Глава XV Це було в Швеції

23 вересня 2009 року в аеропорту Меллінгехольм поблизу мальовничого містечка Норртельє, що на півночі Швеції, сталася надзвичайна подія. Вірніше, що подія надзвичайна, вирішили в адміністрації місцевої вертолітної школи Рослагенс, коли рано-вранці на льотному майданчику інструктори не дорахувалися одного з гелікоптерів. Зник вертоліт Bell-206 Jet Ranger, вірніше просто його не виявилося на звичному місці – чи то затягнувся попередній тренувальний політ, чи то переставили на іншу площадку, чи то запаркували в ангарі. Але коли пролунав телефонний дзвінок і представившись, суворий поліцейський запитав, що робить гелікоптер з їх бортовим номером за сімдесят кілометрів від бази, стало зрозуміло – надзвичайні події відбуваються не у них, а в Стокгольмі.
І справді, в цей час на дах грошового сховища фірми G4S, яка займається торгівлею цінними паперами, приземлився гелікоптер. Три чоловіка кремезної статури в чорних масках і з автоматами в руках вискочили з нього і, важкими кувалдами розбивши скляну піраміду, опинилися на останньому поверсі однієї з найбільш захищених будівель швецької столиці.
За допомогою вибухівки грабіжники зносили на своєму шляху броньовані двері приміщень, рухаючись вниз по сходах і добираючись до головного сховища.
Там на них чекало дві несподіванки: гарна і погана. Гарна в тому, що зламувати чи підривати сейфи було непотрібно – вони були відкриті. Погана – що в головному сховищі виявилося занадто людно. Там кипіла робота: до десятка касирів нічної зміни перераховували і пакували банкноти.
До речі, в касири наймають далеко не дурнів, які вміють гарно рахувати. Тому вони розумно прорахували, що їх кількісна перевага над грабіжниками нівелюється автоматами і лише спостерігали за тим, як тугими пачками банкнот набиваються спортивні сумки.
За двадцять хвилин разом із грабіжниками і вантажем вертоліт вже віддалявся від місця пограбування. Йшов низько, ховаючись від радарів, ледь не чіпляючи телевізійні антени ще сонних мешканців столиці.
Поліція прибула через вісім хвилин, навіть з випередженням затверджених нормативів. Чітко дотримуючись інструкцій, поліцейські взяли будівлю в щільне кільце, наїжачилися зброєю і стали чекати появи грабіжників. Гул гвинтів дав зрозуміти, що інструкції на випадок такого пограбування ще не написані.
Почалася незвична погоня – на автомобілях за вертольотом.
На поліцейських чекала невдача за невдачею. Проїжджа частина вузеньких вуличок біля будівлі виявилися вщент всипана невеличкими сталевими їжачками, що вмить пробивали шини легковиків зупиняючи рух. Тим патрульним авто, які знаходилися дещо далі від приміщення, вдача теж особливо не посміхалася – провулки були перегороджені сталевою проволокою, а виїзд на автомагістраль було заблоковано дорожньо-транспортною пригодою. Сирени вили, клаксони сигналили, поліцейські сварилися, а вертоліт віддалявся все далі і далі.
Дійшла черга важкої артилерії, точніше авіації. Поліцейський вертолітний підрозділ був піднятий по тривозі і пілоти в повній амуніції кинулися стрімголов до ангару з патрульними вертольотами. Однак їм довелося дещо стримати свій запал – поряд з ангаром стояла обмотана червоним скотчем картонна коробка з написом «Бомба». Звісно, серед поліцейських є і мінери, які швидко встановили, що це муляж і гелікоптери поліції піднялися в повітря. Але вже було пізно. Кинутий Bell-206 знайшли на околиці лісу в 20 кілометрах від Стокгольму лише надвечір і, звісно, без грошей і грабіжників.
