Василь Матій

22 августа 2022, 11:20

Хочете несподівану, але приємну новину? Війна ще не закінчилась, а наша економіка вже почала повільне відновлення. Зростає експорт, товарообіг навіть заробітна плата в західних областях. Така динаміка спостерігається вже третій місяць поспіль. В перші місяці війни МВФ спрогнозував падіння економіки України в 2022 році на 40−45%. Але цей прогноз не справджуються. Мінекономіки прогнозує падіння на 35%, а авторитетний аналітичний центр Ukraine Economic Outlook — на 33%. Попри це, падіння є падіння і новина про поступове відновлення не переважає досі слабку економіку. Тому треба не панікувати, вірити в перемогу, але закатати рукави для фінансової самооборони. Фінансова подушка: чому це найперше, про що треба думати незалежно від розміру заробітку Наявність накопичень робить нас більш стійкими. Я б навіть сказав антикрихкими. Під час повномасштабної війни ми зрозуміли, що як ракета може прилетіти зараз у кожну домівку, так і ми можемо зараз в будь-який момент втратити джерело доходу. Тож маючи стабільні накопичення, ми маємо гарантію, що легше переживемо форс-мажорні обставини, це дає нам відчуття певної захищеності. А коли людина перебуває у психологічній рівновазі — вона є більш продуктивною, ефективною до заробітку грошей, здатною до прийняття виважених рішень. З яким заробітком можна формувати фінансову подушку? Маленький заробіток в жодному разі не є виправданням для того, аби не вести накопичення. Тому що заощаджувати можна майже з будь-яким рівнем доходів. Дослідження фінансових експертів свідчать про те, що 10% від доходу ми просто не помічаємо, якщо ми їх заощаджуємо. Незалежно від того, багато чи мало ми заробляємо. А завдяки ефекту плину часу і планомірному назбируванню — ці кошти стають відчутними та вагомими для кожної людини. Найкраще зберігати кошти, щойно ми їх отримали і не встигли приступити до витрат. Якщо ж ви відчуваєте слабкість до емоційної покупки, дайте собі, так би мовити, переспати з цією думкою і так вже приймати остаточне рішення. Скільки відкласти? Зазвичай, коли мене запитували, на який проміжок часу варто заготувати фінансову подушку, я відповідав, що приблизно на три місяці. Але враховуючи, що ми живемо не просто у форс-мажорних обставинах, а під час повномасштабної війни, то я б радив збільшити цей термін мінімум до шести місяців (щонайменше помножити свій місячний бюджет на шість). Тому що повоєнні ризики значно вищі за ті, що бувають за мирного часу. Й чіткої суми, скільки варто відкласти, щоб бути спокійним, вам ніхто не назве, окрім вас. Адже тільки ви знаєте свої реальні витрати та потреби. А якщо не знаєте, то однозначно варто почати вести облік витрат. Тому що зараз набагато простіше допустити так званий касовий розрив, коли наші видатки стають більшими, ніж наші доходи. У такому випадку є ризик усвідомити матеріальне фіаско, коли вже буде запізно щось виправити. Чому не варто відкладати зі стартом Щодня країна має справу з ризиками погіршення макроекономічної стабільності через війну. А ще на додачу ризики зростання інфляції, і найголовніше, через повномасштабну війну нині маємо низький попит на робочу силу в Україні, що несе більше загрози втрати роботи через фінансові проблеми у роботодавців. Тобто причиною саме вашого скорочення може стати не рівень вашої кваліфікації, а фінансові проблеми роботодавця. А це неабияк ускладнює пошук роботи. Погодьтеся, прикро було би прогавити роботодавця мрії тільки через маленький розмір фінансової подушки, а отже і вимущене поспішне працевлаштування. Де зберігати кошти? На щастя, живемо у дуже прогресивній державі в аспекті цифровізації фінансів. Тому фактично готівка нам не потрібна, ми можемо користуватися банківською карткою майже будь-де. Виняток: віддалені села. Тому я є прихильником того, щоб більша частина капіталу була у безготівковій формі. Адже ці кошти не можна загубити, їх не можна викрасти (за умови дотримання базових правил фінансової безпеки). І скористатися ними можна у різних державах. Для власного спокою, до прикладу 10% від цих заощаджень можна тримати у готівці, у зручній для вас валюті. Загалом, задля безпеки — свої кризові заощадження раджу тримати, так би мовити, у різних кошиках, у різних активах, а ще краще у банках різних держав. Чому зараз найкращий час для старту Коли фінансова подушка сформована, не варто зволікати з першими інвестиційними кроками. Військові облігації мають значно привабливішу дохідність, ніж банківські вклади. До того ж цей дохід не оподатковується. А цифрова революція останніх років дозволила інвестувати в західні ринки капіталу навіть з початковими сумами декількох сотень доларів. Скептики скажуть, що банки блокують закордонні перекази в інвестиційних цілях. Але ж переказувати кошти на закордонні банківські рахунки дозволено до 30 тис. гривень. А такі європейські необанки як Revolut та Wise з перших місяців війни віддалено відкривають рахунки українцям. Не без маленьких нюансів, але відкривають. Війна — особливий час для фінансової грамотності Повсюдне скорочення доходів в українців та зростання цін на базові речі доводять, що війна — це особливо ризикований період втрапити у матеріальне фіаско. Однак, завдяки таким нехитрим навичкам накопичення, ми стаємо більш стійкими і просто захищаємо себе від зайвого стресу. А ми всі знаємо, як стрес, саме на тлі фінансових негараздів, може отруювати життя. Фінансова грамотність — це те, що дає впевненість і свободу навіть під час воєнного стану, дає змогу реалізовувати ті, чи інші наші фінансові цілі. А що може бути краще, коли ми їх досягаємо. Василь Матій — Приватний інвестор, керуючий активами 1st Family Office

