dikkens
Сергей Панасенко Записки dikkensa
Зарегистрирован:
31 мая 2010

Последний раз был на сайте:
16 ноября 2017 в 00:04
Просмотров профиля:
Сегодня: 38
Всего: 167464
Подписчики (302):
38856093
Женя Юджин
Jameson99
Jameson99
47 лет, Днепропетровск
ollorin
ollorin
Nickus
Nickus
Zxcv1978
Zxcv1978
Rhino
Rhino
33 года, Киев
SHRL
SHRL
38 лет, донецк
uffffff
Наталя Ех
Львов
outland
outland
leo123
leo123
inrom
inrom
Харьков
Fix679
Antonio Banderas
36 лет
все подписчики

Сергей Панасенко - блог

RSS блога
Пол:
мужской
Город:
Одесса
Экономист по образованию. Когда были деньги, я покупал книги. А когда денег не было — одежду и пищу. Эразм Роттердамский
Блог
Комментарии
Валютный форум
Отзывы
Горячая линия

Сергій Дацюк: Старі сюжети України на тлі її демографії

14 ноября 2017, 13:09   + 58 голосов 2 комментария

Сергій Дацюк, філософ

Розмови на тему демографії та геноциду уникають навіть тоді, коли мають факти і докази. Надто вже неоднозначною вона є. Водночас цю тему потрібно обговорювати не стільки на рівні фактів, скільки на рівні тих сюжетів, що ведуть до нинішніх демографічних проблем.

Депопуляція в Україні

Головна причина важливості цього питання в тому, що воно є засадничим для України, яка є Фронтирною країною, затиснутою між різними цивілізаціями (католицькою, протестантською, російською православною та ісламською).

Ці цивілізації тиснуть на Україну в усіх сферах, спричиняючи ментальні, економічні, соціальні та політичні розломи, які в свою чергу призводять до зовнішніх воєн, внутрішніх громадянських воєн та революцій – як в сусідніх країнах, так і власне в Україні.

Всі ці процеси періодично підривали позитивну демографію України, але зрештою країна відновлювала демографічне зростання.

Водночас в 1993 році Україна потрапила у «демографічну яму», з якої вибратися не може вже впродовж 24 років. Це найтриваліша в новітній українській історії «демографічна яма». Ні Перша світова війна, ні Революція 1917 та громадянська війна, ні Голодомор-1933, ні Друга світова війна не призводили до таких катастрофічних наслідків.

Україна потрапила в «геополітичну пастку» домагань сусідніх цивілізацій вкупі з надзвичайно низьким рівнем та якістю мотивацій власного правлячого класу, які не дозволяють постати українському середньому класу та відновити найголовніше для української громади в плані демографічного зростання – позитивну перспективу майбутнього.

Цю останню обставину – домінування мотивацій правлячого класу до збагачення, владного самоствердження за рахунок приниження громади та уникнення відповідальності – можна також назвати «мотиваційною пасткою» України. Причому це не просто наслідок глобального суспільства споживання, а пастка правлячого класу, який має приймати рішення щодо ідеології та мотиваційних настанов свого суспільства.

Отже сьогодні в демографічній ситуації в Україні існують негативні такі процеси: 1) відмова від народження дітей; 2) трудова еміграція у більш багату і комфортну Європу; 3) прямий геноцид, а також етноцид та ідентоцид російського імперського режиму; 4) олігархічне здирництво та корупція чиновників, що призводить до падіння рівня життя і, внаслідок цього, підвищеної смертності через хвороби, неналежне медичне обслуговування, погане харчування тощо.

Народжуваність знижується через негативну перспективу та домінування споживацьких цінностей, еміграція зростає через недовіру до власного правлячого класу та через страх перед імперським російським режимом, а геноцид завжди є наслідком геополітичних розривів між цивілізаціями, у які час від часу потрапляє Україна.

Тобто нинішня російсько-українська війна як геноцид українців не є домаганням Росії до України самої по собі – це покарання Росії за геополітичний вибір України.

Нинішнє здирництво щодо українців з боку олігархів та вичавлювання українців за кордон владною економічною політикою не є геноцидом як таким. Це інше явище – примітивність мотивацій збагачення та владарювання породжує приниження українців з боку багатіїв та владоможців, бо вони вважають громадян лохами та бидлом, які неспроможні покарати їх за це. Тобто українців вбиває не так економіка, як приниження.

В статті Лідії Ткаченко, кандидата економічних наук, провідного наукового співробітника Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України «Три вершники демографічного апокаліпсиса. Основні тренди в Україні» говориться наступне.

«До 2050 р. чисельність населення в Україні зменшиться на 5,5 млн чол., за прогнозом Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України.

При цьому чисельність людей трудоактивного віку (20-59 років) скоротиться на 6,6 млн, тоді як кількість людей у віці 60 років і старше збільшиться на 2,6 млн., а їх частка в населенні (рівень старіння) зросте до 33%. Співвідношення вікових контингентів трудоактивного (20-59 років) і пенсійного віку (60 років і старше) зменшиться з нинішніх 2,6 до 2 на початку 2030-х і до 1,5 наприкінці прогнозованого періоду.»

Отже, якщо нічого не робити, населення України продовжуватиме вимирати, еміграція продовжить зростати, олігархи продовжуватимуть жиріти, відновлюючи втрачене від війни та кризи, влада продовжуватиме знущатися над громадянами, не створюючи ані позитивної перспективи, ані прийнятного теперішнього життя.

