МОНЕТАРНА ТА ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ: ПЕРЕШКОДИ ДЛЯ ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ ПІД ЧАС ВІДБУДОВИ

Відбудова економіки під час війни та після перемоги є одним з аспектів національної безпеки України. Незалежно від сценарію, за яким буде завершено війну, сусідство з країною-агресором буде залишатись об’єктивним ризиком в найближчій перспективі. Швидка відбудова економіки України повинна вирішити ряд довгострокових завдань:

• сформувати масштабну економіку, яка здатна самостійно фінансувати сектор безпеки і оборони;
• повернути більшість вимушених переселенців з України, які поступово стали за кордоном трудовими мігрантами;
• змінити вектор розвитку економіки з аграрного на промислово-оборонний з урахуванням енергоефективності, екологічних вимог та інноваційного вектору розвитку Європи.

При вирішенні згаданих вище завдань, окрім реформування таких важливих сфер впливу на національну економіку як безпека, оборона, судова система і т.д. важливим фактором впливу є монетарна та фіскальна політика. Перед початком повномасштабного відновлення економіки потрібно вирішити ряд практичних проблем, які мають дискусійний характер, і які повинні враховувати такі важливі фактори, як конкуренція за глобальні інвестиції, різниця в масштабах національних економік наших партнерів та України, а також бажання навіть союзників України «запозичити» в нас наші трудові ресурси та економічно активне населення.

1. Ефект різниці в масштабах фінансових систем та освоєння міжнародної допомоги, в т.ч. за рахунок російських активів. Збитки, які завдані агресією рф Україні, сьогодні мають різну оцінку. Станом на 1 січня 2023 року прем’єр-міністр України Д. Шмигаль оцінював їх у сумі 600-750 млрд доларів [1]. В той самий час, Світовий банк станом на березень 2023 року оцінював збитки України у сумі 411 млрд доларів[2]. Навіть при різниці підходів до оцінки сума збитків за підсумками агресії, яка ще триває, буде вимірятись сотнями мільярдів доларів, і можливо перевищить ті позначки, які були озвучені прем’єр-міністром України. Відповідно да даних НБУ, станом на жовтень 2023 року в Україні в обігу знаходилось готівкової і безготівкової гривні (грошовий агрегат М1) в обсязі 1,665 трлн грн (або еквівалент 45 млрд доларів США)[3]. Тож виникає серйозна проблема: яким чином Україна зможе опрацювати зовнішнє фінансування відновлення економіки? Прийом навіть умовно 50 млрд доларів на рік, при тому, що НБУ буде викуповувати в золото-валютні резерви (ЗВР) 50% валюти, призведе до істотного зростання грошового агрегату М1 та збільшення інфляційних ризиків.

2. Зміни в монетарній політиці та курсоутворенні. Зрозуміло, що проблема, яка описана в пункті 1, може бути вирішена або її наслідки можуть бути пом’якшені за рахунок зміни монетарної політики та (або) підходів до курсоутворення на національному валютному ринку. Класичний режим інфляційного таргетування, в якому зараз перебуває Україна, не здатний забезпечити пришвидшених темпів відновлення. Боротьба з інфляцією високими ставками обмежує економічне зростання на рівні 3-5% на рік, що унеможливлює швидке відновлення. На порядку денному перехід України на новий монетарний режим – фіксованого обмінного курсу, або комбінований режим, який використовують країни, що пережили значний приплив капіталу.

