Військова промисловість США котиться в низ

Відповідно до вимог ряду федеральних законів і положень інструкції МО США № 5000.60 «Оцінки військово-промислової бази» (DODI 5000. 60), остання редакція якої датується липнем 2014 року, фахівці апарату заступника МО по закупкам і забезпечення тривалості бойових дій (Undersecretary for acquisition and sustainment) і входить в цю структуру підрозділу, очолюваного заступником помічника МО з питань промислової політики (Deputy Assistant Secretary of Defense for Industrial Policy), яке в МО називається Управлінням з питань промислової політики (Office of Industrial Policy, INDP OL), 13 травня ц.р. представили членам комітетів по ВС (КВС) Сенату і Палати представників Конгресу чергову щорічну доповідь «Можливості промисловості» (INDUSTRIAL CAPABILITIES).

На 132 сторінках вказаного документа, що є продуктом моніторингу загального стану військово-промислового комплексу (ВПК) Америки і здатності його галузей забезпечити практичну реалізацію положень Стратегії національної оборони США, розглянуті всі достоїнства і вузькі місця оборонної промисловості, виявлені в минулому фінансовому році і протягом перших трьох місяців поточного, надано рекомендації щодо методів їх усунення, а також вказані пріоритетні напрямки фінансування окремих областей військового виробництва для п оддержанія їх на рівні, необхідному для забезпечення національної оборони Америки.

У доповіді говориться, що оборонна промисловість є одним з найбільш прибуткових секторів американської економіки, але в цілому багато підприємствам ВПК США, які постачають озброєння, військову та спеціальну техніку (ВВСТ) в війська, стикаються з досить великою кількістю серйозних проблем, особливо в галузях, що виготовляють ключові компоненти для різних систем і засобів військового призначення. Наявний стан, відзначають автори дослідження, може серйозно вплинути на бойові можливості ЗС США і здатність їх формувань вести бойові дії в умовах сучасної війни.

Аналітики, які провели огляд стану американського ВПК, підкреслили, що, незважаючи на позитивні тенденції розвитку оборонного сектора промисловості та постійне зростання витрат на розробки і закупівлі ВВСТ, число постачальників МО неухильно знижується.

На їхню думку, підприємства ВПК повинні не тільки випускати найсучасніші і якісні системи ВВСТ і забезпечувати максимальну прибутковість вкладених коштів, а й розширювати і зміцнювати свої позиції на світовому ринку озброєнь. Як показали проведені дослідження, станом на 2017 рік обсяг прибутку підприємств оборонної галузі до вирахування витрат по виплаті відсотків, податків, зносу і нарахованої амортизації (EBITDA) лежав в межах від 15 до 17%, хоча деяким підрядникам МО вдавалося домагатися майже в три рази більш високих прибутків.

Експерти також відзначили, що в деяких галузях військової промисловості США знижуються і обсяги експортних поставок. Так, наприклад, частка Америки в експорті військово-морських озброєнь на світовому ринку, за оцінками експертів, знизилася з 63% в 2007 році до 17% в 2017-м. За цей період суттєво скоротилася і споживчий кошик двох найнадійніших покупців американської зброї — Пакистану і Південної Кореї. Кількість озброєнь, що закуповуються у виробників США Ісламабадом, знизилося на 19%, з Сеулом — на 25%.

В процесі роботи дослідники прийшли до висновку, що федеральним властям необхідно більш активно використовувати коло повноважень, наданих їм розділом III закону про оборонній промисловості, що дозволяє федеральному уряду витрачати фінансові кошти на підтримку ключових виробництв, які в іншому випадку можуть просто припинити існування.

Зі змісту і висновків доповіді випливає, що зусилля його авторів були спрямовані не на те, щоб обґрунтувати необхідність виділення додаткових асигнувань в бюджет МО, а на обєктивну оцінку стану оборонної промисловості, виділення її слабких місць і орієнтування керівництва відповідних структур військового відомства і власників підприємств, випускають продукцію військового призначення, в яких напрямках треба діяти, що привести всі сектори ВПК в стан, що відповідає сучасним вимогам з постачання ЗС е ність і якісними озброєннями, що дозволяють підтримувати військовий потенціал США на необхідному і достатньому рівні. І це їм до певної міри вдалося зробити.