Радикальна постановка питання про стратегії та сюжети

Давайте поставимо питання радикально. Чи можливо якось відвернути негативний прогноз науковців, який вище було приведено?

Радикальна постановка питання означає, що якщо ми хочемо демографічного приросту суспільства, нас не має цікавити ані цілісність країни, ані виживання чи збагачення правлячого класу, ані жертви громадян, якщо вони будуть менші за цей негативний прогноз.

Як нам зупинити демографічне виродження та поновити демографічне зростання? Як нам зупинити економічне падіння та економічну залежність і поновити незалежний багатомірний розвиток? Це дві основні проблеми цивілізаційного підходу.

За великим рахунком Україна сьогодні все ще намагається реалізувати стратегії ХХ століття. Чи готова була Україна відбутися як незалежна країна протягом ХХ століття? Чому проекти Гітлера та Сталіна виявилися потужнішими, хоча теж програли в цивілізаційному плані?

Відповідь одна – всі ці проекти пропонували спрощені цивілізаційні стратегії: розвиток та експансія шляхом простої соціальної структури.

Прихід до влади будь-якої з ідеологій означає лише початок її цивілізаційного випробування. Це цивілізаційне випробування означає необхідність побудувати складний соціальний світ, де будуть капіталісти, робітники, селяни, інтелігенція, щодо яких держава має здійснювати несмертельний і нерепресивний солідарний примус, мета якого – суспільна рівновага та економіко-політичний та соціо-культурний розвиток.

Обидві системи – хоч комуно-соціалістична, хоч націонал-соціалістична – здійснили спрощення соціальної структури. Сталін позбавився аристократів, капіталістів, багатого селянства, духовенства та значної частини інтелігенції (зокрема національних республік). Гітлер позбавився представників різних націй, яких він вважав недолюдьми. Обидва вони побавилися партійного плюралізму та інших демократичних інститутів.

Але мені дуже не подобається таке бачення ХХ століття, коли головними лиходіями виставляються лише Сталін та Гітлер. На них дуже зручно звалити всю провину, щоб не говорити про участь народів центрально-східної Європи у знищенні євреїв чи про знищення поляків українцями.

Давайте змоделюємо альтернативну історію ХХ століття для України.

Припустимо Коновалець спрямував би січових стрільців не на повстання проти Скоропадського, а на його підтримку. Припустимо, Петлюра не воював би проти Скоропадського, а вони разом створили би Директорію. Припустимо Україна змогла б відбитися від більшовиків, не ввійшла б у склад СРСР, і за підтримки Німеччини здобула б незалежність і відвоювала би Галичину чи принаймні Волинь у поляків. Німеччина все одно б програла Першу світову війну. І Друга світова війна все одно була б.

Але що було б тоді в Україні між Першою та Другою світовими війнами?

В Україні тоді були б націонал-соціалістичні організації, які би породили в тому чи іншому вигляді домінування шовінізму. Волинська трагедія сталася б на декілька років раніше. Україна ввійшла би в союз з соціал-націоналістами Німеччини і воювала би проти СРСР. СРСР у війні би не переміг, а Польща, Україна та Білорусь були би окуповані Німеччиною. Британці разом з США змушені були б набагато довше звільняти Європу від націонал-соціалістів і карати колабораціоністів в Польщі, Україні та Білорусі. А якби ядерна зброя з'явилася у Німеччини теж в 1945, так само як і в США, то ми мали невідвойовані у Німеччини окуповані території як фіксовану структуру світу через так зване «ядерне стримування».

В такому світі Україна би звільнялася від німецької окупації так само довго, як і від СРСР – аж до кінця ХХ століття. І не факт, що стан України в тоталітарній Німеччині був би кращий на момент звільнення, ніж в СРСР на момент звільнення. Тоталітарні режими породжують однаковий державний монополізм, руйнують середній клас, знищують інтелектуальні засади країни.

Ми не хочемо знати таку альтернативну історію, бо вона занадто болюча для нас. Але це і є та модель історії, яка побудована на спрощених уявленнях тогочасних націоналістично орієнтованих українців. Націоналізм нам досі здається привабливим тільки тому, що всього цього не сталося.

З іншого боку, анархізм чи отаманщина нам здаються привабливими, тому що ці сюжети нам видаються незавершеними. Так само і сюжет гетьманщини нам здається привабливим, хоч його зараз і немає кому дограти.

Це все старі прості сюжети, прості відповіді, прості стратегії.

Базова проблема України полягає у наступному. Україна як Фронтирна країна має надзвичайно складну геополітичну ситуацію, існувати в якій можливо лише завдяки багаторівневій стратегій та завдяки складній соціальній структурі, завдяки власному розвитку науки і технології та завдяки власній інноваційній культурі. Водночас близькість мислення до землі як найбільш цінного ресурсу постійно зумовлює спрощення – громада постійно намагається обрати прості ідеології, прості стратегії, прості соціальні структури.

Давайте подивимось на відповіді і прості підходи в Україні сьогодні як на проекції її підходів у ХХ столітті.