25 января 2022, 11:34

Початок 2022 року став драматичним для інвесторів-початківців, які почали свій інвестиційний шлях в ковідний час. Починаючи з квітня 2020 року незмінно діяло правило «buy the dip» або викуповуй просідання. Як тільки ринок падав хоч би на 1% від своїх історичних максимумів, роздрібні інвестори викуповували таке падіння, сприймаючи за знижку та подарунок долі. У молодих інвесторів могло скластися хибне враження, що ринки завжди ростуть, а обігнати фондові індекси простіше простого. Але на початку 2022 року щось пішло не так. Привид інфляції вже рік турбує інвесторів у всьому світі. Головною причиною є безпрецендентні міри для стимулювання світової економіки, що призвели до рекордних зростань балансів провідних світових центробанків. Багато центробанків та експертів не сприймають її серйозно та вважають тимчасовою, а також натякають на «транзитний характер» інфляції. Серйозно цю загрозу почали сприймати лише нещодавно, коли Федеральна резервна система (ФРС) змінила свою риторику на відчутно жорсткішу щодо інфляції. І привід для цього був значний: в грудні 2021 року інфляція в США досягла 7% — це рекордне значення з далекого 1982 року. Чому інвестори бояться інфляції, особливо любителі технологічних компаній? Річ у тому, що переважна більшість технологічних компаній це компанії зростання (Growth). Такі компанії зазвичай не виплачують дивіденди своїм акціонерам (на відміну від так званих компаній цінності або Value companies), а реінвестують всі свої прибутки в подальший розвиток та масштабування бізнесу для забезпечення більшого прибутку в майбутньому. Технологічні компанії зростання часто оцінюються відносно дорого. Адже при оцінці справедливої вартості цих компаній враховується дисконтування їх майбутніх грошових потоків (потенційних прибутків), які по плану будуть реінвестовані та збільшуватимуть прибутки в майбутньому, а відповідно зростатиме й дохід на одну акцію компанії. Приборкання інфляції — це відповідальність та безпосередня ціль центральних банків. Для цього вони регулюють кількість ліквідності (грошей) в економіці та змінюють ключову (облікову) ставку. Збільшення облікової ставки призводить до здорожчання ресурсів для банків, що в свою чергу призводить до збільшення відсоткових ставок за кредитами. Подорожчання кредитів погіршує споживчі настрої і вкрай негативно впливає на рівень прибутку компаній зростання. Вони зазвичай сильно закредитовані, адже потребують багато ресурсів для масштабування бізнесу. Зменшення прибутків призводить до перерахунку майбутніх грошових потоків (потенційних прибутків) та показується в скромнішій оцінці вартості конкретних компаній. Інвестори ж в такій ситуації можуть зазнати збитків. Але ці збитки є нереалізованими та незафіксованими поки інвестор не продасть акції. Також вони можуть змінитися на прибуток, коли настрій на ринках зміниться. Важко спрогнозувати коли це станеться. Але варто пам’ятати, що в рамках одного економічного циклу може трапитися не одна корекція. Корекція — це зниження вартості біржового індексу на 10 або більше відсотків від історичного максимуму. Останню корекцію на американському фондовому ринку ми спостерігали у 2018 році. Цікаво, що тоді ФРС декілька разів за рік підвищувала ключову ставку. Індекс S&P 500 (фондовий індекс, у кошик якого включено 500 акціонерних компаній США, що мають найбільшу капіталізацію) знизився в кінці 2018 року на 19%. Під час кризи чи рецесії від'ємне значення, тобто падіння ВВП, триває протягом двох кварталів поспіль. Майже завжди перед кризою стається біржовий обвал, тобто падіння фондових індексів на 20 та більше відсотків (2020 рік S&P 500 — 34%, 2008 рік — 57%). Одним з найважливіших правил інвестицій в акції та в цілому у активи з підвищеною волатильністю (вартість яких коливається) — не інвестувати в них кошти, які можуть знадобитися для реалізації короткострокових фінансових цілей інвестора. Отже, якщо інфляційні новини вас лякають та викликають неспокій, потрібно вносити зміни в інвестиційний портфель. Для цього важливо збільшити частку захисних активів та активів з фіксованим грошовим потоком. Адже майстерність управління активами — у забезпеченні максимального прибутку при комфортному для клієнта рівні волатильності портфелю.

3 ноября 2021, 15:41

Tesla [TSLA] вперше відкрила фірмові станції швидкої зарядки Supercharger для електромобілів конкурентів в Нідерландах і почала продавати домашні зарядні станції J1772. Власники електромобілів BMW, Nisan та інших брендів можуть скористатися послугою Supercharger через фірмову програму Tesla. Після встановлення програми клієнти зможуть вибрати «Зарядити не Tesla», щоб побачити на карті найближчу відповідну станцію. Зазначається, що тарифи будуть вищими, ніж для власників Tesla. У 2019 році Tesla представила третє покоління станцій швидкої зарядки Supercharger із подвоєною потужністю 250 кВт. Найдоступніша та найпопулярніша модель Model 3 підтримує зарядку потужністю до 250 кВт – всього за хвилин можна отримати ще 120 км до запасу ходу. Глобальна мережа станцій швидкої зарядки Tesla Supercharger на кінець вересня налічувала 3254 штук, а загальна кількість точок підключення – 29 281 штук. В Україні перші станції Supercharger очікуються у 2022 році. Аналітики Морган Стенлі нещодавно перегляндали цільову вартість компанії в сторону збільшення до $ 1200 в першу чергу завдяки досягненням компанії в ефективності виробництва. Зокрема батарейні елементи 4680 лягли в основу нових структурних блоків, які є частиною конструкції кузова, що з'єднує передню і задню частини днища. Установка, що функціонує на новому заводі компанії, Giga Press забезпечує можливість виготовляти всю задню частину кузова цілком. Використовуючи досвід у виробництві гігантських литих деталей, Tesla може з'єднати цим блоком велику цільну задню частину і передню частину днища в єдину конструкцію (такий собі конструктор Lego). Майбутнє поруч. Часто, аналізуючи компанію Tesla, та зокрема її капіталізацію порівнюють з іншими автовиробниками. Але правда в тому, що виробництво автівок це тільки частина бізнесу Tesla. Не варто забувати про мережу заправних (зарядних) станцій підписку на автопілот, виробництво домашніх акумуляторів та сонячних панелей.

8 сентября 2021, 16:57

