Тиха політика, гучний вплив

Уявіть, що ви переглядаєте 21 мільйон речень із 74 882 документів, виданих 169 центральними банками з 1884 року. Багатомовна велика мовна модель, спеціально налаштована для цього завдання, саме це і зробила, перетворивши прозу політики на складні числа. Результатом є набір даних, достатньо великий, щоб затьмарити термінал Bloomberg, і, що найважливіше, такий, що дозволяє стороннім оцінити кожну кому губернатора.

Розбираю звіт з величезного дослідження комунікацій центральних банків від експертів МВФ на даних майже 75 тис. документів 169 центральних банків за 1884–2025 рр.

До того, як у 1990-х роках поширилося інфляційне таргетування, звіти були сповнені розмов про обмінний курс. Після того, як цілі визначили напрямок, розмова перейшла до прогнозованої інфляції, активності та вартості кредитів. Кількість перспективних висловлювань зросла, а кількість ретроспективних — зменшилася. Машина навіть визначає, хто очолює цей хор: розвинені економіки приділяють більше уваги темам фінансової стабільності, тоді як країни, що розвиваються, все ще турбуються про фіскальні питання, які можуть за одну ніч зруйнувати валюту.

Трейдери шукають підказки в прикметниках. Дослідження створює «індекс спрямованості комунікації», розділяючи кожне речення на «яструбине», «голубине» або «нейтральне» і, що важливіше, позначаючи, чи спрямована думка вперед чи назад. Перспективні настрої чітко узгоджуються з майбутніми змінами облікової ставки та змінами в овернайт-індексних свопах, особливо в довгостроковій перспективі, що доводить, що слова можуть впливати на гроші так само надійно, як і несподіване підвищення ставки.
Ризик, впевненість — вибирайте свою аудиторію.

Повідомлення для ринків залишаються сухими і насиченими фактами. Зауваження для домогосподарств заспокоюють нерви, тоді як листи до міністрів фінансів наповнені попередженнями про ризики. Під час криз ситуація змінюється: запевнення заповнюють заяви для банків і урядів; обережність забарвлює виступи перед громадськістю. Вражає те, що дослідження показує, що мова про майбутні ризики передбачає пізніші сплески волатильності — це доказ того, що центральні банкіри не просто описують турбулентність, а формулюють її.
Ось у чому полягає поворот. Губернатори в Парижі чи Вашингтоні наповнюють свої сторінки технічними словами, але розташовують їх у чітких, неглибоких реченнях. Колеги з країн з нижчим рівнем доходу або фіксованим курсом валюти віддають перевагу повсякденному словника, але ховають його під лабіринтом речень.

Алгоритм вимірює цю невідповідність: розвинені економіки мають низький рейтинг за читабельністю, але низький за синтаксичною глибиною — жаргон, так, але поданий чітко — тоді як бідніші країни роблять навпаки, підриваючи ясність саме тоді, коли їм найбільше потрібна надійність.

«Індекс прямолінійності» відстежує, наскільки однозначним є повідомлення. Він різко падає під час потрясінь — згадайте COVID або кризу 2008 року — коли чиновники обережно формулюють кожен прогноз. Поза межами турбулентності прямота знижується в країнах, що ставлять за мету інфляцію, де репутація базується на гнучкості, а не на браваді. Режими з фіксованим курсом, що мають менше інструментів, говорять прямо: «фіксований курс зберігається». Інвестори можуть сприймати цей показник як детектор стресу — зниження прямоти часто сигналізує про наближення туману.

Ради директорів часто ставляться до підсумків центральних банків як до вечірньої читанки. Не слід цього робити. Аналізуючи позицію, аудиторію та настрої на рівні речень, новий метод пропонує щось на зразок сейсмографа для політичних дискусій. Коли прогнозний показник жорсткості політики зростає, фінансові директори повинні перевірити графіки рефінансування. Коли слова, що висловлюють впевненість, витісняють слова, що висловлюють ризик, у повідомленнях банкам, умови кредитування можуть пом'якшитися раніше, ніж передбачає крива.

Центральні банки люблять проповіді про прозорість. Це дослідження показує, що прозорість можна виміряти — і, неминуче, класифікувати. Коли з'являються рейтинги, ніхто не хоче опинитися в середині таблиці. Очікуйте, що керівники будуть скорочувати речення, з хірургічною точністю орієнтуватися на цільову аудиторію і, так, говорити ще більше. Для решти з нас алгоритм перетворює цю балаканину на корисні сигнали. І це, чесно кажучи, той вид тихої революції, про який варто прочитати.