Широкомасштабна війна з Росією, яка з невеликою імовірністю дозволить відвоювати окуповані території. Але, з найбільшою імовірністю, вона дасть шанс націоналістам встановити спрощену національну структуру суспільства, де домінуватимуть етнічні українці. Безліч російськомовних українців будуть знищені чи деморалізовані. Це призведе до закріплення нинішніх та до появи нових територіальних втрат України, до втрати соціальної енергетики ти відкине країну на багато років назад. Моя оцінка втрат – 100-200 тисяч життів українців.

Війна проти олігархів та корупціонерів, яка одразу ж перетвориться у громадянську війну серед українців. Ця війна з невеликою імовірністю дозволить позбутися наявних олігархів, але нові олігархи знову відродяться через 5-10 років. Ця війна з великою імовірністю дозволить започаткувати розвиток середнього класу, але він буде дуже слабкий економічно, з маловираженою і спрощеною громадянською та політичною позицією. Причому громадянська війна може відбуватися в різних формах -міжрегіональних конфліктів, атентату з боку громади чи репресій з боку влади. Також дуже велика ймовірність розколу України та потрапляння Південно-Східної її частини під протекторат Росії, а Західної та Центральної України під протекторат ЄС. Моя оцінка втрат – 50-100 тисяч життів українців.

Радикальна інтеграція в Європу. Цей процес з невеликою імовірністю дозволить відновити економічний розвиток, але боргові зобов'язання держави, неконкуренність олігархічного бізнесу та слабкість українського середнього класу з великою імовірністю призведе до європейського колоніалізму України з високим рівнем державного патерналізму. Наукова оцінка втрат (дивіться вище) – 5,5 мільйонів українців (це і є, власне, ціна за проект європейської інтеграції України).

Націоналізм як сепарація соціальної структури України без зовнішньої війни та без антиолігархічної громадянської війни. Цей процес з невеликою імовірністю призводить до українізації та розвитку культури, оскільки відкидання однієї культури не означає автоматично покращення іншої, радше навпаки. Цей процес з великою імовірністю призведе до територіального розколу країни, до міжнаціональної ворожнечі та до соціальних втрат. Моя оцінка втрат – еміграція російськомовних українців рахуватиметься на мільйони.

Війна з Росією у довгостроковій перспективі відвертає демографічні втрати лише тоді, коли вона переможна. Антиолігархічна громадянська війна і навіть розкол України не відвертає демографічних втрат. Інтеграція в Європу не тільки не відвертає демографічних втрат, але і зменшує населення через міграцію до Європи. Націоналізм не тільки не відвертає демографічних втрат, але і зменшує населення через міграцію до Росії.

Водночас на поставлені прості питання про позитивну демографію є доволі непроста відповідь.

Фронтирна країна не може дозволити собі спрощені стратегії. Політики фронтирної країни не можуть собі дозволити прості мотивації чи спрощену соціальну структуру. Громадяни не можуть дозволити спокусу простими виходами з непростої ситуації – типу атентату, націоналізму чи європейської інтеграції. Війна з Росією має бути набагато складніша, ніж навіть та, яку вона запропонувала Україні як гібридну. На всяку гібридну війну можна відповісти війною цивілізацій.

Україна може відбутися як цивілізація з багаторівневою стратегією-ідеологією, зі складною соціальною структурою, зі складною системою розподілу владних повноважень між центром та місцевою владою, якщо все це не спрощувати.

Ніяка Європа і ніяка Росія нам більше не допоможуть. Ніякі війни без складних стратегій та програм нам нічого не дадуть. Україні потрібно самій вчитися і будувати власну цивілізацію. Для цього варто мати мужність – перед лицем вічності та всієї людності.

Українські олігархи дограють сьогодні передреволюційний 1917 року сюжет (і вони дограються). Українські соціалісти намагаються відновити сюжет СРСР, який хоч і маргіналізований, але все ще комусь цікавий (цей сюжет не буде основним). Українські націоналісти намагаються завершити свій сюжет ХХ століття, кривавий, але позірно героїчний (Боже, збережи нас від такого сюжету знову). Український правлячий клас не знайшов нічого кращого, ніж здати власну постановку чужому режисеру – Європі, але там теж лишилися лише старі сюжети.

Україні не потрібно догравати старі сюжети. В тих старих сюжетах у України немає власного незалежного і позитивного майбутнього. Україні потрібен новий цивілізаційний сюжет, більш складний і цікавий, ніж у оточуючих її цивілізацій. Тобто Україні потрібні більш складніші стратегії, ніж ті, які вона намагалася реалізувати протягом ХХ століття.

Нічого нездійсненного в цьому немає. Складна стратегія всього лише означає, що ми маємо толерувати власних інтелектуалів, створювати та впроваджувати складні (багатовимірні, багаторівневі) економіко-політичні та соціо-культурні теорії. Нам потрібні державні діячі, а не лише політики. Нам потрібні герої перемог, а не герої поразок.

Найоптимальніший вихід для України це нова цивілізація, передмовою до якої має стати Нова Конституція, що побудована, з одного боку, на Суспільній Угоді, де на рівні нових правил передбачається неможливість олігархічного здирництва, монополістичного збагачення, чиновно-корупційного приниження громадян, а, з іншого боку, на соціальних та технологічних інноваціях.

