bonv

Тож можна було б прямо на місці бодай пояснити народові, чому сталося так, а не інакше. Добре, що бодай непрямо визнав, що глибоко помилявся у здатності домовитися з Путіним: «Він мені не подзвонить. Він не хоче закінчувати цю війну. Станом на сьогодні це так».
Можливо, я забігаю трішки вперед зі своїми висновками. Але, гадаю, Зеленський досі не втямив, що має справу з дорослими людьми, а не інфантилами, наділеними пам’яттю метелика.
Зрештою, Саймону Шустеру, автору книги «Шоумен», Володимир Олександрович зізнався: «Нас судитимуть потім». Не важливо, яким буде цей суд, але гарантові слід мати на увазі те, що присяжні й історія не потерпатимуть від склерозу.
Ігор Гулик — журналіст.

І тепер логічно очікувати, що план війни на 2024 рік, про який Володимир Олександрович натякнув минулої неділі журналістам, теж потрапить на потрібний стіл у Кремлі. Для президента, за його словами, «головне − мати план. І цей план є».
А за два роки, — якщо, звісно, ми дочекаємося чергової пресконференції, — президент (чи вже експрезидент, — шляхи Господні несповідимі) між іншим, розповість нам і про цю історію. А коли його запитають про виконавців та замовників, то, зробивши округлі очі, промовить: «Мені все одно, хто замовник». Так, як відповів нині про справу стеження за журналістами Бігуса…
Зеленський явно розраховує на те, що в українців пам’ять метелика. Що вони забули, як активно позитивні блогери та офіційні джерела інформації висміювали з кожної праски американські та європейські застереження про заплановану Путіним велику війну. Як нас готували до травневих шашликів та туристичних шаттлів на адмінкордоні з Кримом. Як наполегливо втискали аж у підсвідомість тезу про неможливість вторгнення і шанси на мир після здибанки «десь посередині»…
І, здається, сам президент повірив у власну версію подій, бо наважився нагадати українцям про роковини початку війни з Гостомеля, звідки, за свідченням учасників подій, акурат за кілька днів до 24 лютого прибрали Національну гвардію, і куди, за планами агресора, мав висадитися російський десант.

Але ж Мар’яна Безугла потрапила до Верховної Ради за списками президентської партії, ба більше, — досі обіймає посаду заступниці голови парламентського Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
А якщо зазирнути ще далі - до джерела — то чому б президентові не згадати гучний провал операції «Авеню» з вагнерівцями. Я тут вже не буду писати про таємничий дзвінок з Банкової до Москви акурат тоді, коли Зеленський обговорював деталі майбутнього затримання «диких гусей» Пригожина з очільниками української розвідки.
Я просто нагадаю, що та ж Безугла фактично заговорила і на комітеті, і в численних телеефірах цю каламутну історію, перевівши стрілки на події під Іловайськом…
Президент уперто не бажає вдаватись у деталі минулого, з якого, — і це цілком очевидно — проростає майбутнє. Бо якщо публічно (хай і непрямо) визнає діяльність інфільтрованої у владні структури російської агентури, то чому її не поменшало з часу того злощасного липневого дня 2020 року? І чому він легковажно ігнорив більш ніж прозорі натяки західних спецслужб (до слова, залучених до «Авеню») та журналістів-розслідувачів Христо Грозєва на причетність до зливу Андрія Єрмака?
Але покарали, як і у випадку Залужного, випробуваних та професійних керівників розвідки, зокрема Василя Бурбу…
Єрмак і досі серед «5−6 надійних менеджерів» Зеленського.

Зеленський досі не втямив, що має справу з дорослими людьми, а не інфантилами, наділеними пам’яттю метелика.
Дивна логіка у нашого президента. На великій пресконференції з нагоди других роковин повномасштабного вторгнення Росії Володимир Зеленський заявив, що план нашого торішнього контрнаступу був «на столі у Кремля до того, як почались контрнаступальні дії. Крапка».
Але тут якраз годиться не крапка, а таки кома. Бо, по-перше, Верховний головнокомандувач не вважав за потрібне сказати/пояснити, як таке могло трапитися і чи покарані зрадники. Звідки ці люди: авжеж не з вулиці, а з певного кола втаємничених, вхожих у високі кабінети на Банковій. Рівно ж, як можна було розповісти захопливі кар'єрні історії певних персонажів, які донедавна вважалися радниками очільника президентського офісу, носилися зі своїми офіцерськими званнями, морочили голови посполитим байками про участь у диверсійних операціях. А нині, — ось так, запросто, — просять політичного прихистку за кордоном і розповідають про помилки Зеленського, вимагаючи притягнути його до відповідальності. Чи Володимирові Олександровичу нічого не каже прізвище Арестович?
А, по-друге, ми ж усі добре пам’ятаємо, як несамовито Мар’яна Безугла з подачі кураторів вимагала від недавно усунутого з посади головкома ЗСУ Валерія Залужного «плану війни» на 2024 рік.
І про те, що очевидно відсутність такого плану й стала публічною причиною відставки генерала.