Слідчі, яким довірили розслідування справи, спрацювали досить професійно й оперативно. Не останню роль в цьому відіграло і повідомлення про винагороду в 7 мільйонів крон за будь-яку інформацію, що допоможе вийти на слід злочинців. Судовий процес по справі про пограбування розпочався в серпні 2010 року і в середині вересня судді винесли свій вердикт.
З десяти осіб, що знаходилися на лаві підсудних, до в’язниці відправилося сім. Пілот гелікоптера і грабіжник, який підривав саморобні вибухові пристрої – на вісім років, двоє інших – на пять років. Спільник, який забезпечував членів банди сім-картами і був відповідальний за зв'язок, також, отримав пять років. Два роки дісталося водію, який спровокував дорожньо-транспортну пригоду, рік ув’язнення – співробітнику вертолітної школи, який сприяв викраденню гелікоптера. Троє осіб було виправдано – поліція вважала їх причетними до розкиданню металевих штучок на шляху поліцейських і мінуванню ангару, але суд визнав наведені докази недостатніми і звільнив їх від покарання.
Офіційно сума викраденого не оголошувалася. Спочатку в інтересах слідства, потім в захист комерційних інтересів G4S. Всього поліцією при затриманні членів злочинного угруповання, в результаті обшуків в помешканнях і автомобілях було вилучено 56 тисяч крон. Трохи більше шести тисяч баксів – явно не та сума заради якої варто йти на пограбування. І лише після виходу в 2018 році в ефірі швецької телекомпанії Sveriges Television шестисерійного документального фільму Helikopterrånet, стала відома точна сума. 39 мільйонів крон, або 5.5 мільйонів доларів по тогочасному курсу, які так і не знайшли правоохоронці.
Серіал викликав жваве обговорення в інтернеті, розділивши національний сегмент соціальних мереж на два непримиримі табори. Одна частина користувачів з захопленням аплодувала простоті і геніальності плану пограбування, інші – були в захваті від кропіткої роботи поліцейських по розплутуванню злочину. Єдине в чому вони зійшлися в поглядах – пограбування… позбавлене будь-якого сенсу. Величезна купа готівкової швецької крони – абсолютна безглуздість, анахронізм, архаїзм і атавізм!
«Вибачте, готівку не приймаємо» — такі оголошення в швецьких кафе можна побачити навіть частіше, ніж оголошення в ресторанах багатьох країн, де чомусь навпаки не приймають пластикові картки. А ще оголошення про відсутність готівки зустрічаються в швецьких банках і це не розіграш. За оцінкою спеціалістів, тільки половина з 80 мільярдів крон паперових купюр в грошовому обігу Швеції насправді знаходяться в активному обороті: інші або заховані під матрацами і в банківських комірках, або обслуговують тіньову економіку.
І якщо жителя великого мегаполіса вже не здивуєш безготівковими розрахунками, шведи пішли ще далі. Їм схоже вже набрид і пластик: згідно свіжої статистики, 78 процентів населення країни користується мобільним додатком Swish для швидкого переказу коштів між користувачами.
В Швеції одними з перших в світі зрозуміли, що готівкові гроші – це вкрай незручно. Їх потрібно зберігати, охороняти, перевозити, рахувати, захищати від підробок, вилучати з обігу старі і пошкоджені, а під час подорожей ще й обмінювати на місцеву валюту по невигідному курсу і знімати в банкоматах з шаленою комісією. Фахівці Economist порахували, що на цю всю метушню з папірцями і монетами припадає близько 0,5-1% світового ВВП. Приблизно стільки, за оцінками Міжнародної асоціації повітряного транспорту, все людство витрачає на авіаперевезення.