Міжнародні ініціативи у боротьбі з розмиванням податкової бази зробили Кіпр не такою бажаною юрисдикцією для ре’страції бізнесу, як раніше. Тепер для бізнесмена ця країна має цінність лише як напрямок для відпустки. Чи ні? Пропоную трохи пофантазувати. Уявіть себе успішним бізнесменом у 2005−2015 роках або просто згадайте ті часи. Якщо у вас вийшло, маєте відчути гостру необхідність «підвісити» компанії, через які ведете діяльність, під холдинг, зареєстрований у якійсь із сонячно-острівних юрисдикцій: на Британських Віргінських Островах, Белізі, Сейшелах, або Кіпрі. Серед українських підприємців останній був найбільш «модним». У ті часи без кіпрської компанії годі було вважати себе поважним, серйозним та далекоглядним власником бізнесу. Чому їх використання було настільки поширеним? Перша очевидна причина — можливість платити менше податків. Кіпр не є «офшорною» юрисдикцією у класичному розумінні цього терміну, оскільки ставка податку на прибуток підприємств у країні не нульова. Вона складає 12,5%, однак лишається однією з найнижчих в Європі. Кіпр займав лідируючі позиції у переліку юрисдикцій, привабливих для структурування бізнес-активів завдяки низці інших пільг та переваг. Наприклад, відсутність податків на дивіденди, отримані холдингом, і на дивіденди, виплачені на користь його власника, та податку на приріст капіталу при продажу акцій, велика кількість діючих угод про уникнення подвійного оподаткування. Друга причина — це анонімність, яку держава пропонувала тим, хто інвестував у компанії на її території. Відсутність публічних реєстрів акціонерів та бенефіціарних власників, можливість використовувати «номінальних» директорів та акціонерів, жодного автоматичного обміну податковою інформацією — рай для тих, хто добре знає, що гроші люблять тишу. Українцям така секретність також допомагала захистити бізнес від рейдерства або конфіскації на випадок кримінального провадження. Наступним аргументом на користь Кіпру була передбачуваність і прозорість його законодавства та судів. Структурування бізнесу через кіпрську компанію дозволяло регулювати пов’язані із управлінням компанією відносини між співвласниками бізнесу іноземним правом, а ще — вирішувати конфлікти у іноземних судах і уникнути недосконалості українського правового поля. А зараз це досі так вигідно і зручно? А тепер повернемося у 2021 рік. Знаєте, чим зараз занепокоєні поважні бізнесмени? Вони думають, як позбутися своїх кіпрських компаній. Справа у тому, що вигоди від їх наявності суттєво скоротилися через міжнародні ініціативи по боротьбі з розмиванням податкової бази, до яких також долучається і Україна. У 2020 році Верховна Рада прийняла закон, яким запровадила правила про контрольовані іноземні компанії (КІК). Без зайвих деталей та дуже в загальному, ці правила вступають в силу з 2022 року, та зобов‘язують податкових резидентів України, які мають іноземні компанії в низькоподаткових юрисдикціях, повідомити Державну податкову службу про їх наявність, включити прибуток КІК до складу доходу фізичної особи — бенефіціара КІК та заплатити з нього податки. Якщо цього не зробити, є ризик «влетіти» на серйозні штрафи, які вимірюються сотнями тисяч гривень. Шанси, що податкова служба самостійно не дізнається про офшор, також тануть із приголомшливою швидкістю. Україна найближчим часом планує приєднатися до міжнародного обміну податковою інформацією, так званого стандарту CRS. Коли це станеться, іноземні банки будуть без запиту щорічно передавати в Україну інформацію про банківські рахунки її громадян. А як у Європі? Європейські держави теж активно впроваджують заходи для «деофшоризації» бізнесу. Один з них — перехід від анонімних до публічних реєстрів бенефіціарних власників компаній. Веб-сайти реєстрів юридичних осіб деяких європейських держав уже дозволяють отримати інформацію про особу, яка реально стоїть за бізнесом «онлайн та без реєстрації», безкоштовно або за символічну плату. Зовсім скоро таку функцію запровадять усі держави — члени ЄС, зокрема Кіпр. Зі сказаного вище слідує логічний висновок, що Кіпр для бізнесмена відтепер має цінність лише в якості напрямку для відпустки. Однак у цьому випадку логіка, на щастя, помиляється. Державу все ще можна використати для легальної економії на податках та уникнення КІК-ризиків. Тільки тепер треба не компанії там реєструвати, а переїжджати на острів самому, набуваючи податкову резидентність. Податкова резидентність визначає, якій державі ви повинні сплачувати податки як фізична особа. Кожна країна встановлює свої правила та ставки оподаткування, а також може визначати доходи, з яких податки не стягуватиме. Як наслідок, обравши країну із більш поблажливим, ніж в Україні, режимом оподаткування, можна досягти суттєвої економії. І Кіпр має що запропонувати не лише компаніям, а й фізичним особам. Податкові резиденти Кіпру, можуть користуватися такими перевагами: прогресивна ставка податку на доходи фізичних осіб, від 0% (річний дохід до 19 500 євро) до 35% (річний дохід більше 60 тис. євро); відсутність податків на дивіденди, на приріст капіталу та на деякі інші види доходів; відсутність обов’язку сплачувати місцевий податок на потреби оборони (за умови, що не маєте доміцилію на Кіпрі, тобто не народилися у країні та не були її податковим резидентом 17 років протягом 20 літнього періоду); уникнення обов’язку звітувати про КІКи в Україні та сплачувати податки з їхнього доходу. Як стати податковим резидентом Кіпру? Для того, щоб стати податковим резидентом Кіпру є 2 способи. Перший класичний — достатньо проживати в країні протягом 183 днів у податковому році, а також розірвати зв’язки із Україною як країною колишнього податкового резиденства, аби уникнути ситуації, коли на ваші доходи претендують одразу дві податкові служби. Другий спосіб кіпрські органи влади представили відносно недавно, у 2017 році. Це спрощена процедура отримання податкової резидентності, яка має назву «правило 60 днів» та вимагає дотримання таких умов: проживати на Кіпрі не менше, ніж 60 днів у податковому році; не проживати в жодній іншій державі протягом періоду, що сукупно перевищує 183 дні; не вважатися податковим резидентом жодної іншої держави; мати у власності або орендувати житлову нерухомість на Кіпрі та мати інший зв’язок із Кіпром, тобто вести бізнес на острові, працювати чи бути директором кіпрської компанії. Отож на питання «Кіпр чи не Кіпр?», відповідь поки лишається «Кіпр, але в новому форматі». Василь Матій — Фінансист, керуючий активами 1st Family Office

