Новий закон про фінмоніторинг: як уникнути ризику подвійного оподаткування релокованому бізнесу за кордоном

За даними уповноваженого Верховної Ради з прав людини, з початку війни з України виїхало понад 14,5 млн українців, серед яких 11,7 млн знайшли свій прихисток в країнах Європейського Союзу.

Відповідно до звіту Польського економічного інституту, українці становили 45% усіх нових іноземних компаній, які торік відкрилися в Польщі. Українські громадяни зареєстрували 10 200 одноосібних підприємств і 3 600 компаній з українським капіталом в період з січня по вересень 2022 року. Більше 50% компаній, які зареєструвалися в Польщі, зробили це, щоб продовжити бізнес, який вони вели в Україні. Близько двох третин сказали, що мають намір залишитися на польському ринку незалежно від результатів війни, йдеться в звіті Польського економічного інституту.

Відтік українського бізнесу є значною проблемою для нашої країни, оскільки він забезпечує до 50% надходжень до державного бюджету, тому вкрай важливо, щоб релокований бізнес продовжував сплачувати податки до українського бюджету та залишався податковим резидентом України, а не країн тимчасового прихистку. Для цього українська влада імплементує норми та положення ряду міжнародних договорів та стандартів (CRS, CbC, QCAA, FATCA).

Як працює загальний стандарт звітності CRS?

CommonStandardonReportingandDueDiligenceforFinancialAccountInformation(CRS) або «Загальний стандарт звітності та належної перевірки інформації про фінансові рахунки» — це міжнародний стандарт, схвалений Радою ОЕСР(Організація економічного співробітництва та розвитку) 15 липня 2014 року.

Цей стандарт вимагає від країн, які його впроваджують, здійснювати збір інформації від банків та інших фінансових установ, про рахунки які в них відкриті іноземними громадянами та компаніями, а також інформацію про власників цих рахунків. Така інформація збирається податковими органами, та щорічно, на автоматичній основі, відправляється до податкових органів інших країн, які приєдналися до CRS. Обмін інформацією здійснюється в рамках «Багатосторонньої угоди компетентних органів про автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки» (Multilateral Competent Authority Agreement on Automatic Exchange of Financial Account Information(MCAA CRS).

Україна приєдналася до CRS 28 квітня 2023 року, з набранням чинності Закону України № 2970-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо імплементації міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки».

Відтепер, з 1 липня 2023 року Закон 2970-ІХ вимагатиме від банків та інших фінансових установ України, застосовувати заходи належної перевірки до рахунків, відкритих нерезидентами з метою встановлення того, чи відносяться вони до інформації яка підлягає обміну з іншими країнами. Тобто, якщо кінцевий бенефіціарний власник компанії або громадяни однієї з країн яка приєдналася до Стандарту CRS, відкрив рахунок у банку чи іншій фінансовій установі України, цей банк чи установа зобов’язані подати окремий звіт про такий рахунок до Державної податкової служби України.

Відповідно до положень Стандарту CRS, обов’язки щодо перевірки фінансових рахунків та подання за ними звітності до податкової, покладається на такі категорії фінансових установ:

1. Банки, кредитні спілки та інші фінансові установи, які в ході своєї діяльності приймають депозити.
2. Фінансові установи, які здійснюють зберігання активів на користь інших осіб, в якості суттєвої частки своєї господарською діяльності (номінальні утримувачі).
3. Інвестиційні компанії, інститути спільного інвестування, компанії з управління активами тощо.
4. Страхові компанії та недержавні пенсійні фонди.

Кожна фінансова установа зобов’язана самостійно визначати свій статус, тобто її відповідність Стандарту CRS, який зобов’язує звітувати про рахунки. Визначення фінансових установ які зобов’язані звітувати про рахунки своїх клієнтів та які не зобов’язані цього робити закріплені в Розділі VIIIСтандарту CRS: підрозділ «А» («Підзвітна фінансова установа») та підрозділ «В» («Непідзвітна фінансова установа»).

Одночасно з відповідністю Стандарту CRSбанки та інші фінансові установи мають відповідати вимогам українського законодавства, що ставляться до таких установ. Такими вимогами є:

• наявність ліцензії на здійснення діяльності у сфері надання фінансових послуг;
• відповідність ознакам «Підзвітної фінансової установи» згідно Стандарту CRS;
• наявність відкритих клієнтських рахунків.