Конституанта – лише перший крок в складному процесі побудови української цивілізації. Але навіть цей перший крок нам зробити дуже важко. Легше сподіватися на прості рішення.

http://blogs.pravda.com.ua/authors/datsuk/5a0aa81e2a97c/

 

Националисты сегодня — это большая проблема Украины, так же как и олигархи, — Дацюк

6 ноября 2017, 13:57   + 75 голосов Написать комментарий

Сергей Дацюк7

Проблемность украинских националистов проявляется в том, что они распространяют свой националистический нарратив на историю и политологию, вытесняя другие нарративы (как это раньше делали большевики) пытаются диктовать свой националистический дискурс в политике, ограничивая ее к украинизации; блокируют интеллектуальные дискуссии, примитивизируя их к вопросам языка и культуры; агрессипруютобщественную коммуникацию националистической нетерпимости и порождают раскол в Украине.

Об этом пишет известный украинский философ Сергей Дацюк в своей статье «Нация и цивилизация».

«Националисты такие же же тоталитарные, как и коммунисты. Их установка на тотальность националистического доведена до предела — кто не националист, он не украинец. Националисты пытаются уничтожить все другие содержания, кроме националистических», указывает Сергей Аркадьевич.

Он отмечает, что в последние годы именно русский язык был языком ненависти. «Но сейчас националисты делают и украинский язык языком ненависти. Но стоит ли одному языку ненависти противопоставлять другой язык ненависти?

«Из последних сил призываю украинских интеллектуалов противостоять националистическому нарратива в общественных науках. Нужно отречься национализма как способа простого и архаического решения сложных общественных проблем», — указывает Дацюк.

Украинцы должны были разрабатывать и распространять свои новые мотивации, выстраданные в Революции Достоинства и войне. В то же время в последнее время они стали бороться именно за язык и культуру.

«Мы в своей интеллектуальной нищете часто видим со стороны России только культурно-языковую экспансию в отношении Украины. И так же на примитивном уровне хотим противостоять России языково-культурными средствами. Это тупик», — говорит он.

«Распространим трансцендентные мотивации, тогда распространится язык и культура. Будем распространять язык и культуру в обход этих мотиваций, тогда потеряем Украину», — уверен Дацюк.

«Нация, хотя и воображаемое сообщество, трагичным образом не трансцендентная, ибо опирается на воображение масс, которое обычно повседневное. Национализм воюет не за нацию, а в основном — против чужаков и врагов», — указывает философ.

По мнению Дацюка, «лучше распространяют язык и культуру не националисты, а те, кто творит мыслительные инновации, то есть новые мыслеформы и новые мыслительные установки, новые мотивационные установки и новые ценности, новые эстетические ориентации и новые смыслообразы». «Настоящий националист — это цивилизационист.», — делает вывод он.

«Если держаться за цивилизацию, можно развиваться и усиливаться в длительной перспективе. Если держаться за нацию, можно проиграть очень быстро, особенно в Украине, которая является классической фронтирнойстраной», — резюмирует Сергей Дацюк.

http://hvylya.net/news/digest/natsionalistyi-segodnya-eto-bolshaya-problema-ukrainyi-tak-zhe-kak-i-oligarhi-datsyuk.html

 

Карательный отряд Петра Порошенко

6 ноября 2017, 12:39   + 87 голосов Написать комментарий

Olena Ksantopulos

Фото профиля Olena Ksantopulos

Речь пойдет о том, как карательный отряд Порошенко пытается засудить пограничника Сергея Колмогорова. 15 ноября 2016 года, Приморский районный суд Мариуполя признал Сергея виновным в умышленном убийстве и превышении должностных полномочий в зоне проведения АТО. Его осудили на 13 лет тюрьмы.

Уже сегодня, 6 ноября 2017 года, специализированный суд в Киеве по адресу Филиппа Орлика 4, приступит к очереднй попытке пересмотра дела пограничника Колмогорова.
Сергею шьют дело белыми нитками по черному полю войны и горя, по рыхлому полю вранья и предательства. Чтобы всем было понятно – пограничника судят за то, что он выполнил приказ командира и, в условиях реальной войны, а не виртуального АТО, был уверен в том, что уничтожает врага.

Разберемся по сути.
Лето 2014 года. Шла активная фаза войны. Мариуполь находился фактически на лини фронта. В начале июля, российские наемники высадились с моря у села Седово под Мариуполем и уничтожили пост погранслужбы. В конце августа российская армия начала наступление. Наша преступная военная власть в лице главнокомандующего Порошенко, министра Обороны Гелетея и НГШ Муженко, позволила взять в окружение наши войска под Иловайском. В это время, в Киеве гремел парад, отвлекая наше внимание от войны, а сам Порошенко эвакуировал свой «Рошен» из Мариуполя. Нам демонстрировали мощь армии в то время, как через несколько дней в первом котле уничтожат добровольцев. Члены карательного отряда, стоявшие на трибуне, конечно, об предстоящей трагедии знали.

27 августа российские регулярные части захватили Новоазовск на подступах к Мариуполю. Тогда же состоялся первый Минск, где было договорено о перемирии. Как и все последующие, то перемирие тоже оказалось кровавым. Обстановка в Киеве была праздничная, а в Мариуполе шла война. Тот праздник ознаменовал собой начало политики президента Порошенко по внедрению в сознание украинского обывателя нового чипа – «войны нет», «смерти тебя не касаются», «отдыхай, веселись, ликуй». А к военным применялась непонятная им мантра, начавшаяся еще в Крыму – «стрелять нельзя», «границы защищать от врага нельзя», «захваченные земли освобождать нельзя». А, немногим позже, мы уже все поняли смысл карательной политики Порошенко – за то, что ты защищал Родину, ты будешь наказан.