29 июля 2021, 14:21

Певно, щороку з наближенням травня кожного українського інвестора все більше засмучує слово «податки» — бо час подавати щорічну податкову декларацію та віддавати державі частину із чесно «наінвестованого». В голову мимохіть закрадається думка «але ж це цілих 10,5%, чи навіть 19,5%, не хочу — не буду». Однак за нею слідує раціональне нагадування, що «закон суворий, однак це закон», страшнувато воно якось гратися з державою. Зрештою, що тут вдієш, треба змиритися і втішити себе тим, що сумлінно виконуєш свій громадянський обов’язок. Та чи насправді все настільки незмінне у справах податкових? Ні, простір для маневру (законний, звичайно) тут також є, і криється він у словосполученні «податкова резидентність». Що це і чим податкова резидентість відрізняється від громадянства та права на проживання у країні? Давайте розбиратися з кожним поняттям. Громадянство — це про те, паспорт якої країни (чи країн) ви маєте. Однак будучи громадянином України, наприклад, ви не обов’язково будете проживати саме тут — можна постійно жити в іншій країні, отримавши в ній посвідку на постійне чи тимчасове проживання. З цим зрозуміло, а що ж таке податкова резидентність? Податкова резидентність — це особливий зв’язок з податковою службою певної країни, якій ви зобов’язані платити податки. Вона не залежить від громадянства, і не завжди пов’язана з країною вашого постійного проживання. Податкова резидентність тієї чи іншої держави може з’явитися у фізичної особи коли вона набуває певного зв’язку з цією державою. Про наявність такого зв’язку можуть свідчити: строк перебування в країні (зазвичай — 183 дні у календарному році), наявність постійної адреси, бізнес чи робота, центр життєвих інтересів (наприклад, сім'я яка проживає в цій країні). Тобто це означає, що ви можете бути громадянином однієї країни, постійно проживати в іншій, а податки платити у третій. Також не виключена ситуація, коли декілька країн одночасно можуть вважати вас своїм податковим резидентом. Змінивши податкову резидентність, ви подаєте щорічну податкову декларацію та платите податки у тій країні, податковим резидентом якої стали. Своїй «рідній» податковій ви можете показати довідку про статус податкового резидента іншої країни та сплату в ній податків, що має зняти будь-які можливі претензії. Але до чого я це все веду? А до того, що кожна держава встановлює свої правила та ставки оподаткування, і у багатьох з них вони куди вигідніші, ніж в Україні. Тому зміна податкової резидентності — цілком легальний шлях зниження податкового навантаження. Усвідомивши це, багато країн роблять бізнес, пропонуючи для іноземців з високим рівнем доходу спеціальні програми отримання податкової резидентності на досить поблажливих умовах. Однією з таких держав є Мальта , про неї я вам і розповім. Факт наявності у фізичної особи статусу мальтійського податкового резидента та умови оподаткування її доходів залежать від комбінації факторів резидентності та доміцилію. З резидентністю просто — за загальним правилом, ви вважатиметеся податковим резидентом Мальти, якщо проживаєте в країні протягом більш ніж 183 днів у податковому році. Для того, аби законно проживати в країні протягом такого тривалого періоду, потрібно буде отримати посвідку на проживання — безвізом тут не відбудешся. Критерій доміцилію дещо складніший для розуміння — це щось на кшталт тісного зв’язку з країною. Про нього можуть свідчити наявність житла на Мальті, візити на її територію з певною регулярністю, зареєстрований на Мальті бізнес або сім'я, яка там проживає. Проте для того, аби скористатися перевагами мальтійської податкової резидентності, доміцилій мати не обов’язково. Якщо фізична особа є податковим резидентом Мальти за критерієм проживання в країні, однак не має в ній доміцилію, оподатковуватися податком на доходи фізичних осіб на Мальті буде лише її дохід з мальтійських джерел, наприклад, від роботи за наймом або бізнесу на території цієї країни. Ставка прогресивна — від 0% до 35%, в залежності від розміру доходу. З доходами з іноземних джерел все значно цікавіше — вони оподатковуються лише у випадку, коли фактично отримані на Мальті. Тобто, якщо ви, приміром, отримаєте на рахунок в у будь-якому банку, окрім мальтійського, дивіденди від інвестицій у американський фондовий ринок, будучи при цьому податковим резидентом Мальти, то податки з них не доведеться платити ні на Мальті, ні в Україні. Причина — Україні ви нічого не винні бо не є її податковим резидентом, а Мальта звільняє такий дохід від оподаткування. Податок на приріст капіталу з доходу, який ви отримаєте від продажу інвестиційних активів, Мальта також не справляє, навіть якщо він отриманий на Мальті. Головна умова — походження такого доходу з іноземного джерела. Однак з цього правила все ж є виняток. Для осіб, які вважаються податковими резидентами Мальти на загальних підставах, тобто за критерієм проживання в країні протягом 183 днів чи більше, передбачений мінімальний податок у розмірі 5 тис. євро. Його доведеться сплатити, якщо наявні наступні обставини: фізична особа є резидентом Мальти, однак не має там доміцилію; фізична особа не сплачує жодного іншого мінімального податку на Мальті; дохід фізичної особи, не отриманий на Мальті у відповідному податковому році складає 35 тис. євро або більше. Тобто виходить, що при зміні податкової резидентності економія на податках з досить великих сум може бути суттєвою. Однак не всі можуть дозволити собі фактично виїхати на постійне проживання в іншу країну — як з фінансових причин, так і не маючи можливості покинути роботу, бізнес чи сім'ю. Саме тому, окрім загального порядку отримання податкової резидентності, Мальта пропонує ряд програм, які дозволяють стати податковим резидентом цієї країни не проживаючи на її території 183 дні в році. Найпопулярніша з цих програм має назву Global Residence Program (GRP). Скористатися нею мають право виключно особи, які не є громадянами Європейського Союзу, Ісландії, Ліхтенштейну, Норвегії та Швейцарії. Для отримання податкової резидентності за цією програмою потрібно: купити нерухомість на Мальті вартістю від 220 до 275 тисяч євро, залежно від регіону країни, або орендувати нерухомість на Мальті вартістю від 8 750 до 9 600 євро, теж залежно від регіону. Зверніть увагу, що на практиці оренда квартири на Мальті коштує дещо дорожче — пристойні апартаменти стартують від 13−15 тисяч євро на рік, окремий будинок коштуватиме від 40−50 тисяч євро на рік; не проживати в жодній іншій державі протягом 183 днів у році; сплачувати мінімальний річний податок у сумі 15 тис. євро з усього доходу, отриманого із закордонних, а не мальтійських джерел; та сплатити разовий реєстраційний збір у сумі 6 тис. євро за подання заявки на отримання податкової резидентності. Основна перевага цієї програми — можливість зберігати статус податкового резидента Мальти, подорожуючи світом та не проживаючи у країні півроку чи більше. За умови сплати мінімального податку, всі інші ваші доходи з іноземних джерел, отримані за межами Мальти, оподатковуватися не будуть. Якщо зберігати гроші в країні, можна скористатися єдиною пільговою ставкою 15%. Проте зрозуміло, що витрати на участь у програмі досить суттєві, і підійде вона лише тим, для кого разово заплатити 15 тис. євро вигідніше, ніж оподаткувати весь дохід в іншій державі за її ставками. Також не можна забувати про витрати на оренду житла та проживання на Мальті, місцеве медичне страхування тощо. Змінюючи податкову резидентність, важливо подбати про уникнення ситуації, коли одночасно декілька держав виявляють «зацікавленість» у вас як у своєму податковому резиденті. Майте на увазі, що у такому випадку доводити податковій службі тієї чи іншої держави відсутність обов’язку сплачувати їй податки доведеться саме вам. В Україні законодавство не містить чіткої процедури виходу із податкової резидентності, так само не можна отримати довідку, яка би підтверджувала її втрату. Єдиний вихід — не відповідати критеріям визнання вас податковим резидентом України, та виїхати з країни, розірвавши з нею тісні зв’язки. Підсумовуючи, зміна податкової резидентності може стати гарним способом зекономити не податках для тих, хто вже досягнув фінансової свободи і має рівень пасивного доходу, який дозволяє ніжитися під ласкавим сонечком якоїсь теплої країни або багато подорожувати. Головна порада — ретельно прорахувати, що вигідніше: нести витрати на переїзд в іншу країну та підтримання статусу її податкового резидента, чи продовжувати сплачувати податки тій державі, у якій народився або постійно проживаєш.

