Тільки незалежні центробанки можуть уповільнити інфляцію та стабілізувати світову економіку

Боротьба з інфляцією залишається головною метою ключових фінансових регуляторів у світі, і, переконаний, точно буде у пріоритеті на 2023 рік. Це підтверджується останніми рішеннями американської Федеральної резервної системи та Європейського Центробанку, які продовжили у березні підвищувати свої базові ставки: ФРС на 0,25% річних (до 4,75-5%) та ЄЦБ на 0,5% річних (до 3-3,75%).

Це цілком очікуваний та передбачуваний крок. Навіть на тлі заяв його противників, які лякають банкопадом. Чому?

По-перше, за умови грамотної перебудови банками своєї політики, банкопаду можна уникнути. Тим більше, враховуючи уже заявлену глобальну кредитну підтримку регуляторів. Банки підтримають ліквідністю, і вони зможуть перекрити тимчасові відтоки вкладів. А після адекватного підвищення ставок їм вдасться відновити свої пасиви.

Український фінансовий ринок пережив схожу ситуацію, коли Національний банк після повномасштабного вторгнення РФ був змушений у червні 2022 року підняти облікову ставку з 10% до 25%. Нашим банкам було також непросто переламати тренд та розпочати поетапне підвищення ставок для вкладників. Може, навіть складніше, ніж їхнім західним колегам, адже у нас відтоків з рахунків не спостерігалося, а кредитування через війну пригальмувалося, тож гострої потреби в ресурсах не було. Але навіть за таких умов в Україні йде підвищення депозитних ставок. Воно ще не завершене, але є позитивні зрушення.

По-друге, регулятори не можуть відмовитись від таргетування інфляції. Це їхній священний обов'язок. Не тому, що так хтось придумав чи відмовляється згортати з курсу. А тому що без цього неможливе відновлення світової економіки, яка переживає непрості часи останні декілька років.

Відомі 2% інфляції залишаться пріоритетом для США та Євросоюзу і метою для центробанків.

Досягнення цієї мети буде ще одним підтвердженням зростання незалежності фінансових регуляторів, яким доводиться маневрувати та стабілізувати національні економіки у непростих обставинах. Спочатку в умовах пандемії коронавірусу, коли влада була змушена піти на великі емісійні вливання для підтримки своїх економік. А потім і в умовах погіршення в енергетичному та аграрному секторах через початок масштабної війни в Україні.

Показовою є ситуація в Австрії. За середнього показника інфляції Євросоюзу у 8,5%, Відень демонструє рівень 11%, що є серйозним викликом для регулятора. Тут найбільше позначилося подорожчання енергоносіїв та послуг, а також – зростання вартості продуктів харчування. Ціновий внесок енергоресурсів та продуктів харчування в австрійську інфляцію досяг 5% у 2022 році і підніметься до 5,6% у 2023-му, згідно з офіційним прогнозом OeNB.

Зрозуміло, що подорожчання енергоресурсів не найкраще позначилося і на промисловості. Однак, як очікується, це не повинно спровокувати істотногозростання рівня безробіття в Австрії в 2023 році — лише з 4,8% до 4,9%, з відкатом до 4,6% у 2024-2025 роках.

Через зростання інфляції в 2022 році реальні доходи австрійських домогосподарств скоротилися ще на 3,1%. Проте 2023-го прогнозується зростання зарплат на 7,2%, які зможуть хоча б частково це перекрити.

І видно, що Австрійський Національний банк (OeNB) усвідомлює та об’єктивно аналізує поточну ситуацію. Грамотне таргетування інфляції дозволяє вирівнювати дисбаланси в економіці. І приклад Австрії тут показовий та корисний.

Незважаючи на заходи фіскальної підтримки, ця країна спромоглася знизити свій дефіцит бюджету нижче 3% ВВП, і створити умови для зростання реального ВВП на 2023 рік — на 0,6%. Це, до речі, при тому, що у сусідній Німеччині цього року прогнозується зниження реального ВВП на 0,5%.

Якщо OeNB рухатиметься у заданому у лютому темпі, то зможе вийти на свій інфляційний прогноз на кінець 2023 року – 6,9%. Важливо, щоб під час опалювального сезону не спостерігалося серйозних цінових стрибків на енергоносії, і щоб працював «зерновий коридор», підтримуючи стабільні розцінки на продовольство у світі.

За таких умов можна буде розраховувати на виконання й інших інфляційних прогнозів Австрійського Нацбанку: 4% у 2024 році та 3,1% у 2025-му. Тим самим насправді доводиться і важливість незалежної грошово-кредитної політики регулятора, яка, очевидно, вітається у Відні.

Фінансові регулятори зараз просто змушені зв'язувати надмірну ліквідність, яку вилили на ринок у рамках кампанії кількісного пом'якшення (Quantitative easing, QE) під час пандемії не лише у США, а й у Європі. Іншого не дано.

Ще раз наголошу: коли коронавірус розходився по всьому світу, кількісне пом’якшення було вимушеною мірою. Центробанки були змушені підтримати свої економіки ліквідністю та збільшити грошову масу.

Тепер настав час для згортання надлишку ліквідності та підвищення ставок.

Думаю, що світовий ринок зможе пережити цей період без катастрофічних потрясінь. Наряд чи ми побачимо повторення світової фінансової кризи, порівняної з тим, яку пережили в 2008 році.

Задіяні інші інструменти, які мають інший масштаб. Це важливо пам'ятати тим, хто зараз намагається лякати суспільство, нібито ФРС, ЄЦБ та інші регулятори будуть змушені провести новий глобальний виток емісії та повністю перекреслять свої попередні зусилля щодо зв'язування грошової маси. Це не так, адже використовуються інші інструменти.

15 років тому працювало кількісне пом'якшення – викуп центробанками цінних паперів у великих обсягах. А зараз включені кредитні механізми, тобто має забезпечуватись повернення коштів. Це і короткі кредити банкам до одного року, і довгострокові запозичення, і валютні свопи ФРС (на ЄЦБ, Банк Англії, Нацбанк Швейцарії, Банк Канади), і кредитування Федеральної корпорації зі страхування депозитів США (Federal Deposit Insurance Corporation, FDIC) .

Кошти вливаються на першому етапі та повертаються (вилучаються) з часом. Тому запущене зараз кредитування для стабілізації фінансів матиме короткостроковий вплив на інфляцію, і на цю тему не варто спекулювати.

Монетарні заходи центробанків позитивно впливають на інфляцію. Хочеться вірити, що регуляторам не заважатимуть і що вони зможуть і далі робити свою справу, яка наблизить усіх до таргету 2%. Очевидно, це можливо лише при збереженні незалежності центральних банків та унеможливленні політичного тиску на них. Зрештою, тільки незалежні центробанки можуть уповільнити інфляцію та стабілізувати світову економіку.

Сьогодні найбільша подія у фінансовому світі – це березнева інфляція у Сполучених Штатах. Від її результатів залежить багато чого в поведінці ринків. Впевнений, що дії незалежного регулятора в США призведуть до дефляційного тренду. Вже за результатами березня.