Як вищі органи державної влади України розглядають звернення громадян. Або: Як «плакали» мої гроші

Як вищі органи державної влади України (Президент, Прем’єр-Міністр, народні депутати) розглядають звернення громадян.

Або: Як «плакали» мої гроші

Одним з показників довіри громадян до органів влади є ставлення чиновників цієї самої влади до звернень громадян.

Лакмусовим папірцем для визначення цього відношення може служити виконання чиновниками Закону України «Про звернення громадян» (далі — Закон).

Цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Зупинюся на деяких вимогах Закону.

Стаття 4. Рішення, дії (бездіяльність), які можуть бути оскаржені

До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Стаття 7. Заборона відмови в прийнятті та розгляді звернення

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Стаття 15. Розгляд заяв (клопотань)

Органи державної влади … зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Стаття 19. Обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Стаття 20. Термін розгляду звернень громадян

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, — невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Стаття 28. Контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян

Контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян відповідно до своїх повноважень здійснюють Верховна Рада України, народні депутати України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Уповноважений з прав людини Верховної Ради України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети, депутати місцевих рад, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади щодо підпорядкованих їм підприємств, установ та організацій.

Тепер конкретні факти.

Останні місяці увага мільйонів українців прикута до нестійкості національної валюти, сотень тисяч — до неможливості отримати свої гроші в банках і, зокрема, в одному з найбільших: Дельта Банку. Клієнти банку протягом багатьох місяців не можуть отримати в цьому банку свої пенсії, соціальні допомоги, депозитні вклади.

Клієнти банку-шахрая змушені займати чергу з вечора, вистоювати по кілька годин, щоб отримати свої (повторюю: СВОЇ) гроші.

А видавали їх по 200-500 грн, а останнім часом — по 50-100 грн в день. А то й зовсім нічого не видавали.

Що ж передбачено чинним законодавством?

Конституція України

Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю

Цивільний Кодекс України

Стаття 1060.

2. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника

Стаття 1066. Договір банківського рахунка

1. За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Стаття 1068.

3. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Стаття 1074.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається.

Постанова Правління Національного банку України від 03.12.2003 N 516 Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами

3.3. За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

НБУ не вжив жодних заходів до Дельта Банку, який грубо порушував вимоги і Констуції України, і Цивільного кодексу України.

НБУ навіть не вжив жодних заходів до Дельта Банку, який не виконував більше шести місяців Постанову НБУ від 03.12.2003 N 516.

І тільки 02.03.2015 р. НБУ прийняв постанову про визнання Дельта Банку неплатоспроможним.

Із запізненням більш, ніж напівроку.

У зв'язку з цим і виникли мої скарги на дії (бездіяльність) посадових осіб НБУ та Сєвєродонецького відділення ПАТ «Дельта Банк», які я надіслав:

Порошенко П. О., Президенту України,

Яценюку А. П., Прем'єр-Міністру України,

Гройсману В. Б., Голові Верховної Ради України,

Ляшко О. В., народному депутату України,

Бакуліну Є. М., народному депутату України.

Скарги я відправив кожному адресату окремим рекомендованим листом. Всі вони отримали листи 26.01.2015 р.

Що ж далі?

1. Ні від Ляшка, ні від Бакуліна я відповідь по теперішній час не отримав.

Порушені статті 7, 15, 19, 20, 28 Закону.

2. Чиновники Апарату Верховної ради України (лист від 30.01.2015 р, № 09-0509.12.11 / 04-01.15), Секретаріату Кабінету Міністрів (лист без дати, без номера; ось такий «облік»), Адміністрації Президента України ( лист от10.02.2015 р, №22 / 005717-12) «попрацювали» трохи активніше, ніж депутати.

Всі вони дружно переслали мої скарги в…

Куди б ви подумали?

… Правильно: в НБУ.

Я зрозуміло пояснив? — Скаргу на НБУ переслали в НБУ. Щоб самі себе «відшмагали», покарали і змусили усунути порушення.

Але чи можуть вони самі себе «відшмагати», покарати і змусити усунути порушення?

З НБУ прислали мені відповіді. Звичайні бюрократичні відписки.

А як же вимоги статті 7 Закону:

«Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються»?

Порушені статті 7, 15, 19, 20, 28 Закону.

Тобто, всієї чиновницької громадою не могли розглянути і прийняти рішення по моїй скарзі, не змогли припинити свавілля в банківській системі, не змогли відновити мої права та законні інтереси, надані мені нормативно-правовими актами.

Ось так відбувається розгляд, вірніше, — НЕРОЗГЛЯД звернень громадян України чиновницьким генералітетом.

А, можливо, навіть і «кришування» злочинних дій банківського беззаконня.

І ці порушення Закону роблять ті, які згідно статті 28 Закону повинні здійснювати контроль за дотриманням цього самого Закону.

Що ж говорити про інших?

А хто, як не органи державної влади, повинні виконати наступні вимоги Закону ?: «Органи державної влади … в межах своїх повноважень зобов'язані:

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення».

Адже моїми грошима протягом багатьох місяців хтось користувався, отримуючи дохід, або використовуючи їх в інших цілях.

Адже цей дохід у розмірі відсотків від депозитного вкладу міг (і зобов'язаний) отримувати я, а не «дядько».

Тобто, завдано мені реальний збиток у вигляді неотриманих відсотків та інфляції.

І «плачуть» мої грошики в банківських засіках уже більше п'яти місяців.

А після визнання Дельта Банку неплатоспроможним і введення тимчасової адміністрації з 03.03.2015 р будуть «плакати» ще багато місяців, поки, нарешті, «знекровлені» (знецінені) потраплять до мене, свого господаря. Якщо, звичайно, взагалі повернуться при такому наплювацькому ставленні «слуг народу» до свого народу.

І чи дочекаюся я їх у свої 72 роки?

ВЛАДА НОВА — ЧИНОВНИЦЬКЕ СВАВІЛЛЯ КОЛИШНЄ.

Як казав дід Панас: «Ось така ляпота, малята».

«Пенсіонер Козлов»