- 12 февраля 2016, 12:48
Купи у бабушки!
Сидять на асфальті. Біля підземних переходів і базарчиків, куди їх не пускають вгодовані перекупники. Не жебрають, а привозять у клуночках на продаж три часничини і кілька яблучок.
Щоб продати за три копійки і не померти від голоду.
Ще з ночі вони встали, ті часничини перебирали, той кріпчик у пучечки складали і яблучка у хвартушок збирали. А зранку з паличкою і клуночком на маршрутку
Не навчені просити, не навчені красти, а навчені тільки працювати і дітей і онуків на ноги ставити.
Як Україна.
В чистеньких фартушках і стареньких хусточках.
Із кількома гривнями і монетками у вузлику. І там же стареньке фото сина і онучки з бантиками.
«Дитинко, купи яблучко. Смачненьке. І часничок. Свій, з городу. Добрий дуже.»
А ми проїздимо на своїх дорогих машинах, поспішаємо по дуже важливих справах, сремося в інтернетах і тусуємся на паті.
І проходимо повз і проганяємо їх з наших вулиць і переходів.
Шоб картинки не псували….
Їх трудом і мозолями збудоване наше багате життя.
Так, багате!
Не їмо ж лушпайки від картоплі, не встаємо о четвертій ранку щоб іти корови доїти, а потім трудодень відробляти до смерка. А ще в городі попоратися треба і дитині в місто клуночка зібрати.
Минаються наші мами і бабусечки.
Чемні, тихі, лагідні.
Як їх не стане, хто нас вислухає, розрадить, пожаліє?
Хто нас любити буде?
Не пошкодуйте часу і лишньої гривні. Зупиніть машину, витягніть навушники з вух, купіть у бабусечки пучечок кропу, який вона стебельце до стебельця підбирала, купіть яблучко, яке вона помила вдома і привезла у багатий Київ, щоб копієчку заробити. Не вкрадену а нагорьовану.
Зупиніться. Нам усім зараз конче треба три часничини і яблучко.
Купіть. Дорожче ніж вона просить. Або і так дайте. І подякуйте і вибачіться перед бабунькою.
Поспішіть вибачитись і допомогти.
Поки вони ще клигають якось, поки ще самі себе якось обходять.
В магазині заплатіть за її хлібчик і пакетик кефіру.
Просто так в кишеньку чи торбинку їй двадцятку покладіть. Ви не помітите, а їй тиждень жити можна з того.
Не пройдіть мимо.
Потім сором пекти буде, як мене пече, коли згадую як я, молодий і сильний, торгувався із якоюсь бабусею за відро помідорів і збивав ціну, а вона сказала, що якщо хочу, то вона так подарує. Я тоді вибачився, а до цих пір все-одно соромно.
Не договорив із своєю бабусею, не дослухав її мудрих слів, оповідань і казок.
І з мамою пробую надолужити, щодня хоч по телефону, а поговорю.Але відчуваю що не встигаю, не встигаю…
Минаються наші мами і бабусі і життя їхнє просипається крізь наші пальці як пісочок.
Гіркий той шматок хліба, який ми самі без них їмо. З маслом і ковбасою.
Вибачте мені, бабусю.
Вибачте мені, мамуню.
(с) Анонимус из интернета
|
117
|
- 20:00 Главное через неделю: инфляция замедлилась, международные резервы «похудели»
- 18:45 Валютная выручка от экспорта черных металлов выросла на 17%
- 17:26 Курс валют на 10 мая: евро вырос до нового рекорда
- 17:09 К 2030 году биткоин будет стоить $1 миллион — Джек Дорси
- 13:53 Житель Одессы потерял $32 тысячи из-за фейковой сделки на Binance
- 12:22 В Канаде Binance оштрафовали на $4,4 млн, объемы торгов на криптобиржах сократились: что нового на рынке
- 12:10 Deutsche Bank исследовал историю «стейблкоинов» с 1800 года
- 10:27 Курс валют на 10 мая: доллар в банках прибавил 8 копеек, евро — 11 копеек
- 08:48 НБУ ввел в обращение новую памятную монету «День Европы» (фото)
- 08:01 Официальный курс: НБУ снизил гривну на 17 копеек
Комментарии - 5
Почему я сегодня плачу и свои пенсионные и нанятых людей, плачу налоги, плачу врачам, учителям, сдаю на многочисленные ремонты и фонды гос.учреждений, плачу военный налог, многие волонтерят и поддерживают финансово армию, в судах и т.п. до сих пор на нас смотрят как на источник дохода даже если прав по делу, плачу только за отопление с 80 квадратов 2076 гривен (январь) и т.д. и т.д.
И ведь беда не в том, что мы мимо проходим этих бабушек, а в том, что большинство сегодняшних молодых женщин через ндцать лет заменят их. И не потому, как верно автор написал, что бездельницы, а по другой причине. А бездельники и попрошайки и дальше будут взятки стричь да с бюджета тянуть,
ПС сама всегда стараюсь у бабушек что-то купить исходя из тех же мыслей, что и автор.
Ці бабусі започаткували Україну. Вони, подекуди в прямому сенсі слова, витягнули тягар єкономіки на власному горбі у післявоенні роки та у лихі 90ті. Власна моя бабуся у післявоєнні роки 5 годин пішки в одну сторону в Остер тягнула на плечах мішок в товаром на продаж. От так і виживали, виживали і закладали фундамент в Україну.
І в лихі 90ті, коли донецькі бандити не хотіли працювати і топили один одного в крові, бабусі продовжавули робити свої велику та непомітку справу.
Тому купи український часничок у бабусі на вулиці, а не китайський у олігарха-… в супермаркеті. І знай, купити у бабусі — це круто, це модно, це патріотично.
Поширюйте текст, навіть без зазначення автора, Анонімус переживе.