Александр Cлободян

9 декабря 2015, 12:57

Многие бизнесмены слышали о госзакупках, но немногие принимают участие в них. Обязательно найдется масса причин, почему не стоит участвовать в тендерах: все схвачено, нужен огромный штат сотрудников (юристов и т.д.), все сложно с этими непонятными тендерами. Но ведь когда-нибудь мы станем солидной компанией и тогда точно поучаствуем во всех тендерах. Есть такое? Много наших клиентов поначалу тоже так думали. При продуманном подходе госзаказы могут стать реальным доходом компании, приносящим стабильную прибыль. В современных украинских условиях развития бизнеса тендер – это практически единственный доступный способ получения крупного заказа. За пару лет сопровождения тендеров своих клиентов по всей Украине мы выработали практические правила участия как в государственных так и в коммерческих тендерах. Цели участия Давайте определимся, что Ваша компания получит, приняв от тендера. Прибыль зависит от разных факторов. Немалое значение имеет и репутация участника. Предложив очень низкую цену, можно выиграть тендер. При оценке предложений государственных тендеров удельный вес ценового критерия не может быть меньше 50%. При определении победителя торгов применяются также другие критерии. Заказчик определяет их стоимостный эквивалент либо удельный вес. Главные цели участия: – тестирование конкурентоспособности бизнеса; – сбор информации о конкурентах, заказчиках, поставщиках; – переход на новый этап развития; – победа в тендере. Как видим, победа – не единственная цель участия в тендере. Начинайте с небольших тендеров Для начала стоит попробовать счастье на небольших тендерах. При небольших суммах закупок меньше коррупции либо отсутствует коррупционный элемент. Борьба с коррупцией в госзакупках — один из ключевых приоритетов в работе недавно созданого Национального антикоррупционного бюро. Правоохранительные органы также проявляют интерес к госзакупкам (кушать-то хочеться). Когда сумма тендера 200 тыс. грн., то из-за пару десятков тыс. грн. отката тендерный комитет вряд ли захочет получить проблемы с законом. С таким «солидным» откатом практически не избежать уголовной ответственности (нечем делиться). Еще одна причина участия в «малых» тендерах в том, что на них реально оттачивается практика выполнения заказов, когда заказчики «пробуют» новые фирмы на предмет надежности, адекватности, качества и т.п. Как участвовать Приняли решение участвовать в тендере? Участвуйте регулярно или не участвуйте вовсе. Огромную роль играет само участие, которое, благодаря которому можно получить ценные навыки в работе. Это помогает обыграть конкурентов. Кроме самих участников в тендерной процедуре могут принимать участие и другие лица. Так, в соответствии с законодательством заказчики обязаны обеспечить доступ к процедуре раскрытия предложений участников представителям СМИ и общественных объединений. Продолжение статьи « Как выиграть тендер »

2 сентября 2015, 22:31

В результаті титанічної «паперової» боротьби нашої влади з корупцією в українського бізнесу зявились антикорупційна програма юридичної особи та посада такого собі уповноваженого з дотримання цієї програми. Відсутність цих ноу-хау на підприємстві – гарантує 100 % відмову при участі в держзакупівлях, якщо сума закупівель товарів та послуг більше 1 млн. грн., а робіт — 5 млн. грн. Частина 4 ст. 62 «революційного» антикоурпційномго закону говорить про дотримання положень антикорупційної програми шляхом їх включення до таких документів як трудові договори, правила внутрішнього трудрозпорядку, а також інших договорів, які укладаються юрособами. В цьому положенні закону, вперше на законодавчому рівні було запроваджено таке правове явище як антикорупійні умови договору. Але закон не конкретизував галузево-правову приналежність даних договорів (цивільно-правові, фінансові, господарські тощо). Яка правова сутність антикорупційних договірних умов Для аналізу їх правової природи доцільно звернутись до головного регулятора приватно правових договірних відносин – Цивільного кодексу України, ч. 2 ст.638 якого відносить до істотних умов договору такі: – про предмет; – визначені законом такими чи необхідні для певних договорів; – щодо яких має бути досягнута згода за заявою хоч однієї із сторін договору. Сторони договору вправі врегульовувати відносини у визначених законодавством межах. На практиці, є така досить поширена істотна умова як умова про визначення підсудності вирішення спорів, наприклад, спори, зо виникають з договору, вирішуються у Господарському суді славного міста Києва»). Іншими словами, має місце ситуація, коли на перший погляд звичайні умови договору із таких перетворюються вже на істотні за умови досягнення домовленості. Як правило, антикорупційні умови в договорі є звичайними. Утім, вони можуть стати істотними. Стаття 6 ЦК, побудувавши диспозитивний фундамент усієї сфери договорів, надала учасникам відносин право на вільний розсуд досягати згодиумов договору, коли це не може суперечити закону та моральним нормам. Практичне значення включення в договір антикорупційних застережень полягяє в тому, що: – допомагає моніторити контрагентів при виконанні договорів щодо дотримання антикорупційних положень законодавства; – інформує партнерів про реалізацію антикорупційної політики; – мінімізує бізнес ризики. Детальніший аналіз може виявити ще й інші особливості антикорупційних умов, утім, дане питання знаходиться за межами цієї публікації. Зміст антикорупційних положень договору За відсутності української практики застосування вищезгаданих умов змушені звернутись до міжнародної. З врахуванням міжнародного досвіду їх функціонування до основних антикорупційних договірних умов слід віднести: – відмову сторони договору від будь-якого стимулювання працівників контрагента, яке би ставило працівника у певну залежність від нього; – інформування сторін про недотримання ними антикорупційних зобов'язань; – положення про конфіденційність при виконанні антикорупційних умов; – не притягнення до відповідальності фізичних осіб, які звертаються з інформацією про антикорупційні правопорушення; – гарантії щодо розгляду фактів порушення антикорупційних положень. Для включення в будь-який договір антикорупційних умов в якості істотних умов потрібен складний юридичний склад, що складається із декількох елементів: – волевиявлення хоч однієї сторони, яка наполягає на цій умові; – доведення змісту антикорупційної умови до іншої сторони; – отримання згоди контрагента; – включенні умови в договір. Можуть виникати певні розбіжності при поміщенні антикорупційних умов в текст договору, коли контагент: – категорично відмовляється від них. Необхідні додаткові переговори для роз'яснення змісту антикорупційних; – таки погоджується прийняти антикорупційні положення в зміненому виді; – пропонує свою редакцію умов. На практиці ці процеси часто супроводжують ділові переписки та переговори для досягнення компромісу сторін договору. Передрук даного матеріалу дозволено із посиланням на сайт Юридичної косалтингової компанії «Салекс» http://salex-lcc.com.ua/praktiki-ta-poslugi/komertsijna-praktika/antikoruptsijna-programa.html

