Філософія споживчого кредиту в Україні

Впевнений що більшість наших громадян стикалися з тими чи іншими видами кредитування, проте мало хто замислювався як працює «кредитна система» в Україні. Найперше що потрібно розуміти, це нормативно-правову базу котра регулює кредитні відносини між позичальником та кредитодавцем, основою такої являються:

Цивільний Кодекс України
Закон України «Про захист прав споживачів»
Закон України «Про споживче кредитування»
Закон України «Про банки і банківську діяльність»

На рахунок терміну споживчий кредит, простими словами, це гроші що надаються споживачу (позичальнику) для задоволення власних потреб. Тобто до такого виду кредитування відносяться звичайні карткові кредити в банках, готівкові кредити в різноманітних кредитних спілках, та онлайн кредити в мікрокредитних організаціях типу moneyveo.

Виходячи з вище сказаного, є очевидним що між кредитором та позичальником укладається договір про споживче кредитування, тобто такий вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов’язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Саме з цього моменту починаються саме цікаве.

Як правило практично всі кредитодавці подають свої кредитні послуги так, що позичальник вважає їх безкоштовними, або такими, за які позичальник заплатить мінімальні відсотки. Проте це лиш ілюзія людей і грамотний маркетинговий, рекламний та юридичний підхід кредитора.

Якщо говорити саме про банки, вони надають кредитні кошти з наче малим відсотком, в розмірі скажем 3,5% в місяць, людина користується такою кредитною картою роками, знімає кошти та поповнює карту не замислюючись. Проте 3,5% місячних, виливається в кругленьку суму.

Для прикладу споживачу (позичальнику) встановлено ліміт в 10000 грн, людина зняла ці кошти і відповідно до свого договору сплачує 3,5% за місяць, це 350 грн а за рік це 4200 грн. і це лише відсотки.

Особисто і не одноразово стикався з такими людьми, що набивають кишені банкірів роками. В якийсь час у людини настає переломний момент коли вона не може тягнути ті відсотки, включається паніка і розуміння того що з 10000 за 10 років людина сплатила 42000, проте ще винна 10000.

Платити нічим, банк перший місяць ввічливо нагадує про обов'язок відповідно договору, через 2-3 місяці ці раніше ввічливі перетворюються на гопників, проходить пів року і банк зрозумівши що коштів не отримає переходить до правових важелів.

Я не дарма з початку статті написав про нормативно-правову базу, тобто базу якою регулюються правовідносини саме у данному випадку. Байки кредиторів про Кримінальний Кодекс України навіть не буду згадувати, це даремна трата часу.

Отже після спливу декількох місяців кредитор у відповідності до Цивільного Кодексу України може подати позов в суд про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Справедливості ради, згадаю про най улюбленіший вид «позасудового стягнення» виконавчий напис нотаріуса, проте таке стягнення при звичайних/споживчих кредитах не законне, і злітає в суді на ура, методом подачі позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Вертаємося до нашого суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, та тіла кредиту 10000 грн. Банк готує та подає позов в суд, на рахунок того що позовні вимоги будуть саме 10000 навіть не надійтесь, таке буває тільки в ощадбанку, і то хоча би 1000 а приклеять.

Якщо взяти за приклад позовну заяву від приватбанку (таких найбільше), то прочитавши її в основному нападають приступи істеричного сміху. Навіть не знаю з чим пов'язана розбіжність позовів саме від цього банку. Таке враження що юристам привату замість калькуляторів видають старі радянські дерев'яні торгові рахівниці.

В основному приват до тіла кредиту в 10000 грн обов'язково домалює ще тисяч 5-7, може назвати таку суму штрафами, пенею, неустойкою чи обов'язковою сплатою відсотків за кредитним договором.

Часто приватбанк подає «креативний позов», не одноразово був представником позичальника в справах з приватом, з особистого досвіду були слідуючі «креативні позови» приватбанку:

Справа № 237/6700/19. Позовні вимоги банку: 63367,47 грн. з яких 2433,61 грн. — заборгованість за тілом кредиту, 55540,17 грн. — заборгованість по відсотками за користування кредитом; 1900,00 грн. — заборгованість за пенею; 500 грн. — штраф (фіксована частина); 2993,69 грн. — штраф (процентна складова).

Тобто приват з 2433 грн накрутив трохи більше 63000, рішення суду 2433 грн. До речі передаю привіт людині котру захищав у даній справі, кажуть обіцяного три роки чекають, прийдеться чекати ще рік.