Фахівці Управління з питань промислової політики, на плечі яких лягла основна частина роботи з оцінки стану підприємств ВПК і виявлення притаманних їм недоліків, провели аналіз стану основних галузей оборонної промисловості США і визначили області, які потребують подальшого вдосконалення і розвитку.

Хоча контракти МО США реалізуються понад 28 тис.

різних компаній ВПК, дві третини замовлень Пентагону розміщується лише в шести фірмах, включаючи Lockheed Martin, Northrop Grumman, Raytheon, General Dynamics, BAE Systems і Boeing. Всі інші підприємства, що випускають оборонну продукцію, є субпідрядниками основних постачальників військового відомства. Фактична відсутність конкуренції на внутрішньому ринку озброєнь США робить досить негативний вплив на якість виробів військового призначення, а також призводить до збільшення термінів їх поставок і зростання вартості продукції, що випускається.

Сучасні тенденції розвитку виробництва ВВСТ змушують навіть основних підрядників МО скорочувати асигнування на розвиток своїх військових підрозділів і направляти значні кошти на розширення обсягів випуску продукції цивільного призначення. А кінцеві обсяги потреб в озброєннях, встановлені МО, привели до ініціювання процесів злиття і поглинань військових підприємств, що вилилося в максимальну консолідацію активів у вкрай обмеженій кількості фірм, зайнятих в цій сфері економіки США.

Автори документа розглянули практично всі сфери діяльності ВПК і забезпечують його функціонування структур, починаючи від будівництва літаків і закінчуючи комплектуванням підприємств інженерним складом та робочою силою. Вони виявили безліч недоліків, характерних для різних областей військового виробництва.

В ході дослідження фахівці з військово-промислової політики встановили, що найбільш значимими проблемами авіаційної промисловості є збільшення термінів розробки і виробництва, висока вартість розробки і сертифікації виробів, а також обмеження, що накладаються на виробництво такої техніки лідерами Пентагону. Ці проблеми виникають при реалізації великих програм придбання авіаційних озброєнь. Однак укладачі доповіді вказують і на серйозні проблеми, повязані зі старінням робочої сили і монополізацією військових замовлень одиночними постачальниками, що веде до зростання ризиків МО при закупівлі авіаційної техніки.

Великою проблемою цієї галузі промисловості є набір високопрофесійних програмістів. Як наголошується в доповіді, кадровим органам підприємств стає «все важче наймати кваліфікованих і здатних інженерів-програмістів, що стає критичною проблемою для авіаційної промисловості в міру зростання складності програмного забезпечення літаків».

У документі також наголошується, що плани Пентагону з поступового оновлення існуючих систем озброєнь Армії США (СВ), що не припускають створення кардинально нових бойових засобів, призвели до появи «покоління вчених і інженерів, яким не вистачає досвіду в розробці, проектуванні і виробництві нових, технологічно скоєних бойових систем і засобів ».

Законодавча база та військово-промислова політика МО вимагають, щоб всі стовбури великокаліберних гармат, гаубиць і мінометів проводилися тільки в одному арсеналі військового відомства. Існування тільки однієї виробничої лінії для виготовлення цих виробів і зміна загальних підходів до їх виготовлення, щоб забезпечити виконання вимог зарубіжних споживачів, практично привели до повної втрати можливостей щодо виконання вимог до сучасного виробництва таких виробів.

У доповіді вказується, що в кораблебудівному секторі ВПК найбільш значні ризики повязані із залежністю від постачальників, які є одноосібними виробниками закуповуваних МО виробів, нестачею виробничих потужностей, відсутністю конкуренції і підготовлених робітників, а також нестабільністю попиту на його продукцію.