12 июня 2015, 22:06

В статті даються практичні поради щодо розробки та впровадження антикоурпційної програми на підприємстві. Закон України «Про запобігання корупції» зобов`язав затвердити антикорупційну програму: 1) на державних та комунальних підприємствах, а також в господарських товариствах при умові, що в них: – державна або комунальна частка перевищує 50 %; – середньооблікова чисельність працівників за звітний (фінансовий) рік перевищує 50 осіб; – обсяг валового доходу від реалізації робіт та послуг за вказаний період перевищує 70 мільйонів гривень; 2) юридичних осіб, які відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель» є учасниками попередньої кваліфікації або процедури закупівлі, якщо вартість закупівлі товарів або послуг дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт – 5 мільйонів гривень. Як завжди тягар впровадження антикорупційний заходів поклали на український бізнес. Приватний бізнес в обовязковому порядку впроваджує антикорупційну програму, державний та комунальний – лише за певних умов. Хоча на фізичних осіб-підприємців-учасників попередньої кваліфікації або процедури закупівлі вимоги закону щодо запровадження антикоруппційної програми не поширюються. Не зовсім зрозумілі критерії визначення кола юридичних осіб, які в обовязковому порядку повинні розробити та затвердити такий комплекс заходів як антикорупційна програма юридичної особи Можливо, доцільно поширити ці вимоги на всіх юридичних осіб, окрім осбб, кооперативів тощо. Особливо це стосується державного та комунального сектору, де більше всього діють корупційні схеми. Потрібно запроваджувати в Україні статистику по керівництву державних та комунальних підприємств, які живуть на одну зарплату, та не задіяні в корупційних схемах. Багато таких? Що являє собою антикорупційна програма? В розумінні ст. 62 Закону України «Про запобігання корупції» №1700-VI від 14.10.14. антикорупційна програма – це комплекс правил, стандартів і процедур щодо виявлення, протидії та запобігання корупції у діяльності юридичної особи. Розробити антикоруційну програму у вигляді окремого юридичного документо недостатньо для повноцінної реалізації антикорупційної політики. Вказана програма погоджується з трудовим колективом, а її положення мають міститися в трудових договорах, правилах внутрішнього трудового розпорядку та посадових інструкціях. Антикорупційна програма повинна враховувати особливості конкретного підприємства (організаційно-правову форму, форму власності, чисельність працівників, сферу бізнесу тощо). Адже існує чимало відмінностей, скажімо, між товариством з обмеженою відповідальністю як найпоширенішою формою ведення бізнесу та забюрократизованим державним підприємством. У звязку з цим Антикорупційне бюро навряд чи розробить путящу типову антикорупційну програму. Загалом, юридична особа повинна мати: – антикорупційну програм у юридичної особи; – наказ про затвердження антикорупційної програми та призначення уповноваженого з реалізації антикорупційної програми. Саме ці два документи часто потрібні для участі в тендері. Звичайно, має сенс ще внести необхідні зміни до посадової інструкції уповноваженого з реалізації антикорупційної програми та інших осіб, причетних до цієї програми. Антикорупційна програма юридичної особи має містити чіткі практичні рекомендації з різних процедур, які юридична особа вживає для запобігання корупції у своїй діяльності, шляхом впровадження ефективного правового механізму дотримання вимог законодавства. Дотримання вимог антикорупційної програми повинно забезпечуватися на всіх рівнях. Ці вимоги мають бути однаковими як для директорів чи керівників вищої ланки так і для звичайних співробітників. В антикорупційній політиці украй важливо уникати застосування подвійних стандартів і двозначності. З метою реалізації програми юридичні особи повинні запровадити посаду Уповноваженого з антикорупційної програми. Закон встановлює вікові та освітні вимоги до цієї посади. Уповноваженим може бути фізична особа віком не молодше 30 років з повною вищою економічною або юридичною освітою. Для порівняння ст. 65 «Вимоги до кандидатів на посаду судді» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначає, що на посаду судді може бути рекомендований громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою. Звідки наші антикорупційні реформатори взяли цих 30 років мені особисто не зрозуміло. На великих підприємствах може бути доцільним створення окремого незалежного підрозділу по боротьбі із корупцією. Співробітники такого підрозділу повинні мати знання й досвід для здійснення політики й процедур антикорупційної програми. Формат цього підрозділу, який передбачає організаційну побудову, ресурсне забезпечення, функціональні обов'язки і т.д., залежить від організаційно-правової форми, розміру, структури та інших факторів, а, отже, може бути різним у різних компаніях. Реалізацію антикорупційної політики на підприємстві також може здійснюваати юридичний або фінансово-економічний підрозділ. Зміст антикорупційної програми При написанні тексту антикорупційної програми як юридичного документу слід враховувати положення законодавства України, зокрема: Законів України «Про запобігання корупції» №1700-VI від 14.10.14.; «Про Національне антикорупційне бюро України» №1698-VIІ від 14.10.14., «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки» №1699-VІІ від 14.10.14., підзаконних нормативно-правових актів України та положень міжнародного законодавства. Стаття 62 Закону України «Про запобігання корупції» містить такі вимоги до змісту антикорупційної програми юридичної особи: – сферу застосування; – коло осіб, на яких вона поширюється; – норми професійної етики та права і обов’язки працівників та власників юридичної особи; – правовий статус Уповноваженого та підпорядкованих йому працівників; – порядок регулярного звітування, нагляду, контролю та моніторингу Уповноваженого за дотриманням антикорупційної програми; – умови конфіденційності інформування Уповноваженого працівниками про факти корупції; – перелік та опис антикорупційних заходів, стандартів, процедур та порядок їх виконання, в тому числі захист працівників, які повідомили інформацію про правопорушення, інформування Уповноваженого працівниками про виникнення конфлікту інтересів, а також порядок їх врегулювання, проведення індивідуального консультування Уповноваженим працівників юридичної особи з питань застосування антикорупційних стандартів та процедур, вжиття заходів реагування щодо виявлених фактів правопорушень – порядок проведення періодичного підвищення кваліфікації працівників у сфері запобігання і протидії корупції; – застосування заходів дисциплінарної відповідальності за порушення положень антикорупційної програми; – порядок внесення змін до антикорупційної програми. Антикорупційна програма підприємства також може містити інші диспозитивні положення, не передбачені законодавством. Передрук даного матеріалу дозволено лише із посиланням на сайт юридичної консалтингової компанії «Салекс» http://salex-lcc.com.ua/praktiki-ta-poslugi/komertsijna-praktika/antikoruptsijna-programa.html

22 декабря 2014, 11:09

Наше законодательство больше направленно на видимость противодействия коррупции и не содержит реальных и эффективных механизмов борьбы с этим явлением. С наиболее действенных мер можно вспомнить следующие. С июля 2010 года в Министерстве юстиции Украины внедрило проведение экспертизы проектов нормативно-правовых актов на наличие корупциогенных норм. Лишь за первых полгода действия этого правового механизма в 213 проектах нормативно-правовые акты выявлены корупциогенные факторы, в 52 проектах – ненадлежащее определение функций, прав и обязанностей органов государственной власти и органов местного самоуправления. В 2010 году был созданный Национальный антикоррупционный комитет как консультативно-совещательный орган при Президенте Украины. Кому-то что-нибудь известно о результатах его деятельности за 4 года? Незначительную антикоррупционную составляющую имеют проведенные на протяжении последних лет административная, судебная и налоговая «псевдореформы». В 2011 г. был принят антикоррупционный пакет из двух законов: «О принципах предотвращения и противодействия коррупции» и «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно ответственности за коррупционные правонарушения». Последние полгода также засвидетельствовали полное отсутствие у власти понимания коррупции, масштаба ее распространения, как следствие — отсутствие адекватной государственной антикоррупционной политики. Вместе с тем, одним из положительных моментов антикоррупционной реформы стало внедрение специальных проверок относительно лиц, которые претендуют на занятие должностей, связанных с выполнением функций государства или местного самоуправления. Так, чтобы устроиться на госслужбу необходимо пройти спецпроверку и получить извлечение из Единого государственного реестра лиц, которые совершили корупционные правонарушение. Согласно ч. 2 ст. 21 Закона Украины «О принципах предотвращения и противодействия коррупции» ведомости о лицах, которых притянуто к ответственности за совершения коррупционных правонарушений, в трехдневный срок со дня набрания соответствующим решением суда законной силы, привлечение к гражданско-правовой ответственности, наложению дисциплинарного взыскания вносятся в Единый государственный реестр лиц, которые совершили коррупционные правонарушения, который формируется и ведется Министерством юстиции Украины. Следует заметить, что, несмотря на высокий уровень коррупции в нашем государстве, сфера применения такого документа как информационная справка из Единого государственного реестра лиц, которые совершили коррупционные правонарушения, так называемая cправка о коррупции, значительно ограниченна. Ведь она выдается лишь для участия в государственных закупках. Выглядит справка об отсутствии коррупционных правонарушений вот так. Для примера, справка об отсутствии (наличии) судимости из органов внутренних дел необходима для: 1. осуществление усыновления, установление опеки, создания приемной семьи или детского дома семейного типа. 2. оформления визы для выезда за границу; 3. оформления разрешения на оружие, оформления лицензии на работу со взрывными веществами; 4. оформления или возобновления паспортных документов; 5. оформления на работу; 6. предоставления в учреждения иностранных государств, трудоустройства за границей; 7. оформления лицензии на работу с наркотическими средствами, психотропными веществами и прекурсорами; 8. оформления документов в органы социального обеспечения; 9. оформления гражданства; 10. для участия в тендере. На данное время законным является лишь требование к гражданину-субъекту предпирнимательской деятельности или уполномоченному лицу юридического лица предоставить информационную справку об отсутствии коррупционных правонарушений с целью участия в государственных закупках. Законодательство не содержит обязательств коррупционера подавать соответствующую справку с целью оформления визы для выезда за границу, оформления или возобновления паспортных документов или для других важных целей. Может коррупционеры меньше вредят обществу, чем лица, которые привлекались к уголовной ответственности и имеют погашенную судимость? Или коррупция не является одним из самых больших препятствий на пути экономического развития Украины? По материалам сайта http://salex-lcc.com.ua/ru/spravka-o-korruptsii-dlya-tendera.html