16 апреля 2021, 01:26

Наші бабусі та дідусі горювали за грошима, що зникли з ощадкас після розпаду СРСР, і складали нові заощадження під матрац. Ми ж можемо інвестувати в щось, відкрити депозит онлайн кількома кліками чи свайпами. Якщо хочемо, щоби гроші «працювали» та примножувалися, слід розпочинати з основ фінансової грамотності. Коли та як почати відкладати гроші За ідеальним сценарієм — ще з дитинства. Базове розуміння філософії грошей мають давати батьки. Дорослішаючи, людина поглиблює ці знання, посилює навички відкладати та розумно розпоряджатися грошима. Це ніби ще один хард-скіл, який треба розвивати. В Україні віднедавна ця ситуація значно покращується. У нас з’являється література для батьків про фінансове виховання дітей. Нещодавно вийшла книга «Малюк та бюджет». На неї є попит — а це вже хороший знак. Коли людина усвідомила, що їй потрібно відкладати гроші, то вже пройшла половину шляху. Далі варто розібратися, що з переліченого дається найважче: заробляти гроші, заощаджувати чи інвестувати. І надалі працювати над цим. Як не витрачати зайве? Перше, що спадає на думку, — треба навчитися відразу відкладати якусь частину коштів ще до того, як почали витрачати. Спеціалісти радять починати з 10% від доходу. Якщо буде легко, можна щомісяця збільшувати цю суму на 5%. Якщо навіть 10% даються важко — ви, ймовірно, на етапі «навчитися заробляти», а не «навчитися відкладати». Це сигнал того, що зараз вам краще інвестувати в себе. Можна почати з банківського депозиту. Здебільшого ми одержуємо гроші на картку. Тому все, що потрібно, — переказати кошти зі звичайного рахунку на депозит. Найчастіше це можна зробити навіть без відвідування відділення. Отже, гроші зникнуть із нашого поля зору та будуть поступово накопичуватися. Нести кошти в неперевірені банки, звісно, не варто. Але державним і тим, які мають іноземний капітал, довіряти можна. Що робити з накопиченим капіталом? Варто задуматися над тим, навіщо ви ці кошти заощаджуєте та який життєвий фінансовий сценарій хочете реалізувати завдяки їм. Якщо у вас є певний запас часу й достатньо заощаджень, наступний крок — купівля цінних паперів. Це клас активів — капіталу в певному вигляді. Якщо ми купили рюкзак — це просто предмет нашого споживання. Натомість актив — це те, що ми купили як інвестицію та що приносить нам гроші. Нам усім відомі такі активи, як нерухомість чи бізнес. Третя категорія — саме цінні папери. Це сертифікати про володіння певним активом в електронному вигляді (паперовий формат майже відійшов в історію). Найпоширеніші серед них — облігації й акції. Облігації Облігації — це борговий цінний папір. Юридична особа, компанія або країна, яка його випустила, зобов’язується повернути його власнику певну суму коштів і виплатити відсоток. Це ніби боргові розписки компаній чи урядів. Умовно кажучи, ти позичаєш кошти державі, щоби вона могла виконувати свої функції: забезпечувати медицину, поліцію, платити держслужбовцям тощо. Заробити на цьому можна завдяки сплаченим відсоткам. Вони визначаються політикою Національного банку України та вартістю запозичень Міністерства фінансів України на первинних аукціонах. Залежно від ситуації на борговому ринку, інвестори пропонують, а міністерство погоджується залучити кошти від облігацій під певні відсотки. Останні змінюються залежно від коливань в економіці. Первинними дилерами є 11 найбільших українських банків. Але роздрібному інвестору краще звернутися до професійних учасників ринку цінних паперів. Спочатку треба відкрити рахунок цінних паперів, а потім можна переказати на нього кошти. За них брокери купують папери та зберігають їх на вашому рахунку. Акції Це цінні папери, які засвідчують наше право на певну долю в капіталі компанії. Він дає змогу отримувати частку прибутку та мати право голосу на зібранні акціонерів. У цьому випадку потрібен рахунок у міжнародного брокера, адже українських публічних компаній украй мало. Я зазвичай роблю це через Interactive brokers — як на мене, найбільш оптимальний варіант серед доступних українцям. Однак там є комісія: якщо вам 25 або менше, то це $3 на місяць. Ті, кому понад 25, платять $10 на місяць. Якщо українські облігації можна купувати на суму від 50 000 грн, то тут варто починати з $4000, адже потрібно враховувати комісію за переказ коштів. Хто такі брокери та як їх обирати Починати варто орієнтовно з 50 000 грн. Одна облігація коштує приблизно 1000 грн. Ціна може коливатися залежно від актуальної дохідності. Комісія брокера — до 10 грн за одну угоду. У банків, до речі, комісії суттєво вищі. Ви просто відкриваєте в них рахунок, на якому зберігаєте кошти. Можу порадити ICU та Універ Капітал. Вони працюють на ринку понад 10 років і здійснюють найбільшу кількість операцій із цінними паперами в Україні. В онлайн-кабінеті є вся інформація — деталі про облігацію, дати, коли й у якому розмірі виплачують відсотки. Тут також можна побачити, коли повна сума повернеться до нас і перетвориться на гроші. Потім вони з’являються в кабінеті, і ми вирішуємо, що робити далі: повернути собі через банк або знову інвестувати. Якщо обираєте другий варіант, то замість зниклих цінних паперів купуєте інші, які ще є в обігу. Обираючи брокера, насамперед треба перевірити, чи він має достатньо капіталу — щонайменше мільярди доларів. Варто також подивитися, у яких країнах працює компанія. Якщо це США, то довіри буде більше. Перевірте, чи є брокер публічною компанією та чи торгується на біржі, а також загальну вартість усіх акцій. Цю інформацію можна подивитися навіть у програмі «Біржі» на телефоні (на iPhone вона є дефолтною). Там також можна перевірити, як ціна на акції змінювалася за рік. Якщо вона різко впала — варто пошукати іншого брокера. Якщо ціна має нормальну динаміку, то можна рухатися далі. Що відбувається із грошима далі? Ми міняємо гроші на акції чи фонди акцій компаній. Початківці завжди обирають ті, які їм подобаються, а в інвестиціях емоційних рішень краще уникати. Тому для новачків я би радив одразу купити ETF — кошик акцій. Наприклад, такий, де вже є 500 американських компаній. Фактично це найдорожчі американські бренди, які входять в індекс, — і Facebook, і Google, і Tesla. Там будуть і сотні інших компаній — менш відомі для нас, але надійніші. Це бізнеси, що працюють у комунальному секторі, харчовій промисловості — універсальніших і менш схильних до різких змін галузях. Такий кошик буде коштувати приблизно $400. Є ще варіант з акціями компаній різного походження: Китай, Канада, європейські держави. Такий кошик акцій може коштувати ще менше — приблизно $90, однак частки в компаніях будуть меншими. Менеджери фондів займаються акціями після купівлі. Вони слідкують, які компанії показують гарні результати, які — незадовільні, і оновлюють ці портфелі. Якщо в компанії погана фінансова звітність, імовірно, її акції будуть падати в ціні. Відповідно, знизиться і їхня капіталізація. Акції іншої компанії можуть зрости, бо вона показуватиме кращу звітність. Відповідно, фонд оновить свою структуру — продасть акції бізнесу з гіршими результатами та купить у того, що має кращі показники. Це все роблять за нас у фоновому режимі. Не треба переживати, якщо почуєте про скандали із CEO чи баги в системі. Це буде лише одна із 500 компаній, які є в пакеті. Навіть якщо вона матиме погані показники, ви цього не відчуєте. Коли я зможу заробляти на цьому? Історично світовий фондовий ринок приносить орієнтовно 10% у валюті. У депозитів в Україні цей показник становить приблизно 1,5%. У будь-який момент ми можемо забрати наші кошти, але такі інвестиції варто розглядати як довгострокові. Постійно докладаючи чи забираючи гроші, ми витрачаємо зайве на транзакції. Це лише зменшуватиме наш довгостроковий дохід. Усе залежить від того, скільки коштів переказувати щоразу. Аби накопичити, наприклад, $1 млн, достатньо відкладати $500 на місяць протягом 30 років. Коли акції почали приносити прибуток, можна спробувати зосередитися на конкретній країні або сфері. Якщо віриш у якусь галузь економіки, наприклад, кіберзахист чи відновлювальну енергетику, можна купувати акції відповідних компаній. Однак це вже потребує експертизи та розуміння ринку. Як контролювати свої фінанси? Варто тестувати різні варіанти — тільки так можна зрозуміти, що ефективне саме для вас. Сьогодні найбільш популярний інструмент — це мобільні застосунки. Їх можна синхронізувати з картками, і всі ваші витрати будуть автоматично показуватися у програмі. Винятком буде тільки купівля за готівку: тоді суму треба вносити вручну. У Google Play i Apple Store можна побачити кількість завантажень і рейтинг. Якщо застосунком із високим рейтингом користуються сотні тисяч людей, можна спокійно завантажувати. Одні програми безоплатні, за інші треба платити. Але передплата зазвичай коштує недорого — орієнтовно 2–3 долари на місяць. Я використовую Spendee. У програми цікавий і зручний інтерфейс. Щомісяця користувач отримує звіт витрат і заощаджень. Також тут можна подивитися, на якому місці ви в рейтингах у своїй країні серед тих, хто найбільше витрачає чи заощаджує. Це може мотивувати та змусити задуматися. Ті, кому не сподобався жоден із застосунків, можуть спробувати вести таблицю в Excel. Створіть дроп-лист із різними категоріями витрат і записуйте все, на що витрачаєте гроші. І насамкінець історичний метод — усе записувати у блокнот. Для декого це дійсно зручно, хоч і, очевидно, займає більше часу. Ресурси для підвищення фінансової грамотності Роман Кошовський веде цікавий відеоблог і подкаст «Запали цілі». Там багато корисної інформації про фінанси, інвестиції та психологію грошей. Проєкт «Сімейний бюджет» — Telegram- і Youtube канали, де простими словами розповідають про заощадження й інвестиції. З літератури — «Любов та бюджет» Любомира Остапіва та «Шлях до фінансової незалежності Бодо Шефера. Ну і, звісно, фінансову Біблію — книгу «Найбагатша людина у Вавилоні» Джоржа Семюела Клейсона. Дуже важливу роль відіграє оточення. Тому ми із друзями заснували український осередок молодіжного руху [FIRE] Financial Independence & Retire Early In Ukraine . Так ми об’єднуємо людей, які розділяють культуру заощаджень та інвестицій. Учасники цього руху прагнуть «вийти на пенсію» ще замолоду, маючи достатній рівень пасивних доходів.

