Снова PayPal: время водить за нос

Доброго дня, Ілля!

Я звертаюся до вас, як до ініціатора змін, які дозволять PayPal увійти до України. Я розумію і підтримую вашу ідею щодо використання PayPal у якості «криголаму», але хотіла б звернути вашу увагу ще на одну деталь. До проблем, що обговорюються публічно, я б хотіла додати проблему продуктових IT-компаній. Справа в тому, що вони не мають змоги працювати на міжнародний ринок із України. Для того, щоб вийти туди, ти маєш бути зареєстрований десь у країні першого світу. Зрозуміло, що компанія може потребувати такої реєстрації на певному етапі, коли вона досягла певного рівня, але маленький стартап не має змоги розвиватися і конкурувати на світовому ринку, якщо він зареєстрований в Україні, просто тому, що наше законодавство взагалі не дозволяє IT-компанії продавати свій продукт приватним особам за кордон.

Наведу приклад, я особисто продаю плагіни для WordPress. Я не можу легально завести гроші до України, бо згідно з її законодавством я маю укладати зовнішньоекономічний контракт із кожним нерезидентом, який купує мій софт. Але ж це, очевидно, неможливо і безглуздо для програми вартістю $25. Таке поняття, як договір оферти, ніяк не врегульоване нашим законодавством, натомість в ньому чітко прописані норми, які вимагають від мене мати саме договір у письмовому вигляді із моїми закордонними контрагентами, а також підтверджувати кожну транзакцію у валюті. Незабаром я планую запустити інший проект, який за суттю є SaaS. З ним маю ту саму проблему: послуга буде надаватися здебільшого приватним особам і вартість її невисока. Я не буду мати жодної проблеми, якщо моя фірма буде зареєстрована будь-де у Європі або США, але не в Україні. Таким чином, Україна просто виштовхує мене, потенційного платника податків.

Мені відомо про недавню постанову НБУ, але вона насправді не вирішує проблему, бо дозволяє мені тільки підтвердити валютні транзакції в банку за допомогою одностороннього документу — інвойсу, але це ніяк не скасовує законодавчих норм, які вимагають від мене мати контракти з моїм контрагентом. Тут також існує ділема, бо хоча гроші я отримую від процессора платежів, насправді я не виконую для нього ніяких робіт і не продаю йому ніяких товарів або авторських прав, навпаки, він виконує для мене роботу — збирає гроші з моїх клієнтів. Тобто гроші мені приходять від нерезидента, якому я нічого не продаю, а навпаки, який надає послугу мені. Будь-яка продуктова компанія, яка хоче продавати на світовому ринку, зіткнеться з тією самою проблемою.

Щодо технічної сторони питання: я не думаю, що буде легко ініціювати зміни у «зовнішньоекономічних» законах в цілому, бо вони базово мають на меті регулювати імпорт/експорт у промисловому та агросекторі, це «важковаговики», тут переплетено забагато інтересів, я не вірю, що ці сектори в поточних умовах можна буде швидко реформувати. Але, на мій погляд, цілком можливо прописати окремі умови для зовнішньоекономічної діяльності в IT-секторі. Йдеться не про особливий податковий режим, а семе про особливу регуляцію, або, якщо бути точним, то ДЕрегуляцію окремо для IT-сектора. Розмір податків тут не настільки важливий. У зв'язку з тим, що інші сектори при цьому не будуть зачеплені, я думаю, що вмовити зацікавлених буде відносно неважко. Українські закони дещо застаріли, вони були написані в часи, коли такого понятння, як інтернет та нематеріальні товари, як програмне забезпечення, просто не існували. Це потрібно виправляти негайно, бо якщо українські продуктові компанії не будуть мати змоги безперешкодно продавати свою продукцію на світовому ринку, вони тікатимуть за кордон як і раніше. Я не розумію, чому ніхто не обговорює цю проблему. Можливо, я просто не маю інформації про це. Але якщо вона і справді випала із поля зору, будь ласка, зверніть на неї увагу.