12 января 2014, 18:01

За час незалежності в Україні прийняли сотні законів, покликаних регулювати нові сфери суспільних відносин. Чимало з них зумовлюють і символізують перехід від минулого до майбутнього, від адміністративної до ринкової економіки, так би мовити, перехід до нового формату взаємодії між людиною, економікою та державою. Саме до числа таких належав Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (Закон України «Про ІСІ»). Після набуття чинності Закону України «Про акціонерні товариства» виникла необхідність внесення змін у Закон України «Про ІСІ». Адже особливості створення, функціонування та ліквідації корпоративних інвестиційних фондів (КІФ) продовжували регулюватись нормами Закону України «Про господарські товариства». Після ухвалення і набуття чинності Закону України «Про акціонерні товариства» виникло чимало практичних проблем, пов'язаних із застосуванням КІФ норм цього Закону. Прийнятий у липні 2012 року Закон України «Про інститути спільного інвестування» №5080-VI (Закон), що набув чинності 1 січня цього року, визначає правові та організаційні основи створення, діяльності, припинення суб'єктів спільного інвестування, особливості управління активами зазначених суб'єктів, установлює вимоги до складу, структури та зберігання таких активів, особливості емісії, обігу, обліку та викупу цінних паперів ІСІ, а також порядок розкриття інформації про їх діяльність. Закон є підсумком майже двадцятирічного розвитку індустрії інвестиційних фондів в Україні. Сфера дії та структура Закону Одразу зауважимо, що Закон є фактично модернізованою й оновленою редакцією Закону України «Про ІСІ». Він увібрав у себе чимало положень раніше прийнятих підзаконних правових актів Комісії. При цьому Закон зберіг базові визначення і поняття, ступінь правового регулювання, стиль нормотворчої техніки, притаманні Закону України «Про ІСІ» 2001 року. Закон не поширює свою дію на суспільні відносини, що виникають у зв'язку з утворенням та діяльністю інших фондів, що займаються інвестиційною діяльністю. Його дія поширюється лише на функціонування ІСІ, тобто на спільне інвестування. Закон містить 9 розділів, які об'єднують 78 статей. Уже сама структурна побудова Закону засвідчує особливості правого регулювання спільного інвестування: розділ I «Загальні положення» визначає терміни, сферу дії Закону, законодавство в сфері спільного інвестування, правовий статус учасників ІСІ, вимоги до посадових осіб ІСІ та компанії з управління активами (КУА) ІСІ, особливості реєстрації та класифікації ІСІ; розділ II «Корпоративний фонд» є найбільшим розділом Закону, що регламентує правовий статус КІФ, особливості заснування, діяльності та припинення, статут та регламент, правові засади створення та діяльності органів, розподіл активів КІФ у разі його ліквідації та інші важливі питання; розділ III «Пайовий фонд» визначає правовий статус пайового інвестиційного фонду (ПІФ), особливості його створення, функціонування та припинення, регламент, участь у ПІФ, розподіл активів ПІФ у разі його ліквідації; розділ IV «Активи ІСІ» регулює склад і структуру та порядок визначення вартості чистих активів ІСІ; розділ V «Цінні папери ІСІ» присвячений питанням розміщення, обігу, викупу цінних паперів ІСІ, проспекту емісії цінних паперів ІСІ, його державній реєстрації, реєстрації випуску акцій КІФ, що здійснюється з метою спільного інвестування, та проспекту їх емісії, визначенню вартості цінного папера ІСІ, правовому режим заявки на придбання та викуп цінних паперів ІСІ, розміщення та викуп розміщених цінних паперів ІСІ, зупиненню, розміщенню, викупу, конвертації цінних паперів ІСІ, обліку прав власності на них; розділ VI «Суб'єкти, які обслуговують діяльність ІСІ» визначає особливості правового статусу КУА, зберігача активів ІСІ, оцінювача майна ІСІ, аудитора (аудиторської фірми) та вимоги до договорів із цими суб'єктами; розділ VII «Розкриття інформації про діяльність ІСІ» встановлює порядок розкриття інформації про ІСІ, регламентує питання щодо веб-сайту КУА та реклами ІСІ; розділ VIII «Регулювання діяльності із спільного інвестування» присвячений суб’єктам регулювання діяльності зі спільного інвестування – державі та саморегулівній організації професійних учасників фондового ринку; розділ IX «Прикінцеві та перехідні положення» визначає порядок набуття Законом чинності та вносить деякі зміни до законодавчих актів України. Нова класифікація ІСІ Крім уже існуючої класифікації ІСІ залежно від порядку здійснення діяльності (закритого, відкритого та інтервального типу), термінів діяльності (строкові та безстрокові), механізму диверсифікації (диверсифіковані та недиверсифіковані), ст. 7 Закону запроваджує кваліфікаційні та спеціалізовані ІСІ. Так, згідно з ч. 5 ст. 7 Закону ІСІ вважається спеціалізованим, якщо він інвестує активи виключно у визначені цим Законом класи активів. До спеціалізованих ІСІ належать інвестиційні фонди таких класів: 1) фонди грошового ринку; 2) фонди державних цінних паперів; 3) фонди облігацій; 4) фонди акцій; 5) індексні фонди; 6) фонди банківських металів. ІСІ вважається кваліфікаційним, якщо він інвестує активи виключно в один із кваліфікаційних класів активів та кошти, а також не має будь-яких вимог до структури активів. До кваліфікаційних належать такі класи активів: 1) об'єднаний клас цінних паперів; 2) клас нерухомості; 3) клас рентних активів; 4) клас кредитних активів; 5) клас біржових товарних активів; 6) інші класи активів, які Комісія може вводити та відносити до кваліфікаційних. Але наразі українське законодавство не дає відповіді на питання, що являє собою клас активів. Тому чи не доцільніше було в Закону розширити перелік спеціалізованих фондів, додавши до них кваліфікаційні ІСІ та вказавши, що ці фонди можуть інвестувати лише в один клас активів, визначений відповідним переліком? Корпоративні інвестиційні фонди Закон визначає КІФ як юридичну особу, яка утворюється у формі акціонерного товариства і провадить виключно діяльність зі спільного інвестування. Процедура створення КІФ подібна до процедури створення акціонерного товариства, ускладнена особливостями, зумовленими природою КІФ як інвестиційного фонду. Тому чимало положень Закону, зокрема, щодо засновницького договору, порядку денного загальних зборів, змісту бюлетенів для голосування, підстав дострокового припинення повноважень членів наглядової ради та інших питань повторюють аналогічні положення Закону України «Про акціонерні товариства», але його норми не будуть поширюватись на ІСІ. То яка потреба в окремому регулюванні корпоративного управління в КІФ, коли воно врегульовано Законом України «Про акціонерні товариства»? На думку Головного науково-експертного управління Верховної Ради України, доцільніше було визначити, що норми загального законодавства застосовуються до відносин, не врегульованих спеціальним законом про ІСІ. Позитивним наслідком такого підходу стане суттєве скорочення обсягу проекту, у тому числі за рахунок виключення з нього змін до Господарського та Цивільного кодексів України, частини змін до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» тощо. Такий підхід дозволить, з одного боку, уникнути дублювання норм Закону України «Про акціонерні товариства» у Законі України «Про інститути спільного інвестування», а з іншого, – шляхом застосування положень Закону України «Про акціонерні товариства» до корпоративних