Так, тысячи добровольцев были уничтожены в котлах и посажены за решетку. Над пограничниками и добробатами продолжают глумится порошенковские суды, предъявляя им фейковые обвинения, за которые карают суровыми наказаниями. Защитников на фронте продолжают истреблять.

Немного статистики. Сейчас в тюрьмах находится 800 добровольцев, а еще более 2000 находятся под следствием. За время «войны», небоевые потери составили более 10 тыс. фронтовиков, в боевые более 3 тыс.

Но, продолжим…

Блокпост, на котором дежурил боец 79 пограничного отряда Азово-Черноморского регионального управления ГПСУ тактической группировки «Граница» Колмогоров, находился на улице Горской. Дело было 7 сентября 2014 года. Было полдесятого вечера, когда пограничники заметили легковой автомобиль, который играл фарами в сторону моря (подавал сигналы?). Пограничники выдвинулись в сторону авто, но, завидев группу бойцов, машина резко тронулась с места. Пограничники приказали машине остановиться, но автомобиль продолжал набирать скорость, двигаясь по направлению к блокпосту. Было сделано несколько предупредительных выстрелов в воздух. Водитель не остановился. Тогда Колмогоров с колен дал несколько коротких очередей по колесам, и только затем осуществил 12 выстрелов из автомата АКС-74, выполняя приказ своего командира – начальника первой мобильной погранзаставы А. Нагорного. Кроме него, стреляли еще 8 пограничников. Стреляли спереди (Колмогоров и Гулый), с боков (Шаповалов и Белобровый), а также сверху (снайперы с блокпоста). Они все выполняли приказ №200 – «остановка транспортного средства нарушителя способом его повреждения». Но судят только Сергея Колмогорова.

Была убита супруга водителя, получившая множественные тяжелые ранения, но смертельной оказалась сквозная рана от пули в голову. Чья была эта пуля? Солдат Василий Решетников рассказал, что баллистическая экспертиза пули, попавшей в голову женщины, проведена не была.

На чем прокурор строит свое обвинение Сергею Колмогорову? На показаниях свидетелей. Мужа погибшей, водителя автомобиля Евгения Рыжкова и напарника Колмогорова, пограничника Гулого, который был среди тех, кто вел огонь по машине. Говорят, Колмогоров был ближе других к автомобилю и этого достаточно, чтобы объявить его убийцей. Кстати, сам Рыжков, уже в России с российским гражданством, а доказать его симпатии к ЛНР или ДНР «не удалось». Он отвечает на вопросы следствия по скайпу. Что делал на берегу Азовского моря во время войны? Решили с женой заняться любовью в машине. Такой себе интимный экстрим, а, заодно, немного помигали фарами. Но сигналы не подавали. Жена попросила открыть окно, и фары автоматически замигали. Марка машины Skoda Rapid. Хочу спросить у водителей – у всех эта марка мигает фарами, когда они окна открывают?

А теперь отвлечемся.

Тут недавно снова заговорили о пленках Кучмы. Кто такой агент? Сейчас много говорят о сдавшемся американскому правосудию Манафорте. Между прочими обвинениями, Манафорту предъявлено и такое – он не задекларировал себя иностранным агентом в США, другими словами, он лоббировал интересы другой державы в США и об этом не оповестил надлежащие органы. Так вот, Кучма разговаривает с Азаровым. Азаров говорит, что «Петю я повоспитаю, потому что, если Петя по молодости…», на что ему Кучма отвечает: «Если ты задашь вопрос Литвину, то он скажет, что каждый студент там (ф-т международных отношений – прим. авт.), практически был агентом КГБ. Каждый студент был негласным агентом. С них брали подписочку – и все. Давай, не затягивай время…»

Мы с вами не узнаем доподлинно, был ли Порошенко завербован, пока жив Путин. Да и потом, я уверена, материалы еще долго будут засекречены. Накануне развала СССР, российские спецслужбы в течение нескольких месяцев, проводили операцию по вывозу агентурных списков из союзных республик. Если из Прибалтийских республик удалось вывезти эти списки только частично, то в Украине эта операция прошла на удивление успешно. Этой операцией руководил лично председатель ГКБ Украины Галушко. Он выехал вместе с вывезенными агентурными списками, чем снискал похвалу в России – его назначили руководителем российских спецслужб.
Постарайся мы докопаться до истины через наше СБУ, мы точно так же наткнулись бы на стену. Почему? А потому, что сейчас СБУ находится под полным контролем бывшего студента ф-та международных отношений, ставшего президентом Украины, Петра Порошенко.

