Депозит, отриманий у спадок, чужий кредит та арешт рахунків: головні банківські суперечки місяця

Із якими проблемами стикнулися наші читачі, та що радять юристи й банкіри, щоб уникнути їх у майбутньому, розповімо у свіжому огляді Народного рейтингу банків.

В останній весняний місяць в рейтингу свої позиції змінили декілька фінустанов:

• Прокредит Банк і МТБ Банк помінялися місцями, тепер вони займають 7-му і 6-ту сходинки відповідно;

• ПУМБ втратив відразу дві позиції і змістився на 22-ге місце. Натомість Кредит Дніпро піднявся на 20-ту сходинку;

• Укрсиббанк вкотре витіснив з 25-го місця Сенс, який, відповідно, перейшов на 26-те.

Склад першої п’ятірки у травні такий: Абанк, monobank, Альянс, Глобус та Юнекс. Загалом за звання народного улюбленця змагаються 29 банків.

Чи може банк не віддати депозит спадкоємцю: що показав реальний випадок із Sense Bank

Отримання спадщини далеко не завжди означає швидкий доступ до успадкованих коштів. У цьому переконалася клієнтка Sense Bank Тетяна Рахубовська, яка поскаржилася на неможливість отримати депозит померлого родича навіть після оформлення всіх спадкових документів.

За словами клієнтки, власник депозиту помер у жовтні 2025 року. Незадовго до цього вклад автоматично пролонгувався на новий строк. Після отримання свідоцтва про право на спадщину спадкоємиця звернулася до банку з вимогою видати кошти, однак отримала відмову.

«… банк заявляє: «Оскільки пролонгація сталася за життя вкладника, договір є законним і діятиме до 2027 року. Смерть власника нічого не змінює — чекайте ще рік», — пише авторка відгуку.

Клієнтка вважає таку позицію незаконною, і щодо цього вона вже звернулася зі скаргою до НБУ і Ради бізнес-омбудсмена.

Позиція експертів

У Sense Bank на запит «Мінфіну» пояснили: все залежить від умов конкретного депозитного договору. Якщо вклад не передбачає дострокового розірвання, його дія не припиняється автоматично після смерті клієнта.

«Спадкоємець успадковує всі діючі умови договору. Оскільки вклад є строковим і не передбачає дострокового зняття, спадкоємець зобов'язаний дочекатися дати завершення дії депозиту», — зазначили у пресслужбі Sense Bank.

У фінустанові також наголосили, що аналогічний підхід застосовується і до депозитів, які були автоматично пролонговані за життя вкладника. У такому випадку спадкоємець повинен чекати на завершення поточного строку дії договору.

Свою позицію банк обґрунтовує нормами Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 1218 передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки спадкодавця, які не припинилися внаслідок його смерті. А стаття 1228 визначає, що право на вклад входить до складу спадщини, незалежно від способу розпорядження ним.

Агрументацію фінустанови цілком підтримують юристи: вони звертають увагу, що в подібних спорах вирішальне значення мають умови конкретного договору.

Як пояснив «Мінфіну» адвокат ЮК «Приходько та партнери» Ілля Колесник, смерть вкладника сама собою не припиняє депозитний договір. Права вимоги за вкладом переходять до спадкоємців разом із іншими майновими правами.

«Якщо депозит є строковим і договір не передбачає права на дострокове повернення коштів, банк може посилатися на необхідність дотримання строку вкладу. Водночас, якщо вкладник за життя мав право достроково розірвати договір, таке право, зазвичай, переходить і до спадкоємця», — пояснює юрист.

За його словами, у разі незгоди з позицією банку, спадкоємець може звернутися до фінустанови з письмовою вимогою про виплату коштів, подати скаргу або відстоювати свої права у суді.

«Якщо буде встановлено, що банк без достатніх правових підстав перешкоджає спадкоємцю реалізувати право на отримання спадкового майна, такі дії можуть розглядатися, як обмеження права власності», — зауважує Ілля Колесник.

Водночас експерт наголошує, що оцінка правомірності дій банку залежить від умов депозитного договору та конкретних обставин справи.

Шахраї оформили кредит на ваше ім'я: чи має банк право нараховувати відсотки

З розвитком дистанційного банкінгу зростає не лише зручність фінансових послуг, а й кількість конфліктів, пов'язаних із кіберзлочинністю. Один із таких випадків описала клієнтка izibank Вікторія Лисенко, яка стверджує, що шахраї отримали доступ до її банківського застосунку та оформили на її ім'я кредит на 65 тис. грн.

За словами клієнтки, ще у січні цього року вона звернулася до банку та надала документи про відкриття кримінального провадження, а також витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань. Згодом вона повторно надсилала звернення на офіційні електронні адреси банку з проханням розібратися в ситуації.