фондів урегулювати ті питання їх діяльності, які не врегульовані цим проектом. Зокрема, це стосується заборону внесення змін до переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах акціонерного товариства, після його складення (ч. 2 ст. 34 Закону); вимог до порядку придбання значного чи контрольного пакету акцій (ст. ст. 64-65 Закону); порядку збереження документів корпоративного фонду (ст. 77 Закону); збереження за Комісією права подавати позов про ліквідацію корпоративного фонду в разі відмови в реєстрації звіту про результати приватного розміщення акцій тощо (ч. 5 ст. 9 Закону). У зв‘язку із цим зміни до ст. 1 Закону України «Про акціонерні товариства» доцільніше внести до частини 2, виклавши її абзац 2 у такий редакції: «Особливості правового статусу, створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, що провадять діяльність на ринках фінансових послуг, а також корпоративних фондів визначаються законами». Слід зазначити, що Головне науково-експертне управління Верховної Ради України пропонувало також альтернативний варіант, який полягав у визначенні КІФ окремою організаційно-правовою формою юридичної особи. Пайові інвестиційні фонди Відповідно до ст. 45 Закону учасники пайового фонду не мають права впливати на діяльність КУА. У пайовому фонді наглядова рада не створюється. Юристу-практику, важко погодитись з таким підходом. Потрібно повернути інвесторам ПІФ інструмент контролю за КУА у вигляді квазікорпоративного органу – наглядової ради, який дозволяв би, формально передавши бізнес в управління КУА, здійснювати контроль за участю майна в цивільному обороті. Для вдосконалення правового регулювання діяльності наглядової ради ПІФ доцільно керуватись правовими нормами та напрацьованими практикою правилами, що регламентують роботу цього органу в акціонерних товариствах, у тому числі КІФ, у частині, що не суперечить нормам Закону. Так, частина 7 ст. 25 Закону України «Про ІСІ» давала право учасникам ПІФ, кошти спільного інвестування якого залучені шляхом приватного (закритого) розміщення інвестиційних сертифікатів, утворювати наглядову раду. Компетенцію наглядової ради ПІФ обмежувалась наглядом за: виконанням інвестиційної декларації; зберіганням активів ПІФ; веденням реєстру власників інвестиційних сертифікатів; проведенням аудиторських перевірок діяльності та оцінки майна ПІФ; обранням голови наглядової ради; затвердженням рішення про розірвання договорів зі зберігачем, реєстратором, аудитором (аудиторською фірмою) та незалежним оцінювачем майна; затвердженням змін до регламенту фонду. Крім того, стаття 4 Закону України «Про ІСІ» містила гарантію захисту прав учасників, які голосують проти рішення наглядової ради ПІФ, а також тих, які не беруть участі в голосуванні. Так, при подовженні терміну діяльності строкового ІСІ в разі зменшення вартості чистих активів ІСІ на 20 відсотків та більше протягом останніх 12 місяців діяльності такого ІСІ, він зобов’язаний здійснити викуп власних цінних паперів у учасників, які голосували проти прийняття такого рішення, а також в учасників, які не брали участі в голосуванні по такому рішенню, та вимагають від ІСІ викупу його цінних паперів. Конвертація цінних паперів ІСІ З незрозумілих для автора причин свого часу Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» з останнього була виключена ст. 45, яка передбачала можливість конвертації цінних паперів ІСІ, управління якими здійснює одна КУА, на письмову вимогу інвестора, якщо це передбачено проспектом емісії цінних паперів ІСІ. Ідея відродження інституту конвертації цінних паперів виникла при підготовці Закону до другого читання та виявилась плідною. Завдяки певним дискусіям учасників ринку спільного інвестування з представниками Комісії, останні погодились включити в закони України положення щодо конвертації цінних паперів. Закон запроваджує такі правові інститути як «конвертація цінних паперів» шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» та «конвертація цінних паперів ІСІ». Згідно зі ст. 60 Закону цінні папери одного ІСІ за заявою їх власника можуть бути конвертовані в цінні папери іншого ІСІ, активи яких перебувають в управлінні однієї КУА. Конвертація цінних паперів ІСІ здійснюється за розрахунковою вартістю таких цінних паперів, визначеною на день подання заяви на конвертацію. Заяви на конвертацію не відкликаються. Ця ж стаття визначає особливості конвертації різних типів ІСІ. Зокрема, конвертація цінних паперів ІСІ відкритого та інтервального типу може здійснюватися виключно з дотриманням умов, встановлених ч. 5 ст. 58 Закону, а також у разі ліквідації ІСІ. Конвертація цінних паперів ІСІ закритого типу може здійснюватися в разі ліквідації такого ІСІ, а також під час обов'язкового викупу цінних паперів у разі продовження строку діяльності строкового ІСІ. Забороняються конвертація цінних паперів венчурних ІСІ в цінні папери будь-яких ІСІ, а також конвертація цінних паперів ІСІ в цінні папери венчурних ІСІ. Загальна вартість цінних паперів ІСІ, які внаслідок конвертації набуваються інвестором, не може бути меншою загальної вартості цінних паперів ІСІ, які внаслідок конвертації вилучаються з обігу. У разі необхідності інвестор ІСІ здійснює доплату в сумі різниці між загальною вартістю цінних паперів, що набуваються, та загальною вартістю цінних паперів, що вилучаються з обігу. КУА зобов'язана перерахувати кошти за цінні папери ІСІ, що вилучаються з обігу, з рахунку такого ІСІ, а також суму доплати (у разі її наявності) на рахунок ІСІ, цінні папери якого набуваються інвестором внаслідок конвертації, не пізніше трьох робочих днів з дня зарахування цінних паперів ІСІ, що вилучаються з обігу, на рахунок емітента. Порядок конвертації цінних паперів ІСІ встановлюється Положенням Комісії, затвердженим Рішенням №2073 від 01.10.2013. На нашу думку, конвертація цінних паперів є досить неоднозначним кроком на шляху розвитку законодавства. Безперечно, вона надає фізичним та юридичним особам нові можливості щодо вибору цінних паперів та інвестиційних інструментів. Утім, конвертація цінних паперів може сприяти зловживанням мажоритарних акціонерів та КУА по відношенню до менш захищених міноритарних акціонерів та учасників ІСІ. Наприклад, в умовах занепаду ринку спільного інвестування вітчизняні КУА для запобігання зменшення вартості активів в управлінні в зв'язку з виходом інвесторів можуть «стимулювати» останніх здійснювати конвертацію належних їм цінних паперів. Розкриття інформації та веб-сайт КУА Закон передбачає удосконалення системи розкриття інформації про діяльність ІСІ. Інформація ІСІ розкривається в установленому законодавством порядку шляхом: 1) розміщення в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії про ринок цінних паперів (у разі публічного розміщення цінних паперів ІСІ); 2) розміщення на власному веб-сайті КУА (у разі публічного розміщення цінних паперів ІСІ); 3) надання безпосередньо учасникам ІСІ (у разі приватного розміщення цінних паперів ІСІ); 4) подання інформації до Комісії; 5) подання інформації до саморегулівної організації професійних учасників фондового ринку – об'єднання учасників фондового ринку, що провадять професійну діяльність на фондовому ринку з управління активами інституційних інвесторів. Таким чином, доведення інформації до інвесторів ІСІ та інших зацікавлених осіб здійснюється через реалізацію процедури «розкриття