Тіньові Скарби? Чому Активи Українських Топ-Чиновників у 2025 Році Викликають Питання

Аналіз структури активів українських топ-посадовців, оприлюднений на основі їхніх декларацій за 2025 рік, викликає серйозні сумніви щодо відповідності їхніх статків офіційним доходам. Представлені дані свідчать не лише про глибоко вкорінені проблеми в системі державного управління та контролю за доброчесністю, а й про системну недовіру самих посадовців до ключових інституцій держави.

По-перше, вражає аномально висока частка готівки — майже 34% від загальної структури активів. У цифрову епоху, на тлі заявленого курсу на детінізацію економіки, це виглядає відверто анахронічно. Такий вибір зберігання активів свідчить про кілька серйозних викликів:

• Недовіра до банківської системи. Готівка як форма зберігання капіталу є ознакою остраху перед банківськими послугами, або ж небажання залишати сліди фінансових транзакцій.

• Ухилення від пояснення джерел доходів. Готівка, на відміну від безготівкових активів, значно ускладнює перевірку її походження, створюючи сприятливі умови для приховування незаконного збагачення.

• Недовіра до національної валюти. У переважній більшості задекларована готівка зберігається в іноземній валюті або криптовалюті. Це демонструє скепсис посадовців щодо стабільності гривні — валюти, яку вони ж зобов’язані підтримувати на посаді.

По-друге, значна частка активів — понад 23% — у формі «коштів, позичених третім особам» також викликає застереження. Наявність великої кількості позик у деклараціях потребує глибокого аналізу, оскільки:

• Це може бути механізм маскування активів. Позики можуть приховувати реальні статки або використовуватись як інструмент тіньового впливу.

• Відсутність прозорості. Бракує чітких даних щодо ідентичності цих «третіх осіб» та умов повернення коштів, що відкриває можливості для зловживань.

По-третє, гостро постає питання відповідності задекларованих активів офіційним доходам. Навіть з урахуванням доходів членів сімей, наявність таких обсягів готівки, позик та іноземної валюти виглядає щонайменше сумнівно.

Ці тенденції свідчать про системну девальвацію базових принципів доброчесності, прозорості та публічної підзвітності. Якщо державні службовці самі не довіряють банкам, гривні, або ж не готові пояснювати джерела своїх коштів — то чого варта їхня публічна риторика про зміни та реформи?

Система електронного декларування не повинна бути формальністю. Вона має перетворитися на дієвий інструмент справжнього аудиту. Лише повна перевірка джерел походження активів, особливо готівкових і криптовалютних, може відновити довіру до антикорупційних механізмів і державної служби як такої.