Но, как говорится, дела говорят сами за себя. Прокрутите в голове все, что вы знаете о Порошенко, начиная с конца 90-х. Если подзабыли, я отсылаю вас к моим статьям «По обе стороны парада», и всем трем частям «Майдан Петра Порошенко», где собраны исключительно факты. Впрочем, вернемся к недавним событиям. Кто привлечен за то, что без единого выстрела был отдан врагу Крым? Разве не должны ответить пограничники братьев Литвиных за то, что дали «зеленым человечкам» беспрепятственно пересечь границу? А те, кто внушал всей нации, что вместо армии в 150 тыс. человек, у нас есть 4-5 тыс. боеспособных защитников? Они не должны отвечать за эту пропаганду, оправдавшую захват административных зданий в Донецке и Луганске, а, также мирное сопровождение «армии» Гиркина из Славянска в Донецк? Эта ниточка из предательств вилась, пока не привела к тому позору, что при президенте Порошенко «взорвались» четыре склада с боеприпасами, зам. министра Обороны своровал топливо у фронта на 150 млн. гривен, а предприятие самого президента «Ленинская Кузня» продала пограничникам бронемашины «Тритон» с накруткой 10 млн. гривен на каждой. Не будем забывать, что пограничники купили эти машины у президента за наши с вами, бюджетные деньги.

А, самое главное преступление мотивированного Кремлем и одной из российских спецслужб, президента Порошенко состоит в том, что он проигнорировал правовой режим военного положения, а, другими словами, требования статьи 4 Закона Украины об Обороне. Таким образом, он в самой ближайшей перспективе, приговорил всех наших добровольцев и бойцов ВСУ к покаранию за то, что они защищали Украину. Их могут привлечь к ответственности за то, что они использовали огнестрельное оружие, за то, что зашли погреться или пересидеть стрельбу в брошенный жильцами дом, или за то, что отобрали у гражданского лица транспортное средство, чтобы довести раненного товарища до больницы и спасти ему жизнь. Ведь Порошенко с самого первого дня войны саботировал надлежащее снабжение армии, в том числе, и походными госпиталями, несколько штук которых, подаренных нам немцами и американцами, просто исчезли и никогда не были развернуты.

Если наших защитников не засудит карательный отряд Порошенко, их засудит в международных судах Россия. Ведь войны в Украине никогда не было, Россия не нападала, российские наемники никогда не убивали военных и гражданских, никогда не пытали и не расстреливали! По документам Россия – миротворец, что всегда может подтвердить президент Порошенко, его кум, генпрокурор Луценко и военный прокурор Матиос.

Вот чем занимался все три с половиной годы войны против российской агрессии, главнокомандующий Порошенко и его карательный отряд. Последний пример преступной политики Порошенко, направленной на полную деморализацию украинской армии и погрансостава — это попытка захвата части военного аэродрома в Одессе. Военные должны были положить этих «строителей» мордой на землю, а затем суды должны были приковать всех наручниками к их приговорам. Тех, кто сопротивлялся, военные должны были расстрелять на месте. Но они этого не сделали. Они дали «строителям» проникнуть на свой режимный объект. Почему, — спросите вы? А потому, что сейчас рассматривают апелляцию пограничника Сергея Колмогорова, уже приговоренного к 13 годам лишения свободы за то, что он выполнил приказ и Устав. И еще потому, что все суды под президентом Порошенко и управляются им в ручном режиме.

Хочу спросить вас, верите ли вы членам карательного отряда Порошенко, его куму, генпрокурору Луценко, который прячет свои доходы и недвижимость, но сподобился выставить напоказ свадьбу своего сына, которую охраняла госохрана за наш с вами счет? Еще до Нового Года, Луценко амнистирует российских наемников из ДНР и ЛНР, а там и выборы не за горами. Но, касательно Сергея Колмогорова, Луценко настаивает на том, что не было предупредительного выстрела в воздух, что не было и самого блокпоста, и что нет доказательств сотрудничества водителя с ДНР или ЛНР. У Луценко до сих пор нет доказательств по Бойко, Левочкину, Ахметову и убийцам Небесной Сотни. А скольких бывших рыгов и сепаров он выпустил?

Вы верите военному прокурору Матиосу, который каждую минуту поминает Бога, сидя на кучерявом диванчике в резиденции своей жены? Он тоже утверждает, что Колмогоров просто расстрелял машину посреди полевой дороги, где не было никакого блокпоста. Разве вы верите Матиосу, который еще до суда, на всех каналах, пропел свою лживую песню о зверствах бойцов батальона Торнадо?!

В карательный отряд Порошенко входят не только эти двое и он сам. В него также входит Гройсман со всем своим недоучившимся правительством, и все остальные порошенковские кадры, такие как Вовк, Гонтарева и пр., которые «любят» наши мозги и души. Но, не будем отвлекаться. Мне бы хотелось всех этих мотивированных Кремлем, видеть в суде на скамье подсудимых. Их, а не пограничника Колмогорова, выполнявшего свой долг перед Родиной и народом.

Сергей Колмогоров — это прецедент для мотивированных Кремлем. За ним начнут штамповать баз вины виноватых. Отстоим ли мы свободу Сергея я не знаю. А стоило бы постараться. На нашей совести и так уже полно загубленных карательным отрядом Порошенко жизней…

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1988216611463445&id=100008253758974

 

Настя Каменских решилась на смелую фотосессию для мужского глянца

5 ноября 2017, 10:16   + 45 голосов 2 комментария

Настя Каменских решилась на смелую фотосессию для мужского глянца

Певица позировала в очень откровенных образах.
Популярна украинская певица Настя Каменских начала сольную карьеру под псевдонимом NK. Девушка выпустила свой первый трек под названием «Это моя ночь». В клипе девушка предстала в образе страстной кубинки, мечтающей о романтике.
Этот же образ певица использовала и в рамках последней откровенной фотосессии для мужского журнала «XXL». Одну из фотографий девушка опубликовала в своем Instagram. Певица позировала фотографу в весьма пикантных образах. На каких-то снимках все выглядело довольно скромно. Другие же просто не могли не ее свести поклонников с ума.
В ход прошли соблазнительные декольте, прозрачные вставки и полное отсутствие одежды. Настя Каменских во всей красе подчеркнула свою стройную фигура. Стоит отметить, что селебрити также изменила прическу. Теперь ее личико мягко обрамляет челка.
Фанаты Каменских по достоинству оценили старания девушки. «Импонирует новый образ, все в меру», «Новая прическа смотрится как украшение!!! И макияж очень классный, не добавляет возраста, а наоборот придает задорности! И тело супер! Настя просто умница и человек на которого можно ровняться!», пишут они.

