Фі́гова ставка

За Біблією, після того як Адам і Єва скуштували плід з дерева пізнання добра і зла, вони усвідомили свою голизну і зробили собі пояси з фігового листя, щоб прикрити її (Буття, 3. І). У метафоричному вживанні цей вислів означає: благопристойне прикриття ганебних вчинків.

Зниження ставки НБУ до 14,5% – це формальний крок в правильному напрямку, але все ще недостатній для того, щоб ліквідувати надмірні втрати Державного бюджету і підсилений процентний тиск на позичальників PRIME-сегменту, включаючи Мінфін. Кардинальних змін в грошово-кредитній політиці не відбулось, поточним зниженням вчергове прикрили системні проблеми в монетарній сфері, як колись Адам та Єва прикривали свою голизну фіговим листям. Але про все по порядку.

1. Катастрофічний ефект для системи державних фінансів. Підсумки роботи НБУ за 2023 рік вже майже підбиті, рік завершився, і хвалитись крім високих з/п Правлінню немає чим. НБУ перерахує до Держбюджету 2024 року всього 17,7 млрд грн, замість раніше запланованих 100 млрд грн. До цих прямих втрат Державного бюджету слід додати підвищені витрати Мінфіну по ОВДП, дохідність яких була прив’язана до ставки НБУ, та значний удар по спроможності Мінфіну позичати кошти через ОВДП з ринку під тиском конкуренції з депозитними сертифікатами НБУ. Важливо, що удар по ліквідності системи державних фінансів прийшовся як раз на момент зростання потреб з боку Міноборони для підготовки до контрнаступу. Як кажуть, «дорога ложка до обіду», тобто гроші були дуже потрібні на з/п військовим, мобілізацію та закупівлю озброєння у 2022-2023 рр., а не у першому кварталі 2024 року.

2. «Данилів податок». Втім, як виявилось і «після обіду» грошей Держскарбниці від діяльності НБУ дісталось малувато. Відомий «податок на банківський прибуток Гетманцева», який мав виступити компенсатором втрат від високої облікової ставки НБУ, провалився. Загалом, витрати банків на податок на прибуток склали 73,5 млрд грн, підвищення податку принесло номінально (приблизно) 45-50 млрд грн, що навіть не компенсує прямих втрат бюджету від перегляду прогнозу по прибутку НБУ за 2023 рік. Банки миттєво відреагували на надмірне фіскальне навантаження красномовною статистикою щодо обсягу прибутку.

Якщо порівняти прибуток банків до оподаткування за 9 місяців 2023 року та цей же показник за весь 2023 рік, то побачите цікаву статистику. В цілому по системі прибуток до оподаткування виріс майже на 25%, зокрема: у держбанків – на 21%, у банків з іноземним капіталом – на 36%, а от у банків з українським капіталом – тільки на 13,5%. Тобто вітчизняні банкіри увімкнули оптимізаційний механізм. Методологічно вірно було б оподатковувати доходи від депозитних сертифікатів НБУ, щоб не зачіпати кредитну активність банків, але на це ніколи не погодиться НБУ, оскільки це заблокує механізм таргетування інфляції. Тож тепер всі банкіри (і ті, хто заробляв на ДС НБУ, і ті, хто кредитував реальний сектор) будуть платити 50%. Це означає, що по привабливості саме тих банківських операцій в Україні, які підживлюють економічну активність, завдано серйозного удару. При цьому податкові ухилянти серед банків трохи пом’якшують ситуацію, а от іноземці, які працюють «в білу», навряд чи будуть спрямовувати кошти на наш кредитний ринок, знаючи про те, що на виході від заробленого потрібно буде віддати 50%. Тож «Данилів податок» для банків так і не став повноцінним компенсатором жорсткої монетарної політики, але поставив під питання подальший розвиток кредитування та почав стимулювати банки ухилятись від оподаткування. При наявності податкових ухилянтів такий податок взагалі не може бути ефективним компенсатором, а от гальмувати кредитування він цілком здатний. Більше того, статистика 2023 року показує, що 57% податку на прибуток приходилось на держбанки, які могли через дивіденди і так перерахувати прибуток до Держбюджету. Через фактор Держбанків реальний ефект від підвищення податку на прибуток банків для держави склав не 45-50 млрд грн, а 20-22 млрд грн. Раціональніше було б своєчасно внормувати монетарну політику НБУ та зробити репрофайлинг портфелю ОВДП у власності НБУ, ніж вмикати податкові фантазії, які тільки поглибили розбалансування банківського сектору і наробили нових проблем.

