трипільська культура

металургія трипільської культури

В V тис. до н.е. в ареалі поширення ранньоземлеробських культур північних Балкан (Каранове VI — Гумельниця — Селкуца — Вінча D та ін.), басейну середнього Подунав'я та Тиси (Тиса-Полгар, Бодрогкерестур, Лендель), а також Трансільванії та північного Причорномор'я (Петрешті, Кукутені-Трипілля А, В) виникають осередки металообробки, які, на думку Є.Черниха, можна об'єднати в Балкано-Карпатську металургійну провінцію. Для неї характерні певні типи виробів — хрестовидні втульчаті сокири-тесла, сокири-молоти, тесла-долота, виготовлені з металургічно чистої міді.

Надзвичайно високим був рівень металургійного осередку, пов'язаного з колом культур Коджадермен — Каранове VI — Гумельниця. Тут було освоєно, крім ковальства, техніку лиття, в тому числі в складні форми. Відливалися пласкі та втульчасті сокири, клівці, мідний дріт та пластини. Дріт та платівки слугували заготовками для виготовлення прикрас-підвісок, браслетів, намистин, пронизок тощо. Ранньотрипільський осередок металообробки був найбільш східним у системі Балкано-Карпатської металургійної провінції, яка, в свою чергу, сформувалася під малоазійськими впливами, як вважає Є.Черних.

В цей час переважала ковальська обробка металу, якою трипільські майстри володіли, як встановила в ході своїх досліджень Н.Риндіна, досконало. На етапі Трипілля В значною мірою розширюється асортимент виробів — як прикрас, так і знарядь праці, переважна кількість яких виготовлена на місці, за винятком сокир-молотів типу «Відра» та деяких прикрас, імпортованих з середовища культур Тиса-Полгар та Лендель. Продовжуючи ковальські традиції попереднього етапу, майстри опановують фігурне кування та лиття — як у відкриті, так і у складні закриті форми.

За даними спектрального аналізу виробів (Є.Черних) використовувалися ті ж джерела металу, що і на попередньому етапі. Можливе використання місцевих покладів сировини — у Подністров'ї, Буго-Днiпровському межирiччi та самородної мiдi на Волинi (Великий Мiдськ).

http://archaeology.kiev.ua/journal/010100/dudkin_videyko.htm

Культура набула найбільшого розквіту між 5500 та 2750 роками до н. е., розташовувалась між Карпатами та річкою Дніпро на території сучасних України, Молдови та Румунії, займаючи територію загальною площею понад 35 тис. км². У часи розквіту цій культурі належали найбільші за розміром поселення у Європі: кількість жителів деяких з них перевищувала 15 тис. осіб.

uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%B8%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0

майже 2 тисячоліття розвитку культури

Но можно предположить, что главной причиной краха Трипольской культуры (точнее, почему Трипольская культура не стала вторым Древним Египтом, а по времени и по экономической мощи она могла бы это сделать), было простое явление – отсутствие проблем. Точнее Трипольская культура может случайно, или неслучайно, создала такое общество, где не было богатых и бедных, а значит, не было власти, не было той силы, о которой еще Платон сказал «Государство – это насилие». Зачем думать о будущем, если достаточно еды, и твои горшки, что называется, обмениваются без проблем, и при этом нет ни налогов, ни царей. Вот когда нужно платить налоги, когда нужно строить крепости и храмы, когда приходится думать, как разбогатеть, как обеспечить правильные выборы, чтобы твой покровитель или олигарх стал во главе племени, тогда и появляется цель в жизни, тогда и появляются государства и великие империи типа Римской или Монгольской. Именно социальное неравенство, или точнее желание одного человека быть чуть-чуть богаче других, и ведет к росту экономики, заставлять создавать новые орудия труда, осваивать новые технологии, создавать государственную машину чиновников и военных.

http://minfin.com.ua/blogs/okhrimenko/43702/#com1844636

Ось в цій цитаті Олександр Охріменко не помітив, яку величезну міну повільної дії підклав під сучасну українську державу і світову економіку загалом!

Українець може зрозуміти, чому останні 20 років побудови капіталістичної економіки та розбудови держави не спрацювали. Як і попередні 3-5 спроб побудови держави за останні кілька сотень років. Адже в українцях генетично закладено пам’ять про суспільство без держави, яке може проіснувати 1.5 — 2 тисячі років. І будь-які спроби насильницької побудови держави на українських теренах будуть приречені на закономірний фінал.

міста на 15-50 тисяч жителів є оптимальним способом суспільного існування