Настя Каменских решилась на смелую фотосессию для мужского глянца

Настя Каменских решилась на смелую фотосессию для мужского глянца

Настя Каменских решилась на смелую фотосессию для мужского глянца

Настя Каменских решилась на смелую фотосессию для мужского глянца

Настя Каменских решилась на смелую фотосессию для мужского глянца

Настя Каменских решилась на смелую фотосессию для мужского глянца

Настя Каменских решилась на смелую фотосессию для мужского глянца

Настя Каменских решилась на смелую фотосессию для мужского глянца

Источник: http://daily-news.com.ua/ukraina/27238-nastya-kamenskix-reshilas-na-smeluyu-fotosessiyu-dlya-muzhskogo-glyanca.html

 

«В Житомире состоялось торжественное открытие памятника...»

5 ноября 2017, 1:37   + 60 голосов Написать комментарий

Eduard Dolinsky

Фото профиля Eduard Dolinsky

Директор Украинского еврейского комитета

В Житомире состоялось торжественное открытие памятника деятелю ОУН (м) Олегу Ольжичу (Кандыбе). Ольжич — один из авторов конституции Украины, которая отказывала евреям в гражданстве. В составе походных групп ОУН, которые были созданы по договоренности и под контролем нацистов, он прибыл в оккупированный Житомир. В Житомире агент бандеровской ОУН убил двоих видных коллег Ольжича – Сциборского и Грибовского. Ольжич организовал суд ОУН (м), на котором заочно приговорил Бандеру и Стецько к казни. Приговор никогда не был приведен в исполнение.

После Житомира Ольжич в немецком обозе прибывает в захваченный Киев, где занимает пост начальника по идеологии при городской управе. В это время он вместе с Иваном Рогачем организовывает газету «Украинское слово», в которой регулярно печатались антисемитские статьи. Так, во время массового убийства евреев в Бабьем Яре в этой газете появилась статья «Главный враг народа – ж_д». После ареста 23 работников управы из числа членов ОУН, Ольжич переезжает во Львов где женится, а в мае 1944 его сдадут немцам. Его арестовали и перевезли в ВИП барак в Заксенхаузене, где находился его коллега Степан Бандера. Там он и скончался.

Фото Eduard Dolinsky.

https://www.facebook.com/eduard.dolinsky/posts/1697459536952774

 

«Первый заместитель главы Госкомитета...»

5 ноября 2017, 1:33   + 60 голосов Написать комментарий

Eduard Dolinsky

Фото профиля Eduard Dolinsky

Директор Украинского еврейского комитета

Первый заместитель главы Госкомитета по теле- и радиовещанию Богдан Червак призывает к еврейским погромам и предлагает сажать тех, кто подвергает сомнению установку памятника Петлюре: «на украинской земле, слава Богу, еще не перевелись Гонты и Железняки».

Если же, кто забыл, то напомню, что Гонта и Железняк – герои Колиивщины, организаторы еврейских погромов, во время которых вырезали многие тысячи невинных евреев. Историческая дискуссия о личности Петлюры – «антиукраинская деятельность за которую надо судить и садить».

Не случайно член оргкомитета по Бабьему Яру Червак ставит в один ряд Петлюру, мельниковцев и бандеровцев – тех, кто принял самое активное участие в уничтожении мирных евреев. Он их называет «самыми яркими и самыми героическими страницами нашей истории».

Фото Eduard Dolinsky.

https://www.facebook.com/eduard.dolinsky/posts/1694406120591449

 

Невзоров: «Я не знаю, почему, попав к ней в оптический прицел, я с вами еще беседую»

5 ноября 2017, 1:14   + 45 голосов Написать комментарий

Я не знаю, почему, попав к ней в оптический прицел, я с вами еще беседую: Невзоров рассказал интересные факты об Окуевой

Публицист вспомнил, как она наблюдала за ним через оптический прицел.

Российский публицист Александр Невзоров раскрыл неизвестные страницы героического прошлого погибшей Амины Окуевой.

Об этом передает “Обозреватель”.

«Я не был знаком с этой дамой – это, скорее, она меня наблюдала в Грозном через оптический прицел. Но, судя по всему, в какой-то момент промахнулась», – рассказал он.

Image result for фото амины окуевой

На фото: Амина Окуева

Тем не мене, Невзоров подчеркнул, что не держит на нее никакой обиды.

«Она воевала за свободу и независимость своей страны, у нее были самые светлые побуждения. Была очень храброй. На чеченском фронте ею пугали. Как все женщины, она была гораздо беспощадней любого мужчины. Я не знаю, почему, попав к ней в оптический прицел, я с вами еще беседую», – сказал он.