інформації». Відповідно до Концепції розкриття інформації на фондовому ринку України система розкриття інформації на фондовому ринку надає можливість інвестору та іншим зацікавленим особам самостійно оцінювати ефективність управління інвестиційними процесами в економіці, створює умови для добросовісної конкуренції між емітентами цінних паперів. Важливого значення набуває розкриття емітентами цінних паперів не фінансової інформації, до якої відноситься опис: бізнесу; майна; факторів ризику; наявності судових справ та заходів захисту; стану корпоративного управління. Уперше за майже 20 років розвитку інвестиційних фондів в Україні на законодавчому рівні з'явилась вимога про обов'язковість розкриття інформації про ІСІ на сайті КУА. Зокрема, цьому питанню присвячена аж ціла ст. 76 Закону. Так, на веб-сайті КУА розміщується інформація, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства, а також вимог внутрішніх документів КУА, проспекту емісії цінних паперів ІСІ, регламенту. КУА, яка здійснює управління активами ІСІ, зобов'язана забезпечити розкриття на власному веб-сайті: 1) відомості про наявність ліцензії на провадження діяльності з управління активами із зазначенням серії та номера ліцензії, дати її видачі; 2) контактні дані (адреса, телефон, телефакс, електронна поштова адреса); 3) перелік ІСІ, активи яких перебувають в управлінні КУА; 4) відомості про вартість чистих активів ІСІ, ціни розміщення та викупу цінних паперів ІСІ, активи яких перебувають в управлінні КУА: щодня – для ІСІ відкритого типу; щодня в період інтервалу – для ІСІ інтервального типу. КУА, яка здійснює управління активами корпоративного фонду, зобов'язана забезпечити розкриття на власному веб-сайті інформації, передбаченої ч. 2 цієї статті, а також змісту таких документів: 1) статут корпоративного фонду, зміни до статуту корпоративного фонду (у разі публічного розміщення цінних паперів корпоративного фонду); 2) свідоцтво про державну реєстрацію корпоративного фонду; 3) регламент, зміни до регламенту (у разі публічного розміщення цінних паперів корпоративного фонду); 4) свідоцтво про внесення корпоративного фонду до Реєстру; 5) висновки аудитора (аудиторської фірми) корпоративного фонду (у разі публічного розміщення цінних паперів корпоративного фонду); 6) розрахунок вартості чистих активів корпоративного фонду (у разі публічного розміщення цінних паперів корпоративного фонду); 7) проспект емісії цінних паперів, зміни до проспекту емісії цінних паперів (у разі публічного розміщення цінних паперів корпоративного фонду); 8) свідоцтво про державну реєстрацію випуску цінних паперів корпоративного фонду; 9) перелік осіб, які обслуговують корпоративний фонд; 10) свідоцтво про внесення корпоративного фонду до Державного реєстру фінансових установ. КУА, яка здійснює управління активами пайового фонду, зобов'язана забезпечити розкриття на власному веб-сайті інформації, передбаченої частиною другою цієї статті, а також змісту таких документів: 1) регламент, зміни до регламенту (у разі публічного розміщення цінних паперів пайового фонду); 2) свідоцтво про внесення пайового фонду до Реєстру; 3) висновки аудитора (аудиторської фірми) пайового фонду (у разі публічного розміщення цінних паперів пайового фонду); 4) розрахунок вартості чистих активів пайового фонду (у разі публічного розміщення цінних паперів пайового фонду); 5) проспект емісії цінних паперів, зміни до проспекту емісії цінних паперів (у разі публічного розміщення цінних паперів пайового фонду); 6) свідоцтво про державну реєстрацію випуску цінних паперів пайового фонду; 7) перелік осіб, які обслуговують пайовий фонд. КУА має використовувати зручні для інвесторів засоби поширення інформації, які забезпечують своєчасний, непов'язаний зі значними фінансовими та часовими витратами доступ до інформації. В епоху розвитку інформаційних технологій особливого значення набуває використання сучасних засобів оприлюднення інформації за допомогою мережі Інтернет. В Україні відсутній єдиний банк даних, який би містив достовірну інформацію про ІСІ. Закон про це замовчує. Практично неможливо одержати всю необхідну інформацію з єдиного відкритого джерела та порівнювати її за різним параметрам з наданою КУА інформацією. Висновки Об'єктивно Закон «Про інститути спільного інвестування» запізнився на п'ять років. Його потрібно було приймати разом із Законом України «Про акціонерні товариства» на піку фінансово-економічної кризи в 2008 році. Після введення в дію Закону 1 січня 2014 року вітчизняне спільне інвестування не зазнає суттєвих змін. Автор цього коментарю пам'ятає як приймався Закон, як з одного маху однієї руки у Верховній Раді України спільне інвестування отримало «сие» покращення. Детальний аналіз ступеня правового регулювання Закону засвідчує, що він водночас є зарегульованим щодо деяких регулятивних питань, і не достатньо врегульованим стосовно інших інституційних проблем. Так, наприклад, якщо питання створення та функціонування ІСІ, особливостей діяльності органів КІФ, подачі звітності, обігу цінних паперів врегульовані більш ніж достатньо і є обтяжливими для суб'єктів спільного інвестування, то питання охорони та захисту прав інвесторів ІСІ, інформаційної прозорості, вироблення критеріїв управління ІСІ та інші важливі питання залишаються практично не врегульованими. Якби навіть відбулося неприйняття даного Закону, система відносин на ринку спільного інвестування суттєво би не змінилися. Більшість із запроваджених Законом нових ІСІ вже давно працюють в Україні без відповідного правового підґрунтя. Професійні учасники спільного інвестування запозичують і будуть запозичувати світові новації спільного інвестування, не звертаючи уваги на застарілий закон. Комісія в черговий раз продовжує займатись «ИКД – имитацией кипучей деятельности» шляхом «тягучої» модернізації нормативно-правових актів. А через 3-5 років ми знов отримаємо новий закон у сфері спільного інвестування, який «відстане» від життя на цей же термін. Закон закріплює внутрішньодержавну спрямованість діяльності ІСІ. У зв’язку з інтеграцією України до світового товариства актуальною тенденцією спільного інвестування має стати приведення його у відповідність до світових стандартів, у першу чергу, положень ЄС. Для української економіки важливе збалансоване співвідношення вітчизняного та іноземного інвестування, зміцнення насамперед власних позицій на внутрішньому та зовнішньому ринках ринках. Україні потрібен пронизаний кращими досягненнями європейської правової думки новий, по суті, революційний, закон, який, гармонуючи з принципами сучасної правової держави, має стати системоутворюючим фактором розвитку спільного інвестування. Особливість гармонізації законодавства в сфері спільного інвестування до європейського законодавства полягає в тому, що вона має відбуватись як складова частина гармонізації ринку фінансових послуг до законодавства ЄС. Тому що, по-перше, діяльність суб'єктів спільного інвестування значною мірою обумовлюється станом розвитку ринку фінансових послуг. По-друге, управління ІСІ належить до фінансової послуги, яку здійснює КУА, що є фінансовою установою. З детальним науково-практичним коментарем Закону України «Про інститути спільного інвестування» можна ознайомитись за адресою: http://salex-lcc.com.ua/index.php/component/content/article/2-latest/48-komentar-do-zakonu-ukraine-pro-investyciyni-fondi