Справа № 688/629/20. Позовні вимоги банку: 12 435,26 грн. Рішення суду 4501,31 грн.

Справа № 523/8667/20. Позовні вимоги банку: 135 164,73 грн. Рішення суду: В задоволенні позовних вимог «ПриватБанк», відмовити у повному обсязі. А тіло кредиту взагалі було 4798 грн.

Справа № 566/1139/20. Позовні вимоги банку: 54229,55 грн. Рішення суду 912,26 грн.

Справа № 311/309/21. Позовні вимоги банку: 32 262 грн. Рішення суду: В задоволенні позовних вимог «ПриватБанк» про стягнення заборгованості, відмовити.

Та інші.

Тобто пори те що людина роками платила скажені відсотки, та в основному переплачують тими ж відсоткам в кілька разів тіло кредиту, ще під кінець, банк намагається зірвати куш в суді. І тут постає проблема в тому, що як правило люди юридично не освідчені, та панічно бояться суду. Також є фактор ліні та безвідповідальності, авось...

А наш суд диспозитивний, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Тобто якщо кредитор подав на Вас позов в суд, а Ви ні чого не робите, не надаєте суду заперечення проти позову, не пишете відзив, то цілком ймовірно що суд задовільнить вимоги кредитора в повному обсязі.

З банками, їхніми договорами та судовою практикою стисло розібрались, захоплю ще трохи сектор мікрокредитів. Для тих хто не знає що це, це ті єноти котрі скачуть в ящику і пропонують безкоштовні гроші. Навряд чи це читає людина котра не мала справу з мікрозаймами, проте якщо така знайдеться, ніколи не лізьте в цю боргову яму, ні при яких умовах.

Якщо з кредитними договорами банків все більш менш зрозуміло, то з договорами мікрофінансових організацій (МФО) повний парадокс. Як правило такі кредити беруться онлайн, позичальник лиш ставить галочку про згоду з тим, що він прочитав договір, насправді цей договір ніхто не читає, дарма.

Хоча мікрокредитні організації дають перший кредит на суму 1000-3000 грн, все ж візьмем за приклад ті самі 10000 що і в банку. В основному перший кредит в МФО безкоштовний 0,01%.

Взяли Ви такий кредит, повернули, подумали класно, шара, візьму ще. Так само бистренько поставили галочки, підтвердили смс, і 10000 Ваші. Але проходить місяць і Вам вже потрібно повернути не 10000 грн а 16000 грн. тому що в договорі котрий Ви підтвердили галочкою та смс вказана відсоткова ставка 2% на день.

Тобто з 10000 гривень Ви повинні згідно свого договору платити 2% в день, отже 200 грн. А тепер вмикаємо калькулятор, 365 днів помножити на 2%/200 грн = 73000 грн. Тобто реальна річна відсоткова ставка 730% або як в нашому випадку 73000 грн. + не забувайте що 10000 (тіло кредиту) нікуди не дівається і його також треба сплатити.

І тут приходить чудо пропозиція від МФО під назвою пролонгація, не платіть 10000, сплатіть тільки 6000, і ми 10000 перенесемо на наступний місяць. Але ж на наступний знову треба платити 16000.

І так по колу, знаю людей що платили більш ніж два роки пролонгаціями, тобто переплатили 1500 відсотків тіла свого кредиту, тільки для чого, не відомо.

Договори в МФО як правило укладаються на місяць, пролонгація, це новий договір, ще на місяць, і так поки людина не зможе виплачувати, далі стандартна схема, виконавчий напис нотаріуса або суд.

На рахунок судової практики, чомусь в людей склалась думка що з банками тяжче судитися ніж мікрокредитними організаціями, проте це не відповідає дійсності. Виграти суд з банком набагато простіше та легче ніж з мікрофінансовою організацією.

В контексті даної статі, буде логічно написати ще декілька слів про колекторські організації. Не буду давати правову/юридичну оцінку, так як для цього потрібна окрема стаття.

Колектори активно «скуповують» борги як в мікрокредитних організаціях, так і в банках, в тому числі вже неіснуючих. Принципи роботи в колекторів трохи інші, проте правові важелі абсолютно ті самі що в МФО та банків.

На рахунок воєнного стану та кредитів, на даний момент кредитори діють в правовому полі та при тих умовах що і до війни. У Верховній Раді України зареєстрований проект Закону про внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» щодо врегулювання простроченої заборгованості на період дії воєнного, надзвичайного стану. Проте це тільки законопроект, тобто обговорювати його немає сенсу.

Джерело: Громадська організація «Антиколектор»