11 февраля 2021, 17:55

Хочете підкину ідею, як справити яскраве враження на будь-яку незнайому компанію людей, або про що поговорити з друзями на вечірці? Кажіть, що ви не просто купили iPhone, а є акціонером Apple, і саме ця модель телефону була розроблена, в тому числі, завдяки вашим інвестиціям. «Та я ж не інвестор, — заперечите ви, — а говорити неправду — поганий спосіб налагоджувати стосунки. І взагалі, які акції, однокімнатна біля метро завжди була і залишається кращим та надійнішим способом вкласти гроші». Якщо ви дійсно так вважаєте, спробую довести, що це лише когнітивне викривлення. Є такий цікавий психологічний феномен, який називається «ефект знайомства». Дослідження на безлічі об'єктів, включаючи слова, картини, звуки та фото облич, показали, що ми схильні виявляти симпатію до речей, які нам уже відомі. Квартира біля метро — це добре знайоме, про яке мріяли ваші батьки чи навіть дідусі з бабусями, тому вона здається найліпшим варіантом вкласти гроші. Насправді інвестиції в акції є вигіднішими і навіть простішими, проте акції в порівнянні з квартирою — це чужинець, якого ви підсвідомо остерігаєтеся. Але ж завжди можна познайомитися, правда ж? Неважливо, чи ви давно плануєте вкластися в акції, наслухавшись звідусіль про принади пасивного доходу, чи ваші уявлення про біржу та фондовий ринок обмежуються кадрами з фільму Вовк з Уолл-Стріт. Я готовий взяти вас за руку, познайомити з акціями та провести шляхом українця-інвестора, розповідаючи, як рухатися найшвидше, не потрапляючи у радари та не гублячи колеса в ямах на дорозі. Рушаймо? Крок перший: заробляємо та декларуємо доходи Зрозуміло, що аби купити акції, потрібно зарезервувати для цього певну суму коштів, попередньо заробивши їх. Я не буду детально зупинятися на тому, як збільшити рівень доходу та навчитися заощаджувати, про це ви можете багато прочитати в Інтернеті, в тому числі в моїх колонках. Резюмуємо, що ви вже накопичили стартовий капітал для інвестицій. Одразу заспокою — сума не має бути надто великою, починати можна з кількома тисячами доларів. Починати можна з кількома тисячами доларів Мати кошти для інвестування — більше ніж пів справи, однак нам необхідно довести, що наші гроші зароблені законним шляхом, а не внаслідок постачання зброї терористам чи наркотрафіку. Довести це дуже просто (звісно, якщо ви справді не кокаїновий барон, але це тема окремої статті). Найманим працівникам достатньо взяти довідку про доходи у роботодавця. Тим, хто працює на себе — подати до податкової річну податкову декларацію. Обов’язково переконайтеся, що податківці на ній поставили відмітку про отримання, та зберігайте в себе копію. Якщо подаєте декларацію онлайн, підтвердженням отримання слугуватиме квитанція за формою 2. Підтвердження походження ваших коштів — це підготовка до нашого третього кроку, тобто безпосередньо перерахування коштів за кордон як інвестиції. Крок другий: знайомимося з попутником — брокером Мені, звісно, дуже подобається ваша компанія, але ми дійшли до того моменту, коли нам потрібен третій, який точно зайвим не буде — брокер. Тому будемо знайомитися. Брокер — це професійний учасник ринку цінних паперів, який має ліцензію регулятора певної країни та виступає посередником між вами та фондовою біржею. З його допомогою ви відкриєте для себе рахунок у цінних паперах, щоби потім мати змогу їх зберігати, купувати або продавати. Але про все — по черзі. Коли ви хочете отримувати заробітну плату на картку або покласти гроші в банк, ви відкриваєте банківський рахунок, на який кошти зараховуються і зберігаються у вигляді електронного запису. Аналогічно з акціями — хоч вони існують тільки у вигляді комп’ютерних записів, їх все одно треба десь зберігати — для цього слугує рахунок у цінних паперах. Відкрити його зовсім нескладно — достатньо зайти на веб-сайт обраного брокера, зареєструватися там та слідувати інструкціям. В Україні діє декілька брокерів, найвідоміші — Interactive Brokers, Freedom Finance, Exante. Всі вони є міжнародними компаніями, які оперують у багатьох країнах світу. Interactive Brokers, наприклад — американська компанія та один з найбільших світових брокерів. Його діяльність регулюється відповідно до законів США — чи не найсуворіших у світі, коли мова йде про фондовий ринок, статутний капітал складає $8,5 млрд, а капіталізація сягає майже $30 млрд. Все це створює для інвесторів «подушку безпеки» стосовно гарантування їхніх інвестицій. Перш ніж обрати брокера для себе, рекомендую звернути увагу на його статутний капітал, капіталізацію та гарантії та порівняти зі згадуваним мною. Альтернативою міжнародним брокерам є субброкери — українські компанії, які для вас відкриють рахунок у тому-таки Interactive Brokers чи Exante. Запитаєте навіщо обхідний шлях? Він допомагає зекономити на комісіях за обслуговування рахунків та ведення операцій за ними — у субброкерів вони зазвичай нижчі. Тому для інвесторів-початківців більш доцільним може бути звернення саме до субброкера. Брокер (чи субброкер) — попутник доволі допитливий і захоче про вас багато дізнатися. Interactive Brokers, наприклад, попросить наступну інформацію при реєстрації на їхньому сайті: паспортні дані (використовуйте дані закордонного паспорта) та ідентифікаційний код; адресу проживання — пишіть ту, яку реально можете підтвердити пропискою в паспорті чи рахунком за комунальні послуги на ваше ім'я; країну податкової резидентності — для нас це буде Україна; досвід у сфері інвестування — можете рахувати свій разом з моїм та обирати мінімум три роки та 11−25 угод за рік; якщо вкажете менше, система може не дозволити вам перейти до наступного етапу заповнення анкети; тип рахунка — раджу обрати готівковий (cash), через який можна торгувати лише з використанням власних коштів, а не кредитних. Процес збору брокером цієї інформації називається ідентифікацією, його мета — зрозуміти, кому брокер надаватиме послуги. Перевірка ваших даних та відкриття «цінно паперового» рахунку зазвичай займає від декількох днів до двох тижнів. Крок третій: переказуємо кошти за кордон Отже, ми гарно роззнайомилися з брокером і маємо рахунок у цінних паперах, на який зарахують наші акції. Нарешті настав час переказати брокеру кошти для купівлі цінних паперів. Оскільки інвестуємо за кордон, гривня нам не підійде, потрібна іноземна валюта — долар США чи євро. Для конвертації гривні та зберігання куплених доларів США відкриваємо у банку валютний рахунок. З цього ж рахунку будемо здійснювати переказ, для чого формуємо інвойс на вебсайті брокера або у його мобільному додатку, де вказуємо бажану суму. Потім цей інвойс передаємо до банку для створення SWIFT-платежу та перерахування коштів. Саме тут настав час для довідки з першого кроку, яка підтверджує джерело походження наших коштів. Перед тим, як авторизувати переказ за кордон, банк може її запитати, оскільки зобов’язаний переконатися, що ви не той-таки наркобарон або торговець зброєю чи людьми. Для переказів до 400 тис. гривень підтвердні документи, зазвичай, не вимагають, однак якщо ви новий клієнт банку, будьте готові підтвердити ваші доходи і щодо менших сум. Важливо звернути увагу, що у календарному році ви можете інвестувати не більше 200 тис. євро. Це так званий електронний ліміт Національного банку України на переказ коштів за кордон. Банки самі контролюють його дотримання і не дадуть вам можливість переказати більше, якщо використаєте весь свій ліміт. Після обробки банком SWIFT-платежу кошти будуть зараховані на рахунок вашого брокера. Ви їх побачите у вашому особистому кабінеті у мобільному додатку чи на вебсайті. Нарешті, можемо купити бажані цінні папери через інтерфейс брокера, процедура не складніша, ніж оформлення замовлення в інтернет-магазині. Крок четвертий: виводимо кошти та звітуємо про прибутки Ми — на фінішній прямій нашої подорожі. На цьому відрізку нас чекають і найкращий, і найменш приємні моменти мандрівки у світ інвестицій за кордон. Почнемо з приємного: виведення зароблених коштів, але спершу розповім, які види доходів ви можете отримати. Їх всього два — дивіденди та прибуток від продажу акцій. Дивіденди — це ваша частка у чистому прибутку компанії, в акції якої ви інвестували. Вони можуть виплачуватися щомісячно, щоквартально, щорічно, або не виплачуватися взагалі — все залежить від наявності прибутку у компанії та її дивідендної політики. Прибуток від продажу акцій виникає, коли їхня біржова вартість виросла та ви продали їх дорожче, ніж купили. Такий прибуток називається інвестиційним. Обидва ці види доходу будуть відображатися у вашому особистому кабінеті в інтерфейсі брокера. Вивести його на банківську картку можна через те саме меню, де ми формували інвойс на здійснення SWIFT-платежу за кордон. Ну а тепер про незворотне. Із зароблених грошей треба заплатити податки, та доходи від інвестицій — не виняток. Для визначення вашого податкового зобов’язання ви щорічно до 1 травня маєте заповнити та подати податкову декларацію, де вказати розмір вашого дивідендного та інвестиційного прибутку. Зверну увагу, що кошти декларуються за результатами того року, в якому були фактично отримані. Ставки податків для дивідендного та інвестиційного прибутку відрізняються. Інвестиційний податок справляється із суми, яка складає різницю між вартістю купівлі та вартістю продажу цінного папера. Його ставка — 18% податку на доходи фізичних осіб та 1,5% військового збору. Податок із дивідендів, отриманих від іноземних компаній в Україні, складає 9%, а також 1,5% військового збору. Однак в Україні його платити не обов’язково. Ні, я не пропоную зараз надурити рідну державу, а маю на увазі цілком законний метод цього не робити. Оскільки інвестуєте ви у цінні папери американських компаній, тамтешня податкова також бажає отримати свою частку вашого доходу. З чим успішно справляється завдяки брокеру, який замість вас обчислює та сплачує ваші податкові зобов’язання у США. Шкода тільки, що не за своїм коштом. Змушувати вас платити податки і в Україні, і в США було б трохи несправедливо, тому придумали такий механізм, як угоди про уникнення подвійного оподаткування. Між Україною та США така угода укладена. Для нас це означає, що ви можете зарахувати в Україні податок, сплачений в США, подавши українській ДПС документ, який доводить його сплату. Без такого документа в Україні податки теж доведеться заплатити. Наостанок, хочу дати невеличку пораду стосовно того, у що інвестувати. Ще крутіше ви звучатимете, якщо скажете, що є акціонером 500 компаній США з найбільшою капіталізацією, або навіть сотень чи тисяч світових компаній. В обох випадках потрібно придбати акції фонду, який відстежує індексний фонд — так званий ETF. Коли говоримо виключно про американські компанії — це індекс S&P 500, відповідний фонд можна знайти за абревіатурами VOO/IVV. У світовому розрізі підійде фонд VT, який відстежує глобальний індекс FTSE. Обидва фонди акумулюють у собі акції багатьох компаній — тому акціонером Apple ви таки станете. А ще Tesla та Amazon на додачу. Крім того, індексні фонди у довгостроковій перспективі показують кращі результати, ніж активна торгівля акціями, дозволяють економити на комісіях та будуть вдалим вибором для інвесторів-початківців. P. S. Замисліться бодай на секунду: якби кілька років тому ви придбали не нову модель «яблучного» смартфона, а акції компанії, то зараз мали б змогу складати ті телефони до кошика, мов яблука — мінімум штук п’ять Василь Матій , Підприємець, фінансист та інвестор, партнер iPlan.ua, лектор Київської школи економіки