Відсутність конкуренції серед кораблебудівних підприємств спостерігається не тільки на найвищому рівні, де тільки чотири компанії контролюють сім верфей, що випускають бойові кораблі, але і в області виробництв комплектуючих виробів самого різного призначення.

Питання про робочу силу також гостро стоїть в цій області виробництва. За статистичними оцінками, наведеними в доповіді, очікується, що в період з 2018 по 2026 рік на 6-17% скоротиться кількість фахівців в таких областях, як збірка металоконструкцій, зварювання і лиття. Автори представленого в КВС Конгресу праці підкреслюють, що якщо ця проблема не буде вирішена в найближчі терміни, то кораблебудівники будуть не в змозі забезпечити «довгострокові потреби ВМС».

У звітах минулих років про стан підприємств ВПК висловлювалися серйозні побоювання щодо перспектив розвитку виробництва боєприпасів різного призначення. Багато з проблем цієї галузі військового виробництва актуальні й досі. В останній доповіді показані численні ризики і проблеми цієї сфери промисловості, «включаючи старіння матеріалів і відсутність надлишкових потужностей, відсутність контролю субпідрядників, втрату навичок проектування і виробництва фахівцями, недоліки в технологічних виробничих процесах, відсутність планів по нарощуванню виробничих потужностей, а також старіння інфраструктури для виготовлення та тестування продукції ».

У доповіді наводиться ряд негативних прикладів. Так, наприклад, кілька років тому завод, який виготовляв одну з основних деталей для перемикача напруги в пристроях запалювання і в системах аварійного припинення польоту ракет, був придбаний власниками іншого підприємства, які закрили випуск цих деталей. Пентагон цілих два роки був не в курсі такого розвитку подій, і потім його фахівцям довелося в терміновому порядку вирішувати цю проблему. В іншому випадку дві головних хімічні речовини в твердопаливних ракетних двигунах вичерпали термін придатності, їх виробник теж закрився, і Пентагону довелося витратити чимало часу на пошук нового постачальника.

Підприємства хімічної, біологічної та радіаційної промисловості США виробляють засоби захисту особового складу військ від відповідних вражаючих факторів. І в їх функціонуванні були виявлені такі проблеми, як відсутність конкуренції і твердої впевненості фахівців в тому, що виробничі потужності цих підприємств дозволять забезпечити потреби військ в достатній кількості якісних виробів такого призначення. На думку авторів доповіді, в розвиток цієї галузі уряду необхідно в найкоротші терміни вкласти додаткові асигнування.

Основними проблемами космічної промисловості, вважають експерти, які підготували доповідь, є виробництво «сучасних матеріалів для космічних апаратів, захищена від радіації мікроелектроніка, а також елементна база і агрегати супутників».

Інші проблематичні області цієї сфери виробництва включають створення сонячних панелей, поставки вакуумних трубок для підсилювачів напруги та відсутність постачальників основних елементів і вузлів, необхідних для виробництва прецизійних гіроскопів (таких, як високоточних підшипників).

Серйозні труднощі відчуває Пентагон і в області електронного виробництва. Фахівці МО в дуже тривожних тонах висловлюються про зростаючу потужності Китаю на ринку друкованих плат. У представленій доповіді також вказується на сформовану тенденцію. Сьогодні на частку США припадає лише 5% виробництва електронних компонентів, загальна вартість обсягів цих виробів американськими виробниками за період з 2000 по 2015 рік скоротилася на 70%. У 2000 році таких виробів було вироблено на суму 10 трлн дол. У 2015 році їх вартість вже становила лише 3 трлн. В даний час майже половина світового електронного ринку зайнята продукцією китайського виробництва.

На закінчення слід зазначити, що хоча формально США ще зберігають статус світового військового, технічного і технологічного лідера, але фактично базові елементи їх промислового першості вже вичерпали можливості і потребують радикальному вдосконаленні. Так що деклароване світову першість Америки в спорудах сьогодні стоїть під великим знаком питання.