► Читайте телеграм-канал «Мінфіну»: головні фінансові новини
Насправді ж ціна нафти марки Brent досягла максимуму близько $126 за барель, а це значно нижче історичного рекорду в $147, зафіксованого у 2008 році. У період із 28 лютого до 11 червня, коли президент США Дональд Трамп оголосив про припинення ударів по Ірану, середня ціна Brent становила близько $101 за барель. Уже на початку липня котирування ненадовго повернулися до рівня близько $70. Зараз вона торгується на рівні $96,30
Що втримало ціни
На думку аналітиків, ринок підтримали одразу кілька чинників:
- Китай скоротив попит на нафту. Найбільший імпортер у світі до червня знизив закупівлі сировини до мінімуму майже за десять років. Водночас у країні зменшився експорт пального, більше людей перейшли на електромобілі, а нафтохімічна промисловість скоротила споживання сировини.
- США збільшили видобуток. У квітні американське виробництво нафти досягло рекордних 13,93 млн барелів на добу. Крім того, Вашингтон разом із країнами Міжнародного енергетичного агентства вивільнив із стратегічних резервів близько 400 млн барелів нафти, щоб компенсувати можливі перебої з постачанням.
- Заяви Дональда Трампа. Ринок неодноразово реагував на повідомлення президента США про можливі мирні домовленості та відновлення судноплавства через Ормузьку протоку. Через це трейдери стали значно обережніше відкривати великі ставки на подорожчання нафти.
Як зазначив експерт Оксфордського інституту енергетичних досліджень Ілля Бучуєв, зараз на ринку багато тих, хто очікує зростання цін, але небагато готові вкладати в це значні кошти.
Читайте також: США готуються до затяжного протистояння з Іраном: конфлікт навколо Ормузу може тривати тижнями
Ринок звик до гучних новин
За даними біржі ICE, на початку липня інвестиційні фонди скоротили свої «бичачі» позиції щодо Brent до найнижчого рівня цього року. Пізніше вони знову почали їх нарощувати, однак обсяг таких ставок усе ще більш ніж удвічі менший, ніж наприкінці березня, коли він досягав шестирічного максимуму.
Керівник стратегії сировинних ринків Saxo Bank Оле Гансен пояснює це явищем «втоми від заголовків». Інвестори дедалі слабше реагують на нові повідомлення про розвиток конфлікту, оскільки попередні гучні заяви часто не призводили до тривалих перебоїв із постачанням нафти.
Як раніше писав «Мінфін», одним із головних ризиків для нафтового ринку залишалася можливість блокування Ормузької протоки. Проте навіть під час найгострішої фази конфлікту експорт через цей маршрут повністю не припинявся, а виробники швидко компенсували частину ризиків за рахунок збільшення видобутку. Саме це допомогло уникнути масштабного енергетичного шоку, якого побоювалися фінансові ринки на початку війни.
Читайте також: Як Китай став нафтовою фортецею та впливає на світовий ринок