчув навіть інвестор, який просто купив індексний фонд S&P 500.

Водночас у світі, де біржа реагує на новини за лічені хвилини, скринька Пандори може роками лишатися закритою, якщо ключ від неї в уряду. Так відбувається і з файлами Епштейна, частину яких Мін'юст США досі не оприлюднив попри вимоги Конгресу. Якщо ці документи покажуть, що керівники публічних компаній знали про його злочини й далі вели з ним справи, їхні акції можуть обвалитися за одну торгову сесію.

Зрештою, цілком закономірно, що багаті теж плачуть і, як співали Daft Punk, залишаються Human After All. Вони закохуються, ображаються, сваряться з друзями та часом говорять зайве, через що їхні статки на папері худнуть на мільярди. Для інвестора це сигнал, що поруч із продажами, боргами та прибутком варто завжди оцінювати залежність бізнесу від однієї людини, її політичних контактів та уміння одноосібно розпоряджатися ресурсами. Жоден фінансовий аналіз не передбачить наступного скандалу, але він допомагає зрозуміти масштаб ризику, адже звичайні акціонери ніколи не сидять за столом, де починається чужа сварка, проте рахунок за цю драму майже завжди приходить саме їм.

Автор:

Київська Міра