Крім незручностей, є речі більш серйозні – керівники Федеральної резервної системи США і Європейського центробанку все наполегливіше виступають за відміну купюр в 100 доларів і 500 євро, мотивуючи необхідністю боротьби з корупцією і криміналом, називаючи крупні номінали основним інструментом тіньової економіки. Якщо найбільші номінали осідають в кишенях тіньових ділків, то найменші – взагалі за межами будь-якої економіки і економії. Напіванекдот: виготовлення монети в один цент обходиться Монетному двору США в 1,8 цента, а однієї монети в пять центів – в 9,4 центи. Фінансисти багатьох країн давно вже хочуть відійти від дрібних номіналів.
У швецького «безготівкового» суспільства є очевидна перевага – якщо Ваші десять тисяч крон лежать на рахунку, їх ніколи не настигне зненацька ні деномінація, ні будь-яка інша законодавча творчість Вашої чи чужої держави. У випадку чого, шведи будуть лише з посмішкою спостерігати за громадянами Євросоюзу, що стоять в черзі на обмін з візочками з супермаркету наповненими купюрами чи монетами.
Крім того, готівка, особливо в великих розмірах – це банально небезпечно і для гаманця, і для життя. В безготівковій економіці пограбування перехожого безглузде в сенсі грошей – готівки немає від слова зовсім, кредитні картки легко відслідковуються і легко блокуються, смартфони захищені відбитками пальця. Влітку 2015-го в Швеції трапилося перше і, більш за все останнє, Swish-пограбування: двоє нападників заставили хлопчину перевести 80 крон, зовсім не подумавши, що їх можна елементарного відслідкувати по мобільному додатку.
Саме з міркувань безпеки, наступною країною після Швеції по безготівковому обігу є – і в це складно повірити – Сомалі. Там, як і в більшості країн Африки, не все в порядку з банками і банківськими картками, але в достатку зі злочинністю і з мобільними: смартфони є у половини з 12-ти мільйонного населення країни. В результаті не тільки Сомалі, а і весь африканський континент готується стати cashless-суспільством.
Звісно, що зручність і безпека, це лише приємні бонуси безготівкового суспільства для економіки в глобальному розумінні. Держава менше витрачає ресурсів на адміністрування роботи з готівкою, сплата податків стає набагато прозорішою, за рахунок коштів на рахунках громадян банки фінансують бізнес, що в свою чергу приносить нові блага для цих самих громадян.
В той же час, поки інші країни використовуючи швецький досвід, намагаються просувати безготівкові розрахунки, Центробанк Швеції намагається дещо пригальмувати ці процеси. В березні 2016 року він запропонував парламенту зобов’язати всі банки здійснювати операції з готівкою – тому що безготівкові розрахунки розвиваються «занадто швидко». За межами нової безготівкової реальності можуть залишитися населення віддалених північних районів, малий бізнес, а також, наприклад, люди похилого віку. За оцінками Національної організації пенсіонерів Швеції, станом на початок 2014 року тільки половина з 1,8 мільйонів шведів пенсійного віку регулярно користуються банківськими картами, а 7 відсотків з них не користувалися ними ніколи в житті.
Але прогрес вже не зупинити: все той же Центробанк (до речі, найстаріший банк Європи, який першим в 1660 році почав випускати паперові гроші) заявив, що нічого не робити – теж не варіант і найближчим часом він готовий представити суспільству концепцію по введенню «е-крони» – повністю електронної валюти на платформі блокчейну.

Повертаючись до реалій, Александру Еріксону, пілоту того самого Bell-206 вже майже п’ятдесят. Він був достроково звільнений від відбування покарання через хворобу. Александр не любить спілкуватися з журналістами, особливо коли мова заходить про вкрадені гроші, але від належної йому державної соціальної допомоги відмовився. Рецидив, підхопленого в тюрмі, туберкульозу вдалося зупинити і Александр живе спокійним, праведним життям.
І хоча він вже ніколи не зможе керувати літальним апаратом, Александр Еріксон на сьогодні залишається першим і єдиним, кому вдалося організувати пограбування за допомогою гелікоптера. Швецька інтернет-спільнота дуже пишається своїм співвітчизником і тим, що це було в Швеції.