Втім, як стверджує заявниця, офіційної відповіді на свої звернення вона так і не отримала. Натомість, за її словами, банк продовжує нараховувати відсотки за кредитом.

«Банк свідомо нараховує відсотки на шахрайський кредит, знаючи про кримінальну справу з січня», — обурюється Вікторія Лисенко.

Клієнтка вимагає припинити стягнення коштів, провести службове розслідування та врахувати факт наявності кримінального провадження під час розгляду справи.

Що кажуть експерти

На момент підготовки матеріалу izibank не відповів ані на скаргу клієнтки, ані на запит «Мінфіну».

Водночас юристи наголошують: сам факт відкриття кримінального провадження ще не означає автоматичного визнання кредиту шахрайським.

Як пояснює адвокат Адвокатського бюро «Івана Хомича» Олена Воронкова, внесення відомостей до ЄРДР лише підтверджує початок розслідування, але не доводить відсутність зобов'язань за кредитним договором.

«Те, що мають обов‘язково враховувати як державні, так і не державні установи, — це тільки судові рішення, які набрали законної сили, а не факт наявності кримінального провадження з цього приводу», — зазначає юристка.

Водночас після отримання заяви клієнта про можливе шахрайство банк повинен провести внутрішню перевірку обставин оформлення кредиту.

За словами Олени Воронкової, якщо буде встановлено, що отримання кредиту стало можливим через порушення процедур безпеки або недоліки з боку банку, фінансова установа має переглянути свої претензії до клієнта. Проте на практиці банки вкрай рідко визнають власні помилки без додаткового судового розгляду.

Окреме питання — нарахування відсотків та робота з простроченою заборгованістю під час розслідування.

Юристка зазначає, що відкриття кримінального провадження саме собою не зупиняє дію кредитного договору. Тому банк формально має право продовжувати нарахування відсотків, відповідно до його умов. Водночас під час воєнного стану діють законодавчі обмеження щодо застосування штрафних санкцій до позичальників.

На думку експертки, у подібних ситуаціях клієнту варто паралельно діяти відразу в декількох напрямках: звертатися до банку, подавати заяву до правоохоронних органів, скаржитися до Нацбанку та, за необхідності, відстоювати свої права в суді.

«Найімовірніше, особі доведеться звертатися до суду з метою визнання кредитного договору недійсним», — зазначає Олена Воронкова.

Якщо під час кримінального провадження буде встановлено особу шахрая та суд визнає факт незаконного оформлення кредиту, це може стати підставою для анулювання заборгованості та відновлення кредитної історії постраждалого клієнта.

Судова практика свідчить, що вирішальне значення матиме відповідь на питання: чи сприяв сам користувач отриманню доступу до своїх даних, чи шахрайство стало можливим через недоліки систем захисту банку. У другому випадку клієнт може претендувати не лише на скасування боргу, а й на відшкодування завданої моральної шкоди.

«Фарбовані» гроші під арештом: чи можуть виконавці списувати кошти державних програм

Ще один спірний випадок стосується коштів державних програм та можливості звернення на них стягнення в межах виконавчого провадження.

Клієнт Абанку під ніком Володимир Білогуб повідомив: із його рахунку були списані кошти, отримані за державною програмою «Скринінг здоров’я 40+». За словами клієнта, він не встиг скористатися виплатою за її цільовим призначенням, оскільки гроші були стягнуті приватним виконавцем.

Автор відгуку переконаний, що такого списання не повинно було відбутися взагалі.

«… система банку повинна була заблокувати це списання. Кошти за програмою „Скринінг здоров’я 40+“ зараховуються на рахунок із спеціальним режимом використання (так звані „фарбовані гроші“, аналогічно до колишньої „єПідтримки“)… Кошти належать державі і якщо я не скористався ними, повертаються державі…», — упевнений автор відгуку.

Позиція банкірів та правників

В Абанку із такою інтерпретацією ситуації не погоджуються.

У відповіді на звернення клієнта банк наголосив, що порядок стягнення коштів визначається не умовами державної програми, а положеннями Закону України «Про виконавче провадження».

У фінустанові зазначають, що чинне законодавство містить перелік рахунків і коштів, на які не може бути звернене стягнення. Водночас рахунки, відкриті для отримання виплат за програмою «Скринінг здоров’я 40+», наразі не включені до такого переліку.

«На сьогодні у Законі про виконавче провадження відсутня норма, яка б надавала рахункам для подібних державних програм заборону від стягнень, тому, з юридичного погляду, цей рахунок є звичайним поточним рахунком фізичної особи», — пояснили в банку.

Там також підкреслили, що після отримання постанови виконавчої служби або судового рішення банк зобов'язаний виконати її в установленому законом порядку і не має права самостійно ігнорувати вимоги виконавця.

Юристи звертають увагу, що ключовим у таких спорах є саме правовий статус коштів конкретної державної програми.

