Нерівність в Україні. Що не так з фінансовою системою України?

Депозити в українських банках досягли рекордних 1,3 трильйона гривень, що свідчить про довіру серед частини населення. Однак це зростання розподілене далеко не рівномірно. Якщо придивитися уважніше, то можна побачити, що половина цих депозитів зосереджена в руках менш ніж 1% вкладників, що свідчить про яскраво виражену нерівність у розподілі багатства.

Така концентрація багатства ставить гострі питання щодо фінансової системи України та її економічного здоров'я в цілому. Як такий викривлений розподіл впливає на економічну стабільність і що можна зробити для вирішення структурних проблем, які стоять за ним? Ця стаття має на меті дослідити ці питання, пропонуючи стратегічні рішення для сприяння більш справедливому та сталому економічному відновленню.

Концентрація багатства та економічна нерівність

Концентрація депозитів у невеликої частини населення свідчить про глибоко вкорінену економічну нерівність. Менше 1% вкладників контролюють половину загального обсягу депозитів, що відображає ширшу нерівність у розподілі доходів і багатства в українському суспільстві.

Така нерівність може мати довгострокові наслідки для соціальної мобільності та економічної участі. Коли багатство зосереджене в руках небагатьох, можливості широких верств населення накопичувати активи та інвестувати в своє майбутнє обмежені. Це не лише поглиблює розрив між багатими і бідними, але й обмежує загальний потенціал для широкого економічного зростання.

Крім того, вкрай нерівномірний розподіл багатства може підірвати соціальну згуртованість, що призводить до зростання розчарування серед економічно маргіналізованих груп. Історичні та сучасні приклади з усього світу демонструють, як стійка нерівність може сприяти політичній нестабільності та соціальним заворушенням, особливо в країнах, що перебувають на стадії економічного переходу або відновлення, як у випадку з Україною.

Наслідки для банківського сектору

На перший погляд, великий обсяг банківських депозитів свідчить про фінансову стабільність. Однак така концентрація створює ризики для загального стану банківської системи. Залежність від невеликої кількості заможних вкладників робить сектор вразливим до змін довіри серед цієї елітної групи. Якщо ці великі вкладники вилучать свої кошти через економічну чи політичну невизначеність, це може спровокувати кризу ліквідності в українських банках.

Більше того, середній клас — основа сталого економічного розвитку — виявляється недостатньо представленим з точки зору володіння депозитами. Здорова економіка залежить від широкої фінансової участі, коли значна частина населення робить заощадження та інвестиції. Той факт, що переважна більшість вкладників володіє відносно невеликою часткою загальних депозитів, свідчить про те, що фінансова система може бути не повністю інклюзивною, що обмежує її довгостроковий потенціал зростання.

Недостатня представленість середнього класу в накопиченні депозитів також вказує на глибокі економічні проблеми. Багато українців можуть не мати достатнього наявного доходу для заощаджень, що свідчить або про стагнацію заробітної плати, або про високу вартість життя, або і про те, і про інше. Ця тенденція посилює цикл, коли лише найбагатші мають можливість заощаджувати та інвестувати, тоді як решта населення виключена з процесу створення багатства.

Інфляційний тиск та роль монетарної політики

Рішення монетарної політики, такі як коригування процентних ставок або контроль над інфляцією, як правило, по-різному впливають на різні групи населення з різними доходами.

В економіці, де нечисленна еліта володіє більшістю депозитів, зміни в монетарній політиці можуть непропорційно сприяти або обтяжувати цю групу, водночас маючи мінімальний вплив на широкі верстви населення.

Наприклад, політика, спрямована на стримування інфляції шляхом підвищення відсоткових ставок, може забезпечити більший дохід для найбагатших вкладників, але збільшити вартість запозичень для громадян і підприємств з нижчими доходами.

Водночас інфляція знижує реальну вартість депозитів, що потенційно може спонукати найбагатших вкладників шукати альтернативні інвестиційні можливості- за кордоном або в більш волатильні класи активів. Це може призвести до відтоку ліквідності з вітчизняної банківської системи, посилюючи фінансову нестабільність.

Національний банк України (НБУ) стикається з делікатним балансом між управлінням інфляцією та забезпеченням того, щоб монетарна політика не збільшувала існуючий розрив у добробуті. Цілеспрямована політика, що сприяє фінансовій інклюзії, наприклад, стимулювання сімей із середніми та низькими доходами до заощаджень та інвестицій, може пом'якшити нерівномірний вплив інфляції та створити більш стійке економічне середовище.

Стратегічні рекомендації

Вирішення проблеми концентрації багатства в банківському секторі України потребує структурних реформ та цілеспрямованих заходів економічної політики.

Це перелік пунктів з мого бачення вирішення проблеми.

Впровадження прогресивної податкової системи, особливо орієнтованої на заможних громадян та великих вкладників, могло б забезпечити надходження для державних інвестицій у соціальні програми, освіту та охорону здоров'я. Це допоможе зменшити нерівність і сприятиме ширшій економічній участі.

Уряд та фінансові установи повинні надавати пріоритет ініціативам з підвищення фінансової грамотності та розширювати доступ до банківських послуг, особливо для малозабезпеченого населення. Заохочення ощадних програм та надання доступних кредитів може допомогти українцям зміцнити фінансову безпеку, що сприятиме більш справедливій участі в економіці.

В першу чергу — кредити (довгі та дешеві) потрібні для малого та середнього бізнесу, який у нас історично не має доступу до ліквідності.

Наразі банки більше зацікавлені в роботі з депозитними сертифікатами та ОВДП. Бо працювати з ними простіше — гроші збільшуються без ризиків, бо дивіденди гарантує держава (з коштів платників податків та міжнародної фінансової допомоги).

А бізнес кредитувати не хочуть, бо це ж потрібно працювати, аналізувати ризики тощо.

Заможні вкладники мають бути заохочені спрямовувати свої депозити у продуктивні інвестиції, наприклад, в інфраструктуру, відновлювану енергетику та технологічні сектори. Державно-приватне партнерство та сприятлива для інвестицій податкова політика можуть перенаправити бездіяльний капітал у галузі, які створюють робочі місця та стимулюють економічне зростання.

Політика, спрямована на освіту, професійну підготовку та підтримку підприємництва, може дати можливість більшій кількості українців увійти до середнього класу, що, в свою чергу, збільшить споживчий попит і стабілізує економіку. Інвестиції в малі та середні підприємства (МСП) також можуть допомогти диверсифікувати джерела доходів і створити можливості для висхідної мобільності.

Щоб запобігти раптовому відтоку капіталу з банківського сектору, регулятори повинні посилити вимоги до ліквідності та забезпечити адекватну капіталізацію банків. Розширення покриття страхування депозитів також може зміцнити довіру серед дрібних вкладників і зменшити залежність від великих концентрованих депозитів.

Вирішення цих проблем вимагає стратегічного, багатогранного підходу, який не лише перерозподіляє багатство більш справедливо, але й створює можливості для середнього та нижчого класів брати участь в економічному відновленні України.