По его словам, погибшая Амина Окуева была настоящим воином и очаровательной женщиной.

«Безусловно, она достойна какого-то посмертного воздаяния, потому что для Украины она сделала очень много. Она являла собой образец подлинного мужества, подлинного благородства. Вообще, военное благородство – жестокая штука, кровавая, и оно сильно отличается от бытового или от гражданского благородства. Тем не менее, это был воин, настоящий воин. Дайте ей срочно Героя Украины», – призвал Невзоров.

Александр Невзоров утверждает, что в вопросе российской агрессии против Украины полностью стоит на стороне Украины. Российских профессиональных военных наемников-диверсантов, ссыльных на восток Украины (таких например, как Гиркин-Стрелков), называет своими «друзьями» и одновременно признает их «террористами». Аннексию Крыма Россией называет мародерством. Вместе с тем утверждает, что в российской агрессии нет вины Путина и он в данном случае лишь приспосабливается под то, чего хочет российский народ.

Напомним, что участницу антитеррористической операции (АТО) на Донбассе Амину Окуеву застрелили в понедельник, 30 октября, в Киевской области.

http://blogi.co.ua/2017/11/03/ya-ne-znayu-pochemu-popav-k-ney-v-optichesk/

 

Дело пограничника Колмогорова: волонтер указал на странности в расследовании

5 ноября 2017, 1:09   + 60 голосов Написать комментарий

На фото Сергей Колмогоров крайний справа

Экс-участник АТО Мирослав Гай увидел странности в расследовании дела старшего солдата Сергея Колмогорова, которого осудили на 13 лет за убийство женщины в зоне АТО, при попытке остановить подозрительный автомобиль.

Об этом он рассказал в интервью “Апострофу“.

По информации жителя Донецка, которых находился в машине вместе с убитой, он приехал с ней заняться любовью на берег моря. В то же время, по словам Гая, следствие не уделило достаточного внимания его возможным связям с террористами.

«Именно в этом случае, когда люди непонятно для чего поехали на линию разграничения – якобы заниматься любовью в месте, рядом с которым шли боевые действия – у меня возникает большое количество вопросов. А у следствия их не возникло», – заявил он.

Например, по информации Гая, не были проведены обыски и исследование личности водителя.

«Не был проведен обыск в жилье водителя. Нет расшифровок его переговоров по телефону – за несколько часов до и после случившегося, а также непосредственно во время событий. Никто не поинтересовался получением характеристики пострадавших – откуда они приехали, с какой целью, имели ли они какие-то контакты с ДНР, тем более, что человек – из Донецка, куда он, кстати, и вернулся, как только написал заявление. А сейчас, напомню, он в России находится. Поэтому вопрос, имели ли эти люди какие-то контакты с той стороной, остается открытым», – объяснил он.

http://blogi.co.ua/2017/11/04/delo-pogranichva-volon/

 
 

Плану Маршалла в Украине первыми помешают наши же политики

5 ноября 2017, 0:42   + 75 голосов Написать комментарий

Андрей Новак

Представники Литви і Польщі – активніші лобісти «Плану Маршалла для України», ніж українські політики.

Навіть якщо США і ЄС узгодять «План Маршалла для України», його реалізації можуть перешкодити українські політики.

Так званий План Маршалла для України передбачає зовнішнє фінансове управління тими країнами, які інвестують і дають кредити. У цьому полягає найбільша проблема реалізації цього плану в Україні. Адже дуже складно собі уявити, що нинішні українські політики погодяться віддати комусь управління фінансовими потоками. Навіть якщо європейці й американці узгодять цей проект, перешкодити його реалізації може наша влада. Половину грошей «Плану Маршалла для України» наші політики традиційно постараються покласти собі в кишеню. Думаю, саме з цієї причини жодної конкретики з цього питання немає досі.

Литва і Польща докладають значно більше зусиль для реалізації цього проекту, ніж сама Україна.

Плану Маршалла для України" навіть не взяли на розгляд Єврокомісії. Тому зараз ми бачимо винятково потуги самої Литви. Керівництво цієї країни усвідомлює, що їхня власна безпека багато в чому залежить від того, чи вистоїть Україна проти російської агресії. Якщо цього не станеться – наступною ціллю Москви стануть якраз країни Балтії. Мова про наміри РФ пробити коридор до Калінінградської області. Тому Литва і Польща – активніші лобісти «Плану Маршалла для України», ніж наші політики. І це зважаючи на те, що Україна вже точно б не програла від реалізації цього проекту.

Українській владі необхідно сконцентруватися на створенні сприятливих умов для іноземних інвесторів.

Щоб реалізувати «План Маршалла», нам потрібно сформувати нові податкові, митні, адміністративні, банківські та інвестиційні умови. Це необхідно, щоб інвестори захотіли вкладати гроші в нашу країну. Загалом, у нас дуже привабливі інвестиційні передумови. В Україні є величезні ресурси практично всіх видів. Наприклад, порівняно з іншими країнами у нас високоосвічене населення. Це добре підготовлена робоча сила. Також в України надзвичайно вигідне геополітичне розташування. Але поки це все залишається лише передумовами – потрібно створювати умови.

https://strana.ua/opinions/102927-planu-marshalla-v-ukraine-pervymi-pomeshajut-nashi-zhe-politiki.html

 
Страницы: 123456