Якщо банк або фінансова установа відповідає вказаним вимогам, протягом 60 днів вона зобов’язана стати на облік в Державній податковій службі України як підзвітна фінансова установа. Такі підзвітні фінансові установи, до кінця 2023 року, зобов’язані:

1. Розробити внутрішні документи компанії та привести існуючі документи у відповідність до Стандарту CRS;
2. Розробити форму документу самостійної оцінки;
3. Скласти перелік існуючих рахунків, станом на 30 червня 2023 року;
4. Здійснити перевірку існуючих рахунків фізичних осіб з залишком понад 1 млн. доларів США.

Як здійснюється автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки між країнами?

Українські банки та інші фінансові установи, які стоять на обліку в податковій службі України як підзвітні, за результатами проведення процедури комплексної перевірки рахунків своїх клієнтів, один раз на рік, до 1 липня наступного року за звітним, подають до податкової такі відомості:

1. Про фізичних осіб (громадян інших країн).

1. Про юридичних осіб (нерезидентів).

1. Про контролюючих осіб Пасивних нефінансових організацій.

Примітка. Нефінансова організація (НФО) є пасивною, якщо вона відповідає таким ознакам:

• Має пасивний дохід та активи, що приносять такий дохід у розмірі понад 50% усіх активів НФО за попередній календарний рік.
• Є непублічною компанією.
• Є прибутковою та неурядовою компанією.
• Здійснює діяльність з надання фінансових послуг.
• Є фінансовою установою, яка не перебувають в процесі реорганізації (ліквідації).

Після того як податкова отримає інформацію про рахунки, до 1 вересня наступного за звітним роком вона в автоматичному режимі направляє зібрану інформацію до податкових органів інших країн, які приєдналися до Стандарту CRS, а країни-партнери таку ж саму інформацію направляють до нашої податкової, таким чином контролюючим органам стає відомо про український бізнес та його бенефіціарних власників, які знаходяться та працюють за кордоном.

ЯК БУДЕ ЗДІЙСНЮВАТИСЬ КОМПЛЕКСНА ПЕРЕВІРКА РАХУНКІВ?

Для того, щоб встановити чи необхідно подавати звіт про той чи інший рахунок, банк здійснює процедуру комплексної перевірки рахунків (належна перевірка). За результатами комплексної перевірки банк повинен виявити всі відкриті в ньому рахунки, які належать громадянам та компаніям з інших країн, та встановити резидентсво цих осіб та їх бенефіціарних власників.

Якщо банк не має в своєму розпорядженні підтверджуючих документів але має обґрунтовані підстави вважати, що рахунок належить нерезиденту, він надсилає своєму клієнту (власнику цього рахунку) запит з вимогою надати інформацію та документи для підтвердження чи спростування своїх підозр.

Після отримання такого запиту від банку, власник рахунку зобов’язаний протягом 15 днів надати запитувану інформацію та / або самостійну оцінку CRS. У випадку, якщо така інформація не буде надана своєчасно, банк має право припинити обслуговування цього клієнта, закрити рахунок та повернути залишок коштів. При цьому, банки та фінансові установи не несуть відповідальності за можливі фінансові втрати свого клієнта, пов’язані з припиненням обслуговування його рахунку.

Якщо власник рахунку, у відповідь на запит, надав недостовірну інформацію, або умисно надав самостійну оцінку CRSз недостовірними даними, які не дають можливості банку встановити приналежність цього рахунку, він може бути притягнутий до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 670 000 грн.

Перевірка рахунків фізичних осіб (due diligence) та перевірка рахунків організацій дещо відрізняється.

Рахунки фізичних осіб перевіряються відповідно до їх вартості. Рахунки фізичних осіб з високою вартістю перевіряються першочергово. Для цього фінансова установа здійснює пошук інформації про клієнта в своїх електронних базах даних. При відсутності документів в електронних базах даних, пошук також здійснюється серед паперових носіїв.

Рахунки фізичних осіб з низькою вартістю (з залишком до 1 млн доларів) перевіряються в другу чергу. Алгоритм перевірки цих рахунків дещо схожий з перевіркою рахунків з високою вартістю. Різниця полягає лише в тому, що банк не досліджує паперові документи та в разі відсутності інформації в електронному вигляді, одразу витребовує документи та самостійну оцінку CRSу власника рахунку.

При здійсненні перевірки рахунків юридичних осіб, банк перш за все встановлює, чи є його клієнт фінансовою установою (банком чи іншою організацією, яка надає фінансові послуги). Рахунки фінансових установ не підлягають перевірці.

Також, обов’язково встановлюється чи перевищує вартість рахунку еквівалент 250 тисяч доларів (рахунки вартістю менше 250 тисяч доларів не підлягають перевірці).

Перевіряється чи має власник рахунку адресу реєстрації в країні свого походження, чи не є власник рахунку публічною, державною або міжнародною організацією.