Як пояснює адвокат ЮК «Приходько та партнери» Ілля Колесник, якщо нормативні акти, які регулюють програму, встановлюють спеціальний режим використання коштів або пряму заборону на звернення стягнення, такі виплати можуть користуватися додатковим правовим захистом.

Водночас сам факт цільового призначення коштів ще не означає автоматичний імунітет від арешту.

«Лише у випадку, якщо закон прямо не встановлює заборону на звернення стягнення на такі кошти. Якщо спеціальний захист передбачений законодавством, арешт і примусове списання можуть бути визнані неправомірними», — зазначає адвокат.

Не менш важливим є питання ролі самого банку.

За словами юриста, фінансова установа повинна дотримуватися законодавчих вимог щодо рахунків зі спеціальним режимом використання. Проте можливість автоматично визначати статус кожної виплати залежить від того, наскільки чітко такий механізм передбачений нормативною базою та реалізований у банківських системах.

У випадку, якщо клієнт вважає списання незаконним, він може звернутися до виконавця із вимогою повернути кошти, оскаржити його дії або подати позов до суду.

«Клієнт може надати документи, які підтверджують спеціальний статус коштів та заборону звернення на них стягнення», — наголошує Ілля Колесник.

Помилковий боржник: як одна невідповідність у даних може залишити клієнта без грошей

Ще один читач «Мінфіну» під ніком firehorse залишив відгук, у якому розповів, що його рахунки в Приватбанку були заблоковані, а кошти списані на підставі виконавчого документа, який містив очевидні розбіжності в персональних даних.

За словами клієнта, зазначений у документі податковий номер збігався з його власним, однак дата народження особи, щодо якої здійснювалося стягнення, належала людині, молодшій на 34 роки. Попри це, банк, як стверджує автор відгуку, автоматично виконав постанову: заблокував рахунки, списав наявні кошти та анулював кредитний ліміт.

Особливе обурення клієнта викликало те, що банк не врахував інформацію, яка вже містилася у власних базах даних.

«Система не подивилася на те, що я їхній клієнт майже десять років. Вона проігнорувала той факт, що в їхній же власній основі я вважаюсь як людина зовсім іншого віку. Приватбанк добровільно відмовився від ролі довіреного партнера, перетворившись на бездушний виконавчий механізм, який працює проти свого клієнта», — резюмує firehors.

У результаті, за словами автора допису, він вирішив перевести зарплатний проєкт до іншого банку, оскільки втратив довіру до систем безпеки Приватбанку.

Думка експертів

Приватбанк ніяк не прокоментував ситуацію, описану клієнтом, і не надав відповіді на запит редакції «Мінфіну», у якому ми намагалися зʼясувати, зокрема, чи зобов'язаний банк перевіряти коректність ідентифікаційних даних у виконавчих документах перед арештом рахунків, чи він має діяти виключно як виконавець отриманого рішення.

Втім, експерти зазначають, що подібні ситуації перебувають на стику відповідальності банку та виконавчої служби.

Як пояснює адвокат ЮК «Приходько та партнери» Ілля Колесник, для належної ідентифікації боржника зазвичай використовуються відразу декілька параметрів: прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, дата народження та інші ідентифікаційні дані.

«Найнадійнішим ідентифікатором фізичної особи є саме РНОКПП», — зазначає юрист.

Водночас він наголошує, що банк не уповноважений перевіряти законність або обґрунтованість виконавчого документа. Його обов'язок — виконати постанову виконавця у визначеному законом порядку.

Разом із тим фінансова установа повинна коректно ідентифікувати особу, щодо якої застосовуються обмеження.

За словами адвоката, у випадку наявності очевидних суперечностей або технічних помилок банк може звернутися до виконавця для уточнення інформації, хоча межі такої перевірки законодавством чітко не визначені.

Саме тому ключове питання у подібних конфліктах полягає у встановленні джерела помилки: чи виникла вона під час оформлення виконавчого документа, чи вже на етапі його виконання.

«Здебільшого відповідальність покладається на особу або орган, який допустив помилку під час оформлення чи виконання документа. Це може бути виконавець або орган, який видав виконавчий документ. Питання відповідальності банку вирішується окремо, залежно від того, чи допустив він власні порушення», — пояснює Ілля Колесник.

Якщо клієнт вважає арешт помилковим, він має право оскаржити дії виконавця, вимагати зняття арешту та повернення списаних коштів. Також можливе звернення до Міністерства юстиції України.

Крім того, за словами експерта, законодавство допускає можливість стягнення матеріальної та моральної шкоди, якщо буде доведено факт протиправних дій, наявність шкоди та причинно-наслідковий зв’язок між ними.

Автор:

Журналіст Ірина Рибніцька

Пише на теми: Податки, інвестиції, бізнес, фінанси, банки