3. Курсова політика вже зараз стала важливим викликом для України, оскільки проблема встановлення оптимального курсу для України впирається в рекордне зростання ЗВР НБУ на фоні того, що основна частина міжнародної допомоги ще не почала надходити. Станом на 01.11.2023 валові ЗВР НБУ складали 38,987 млрд доларів, що за приблизними оцінками вистачило б на 8 місяців фінансування імпорту (при нормативі в 3 місяці), та дорівнювало 85% всієї готівкової і безготівкової гривні в обігу. Викуп іноземної валюти в ЗВР за гривню призведе до зростання готівкової маси в національній валюти і стане монетарним чинником інфляції. Тому, з одного боку, режим фіксованого курсу з огляду на євроінтеграційні прагнення для України є логічним, проте, з іншого боку, масштаби нашої економіки не дозволяють необмежено нарощувати ЗВР. Тому по мірі надходження допомоги НБУ буде вимушений укріплювати гривню до євро та долара. Втім, надмірне укріплення може негативно відобразитись на українському експорті, який і так страждає від руйнування війною логістики, насамперед, від закриття морських портів. Саме тому в довгостроковій перспективі для України залишається оптимальним комбінований монетарний режим.

4. Оптимізація податкової системи. Разом зі змінами в монетарній політиці варто провести комплексну податкову реформу, яка має враховувати, що Україна вступила у відкриту конкуренцію за трудові ресурси з такими країнами як Болгарія, Грузія та Румунія. Баланс податкових і неподаткових доходів має забезпечувати профіцит бюджету, але в довгостроковій перспективі при надходженні компенсацій за завдані збитки дефіцит бюджету та його фінансування не мають бути центральною проблемою України. В податковій реформі також важливим є її антикорупційне спрямування та спрощення системи. Отже, спрощення податкової системи, зменшення податкового навантаження і розширення кола платників податків – це головні принципи податкової реформи, які мають стимулювати приватні іноземні інвестиції у відновлення України.

5. Лобіювання передачі заморожених російських активів Україні є не тільки гарантією фінансового добробуту та джерелом ресурсів з ліквідації завданих збитків в довгостроковій перспективі. Конфіскація російських заморожених активів на користь України є стратегічно важливим кроком, який відтермінує відновлення військового потенціалу країни-агресора після війни. Цей крок дасть Україні час для реформування економіки та інтенсифікації процесу відновлення. Загальна сума суверенних активів, над якими втратив контроль Центробанк рф, станом на квітень 2022 року складала 392,5 млрд доларів США. Приблизна така ж сума була заморожена за межами рф на рахунках російських державних компаній та олігархів. В 2023 році в США та Канаді було досягнуто значного прогресу з питань законодавчого забезпечення конфіскації активів рф на користь України[4]. В ЄС дискусії з питання конфіскації російських активів ще тривають.

6. Розбудова прозорої і справедливої інфраструктури для фінансування відновлення України є сучасним стратегічним завданням. Наявність прозорої системи фінансування відновлення, доступної для перевірки з боку основних кредиторів, є однією з умов для запуску роботи системи раніше ніж відбудеться конфіскація російських активів на користь України. Така система має складатись з позабюджетного фонду, основний ресурс якого буде спрямований на відновлення пошкодженого майна та на виплату компенсацій постраждалим цивільним особам. Вже зараз прослідковується кореляція між готовністю міжнародної коаліції фінансувати проекти в Україні і зниженням рівня корупції в окремих секторах.

Всі шість факторів зв’язані в єдиний логічний ланцюг. Ефект різниці в масштабах економіки та втрат від агресії штовхає нас на шлях реставраційних змін в монетарній політиці і курсоутворенні, створює попит на реформу податкової системи та вказує на раціональність фінансування відбудови за кошти росіян, агресія яких і спричинила збитки. Описане коло зв’язків виходить за рамки класичного вибору між фіскальним та монетарним тиском, а великі втрати ресурсів під час війни роблять центральним ризиком відновлення інтенсивність повернення трудових ресурсів в Україну. Тож коло факторів відновлення утворюється навколо питання про те, наскільки привабливою буде Україна для трудових ресурсів. А це вже залежить не від іноземних стейкхолдерів, а від організації процесів всередині України.

Тези виступу на науково-практичній конференції Приватно-правові аспекти відбудови України на шляху європейської інтеграції, організатор Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, Кафедра цивільного права та процесу.

Віталій Шапран