При перевірці, банками та фінансовими установами також встановлюється чи не перевищує вартість рахунку 1 млн доларів. Якщо вартість рахунку перевищує 1 млн доларів, власник цього рахунку повинен надати банку самостійну оцінку CRS. У випадку, якщо вартість рахунку не перевищує 1 млн доларів, документи перевіряються банком за правилами фінансового моніторингу AML/KYC(перевірка даних про свого клієнта).

Примітка. Самостійна оцінка CRS— це документ, який заповнюється клієнтом банку (чи іншої фінансової установи), до якого вносяться відомості, які підтверджують його належність до юрисдикцій однієї чи декількох країн (статус резидента).

ПОРУШЕННЯ БАНКІВСЬКОЇ ТАЄМНИЦІ (РИЗИКИ ВПРОВАДЖЕННЯ CRS)

Впроваджуючи міжнародні стандарти обміну фінансовою інформацією, на задній план відійшло питання дотримання банками їх обов’язку щодо захисту банківської таємниці. Як відомо, саме банки в переважній своїй більшості є фінансовими установами, які зобов’язані звітувати про фінансові рахунки своїх клієнтів.

В своїй діяльності банки керується законом України «Про банки та банківську діяльність», згідно якого банківська таємниця має бути захищена та не повинна передаватися третім особам. Банківською таємницею вважається:

• відомості про банківські рахунки клієнтів;
• інформація про операції клієнта;
• фінансово-економічний стан клієнтів;
• інформація про структуру юридичної особи, її керівників.

Враховуючи, що вказана інформація передається до податкової і в подальшому направляється в інші країни, це може свідчити про передання інформації що становить банківську таємницю третім особам. Держави, які в процесі автоматичного обміну інформацією, отримують відомості про рахунки своїх резидентів в Україні, не зобов’язані дотримуватися вимог українського законодавства і розпоряджаються отриманими даними на власний розсуд, згідно законодавства що діє в цих країнах та норм міжнародного права.

Тобто особи, дані про яких в Україні охороняються положеннями про банківську таємницю потрапляють в юрисдикцію де норми українського законодавства не діють. А це може свідчити про порушення банківської таємниці, тобто її розкриття.

Крім того, згідно Стандартів CRS, якщо, за результатами перевірки, фінансова установа встановить, що її клієнт (власник рахунку) є резидентом декількох держав (включаючи Україну), інформація про такого клієнта буде передана до кожної з країн, які приєдналися до автоматизованої системи обміну інформацією. Таким чином третім особам може бути передана інформація, що містить банківську таємницю не лише іноземців, але й громадян України.

ПРОБЛЕМАТИКА ПОДВІЙНОГО ОПОДАТКУВАННЯ

В 2024 році українцям, які отримують дохід за кордоном, необхідно бути готовими, що в зв’язку з впровадженням нової системи обміну фінансовою інформацією, рух коштів на їх банківських рахунках стане відомий нашим податковим органам. І якщо, протягом 2023 року, громадяни, що отримували дохід за кордоном не задекларували його в Україні або не повідомили нашу податкову про сплату податків в країні свого перебування, цілком ймовірно, що такі особи стикнуться з подвійним оподаткуванням.

Проблема полягає в тому, що українці, які виїхали та / або перемістили свій бізнес за кордон, через пів року набувають статусу податкових резидентів країн їх тимчасового проживання. Тобто Європейські країни, вважають цих осіб такими, що постійно проживають та працюють на їх території, а тому повинні сплачувати податки до їх бюджетів. Тому, податкові органи іноземних країн здійснюють нарахування податкових зобов’язань за своїм законодавством, а Україна, після найближчого обміну фінансовою інформацією, виставить свій рахунок.

Для уникнення подвійного оподаткування та закріплення за собою статусу податкового резидента в одній із країн, необхідно чітко визначити джерела свого доходу та документально підтвердити свій тісний соціально-економічний зв'язок з країною, в якій ви плануєте декларувати доходи та сплачувати податки.

Для того, щоб сплачувати податки в Україні, необхідно документально підтвердити свій тісний соціально-економічний зв'язок зі своєю державою, надавши податковим органам в країні перебування відповідні документи. Таким документами, зокрема, можуть бути:

• довідка податкового резидента України;
• довідка про наявність банківських рахунків в Україні;
• відомості про зареєстрований та діючий в Україні суб’єкт господарювання;
• квитанції про сплату податків, копії податкових декларацій.