2 февраля 2021, 15:54

Усі знають, що треба вміти керувати своїми грошима й активами, наприклад, диверсифікувати інвестиційний портфель. Але для більшості диверсифікація уявляється чимось на зразок поради не складати всі яйця до одного кошика. Відповідно, небагато хто знає про те, як робити це правильно й ефективно. Для початку поясню, що диверсифікація – це не розділення грошей по різних купках. Це навичка володіння різними фінансовими активами й управління їхніми ризиками. Поясню на прикладах. Як зрозуміти, у що мені вкладатись? Для кожної інвестиції є свій поріг входу – тобто мінімальна кількість грошей. Чим більше коштують ваші активи – тим більше їх треба ділити. Якщо ваш капітал – тисячі гривень або $1–2 тис., то одним з кращих варіантів для вас будуть депозити. Поділіть гроші по різних валютах і покладіть на депозити в різні банки. Є стереотип, що інвестувати краще за все в нерухомість. Це не завжди так, і часто легше і вигідніше почати інвестувати в цінні папери в Україні або за кордоном. «Зайти» в інвестиції з цінними паперами можна з $3–4 тис. Якщо ваш капітал досягає рівня, коли 30% з нього вистачає на придбання нерухомості, є сенс вкластися в купівлю інвестиційної квартири – однокімнатної або студії. Порогом для входу в комерційну нерухомість буде вже $50–100 тис. Якщо у вас є всього $40 тис. і $30 тис. ви витрачаєте на квартиру – це ризикований актив. Адже якщо станеться пожежа, війна, будинок стане аварійним – ви втратите усе. Варто враховувати ще одне важливе правило – диверсифікація будь-якого рівня передбачає розподіл інвестицій з менш ризикових у бік більш ризикових. І ніяк не навпаки. Менш ризикові – банківські депозити та державні облігації. Бізнес та акції компаній – вже більш ризикові. Чим менше у вас грошей – тим менш ризиковими мають бути активи. Як керувати готівкою Розпочну зі способу, який підходить майже всім і з якого потрібно починати – диверсифікація за платіжною одиницею. Ми схильні очікувати зниження курсу гривні, але не варто при цьому все вкладати в долари. Завжди повинно бути розподілення між кількома валютами – частина у гривні, частина в доларах, частина в євро. Це потрібно, щоб зростання вартості однієї валюти компенсувало падіння іншої, а загальна вартість кошика лишалася незмінною, а в ідеалі взагалі росла. Напевно, дехто пам’ятає лютий 2015 року, коли курс долара за кілька днів виріс до 38 – 40 гривень, а потім обвалився майже у два рази. Ті, хто у той момент придбав долари, суттєво втратили. Не варто забувати і про гривню – вклади у гривні дають більший відсоток зростання. Тому має сенс частину вкладів, короткострокових, тримати у гривні. Як керувати більш складники активами Другий рівень диверсифікації – за класами активів. В ідеалі ви маєте розділяти свої активи по різних сферах. Це може бути бізнес, нерухомість, цінні папери та метали. Простий приклад: ви вклали все, що у вас було, в нерухомість у Донецьку, три квартири. Почалась війна – ваші квартири зруйновані і ви втратили все. Але якщо у вас була одна квартира у Донецьку, цінні папери, а ще бізнес у сусідньому Маріуполі – то ви зберегли частину активів. А якщо ваш бізнес через розвиток Маріуполя став активно рости, то, може, нічого і не втратили. Як розділити активи за кордонами Третій рівень диверсифікації – за юрисдикцією. Вкладатися можна не лише в Україні, а і за її межами. Навіть більше, нинішні українські реалії – відсутність захисту права власності, судочинство, яке цьому захисту не сприяє, та ризики гривні як платіжної одиниці – роблять інвестування в Україні справою взагалі ризикованою. Тому є сенс вкладатися в тому числі в закордонні активи. Наведемо приклад. У вас є бізнес, готівка та нерухомість в Україні. Якщо у країні різко гіршає ситуація – усі ваші активи різко втрачають у ціні. Як залишитись у плюсі, коли ви втратили один з активів Диверсифікація інвестицій потрібна не лише для того, щоб, втрачаючи, не витратити все. Грамотний інвестиційний портфель має бути складений таким чином, щоб у ньому мала місце так звана негативна кореляція. Тобто при падінні того чи іншого активу через будь-які економічні, соціальні та інші чинники в нашому портфелі мають бути активи, які будуть при цьому зростати. Це легко показати на прикладі двох акцій. Припустимо, одна з них – нафтової компанії, а друга – авіаліній. У цьому випадку при падінні ціни на нафту будуть падати в ціні й акції нафтовидобувних компаній. Але для авіалінії пальне – основна частина собівартості. Якщо вони зможуть дешевше купувати пальне, у них буде більше прибутків. І скоріше за все, у цей момент вартість їхніх акцій збільшиться. А що, як нічого з цього не робити? Успішні приклади, коли інвестор або власник бізнесу свої вкладення ніяк не диверсифікує, звичайно, є. Але є і приклади, коли це призводить до дуже значних втрат. Комусь може пощастити, комусь – ні. Вирішувати вам. Мені відомо багато випадків, коли власники бізнесу все, що є, вкладали знову ж таки в цей бізнес. І коли з ним в один момент щось траплялося, лишалися ні з чим. Після такого людина, звісно, починає думати, що диверсифікувати потрібно. Але вже нічого. Якщо ви ще на початковій стадії – коли ще є, що інвестувати, варто задуматися, які способи диверсифікації вам підходять, а які ні. Просто поділити всі кошти на умовні три кошики, краще ніж нічого, але…