3. Про прибуток НБУ для бюджету 2025 року. Пункти 1 і 2 – це більше про минуле, але поговоримо про майбутнє. Справа не тільки в тому, що зараз реальне процентне навантаження (з врахуванням інфляції) на позичальників більше, ніж коли ставка НБУ була 25%, справа в тому, що вже зараз НБУ запустив свої лапи до Держбюджету 2025 року. Якщо ви подивитесь на малюнок, де відображено динаміку заборгованості за депозитними сертифікатами НБУ, то побачите, що до війни заборгованість за ДС НБУ була 50-100 млрд грн, а потім наблизилась до позначки 300 млрд грн. Пікові навантаження на заборгованість по ДС НБУ приходились на новорічні «фестивалі ліквідності»: 03.01.2023 – 467,21 млрд грн, та 28.12.2023 – 479,96 млрд грн. Зростання заборгованості за ДС НБУ в 2-3 рази та зростання вартості для НБУ цих ДС призвело до суттєвого зменшення прибутку НБУ. І звісно ж, це монетарне свято відбувалось за рахунок Державного бюджету країни, яка веде війну. Але той факт, що заборгованість за ДС НБУ і в 2024 році залишається на рівні більше 300 млрд грн, а ставки за ДС НБУ хоч і знижуються, але дуже повільно, вказує на те, що прибуток НБУ за 2024 рік буде також незначним. І хоча ще є час змінити ситуацію, але витрати на «таргетування інфляції» у січні-лютому 2024 року вже відбулись, і на суму цих витрат зменшиться прибуток НБУ. І от тут виникає юридичний казус. З одного боку, Законом «Про НБУ» чітко встановлено, що прибуток не є метою діяльності НБУ і це дає певний імунітет НБУ від звинувачень в малому прибутку. Але з іншого боку, все це «таргетування інфляції» фінансується за рахунок Держбюджету, і тому завдання збитків Державному бюджету через ті ж ОВДП, які прив’язані до ставки НБУ, ніякого імунітету не дають. А оскільки витрати на таргетування інфляції вже відбулись, виникає питання їх доцільності для підтримки інфляції на рівні нижче таргета, а саме: 4,7% у річному вимірі у січні, і 4,3% у лютому 2024 року.

4. Систематичні помилки у прогнозах з катастрофічними наслідками. Коли центральний банк впливає на рівень ставок, він повинен дивитись не стільки на поточну інфляцію, скільки на інфляційний прогноз. Так відбувається тому що вкладник (позичальник) має оцінювати, як його майбутній дохід від депозиту співвідноситься з темпом інфляції. Нажаль, більшість тих, хто пише про монетарну політику в Україні, упускають цей важливий момент. Тож ставка 14,5% при поточній інфляції 4,3% насправді може показувати лише на поточне процентне навантаження на позичальника, або на дохід вкладника. Протягом року все буде виглядати інакше. Відкриваєм прогноз до інфляційного звіту НБУ за липень 2022 року і з’ясовуємо, що НБУ прогнозував інфляцію у 2022 році на кінець року на рівні 31%, у 2023 році – 20,7%, у 2024 році – 9,4%. Тепер відкриваємо прогноз за липень 2023 року і бачимо вже інфляційний прогноз на кінець 2023 року 10,6%, а на кінець 2024 року – 8,5%. По факту ж в 2022 році ми мали інфляцію 26,6%, у 2023 році – 5,1%. Тож ми маємо систематичну помилку в інфляційних прогнозах. Через цю помилку НБУ аргументовано тримає ставку вище ніж було б потрібно. Контроль за якістю прогнозів НБУ мала б здійснювати Рада НБУ, але там штучно утворили «пишну більшість», та ще й ліквідували Секретаріат Ради.

Все це монетарне свято за рахунок Уряду (читай платників податків) продовжується з 2022 року. Монетарна політика НБУ, нажаль, послаблює нашу країну і здатність до економічного супротиву викликам війни. Але в кейсі березня 2024 року є одна показова деталь. На початку 2024 року в НБУ зазначали: «НБУ зможе повернутися до зниження облікової ставки у другій половині року, якщо макроекономічна ситуація розвиватиметься близько до базового сценарію, а ритмічність надходження міжнародного фінансування відновиться». Опитування банкірів, яке провело ІА «Інтерфакс-Україна», показало, що більшість банкірів не очікували зниження ставки, і орієнтувались саме на другу половину 2024 року. Отже, керуючись помилковими власними прогнозами, НБУ своїми заявами вже вкотре вплинув на очікування ринку в гірший бік. Тож ми маємо справу з парадоксом: монетарний регулятор, який відповідає за фінансову стабільність, сам роздмухує негативні очікування учасників ринку, тепер вже не тільки прогнозами, але й заявами щодо планів по обліковій ставці.

З другої половини 2022 року я систематично закликаю НБУ більш агресивно знижувати ставку. Фактичні дані по інфляції та систематична помилковість інфляційних прогнозів НБУ вказує на те, що такі заклики були обґрунтованими. Але впродовж 2-х років війни НБУ продовжує проводити помилкову монетарну політику, яка віддаляє Україну від перемоги та створює купу дисбалансів на внутрішньому ринку. «Фігова ставка» разом з «податком Данила», нажаль, доповнюють один одного і значно послаблюють нашу економіку і фінансову систему, яка є основою для протидії російській агресії. Звісно, підґрунтям для зловживань в монетарній сфері стала повна безконтрольність Правління НБУ та понівечена Рада НБУ, на яку Конституцією України покладено функцію контролю за монетарною політикою НБУ і яка вже майже рік працює не в повному складі, а з жовтня 2023 року – без голови Ради НБУ.

Віталій Шапран