Якщо податки зручніше сплачувати в країнах ЄС, слід завчасно потурбуватися про те, як повідомити про це податкові органи України. Виїзд закордон не означає автоматичної зміни резиденства, відтак декларувати свої доходи в Україні доведеться. Важливо зазначити, що подача податкових декларацій та сплата податків в країнах ЄС, повністю не звільняє від обов’язку сплати податків в Україні. Так, наприклад 1,5% військового збору сплачується незалежно від факту сплати податків закордоном. Для уникнення подвійного оподаткування до податкових органів в Україні необхідно надати:

• довідку про сплату податків в країні перебування;
• сертифікат або довідку, що підтверджує статус податкового резидента в країні перебування;
• копії податкових декларацій;
• документ, що підтверджує перебування за межами України понад 183 днів на рік тощо.

ПРОБЛЕМА ДОТРИМАННЯ СТРОКІВ ДЕКЛАРУВАННЯ

1 травня минув термін подання декларацій про майновий стан і доходи за 2022 рік. Значна кількість наших підприємців, протягом минулого року, отримували доходи за кордоном. Тому у багатьох постало питання: як їх правильно задекларувати свої доходи не порушуючи строків та не наражаючи себе на штрафні санкції?

Одна з ключових проблем при декларуванні закордонних доходів полягає в складнощах отримання необхідних документів для підтвердження цих доходів та сплати податків. Зазвичай, отримання таких документів від податкових органів країн ЄС у короткі терміни є майже неможливим. Крім того, ці документи потрібно перекласти на українську мову та легалізувати на території України шляхом проставлення штампу апостиль. Цей складний процес підготовки, перекладу та легалізації документів найчастіше спричиняє порушення строків декларування доходів.

Другою проблемою несвоєчасного декларування в Україні доходів отриманих закордоном є необізнаність бізнесу про таку необхідність. Саме погана комунікація між українським урядом та зовнішньо релокованим бізнесом може призвести до несвоєчасного подання декларацій або взагалі до їх неподання. В такому випадку, після розкриття фінансової інформації, в рамках Угоди CRS, контролюючі органи України почнуть накладати штрафи за несплату податків, а це ніяк не сприятиме поверненню бізнесу назад в Україну.

Відповідальність за неподання або несвоєчасного подання звітності, передбачає накладення штраф у розмірі від 340 до 1020 грн. Якщо податкова самостійно виявить факт несплати податків, може бути нараховано штраф в розмірі 25% від суми несплачених податків, а при ігноруванні штрафу на цю суму буде нараховуватись пеня в розмірі 30% річних.

Якщо сума несплачених податків досягне 4,026 млн грн, настає кримінальна відповідальність передбачена статтею 212 Кримінального кодексу України.

Для тих, хто не встигли до 1 травня задекларувати свої закордонні доходи через відсутність необхідних документів, що підтверджують суми цих доходів та сплачені податки, є можливість подати заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня поточного року.

ЩО ВАРТО ВРАХУВАТИ УКРАЇНСЬКИМ ЗАКОНОТВОРЦЯМ ДЛЯ ПОЗИТИВНОГО ДЛЯ УКРАЇНИ ЕКОНОМІЧНОГО ВІДНОВЛЕННЯ?

Через повномасштабну війну та терористичні дії країни-агресора велика кількість українських осіб з надвеликим чистим капіталом зберігають свої активи за кордоном і уважно спостерігають за податковим та інвестиційним кліматом в Україні, не поспішаючи повертатися. Тому дуже важливим є те, аби податкові органи України не створювали труднощів для суб’єктів господарювання які є зовнішньо переміщеними особами або котрі отримували протягом 2022 року доходи за межами України. Тиск на таких осіб, їх залякування щодо можливої втрати громадянства чи застосуванні інших вкрай негативних наслідків є недоцільним, оскільки задача українського Уряду повернути всі 14 млн громадян та бізнес, які виїхали через війну за кордон – назад в країну.

Релокований за кордон бізнес та громадяни є нашим ВВП і це наші доходи, відповідно, якщо ми будемо створювати для них складні умови, то шанси на їх повернення є мізерними. Відповідно, наша Урядова політика має бути спрямована на абсолютне інформування громадян та бізнесу, які отримують дохід за кордоном, про те, в який спосіб та в якому форматі декларувати свої доходи в Україні. Мають бути створені, сприятливі в часовому просторі умови для своєчасного подання звітності, тому що, наприклад, для підтвердження доходів отриманих за кордоном потрібні перекладені та апостильовані довідки та декларації, а за кордоном, отримати їх в лічені дні практично неможливо. Відповідно, потрібен додатковий час для збору такої документації. Тому Уряд має працювати над ти аби покращити умови не в розрізі зменшення розміру податку, адже розмір податків має бути однаковий для всіх, а в ракурсі спрощення процесів, які стосуються часу подання, несвоєчасності подання звітності та, відповідно, негативних наслідків які з цього можуть випливати.