ВІДЦЕНТРОВА СИЛА РОСІЙСЬКОЇ АРМІЇ

13 травня 2013 року президент Російської Федерації Володимир Путін, підводячи підсумки військових навчань у Південному військовому окрузі заявив, що їх армія повинна бути сучасною та компактною.

Окрім того, він підкреслив, що армія повинна беззаперечно забезпечувати безпеку країни.

Що ж, як видно з останніх подій вище військово-політичне керівництво російського війська сповнене рішучості виконувати вказівки свого Верховного. Проте, це наштовхує на ряд запитань: 1) Чим така беззаперечність може вилитись для України, виходячи з того, що присутність Чорноморського флоту в Криму буде не скорочуватись, а навпаки — нарощуватись? 2) Які послідовні кроки у зв'язку з цим будуть приймати наші заморські сусіди: Туреччина, Грузія та ряд інших країн-членів-НАТО? 3) В якому форматі повинна перебувати паритетність українського війська в кримському регіоні?

На перший погляд, після гучного святкуваня 230-річчя заснування Чорноморського флоту українці можуть лише з плегшенням здихнути, адже «велика і не порушна» матінка-Росія не здасть своїх позицій та в будь-яку мить готова буде стати на захист інтересів своїх громандян у даному регіоні. Як на мене, то такий варіант є досить наївним та прозаїчним. 

За більш як 20-річне існування Збройні Сили України, на превеликий жаль так і не змогли створити у кримському регіоні потужний щит чорноморського захисту. Як Вам це подобається, останні навчання, які проходил в акваторії Чорного моря з боку Росії, були певним проявом бряцкання зброєю на весь середзеноморський регіон. Як то кажуть, щоб всі чули й бачили — «ми, потужна і міцна дерджава: від Курил до Гібралтару» (це я в тому ракурсі, що нещодавні переговори В. Путіна з прем'єр-міністром Японії щодо територіальних питань закінчились nun postum).

Ну і своїм «нищим» але «багатим» регіональним карликам (по типу Сирії) ВВП показує свою рішучість і не поступність у прийнятих рішеннях. У такому випадку Кремль провокує і втручання Туреччини в події у Сирії, адже турецьке керівництво навряд чи спокійно спостерігатиме, як Росія знову починає диктувати свої правила гри на Близькому Сході.

По великому рахунку, не все у наших сусідів добре. Нещодавне моє перебування у місті Санкт-Петербург збіглося з відкриттям другої лінії Маріїнського театру. До культурної столиці Росії прибули В. Путін та прем'єр Д. Медведєв, та настільки все виглядало смішно-грішно, що моєму здивуванню не було меж: вулиці пусті, по маршруту руху кортежів гасла в кращих комуністичних традиціях, а на самому відкриті театру керманичів держави оточували «ідейні» сподвижники путінської політики.

Що ж можливо воно й добре, коли все і вся крутиться навколо одного центру але закони відцентрової сили говорять: рухома матеріальна точка діє на тіло (зв'язок), що утрудняє свободу руху крапки і що вимушує її рухатися криволінійно. Наприклад, при обертанні в горизонтальній плоскості прив'язаного до мотузка вантажу доцентрова сила діє з боку мотузка на вантаж, вимушуючи його рухатися по колу, а Ц. с. діє з боку вантажу на мотузок, натягує її і при чималій швидкості руху може обірвати.

Хочеться лише сподіватись, що цей мотузок (розумій — народ) не обірветься зараз, і «бряцкання» тут не допоможе...