Перспективи зростання української економіки в 2025-2030 роках

Якщо війна в Україні завершиться до 2025 року, але країна не матиме функціонуючого ринку капіталу, а її банківська система не кредитуватиме малі та середні підприємства (МСП), макроекономічні перспективи на 2025-2030 роки будуть обмежені кількома структурними викликами.

Хоча післявоєнне відновлення принесе потенційне зростання, низька ефективність фінансової інфраструктури, перспективи зростання інноваційних галузей та низький рівень кредитування бізнесу зупинять економічне зростання, іноземні інвестиції та створення нових робочих місць.

Обмежене економічне зростання та «сировинна пастка» нашої економіки
Без функціонуючого ринку капіталу Україні буде важко мобілізувати як внутрішні, так і зовнішні інвестиції. Це суттєво обмежить можливості бізнесу фінансувати довгострокові проекти, інфраструктуру та технологічну модернізацію, необхідні для підвищення продуктивності. Відсутність фінансового посередництва на ринках капіталу також перешкоджатиме диверсифікації економіки, зберігаючи її залежність від традиційних сировинних секторів, наприклад, АПК.

Ми знаходимось в «сировинній пастці», адже наша економіка критично залежить від експорту сировини (зерно зокрема) або продукції з низькою доданою вартістю, в той час як вона імпортує більш складні товари з високою доданою вартістю (а імпортуємо ми навіть паливо та одяг).

Ми вразливі до коливань цін на сировинні товари, обмежені в створенні товарів з доданою вартістю. Історично — країни, що опинилися в пастці сировинної моделі експорту, часто є ціноутворювачами у світовій економіці, не маючи значного впливу на умови торгівлі. Водночас, вони платять надвисокі ціни за готову продукцію, що призводить до дисбалансів у торгівлі.

Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі у нас було, як я пам‘ятаю, лише в 2006 році. В усі інші роки — негативне. Це також впливає на курс гривні. Бо ми отримуємо менше експортної валюти, ніж витрачаємо її на імпорт.

В українському експорті значною мірою переважає сировина — сільськогосподарська продукція (зерно, олійні культури), метали (залізо і сталь) та мінерали. У 2022 році близько 70% українського експорту складали сировина та сільськогосподарські товари.

З іншого боку, Україна імпортує переважно товари з високою доданою вартістю, такі як машини, електроніка, транспортні засоби та хімічна продукція. Така залежність від імпорту складних товарів відображає недостатньо розвинену промислову базу, що обмежує можливості країни виробляти та експортувати товари з вищою доданою вартістю.

Слабкий сектор МСП та створення робочих місць
МСП відіграють важливу роль у стимулюванні інновацій, зайнятості та економічної стійкості. Банківська система, яка не здатна кредитувати МСП, суттєво стримуватиме розвиток підприємництва та обмежуватиме створення робочих місць, особливо в містах, де малий бізнес має тенденцію до процвітання (включно з Києвом та іншими великими містами).

Відсутність доступних кредитів для МСП також перешкоджатиме появі сильного середнього класу, який є необхідним для довгострокового зростання внутрішнього споживання. Економіка США, наприклад, базується не тільки на великому бізнесі (включно з технологічними гігантами), але й на середньому класі, який має безперешкодний доступ до ліквідності.

Тобто, щоби жити «як в США», потрібно створити відповідні умови для зростання бізнесу та добробуту.

Дивіться, як банки кредитують малий та середній бізнес в різних країнах.

Польща: На МСП припадає близько 35-40% загального обсягу банківського кредитування. Польща має потужний сектор МСП, і банки все більше зосереджуються на кредитуванні МСП через їхню значну роль в економіці.

Румунія: На МСП припадає близько 25-30% загального обсягу банківського кредитування. Хоча обсяги кредитування МСП зростають, доступ до фінансування залишається проблемою для багатьох малих фірм у Румунії.

Німеччина: На МСП, відомі як «Mittelstand», припадає значна частка загального обсягу банківського кредитування, як правило, близько 45-50%. Банківський сектор Німеччини, зокрема місцеві ощадні банки (Sparkassen), відіграють ключову роль у фінансуванні МСП.

США: У Сполучених Штатах на МСП припадає близько 20-25% загального обсягу банківського кредитування. Хоча МСП відіграють вирішальну роль в економіці країни, значна частина кредитування припадає на великі корпорації та сектор домогосподарств.

В Україні цей показник складає близько 10-15%, згідно даних досліджень OECD SCOREBOARD 2024. Хоча я сумніваюсь в цьому показнику. Бо не знаю жодного малого чи середнього бізнесмена, хто отримує кредити на розвиток (створення нових робочих місць, закупівлю виробничого обладнання). Є випадки, коли середній бізнес (логістика, агро, рітейл) отримують кошти для покриття поточних операційних витрат. Але це дозволяє їм функціонувати, а не масштабуватись.

Нездатність залучати іноземні інвестиції
Нездатність України розвинути функціональний ринок капіталу також стримуватиме прямі іноземні інвестиції (ПІІ), які мають вирішальне значення для відновлення повоєнної економіки.

Без прозорого, доступного фінансового ринку іноземні інвестори вважатимуть Україну надто ризикованою країною, надаючи перевагу більш стабільним, фінансово інтегрованим ринкам. Крім того, відсутність доступу до капіталу та ліквідності завадить українському бізнесу розширюватися та інтегруватися у глобальні ланцюги поставок, що призведе до подальшої економічної ізоляції країни.

У 2024 році рівень прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Україні буде значно нижчим, ніж у її сусідів, зокрема Польщі, Румунії та Естонії. Це пов'язано з низкою макроекономічних та геополітичних факторів. Зараз не говоримо про війну, а тільки про економіку.

Орієнтовний обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) на душу населення у 2024 році виглядає наступним чином:

Польща: 656,17 доларів США на особу

Румунія: $631,58 на особу

Естонія: $3 846,15 на особу

Україна: $114,29 на особу

На рівень ПІІ крім очевидних проблем з правоохоронними та судовими органами, прямо та негативно впливає відсутність фондового ринку в Україні.

Фондовий ринок дозволяє компаніям залучати акціонерний капітал шляхом випуску акцій, тим самим надаючи фірмам доступ до коштів для інвестицій в основні засоби, дослідження та розробки, а також проекти розширення. Відсутність фондового ринку в Україні обмежує можливості компаній отримати доступ до акціонерного фінансування.

Це обмежує їхню інвестиційну спроможність, що, в свою чергу, обмежує зростання продуктивності та загальне зростання ВВП. У довгостроковій перспективі це може призвести до зниження темпів нагромадження основного капіталу, що є критично важливим компонентом моделей економічного зростання, таких як модель Солоу, де нагромадження капіталу безпосередньо впливає на зростання.