Українці зараз перебувають на межі втрати держави. Ця загроза настільки реальна що, «травень вже не здається українським».
Таку думку ветеран ЗСУ, адвокат Масі Найєм висловив у інтерв'ю Deutsche Welle.
«Ми зараз на межі втрати держави. Це не ймовірність, яка дуже далека. Це не про ядерку — можливо, буде, можливо, не буде. Це цілком реальні загрози. Ці загрози настільки реальні, що, умовно кажучи, травень місяць для мене не здається українським, якщо певні речі зараз не стануться. Тобто цілком очевидно, може статися, що в травні місяці вам треба буде планувати жити в іншій країні, якщо ви патріот, тому що жити з руснею тут ви не зможете», — висловився ветеран.

Якщо США не ухвалять рішення про допомогу для України — курс долара в березні, ймовірно, послаблюватиметься.
«Якщо ми з вами побачимо, що американці грошей не дадуть, то Україна буде акумулювати надзвичайно багато додаткових ресурсів для фінансування закупки озброєння. Напевно, скорочуватимуться якісь соціальні видатки, щоб виділити додаткові гроші», — оцінив експерт.
Окрім того, нагадав Пендзин, у березні в Україні також проводиться індексація соціальних стандартів. Тож навіть незважаючи на те, що державі має надійти перший платіж від ЄС у розмірі 4,5 млрд євро, під питанням лишається, чи вистачить цих грошей.
Економічний експерт припустив, що українському уряду може довестися розтягувати індексацію на довший період.
Однак якщо у США таки проголосують за гроші для України, змін із курсом долара не очікується.
«Якщо дадуть, то нічого не буде змінюватись і березень буде таким самим, як і лютий. Коридор — 38−39 грн за долар», — прогнозує Пендзин.

Якщо головний ідол і бог країни в свій час проігнорував чотири повістки, люди мають підстави вважати, що в праві робити так само…

Зазначається, що затриманих українців допитували не лише поліцейські, а й представники спецслужби.
Після того, як Ткачу та операторові повернули картки пам’яті, стало відомо, що деякі відзняті матеріали були видалені.
Також під час обшуку поліцейські пошкодили підзарядку для акумуляторів та спілкувалися виключно польською мовою. У самій комендатурі представники спецслужби розмовляли з українцями англійською.
Крім того, українців розпитували, чи будуть вони розповідати публічно, що їх затримували.
«Ми обурені цією ситуацією, яку вдалося нормалізувати лише після розголосу та за підтримки посольства України в Польщі. Команда У П дякує послу та консулу за швидку реакцію та небайдужість», — заявила головна редакторка «УП» Севгіль Мусаєва.

Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко розповів про можливі сценарії участі поліцейських у бойових діях.
Нині в Україні кожен поліціянт самостійно ухвалює рішення про те, де йому нести службу: чи в поліції, чи в ЗСУ.
«Кожен приймає рішення з поліцейських, що йому робити. Служити, захищаючи публічний порядок у складі поліції, друге — може піти в бойовий підрозділ і воювати під командуванням Збройних сил України, в складі поліцейського підрозділу наприклад, третій варіант — покласти посвідчення на стіл і піти під мобілізацію», — розповів Клименко.
Водночас він пояснив, що в разі добровільного долучення правоохоронця до складу Збройних сил, він звільняється зі служби в поліції, адже ці дві структури мають різні закони регулювання.
Міністр також відповів, як він ставиться до суспільного тиску, на кшталт «нехай поліцейські воюють»
«А чим хлопці в поліції відрізняються від тих, хто в народному господарстві працюють? Вони що, мають досвід бойових дій? Здебільшого ні», — сказав Клименко. От вам і відповідь…

Проте кількість населення зменшується не тільки через виїзд українців за кордон, а ще й через смертність. І причина тут не лише у загибелі внаслідок бойових дій, а й через знищення рівня медобслуговування та зростання серцево-судинних захворювань. За два роки війни на підконтрольних нашій державі територіях зареєстрували понад мільйон смертей: у 2022 році - практично 542 тисячі, у 2023 році - понад 496 тисяч.
Експерт каже, що падіння показника у 2023 році пов’язане з тим, що зменшилась кількість областей, охоплених війною. Проте у 2021 році смертність була вищою — померли 714 тисяч людей.
Водночас Гладун не знає, чи входить до цифр Мін'юсту статистика щодо загиблих військових, оскільки вона засекречена. Але вважає, що має входити, оскільки їхнім сім'ям також видаються документи про смерть.