22 октября 2013, 10:00

Вже в котрий раз в Україні намагаються «протягнути» законопроект «Про Фонд гарантування інвестицій на фондовому ринку». Мета законопроекту благородна – «враховуючи, що Україною взяті зобов‘язання щодо приведення національного законодавства у відповідність до законодавства Європейського Союзу, існує необхідність імплементації в українському законодавстві Директиви 97/9/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 3 березня 1997 року «Про схеми компенсації інвесторам»…. пунктом 17.2 Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України, передбачено розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України щодо створення компенсаційних механізмів захисту інтересів інвесторів. Отже, метою розроблення та прийняття законопроекту є приведення законодавства України у відповідність до вимог законодавства ЄС, а саме Директиви 97/9/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 3 березня 1997 року «Про схеми компенсації інвесторам». По-перше, за 20 років незалежності Україна показала себе відвертим інвестиційним імпотентом як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках. Тут пороблено і задавнено. За прогнозами експертів, «під подушками» українців знаходиться від 60 до 70 млрд… дол. США. Керівництву Національної комісії з цінних паперів, що лобіює цей фонд, має бути відомо, що імпотенція як і досвід – приходять з роками. І ніяка законодавча схема гарантування інвестицій не змусить українців вкладати свої заощадження в розвиток національної економіки, бо наша держава не продемонструвала свою здатність нести відповідальність перед інвестором. Законодавство повинно забезпечувати, в першу чергу, захист прав споживачів фінансових послуг та інвесторів, а регулятивні питання повинні мати другорядне значення. Головна мета законопроекту «Про Фонд гарантування інвестицій на фондовому ринку» має полягати у відновленні довіри інвесторів до українського фондового ринку, а не в пошуку способів догодити ЄС. Коли ми придбаємо дружині одяг або ходимо із дітьми в театр, ми ж це робимо не для сусіда. По-друге, законопроектом пропонується перекладення відповідальності за порушення прав інвесторів на всю країну, особливо на добросовісних учасників фондового ринку. За даними Української асоціації інвестиційного бізнесу (УАІБ), сума вступних та поточних внесків до цього Фонду, яку мають сплатити КУА, складе у перший рік близько 4 млн.грн. (вступні внески 68 КУА при середньому розмірі статутного капіталу 8,2 млн. грн… складуть 557,6 тис.грн., а поточні внески — 3,5 млн.грн. при сумарній вартості чистих активів ІСІ з публічним розміщенням 3,5 млрд. грн. на 30.06.13.). Мінімальні щорічні витрати на адміністрування Фонду гарантування можна оцінити у суму близько 10 млн. грн. з огляду на те, що згідно з оприлюдненими даними адміністративні витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у 2012 році становили 41,6 млн. грн., у 2011 році — 32 млн. грн, 2010 році – 31 млн. грн., а у 2009 році – 19 млн. грн. Уявіть собі ситуацію, коли Ви всім під’їздом або офісом регулярно оплачуєте «провтики» одного свого недолугого сусіда чи колеги. Чим не Фонд гарантування інвестицій? Стаття 5 Законопроекту передбачає, що з метою започаткування діяльності Фонду держава здійснює перший внесок на зворотній основі у розмірі 30 млн. гривень. Тобто вся країна мусить заплатити за дії (бездіяльність) недолугих інвестиційних управлінців та аферистів. По-третє, становище, коли держава бере на себе майже повну відповідальність за гарантування інвестицій, є порушенням об'єктивних законів ринкової економіки. Саме згідно із ст. 3 Законопроекту система гарантування інвестицій гарантує проведення компенсаційних виплат інвесторам, що втратили інвестиції внаслідок настання їх недоступності, управління якими здійснювалось учасником системи гарантування інвестицій, у розмірі 90 відсотків неповернутих інвестицій, але не більше 200 тис. гривень за кожним фактом недоступності інвестицій. Такий підхід підриває почуття власної фінансовою відповідальності в інвесторів. Натомість, ст.1(2) Директиви Ради 85/611/ЄЕС «Про узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень, що стосуються інститутів спільного (колективного) інвестування в цінні папери, що підлягають обігу (ICI)», визначаючи поняття інвестиційного фонду, прямо вказує на принцип розподілу ризиків. Утім, створення КУА як фінансової установи — це не реєстрація тов київ ціна По-четверте, будь-який правовий інститут може ефективно функціонувати лише за підтримки суспільства. Іншими словами, необхідно, щоб фондовий ринок підтримав механізм функціонування фонду гарантування інвестицій. Так, на думку, «схема створення та функціонування Фонду гарантування інвестицій на фондовому ринку знов ґрунтується на хибних підходах, які використовувались при підготовці аналогічних законопроектів протягом останніх 7 років, а саме: не відповідає директиві ЄС 97/9/ЕС «Про схеми компенсації інвесторам» як в частині окреслення кола осіб та інвестиційних послуг , на які поширюється дія цієї Директиви (зокрема щодо нерозповсюдження запропонованих механізмів на діяльність ІСІ), так і в частині визначення підстав для отримання інвестором покриття з відповідної компенсаційної схеми. УАІБ неодноразово направляла до Комісії свої зауваження та пропозиції з цього питання, а також відповідні документи Європейської асоціації інвестиційних фондів та компаній (EFAMA). По-п'яте, принципи функціонування фонду гарантування інвестицій відверто імпотентні. Так, до складу наглядової ради Фонду входять дев’ять осіб. Наглядова рада Фонду формується шляхом делегування до її складу по одному представнику Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Міністерства фінансів України, три представники Комісії, по два представники саморегулівної організації торговців цінними паперами та саморегулівної організації компаній з управління активами. Особисто мені цікаво, навіщо там скільки цій раді стільки членів? В світовій практиці до складу таких фондів входять авторитетні фахівці в галузі економіки, юриспруденції та представники громадських організацій із захисту прав інвесторів. У Законопроекті відсутній порядок подачі скарги потерпілим інвестором, механізм взаємодії фонду з правоохоронними та іншими органами влади, з СРО, діяльність регіональних відділень фонду та інші важливі речі, що засвідчує його популістську сутність. По-шосте, у фонду гарантування інвестицій з європейським законодавством спільного рівно стільки як у фалоімтітатора кухонним комбайном. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відхилила той варіант, який відповідав нормам європейського законодавства, та повернулася до підходу, який не тільки суперечить Директиві ЄС 97/9/ЕС «Про схеми компенсації інвесторам», а ще й передбачає значні фінансові витрати і державного бюджету, і інвесторів ІСІ. Необґрунтована жодними розрахунками ставка внесків, визначена в Концепції, не забезпечить ані «гарантій» наявних інвестицій в ІСІ, ані коштів на покриття витрат з адміністрування запропонованого до створення Фонду гарантування інвестицій на фондовому ринку. На необхідності перегляду запропонованого Комісією підходу до запровадження в Україні схем компенсації інвесторам наголошували і експерти проекту USAID FINREP II. У серпні цього року на засіданні Комітету НКЦПФР з питань методології регулювання ринку цінних паперів розглядався оновлений варіант Концепції, який був підтриманий членами Комітету та учасниками ринку, та направлений на розгляд Комісії. Це позиція УАІБ, що виражає спільну позицію учасників ринку спільного інвестування. Тож, азірівкою з цим фондом гарантування інвестицій хтось явно «запі..єлся». Перепечатка данного материала разрешена исключительно со ссылкой на сайт Юридической консалтинговой компании «САЛЕКС» salex-lcc.com.ua/index.php/features-4/module-styles-4