6 января 2021, 22:25

Надійних інструментів інвестування в українців не так багато, як здається на перший погляд. І перед тим, як інвестувати зовсім не зайвим буде поцікавитись, скільки податків потрібно буде сплатити з отриманих доходів. Адже для кожної інвестиції є свої податкові нюанси. Про те, які саме податки сплачуються в Україні з доходів від інвестиційної діяльності, які існують способи оптимізації, і в яких випадках сплачувати податки можна в юрисдикції іншої країни та головне — навіщо, розповідає фінансовий експерт, партнер iPlan.ua та лектор Київської школи економіки Василь Матій . Які податки потрібно сплачувати з доходу від інвестицій ? Єдиною інвестицією, дохід від якої в Україні не оподатковується взагалі, є ОВДП – облігації внутрішньої державної позики. З доходу від більшості інших інвестицій українці наразі повинні сплачувати податок у розмірі 19,5%. Йдеться про податок на дохід фізичних осіб — 18%, та 1,5% військового збору. За цією схемою оподатковуються доходи від: Депозитних вкладів (проценти по поточним вкладам, по депозитним сертифікатам, по вкладам в кредитних союзах); Корпоративних облігацій; Недержавних пенсійних фондів (якщо вкладнику — «пенсіонеру»повертають повну суму, а не часткові виплати); Накопичувального страхування (страхування життя) у випадках, коли застрахованому повертають всю суму по завершенню терміну страхової програми; Криптовалют; Золота на депозиті. Але є інвестиції, доходи від яких оподатковуються за іншою схемою. Наприклад, вклади у нерухомість. Коли її купують на первинному ринку, покупець повинен сплатити держмито — 1% від вартості нерухомості, і відрахування у пенсійний фонд — також 1% від вартості нерухомості. Від сплати держмита у цьому випадку звільняються інваліди ВВВ, а також ліквідатори аварії на ЧАЕС. При купівлі нерухомості на вторинному ринку, покупець сплачує 1% вартості житла у пенсійний фонд, ще 1% держмита у випадку, якщо нерухомість була у власності понад 3 роки. Якщо менше – 1% держмита, 5% податку та 1,5% воєнного збору. Від виплати внеску у пенсійний фонд звільняються особи, що придбали квартиру вперше або ті, що знаходяться на квартирному обліку. Дещо відрізняється і податок на інший вид «квартирних» дивідендів — оренду. Якщо ви отримуєте кошти з орендаря як фізична особа, мова йде про 18+1,5%. Але якщо як ФОП, то сплачувати потрібно значно менше — 5%. Або взагалі фіксовану суму, якщо ви сплачуєте податок як ФОП 2 групи — на спрощеній системі оподаткування. Що по акціям ? Також інший податок потрібно сплачувати й на дохід від акцій. Якщо йдеться про дивіденди від акцій компанії — нерезидента, то сплачується податок у розмірі 9% і додатково військовий збір – 1,5%. Попри те, що в Україні фондовий ринок майже відсутній, вкладатися можна і в акції українських емітентів. У цьому випадку дивідендний податок буде трохи меншим — 5%, і 1,5% військового збору. Якщо ж ви продаєте акції, на суму інвестиційного прибутку вам потрібно буде сплатити вже звичні 18+1,5%. Важливий нюанс: у випадку смерті інвестора, що володів американськими акціями як податковий нерезидент США, стягується до 40% від вартості його активу. Щоправда, якщо вони перевищують суму 60 тисяч доларів. При цьому, якщо акції знаходяться в американського брокера, то після смерті клієнта, брокер зобов'язаний блокувати активи до проведення податкового аудиту та сплати даного податку. Якщо американські цінні папери знаходяться у брокера іншої юрисдикції, він не має права вчиняти якісь дії щодо цього податку і блокування активу. Як порахувати суму податку ? Для прикладу розрахунку візьмемо оподаткування доходів від депозитного вкладу. Припустимо, що ви розмістили на банківському депозиті 100 тисяч гривень на 12 місяців за ставкою у 12% річних. По закінченню цього терміну сума разом з процентами становитиме 112 тис. гривень. З них 12 тис. гривень — проценти. Саме з них потрібно буде сплачувати податок. За вас це зробить банк – перерахує до бюджету 2160+180 гривень. А ви отримаєте на руки 109 660 гривень. Цікавий нюанс є щодо акцій. Якщо ми отримуємо дивіденди від акцій компанії — нерезидента, ми сплачуємо податки в юрисдикції компанії, що виплачує нам дивіденди. В України діє норма про обмеження подвійного оподаткування з 70 країнами. В цьому випадку потрібно надати підтверджуючі документи, що ми сплатили податок там, де ми отримали дохід. І цей податок більше ніж 10%, тому що в Україні сплачується 9+1,5%. Сплачувати самостійно чи через податкового агента ? Деякі інвестиційні податки повинні сплачувати самі інвестори, а деякі — податкові агенти, які їх суму просто віднімають від вашого інвестиційного доходу. До прикладу, у випадку депозитного вкладу податковий агент — банк, де ви розміщували кошти. У випадку акцій — брокер. А якщо ви купуєте нерухомість, то податкового агента немає. Тобто податок ви сплачуєте самостійно. Важливий нюанс — дохід від інвестицій декларується фізичною особою самостійно у річній декларації про доходи. Способи податкової оптимізації ? Звичайно, існують можливості й для податкової оптимізації. Звісно, тут йде мова не про ухилення від податків, а виключно про ефективне податкове планування. Воно можливе і це непогано працює. По-перше, потрібно планувати інвестиції так, щоб податкове зобов'язання виникало якомога пізніше. Не сплачуючи податки до продажу активу, ми всі свої прибутки можемо реінвестувати. І таким чином збільшувати ефективність складного відсотка, що допомагає нам капіталізувати наші інвестиції, збільшувати їх розмір. По-друге, варто підбирати такі активи, які ми не плануємо у короткостроковій перспективі продавати. Тобто такі, які за нашими розрахунками будуть з часом збільшувати свою вартість. Відповідно, ми будемо мати можливість тривалий час його не продавати, а отже і не сплачувати податок на дохід від його продажу. Здавалося б, тут все очевидно. Але мало хто планує свої інвестиції з урахуванням періодичності сплати податків від їх продажу. По-третє, коли ви вирішите продавати активи, ваш капітал може досягнути такого розміру, що можна буде розглядати можливість сплати податків в податковій резидентності іншої юрисдикції. Адже в різних країнах діють різні податкові ставки. Важливий нюанс ще і в тому, що будь-який українець може звернутися у свій регіональний орган державної фіскальної служби з запитом щодо уточнення суми сплати податків по доходам, отриманим з інвестицій у закордонні активи. Це дає можливість відстрочити подачу декларації та, відповідно, сплату податків Зазвичай — відстрочити це можна до кінця календарного року за попереднім. Якщо сума значна, це дає можливість капіталу, з якого ми плануємо платити податки, попрацювати трохи довше. І, звісно, більше заробити. Але звичайно потрібно звернутися до ДФС, щоб переконатися, що розрахунки ми провели правильно. Також варто зауважити, що українцям облік загального фінансового результату від операцій з інвестиційними активами потрібно вести самостійно і окремо від інших доходів і розходів. В цілому, дуже важливо, що українці почали цікавитися, як правильно декларувати, як платити податки саме з іноземних активів. Як фахівця в цій сфері, мене це дуже тішить. Це говорить про зростання у громадян відповідальності та свідомості у податкових питаннях та свідомості взагалі.