В Україні за два роки повномасштабної війни, яку розв’язала РФ, населення скоротилося з 42 до 35 мільйонів осіб.
Про це повідомив заступник директора українського державного Інституту демографії та проблем якості життя Олександр Гладун.
Як зазначається, за час повномасштабного вторгнення РФ, враховуючи дані ООН, за кордоном перебувають 6,5 мільйонів українців. Проте треба розуміти, що зазначена цифра у 42 мільйоні осіб фігурувала як офіційна оцінка кількості населення на підконтрольній Україні території — без урахування тимчасово окупованих Криму та Донбасу.
Експерти вважають, що насправді кількість населення була менша — в межах 35−28 мільйонів. Оскільки ще тоді мільйони українців перебували за кордоном на заробітках.
Водночас Олександр Гладун в інтерв'ю DW заявив, що Європа після війни українських біженців повертатиме неохоче.
«У сучасній Європі демографічна ситуація також не дуже хороша, тому вони зацікавлені в українцях. І, швидше за все, у більшості країн буде політика, спрямована на те, щоб їх залишити з огляду на нинішні активні дії щодо їх адаптації», — заявив демограф.
Крім того, після війни демограф прогнозує зустрічні міграційні потоки — тобто частина чоловіків поїде до своїх родин за кордон.

Kain65 27 февраля 2024, 12:57
Ахметов, Порошенко і Vodafon внесли левову частку від інших підприємств України — на ЗСУ, а янетряпка зіграв на роялі.Такий собі дядюшка Скрудж Мак Дак.

Плюс якщо вже взагалі щось не так — хамимо журналістам.
А потім, в кінці усіх своїх по зеленому свистку заставляємо аплодувати.
Совок відпочиває.
Пєсков заздрить.
Ті, хто вірить в європейські цінності, — хапаються за голову.
І тепер зустрінемося з президентом 20 травня при підбиванні підсумків п’ятирічки.
Віктор Бобиренко, політолог

Ну, і особливий шлягер — це про призначення послів. Володимир Олександрович взяли та ляпнули, що у нього з британським прем'єром такі відносини, що і без посла спілкуватися можна.
Красава. Вам це нічого не нагадує?
А мені слова призабутого Богдана, який якось на початку царствування говорив, що йому журналісти не потрібні. Зелені напряму через відосіки з суспільством спілкуватися будуть.
Ну, і так про все. Щось гарне — Зеленський молодець. Щось слизьке — перехід ходу до інших.
Ну, і щось із незбагненного.
Це про кротів. Літній контрнаступ типу здали. Та воно на карту глянути — і одразу ясно, що контрнаступ потрібно проводити на півдні. І Росіяни бачили карту. І там пів року будували лінію Суровікіна.
Але меседж з прицілом на майбутнє.
Бо не в Офісі ж кріт. А або в команді Залужного, або між союзниками.
І це може бути не смішно.
Не буду усі питання/відповіді аналізувати.
Хочу, щоб у нас було розуміння: Офіс застосовує квартальні методи.
Пресконференція — це планування і підготовка.
Які будуть незручні питання? Такі й такі.
Відповідаємо на них або так, або якщо відповіді нема, — заявляємо щось ліве (внутрішні питання, технічні можливості), або зіскакуємо на інші теми.
Плюс своїх журналістів налаштовуємо на правильні питання. Ось, Подоляк вже підготував.

Отак. А те що і в Україні 100500 людей бажають знати «за що?» — то неважливо.
Це питання пропрацьоване. Взяти та перевести стрілку в площину: не ваше собаче…
Взагалі, при використанні такого методу відповідей на питання — редакціям треба готувати журналістів задавати одразу купу уточнювальних питань.
От Зеленський, зокрема, отримав питання:
— А що там із законом про мобілізацію?
— О, ви знаєте, там нардепи понаприймали три тисячі поправок. Тепер що приймуть, те і матимемо.
І ось тут би купу додаткових питань:
— Так ви ж Верховний головнокомандувач? Вам що пофігу, що вони там наприймають?
— Якщо ні, може підкажете своїй фракції, які поправки приймати, а які валити?
— Ви що, не маєте впливу на свою фракцію і залежні від вас ОПЗЖ і «За майбах»?
Але ж ніт. Питання незручне і Зеленський всі стрілки перевів на парламент.
А ми тут типу не в курсі, що парламентом заправляє Єрмак. Ми тут всі на концерті кварталу і чекаємо, на щоб іще вибухнути громом аплодисментів.
Або питання про Бігуса.
Зеленського запитали, що там із розслідуванням.
А він такий: та я там всіх вже познімав (винуваті, чи просто стрілочники — уже викинули). І мені взагалі все одно, на кого там вийдуть, хай слідство розбирається.
Та ну?
— А якщо слідство вийде на Татарова? — мають поставити додаткове питання допитливі журналісти
— А як це вам все одно? Та ви ж тут всю дорогу кажете, що ви за свободу слова і права журналістів?