30 апреля 2013, 10:30

На певному етапі розвитку перед власником постає проблема правового супроводу бізнесу. Дехто намагається делегувати функції юриста головному бухгалтеру, секретарю чи іншим працівникам. І це спрацьовує, якщо мова йде про вирішення питань, що не потребують глибоких юридичних знань (написати листа контрагенту, отримати виписку чи витяг з ЄДРПОУ тощо). Яким би грамотним не був головний бухгалтер чи інший працівник, юриста він не замінить. Отже, можна без юриста, але з ним сон спокійніший і апетит кращий. Перш за все, потрібно розуміти якої спеціалізації юридична компанія або юрист вам потрібні. Чимало АДВОКАТОВів і юристів можна побачити тільки на кожному стовпі на листівках на стовпах і парканах. Більшість юристів спеціалізуються в конкретній галузі (сфері) права (цивільному, господарському, фінансовому, інвестиційному і т.д.). Велика перевага для юриста — наявність економічного (фінансового) освіти, а юрист з досвідом ведення бізнесу — на вагу золота. При пошуку юриста на вакансію досить часто виникає питання його вартості. Як правило, фірма готова платити штатному юристу від 3 до 5 тис. грн. Ситуація ускладнюється тим, що висококваліфіковані юристи добре знають собі ціну, і за такі гроші працювати чомусь не дуже хочуть. Зате вчорашні студенти охоче йдуть на таку зарплатню. Звичайно, можна «виростити» свого юриста та його треба комусь вчити. В умовах мінливості вітчизняного законодавства та нестабільності економічного середовища економічно обґрунтованим юридичним обслуговуванням cтає юридичний аутсорсинг , що дає клієнту право самостійно визначати обсяг та вартість необхідних йому юридичних послуг. Ю ридичний аутсорсинг (юридичне абонентське обслуговування) включає в себе: — надання усних та письмових консультацій з правових питань господарської діяльності клієнта; — консультування з питань застосування законодавства; — супровід корпоративних змін в компанії (змін керівництва, видів діяльності, учасників, адреси тощо); — юридичну експертизу проектів договорів, які пропонуються клієнту для підписання; — участь у переговорах з партнерами та/або контрагентами клієнта, пов’язаними з укладенням, зміною, виконанням та розірванням договорів; — проведення правового аналізу діяльності компанії (due diligence); — представництво інтересів клієнта при виникненні спорів з партнерами (контрагентами), органами влади; — врегулювання конфліктних ситуацій в досудовому порядку (медіація), складання претензій та відповідей на претензії тощо; — представництво інтересів клієнта у господарських, адміністративних судах та судах загальної юрисдикції; — надання інших правових послуг (оформлення різних документів, наприклад, довідка про банкрутство тощо) Переваги юридичного аутсорсингу: — клієнту не доведеться витрачати свій час і відволікатися від важливих ділових справ, доручивши їх юридичній компанії. Адже час власника бізнесу або керівника компанії коштує дорожче за вартість абонетського обслуговування; — юридичний аутсорсинг зменшує правові та фінансові ризики клієнта; — клієнт не витрачається на сплату податків і обов'язкових платежів на заробітну плату штатного юриста та інших витрат (утримання робочого місця юриста, забезпечення його нормативною базою, спеціалізованою літературою, постійне підвищення кваліфікації: курси, тренінги, оплати соціального пакету та ін.); — юридична компанія не йде у відпустку, в декрет, на пенсію, не звільняється задля кар'єрного зростання; — спеціалісти юридичної компанії в курсі останніх законодавчих змін та інформують клієнтів про них; — передбачена можливість вибору пакету саме тих юридичних послуг, які необхідні клієнту. При цьому вартість обслуговування погоджується з клієнтом на зустрічі після детального обговорення всіх аспектів його діяльності. В багатьох юридичних компаніях існує пакет «Індивідуальний»; — клієнту гарантується конфіденційність, якість та своєчасність послуг, бо за це юридична компанія відповідає своєю репутацією. Слід також зазначити що юридична компанія – не ворог штатному юристу. Послуги юридичного аутсорсингу надаються як клієнтам, в яких відсутні штатні юристи, так і тим, в яких вони є, однак для вирішення найбільш складних питань необхідно залучення зовнішніх консультантів. Р.S. Можливо, Вам пощастить – знайдете сильного юриста, що спеціалізується на правовому супроводі бізнесу. Якщо Вам це удасться, то юридичний аутсорсинг Вам не потрібен. Перепечатка данного материала разрешена исключительно со ссылкой на сайт Юридической консалтинговой компании «САЛЕКС» http://salex-lcc.com.ua/index.php/features-4/yurydychniy-futsorsyng

