Не стоит обращаться в хоз.суд! И вот почему... (начало)

Категорія справи №910/14625/16: не визначено.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44­В, тел. (044) 28418­98, E­mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2 УХВАЛА про відмову у прийнятті позовної заяви 12.08.2016Справа № 910/14625/16 Суддя Привалов А.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до 1) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ»; про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Банк «Михайлівський»; 2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії. Позовні вимоги обґрунтовані порушення прав позивача, як кредитора ПАТ «Банк «Михайлівський» на отримання коштів, розміщених за договором банківського вкладу. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України. Дослідивши подану позовну заяву № б/н від 10.08.2016р. суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Частиною 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, які виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно зі статтею 1 ГПК України Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

26.08.2016 Єдиний державний реєстр судових рішень

reyestr.court.gov.ua/Review/59725165 2/4

Відповідно до статті 4­1 ГПК України, господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідно до статті 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно­правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; 4­1) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю); 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь­яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство. Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.

26.08.2016 Єдиний державний реєстр судових рішень

reyestr.court.gov.ua/Review/59725165 3/4

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Такими особами, зокрема, є кредитори у справі про банкрутство або якщо спір має ознаки корпоративного. Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь­яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Отже, частина 4 статті 10 Закону про банкрутство відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у зазначеній статті Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, а саме: спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника і дана норма кореспондується з положеннями п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України (у редакції Закону про банкрутство) та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін. Одночасно частиною 9 ст. 16 ГПК України встановлено, що справи у майнових спорах, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. При цьому на відміну від положень частини 8 статті 23 Закону про банкрутство, якими визначено, що спори боржника з поточними кредиторами вирішуються шляхом їх розгляду в позовному провадженні господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, норми частини 4 ст. 10 цього Закону прямо не встановлюють порядку розгляду майнових спорів, стороною яких є боржник, в окремому позовному провадженні. Тому такі майнові спори підлягають розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та саме в межах цієї справи. Отже, імперативними нормами ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство та ст.ст. 12, 16 ГПК України встановлено виключну підсудність майнових спорів за участю особи, яка перебуває в процедурі банкрутства. Врахувавши вищезазначені положення чинного законодавства, господарський суд може розглядати майнові вимоги кредитора до боржника за наявності справи про банкрутство, порушеної господарським судом. В провадженні Господарського суду міста Києва відсутня справа про банкрутству ПАТ «Банк «Михайлівський». Отже, пред'явлені позовні вимоги не мають ознак корпоративного спору, не можуть розглядатись в межах справи про банкрутство, а позивач ­ фізична особа ОСОБА_1 та відповідач­1 ­ Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Банк «Михайлівський» не можуть бути сторонами в господарському процесі у спорі про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії, оскільки за своїм правовим статусом не відповідають приписам ст.ст. 1, 21 ГПК України. Отже, виходячи з суб'єктивного складу осіб у спорі та заявлених позовних вимог даний спір, які полягають в оскарженні дій та бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Банк «Михайлівський» та безпосередньо самого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не підвідомчий господарським судам. Суд зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно­правових відносин від порушень з

26.08.2016 Єдиний державний реєстр судових рішень

reyestr.court.gov.ua/Review/59725165 4/4

боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь­які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Згідно із ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Виходячи з положень п. 1 ст. 3, п. 1 ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, справа за позовом фізичної чи юридичної особи до суб'єкта владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно­правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою). Відповідно до частин 1 та 2 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права. Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду ­ працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду з дня свого призначення, зокрема, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів. Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно­правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України (пункт 25 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів»). У зв'язку з тим, що позов подано до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії, суд дійшов висновку, що такі вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Враховуючи вище викладене та керуючись ст.ст. 62, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд УХВАЛИВ: Відмовити ОСОБА_1 у прийнятті позовної заяви. Суддя А.І.Привалов