..

Прийти працювати в радабанк було помилкою.
За ради посади економіста отримала третю вищу освіту, та 2,5 роки досвіду. Проте попереднє місце роботи було далеко від дому. Запропонували перейти з попереднього банку де працювала до радабанку. Начальник відділення 11 казала, що у зарплатні не втрачу і вона так саме буде 10400, та ще й буде премія, на моє попередження що з програмою в якій вони працюють не знайома, мене запевнили що будуть навчати та допомогати, що колектив гарний, та дружній.
Також попередила заздалегідь ще на співбесіді, що в мене є дитина, що лише я її забезпечьюю, а згодом надала всі підтверджуючі документи.
Мене взяли на посаду, проте я дарма погодилась.
Вже на першому тижні роботи зрозуміла, що колектив зовсім не дружній. У відділенні постійно галас, як пані Кубах, та і пані Пастовенська розмовляють завжди на підвищених тонах, ображати співробітників, та намагатися морально знищити в них є нормою. Про навчання не було й мови. Перші декілька днів мені показували де що знайти в програмі, проте згодом чула лише докори, хоча при виникненні таких самих помилок у колег їм нічого не казали.
Другим неприємним фактом стало те, що офіційна зарплатня складає не 10, а 7 тис. грн.
Та останньою краплею стало те, що з моменту як почалася війна, відділення 11 перестало працювати і всім на всіх байдуже. Тих з працівників, хто виїхав з країни «попрохали» написати заяву на звільнення.
А тим, хто залишився «запропонували» писати заяви на відпустку за власний кошт. Я в країні, банк навіть не намагався допомогти, мені жодного разу не запропонували вийти на роботу, що б хотя б заробити на життя собі та донці (між тим на мою зарплатню живе ще Мати якій відмовлено у пенсії, та Батько у якого мінімальна пенсія).
У побуті це називається «кидалово» та «підстава», або можно Зрада. Запропонувати кращі умови роботи знаючи, що на справді умови гірші, та ще й кинути у скрутних умовах військового положення співробітника з дитиною.
В мене є з чим порівнювати. Моїх ексколег з Ощаду, банк їх не кинув.