21 февраля 2013, 12:29

Своевременная и качественная правовая помощь не менее актуальна чем медицинская. Каждый из нас врядли доверит свое здоровье медику-дилетанту. Ошибка при выборе адвоката или юридической компании тоже может дорого стоить. В этой статье пойдет речь о том, как правильно выбрать юридическую фирму, которой можно доверить ведение своих дел? Прежде всего, нужно понимать какой специализации юридическая компания или юрист вам нужны и нужны ли вообще. До передачи проблемы в руки юридической компании, убедитесь, что это единственно возможный способ с ней справиться. Немало вопросов, которыми занимаются юристы, вовсе не связаны с юриспруденцией. Это, скорее, проблемы, которые бизнесмены перекладывают на плечи юристов. Немало, на первый взгляд, юридических вопросов могут решить два бизнесмена на личной встречи. Коллегам по юридическому цеху это утверждение явно не понравится. На стадии оценки сложности Вашей ситуации может оказаться, что юридическая компания нужна была еще позавчера. Это не значит, что надо бросаться в объятия первой попавшей юридической компании. Лучше потратить время на поиск хороших специалистов. Большинство юристов специализируются в конкретной области (сфере) права (гражданском, хозяйственном, финансовом. инвестиционном и т.д.). Здесь огромное преимущество для юриста – наличие экономического (финансового) образования, а юрист с опытом ведения бизнеса – на вес золота. Для начала, следует собрать информацию о юридических компаниях в своем городе и интересуемом сегменте, поскольку рынок юридических услуг довольно перенасыщен. Для целей бизнеса юридические компании можно условно разделить на несколько групп: 1. Универсальные юридические компании, которые специализируются на договорном праве, вопросах, налогообложении, трудовых отношениях, финансовом праве, рынках капитала и т.д.). Обычно в таких компаниях работает от 7-10 специалистов, каждый из которых специализируется в определенной области права. Услуги универсальных юридических фирм стоят сравнительно дороже. 2. Узко специализированные юридические компании предоставляют не большой перечень услуг, например компании, которые занимаются регистрационными моментами бизнеса — регистрация, получение разрешений, лицензий, внесение изменений в процессе деятельности компании и ее ликвидация, получение различных документов, таких как, например, справка об отсутствии коррупционного правонарушения 3. Юридические бутики (кроме юридически услуг, предоставляют еще бухгалтерские, аудиторские услуги, услуги, перевода, нотариальные услуги). 4. Юристы «широкого профиля», которым лучше нервно курить в углу (несмотря на анти табачный закон), хотя их «ентузизязм» не может не радовать. Среди этой категории немало «решал», «почтальонов» или спецов телефонного права. Их главная проблема даже не в профессионализме, а в том, что потом довольно сложно вернуть назад деньги, ушедшие на взятки. Возможен альтернативный вариант работы с юридической компанией, когда текущие вопросы «закрывет» юрист компании, но для решения более сложных и пикантных проблем привлекается юридическая компания. Другими словами, юридические компании предоставляют услуги как компаниям, в которых отсутствуют штатные юристы, так и тем, в которых они есть, однако для решения более сложных или деликатных вопросов необходимо привлечение внешних консультантов с возложением на них ответственности за принятые решения. Не имея рекомендаций, представление о юридической компании можно получить из ее сайта, с рекламы, по рейтингам юридических компаний. Также юристы активно публикуются в деловых изданиях, ведут персональные блоги на бизнес-ресурсах. Много информации о профессионализме и этичности юридической компании дает анализ способов привлечения клиентов, ее отношение к клиентам и бывшим работникам. Сколько АДВОКАТов и ЮРИСТов можно увидеть только на каждом углу в виде листовок на столбах, заборах столбах в любом городе. Реклама с обещаниями «минимальных цен», «высокого качества» и «кратчайших сроков» не имеет ничего общего с юриспруденцией. Разноцветная реклама с подобными обещаниями может быть очень вредна для спокойного сна и бизнеса. Дело в том, что относительно либеральные требования к профессионализму и этичности этой профессии давно устарели. Они были нужны в период становления юридического рынка Украины. Например, в США вопрос этической пригодности специалистов в юридической сфере хорошо урегулирован. Там перед допуском к юридической практике юристу необходимо пройти процедуру проверки личных качеств претендента и его пригодности к профессии. При этом личные качества обозначены термином, который дословно можно перевести как «хороший моральный характер». При отсутствии такого кандидату в юристы может быть отказано в праве на занятие юридической практикой. Ведь в морально-нравственном отношении юристы являются прежде всего людьми, которые имеют моральное обязательство перед обществом, профессией и собой. Определенную информацию о компании дает ее сайт в Интернете, содержащий подробную информацию о компании, ее партнерах, юристах, список услуг, контакты. Следует отметить, что отдельные довольно профессиональные юридические компании не имеют своего сайта. Но это скорее исключение из правила. Рекламу таких юридических фирм вы не увидите, поскольку они работают по рекомендациям своих клиентов. Трудно поспорить с тем фактом, что самая эффективная реклама – это рекомендации знакомых, друзей, родственников и других близких людей. Отзвонив несколько юридических компаний, вы без особых проблем и уточните, есть ли у фирмы опыт в решении вашего вопроса, примерную стоимость услуг, порядок оплаты и другие вопросы. Хорошая юридическая компания постарается сделать вас своим клиентом. И, если даже она не владеет вашим вопросом, то посоветует к кому обратится. После того, как вы определились с категорией юридической компании, желательно наметить список возможных кандидатов для выбора обслуживающей компании. Перед походом в юридическую компанию оцените сложность своего вопроса и финансовые возможности. Стоимость услуг юридической компании не должна застать вас врасплох за столом переговоров. Стоит помнить еще один важный момент. Какую бы юридическую компанию Вы не выбрали придется встретиться с человеческим фактором. На рынке юридических услуг много громких имен отдельных юристов и компаний, пользующихся заслуженной деловой репутацией. Вместе с тем есть и такие, за громкими именами которых таятся лишь огромные амбиции, напыщенность и счета. Выбрав юридическую компанию, не забудьте заключить с ней договор, по которому компания возьмет на себя четкие обязательства и ответственность за их ненадлежащее исполнения или не исполнение. Внимательно прочтите проект договора. Юристы тоже люди и могут ошибаться. С самого начала сотрудничесттва давайте юристам четкие вопросы и вы сможете построить с ними здоровые деловые отношения. Стоит также помнить и о том, что на сегодняшний день юристов в Украине больше, чем когда-либо. По многим подсчетам, в стране наблюдается избыток юристов, адвокатов, юридических компаний. При этом в нашей стране немало собственников юридических дипломов, а не юристов, которых не готовит только цирковое училище. Поэтому, если вас уже давно не устраивают юристы, с которыми работаете, найдите других. Сотни толковых юристов готовы сотрудничать с толковыми бизнесменами. Перепечатка данного материала разрешена исключительно со ссылкой на сайт Юридической консалтинговой компании «САЛЕКС»

12 февраля 2013, 12:06

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області застерігає осіб, які мають наміри інвестувати у житло. На своєму сайті вона розмістила перелік об’єктів, які будуються або побудовані з порушеннями містобудівного законодавства. Місто має «завдячувати» родині Серпокрилових, які будують в Бровварах (якщо результати їх діяльності взагалі можна назвати будинками). У грудні 2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області було винесено гр. Серпокриловій припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил (про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт) з вимогою усунути порушення вимог містобудівного законодавства. 20.03.12. Інспекцією Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області було проведено перевірку виконання вимог вищевказаного припису. Перевіркою виконання вимог вищезазначеного припису встановлено, що здійснюється самочинна експлуатація реконструйованого будинку без прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку. Також було виявлено наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Аргументована позиція Інспекції Держархубудконтролю Київської області викладена в її листі: Незважаючи на закон та заборони Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, Рішенням виконкому Броварської місцевої ради від 27.03.12., тобто вже через 7 днів після перевірки Інспекції, було вирішено оформити право власності В.Д. Серпокриловій на житловий будинок загальною площею 1300 кв.м. за адресою: м. Бровари, вул. Каширіна, 15. Палко любимий броварчанами міський голова підписав свідоцтво про право власності В. Серпокриловій на житловий будинок по вул. Каширіна,15 в м. Бровари. Вказане рішення грубо порушило вимоги закону. Так, відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Для інвесторів в таких умовах стає актуальним питання стягнення боргу Крім того, відповідно до ч.3 ст.104 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Даний Закон не передбачаає такого способу залучення коштів в будівництво як укладення попередніх договорів купівлі-продажу майнових прав. Згідно із ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» одним із актів прокурорського реагування є протест прокурора. Враховуючи вищезаначене, інвестори звертались до Броварського міжрайонного прокурора Гарника М.В. з проханням провести перевірку та внести протест на рішення виконкому Броварської місцевої ради від 27.03.12., в частині оформлення права власності В.Серпокриловій на житловий будинок загальною площею 1300 кв.м. за адресою: м. Бровари, вул. Каширіна, 15. Інвестори отримали наступну відповідь: Немає сумніву, таке будівництво в Броварах не можливе без участі місцевої влади. Не без допомоги правоохоронних органів та мерії Бровари стали лідером столичної області. З мерією все більш-менш зрозуміло, та настав час озвучити пікантні подробиці для правоохоронних органів. В приватній розмові із інвесторами забудовник Серпокрилов сказав, що дарував різні коштовні, в тому числі мисливські речі пану Василю Андреєву (заступнику мера, який дуже полюбляє полювання). А скільки ще всього не повідомлялось інвестором. Більше питань викликає правова позиція Броварської міжрайонної прокуратури. Чому її очільник — Микола Васильович. Гарник, державний радник юстиції 1 класу, заслужений юрист України, свого часу в.о. генерального прокурора України (2002) досі не знайшов управу на забудовників, які «ганблять» його місто на всю Київську область? Джерела в прокуратурі повідомили, що Микола Васильович не любить полювання, йому подобається футбол (принаймні, так було в період роботи в Генеральній прокуратурі України). Перепечатка данного материала разрешена исключительно со ссылкой на сайт Юридической консалтинговой компании «САЛЕКС» salex-lcc.com.ua/index.php/features-4/yurydychniy-futsorsyng