Перші висновки про якість банківських активів
В окремих випадках банки намагалися дещо прикрасити ситуацію. Вони користувалися нашими ж послабленнями, які ми запровадили на початку великої війни. Відтак, бачимо, що банки оптимістичніше, ніж реалістично, оцінюють певні кредити.
Тут немає жодного порушення, але ми очікували, що вони реальніше оцінюватимуть ситуацію. Від цього залежатиме те, як ми працюватимемо далі, і скільки часу треба буде дати банкам, щоб вони могли відновити капітал. Ми будемо з цим працювати, однак, ще рано робити висновки: ми працюємо зі статистикою 6 із 20 банків, щодо яких проводиться оцінка якості активів.
Є один державний банк, який уже порушує нормативи адекватності капіталу.
Це Укрексімбанк. Ми закінчимо діагностику і подивимося, що з ним може бути. Наше завдання, зважаючи на фінансові результати банківської системи, обійтися без докапіталізації. Ми будемо готові на це піти, якщо розумітимемо, що стійкість банку висока і він спроможний відновити капітал самостійно. Якщо ні, то жодних послаблень не робитимемо, аби це не загрожувало фінансовій стабільності.
Читайте також: НБУ не підтримує ідею Офісу президента щодо створення «поштового банку»
Чому НБУ затягує з рішенням щодо Сенс Банку
Завдання держави — не націоналізувати той чи інший банк. Закон (про виведення системно важливих банків із ринку, зокрема, через проблеми з ліквідністю, — ред.) ініціював НБУ, бо на початку великої війни в значної кількості банків був відтік ліквідності. Тоді ми не могли прогнозувати, як довго триватиме війна, як поводитимуться люди. Якщо якийсь із системно важливих банків втрачав ліквідність, то нам потрібен був інструмент, який в умовах воєнного часу дозволив би нам такий банк націоналізувати.
Я навіть не уявляю, що сталося б, якби до війни додалася ще фінансова криза. Це був би колапс. Тому цей закон писався ні про «Альфу», ні про якийсь інший банк. Дякувати Богу, ситуація з ліквідністю у всіх банків стабілізувалася.
В «Альфа Банку» також, і це добре. Якби люди продовжували знімати гроші, це вплинуло б і на курс, і на нашу політику щодо облікової ставки, і на валютні інтервенції.
Наступне питання — санкції проти власників. Чи можемо ми гарантувати фінансову стабільність, якщо проти власників системно важливого банку запроваджені санкції? — Ні, бо такі акціонери не можуть підтримати свої банки.
Ми проводимо оцінку якості банківських активів, потім робитимемо стрес-тестування. Ми бачимо, що втрати кредитного портфеля будуть. Частина цих втрат реалізується пізніше, тому ми маємо розраховувати на акціонерів.
Я не можу виключати, що Сенс Банк потребуватиме докапіталізації після націоналізації, доки ми не зробимо стрес-тест і AQR (оцінка якості активів банків). Зараз ми робимо оцінку на 1 квітня і завершимо її до кінця 2023 року. Однак, наступного року ця оцінка буде жорсткішою. Вона включатиме всі стандартні підходи, зокрема стрес-тест за негативним сценарієм. Тому тут важко говорити, потребуватиме банк докапіталізації чи ні.
Ми тричі отримували пакети документів (на купівлю Сенсу, — ред.) у травні і двічі — в червні. Подані документи мають суттєві недоліки. Для нас важливі питання репутації, фінансової спроможності, походження коштів. Там є питання, тому ці документи не можуть бути прийняті в тому вигляді, у якому вони є.
Та головне те, і це визнає сам банк, що через санкції цю угоду неможливо провести, а будь-які пропоновані механізми — це обхід санкцій. А це вже серйозніші речі, які впливатимуть на нашу фінансову стабільність.
Я точно за те, щоб частка держави в банківському секторі скорочувалася, і ми з цим працюватимемо. Однак, питання фінансової стабільності важливіше.
Читайте також: Курс валют на тиждень: як вплине на котирування можлива націоналізація Сенс Банку
Про шанси Приватбанку повернути виведені активи
У Лондоні йде слухання Високого суду у справі Коломойського. Рішення банк очікує навесні 2024 року. У 2017 році Коломойський та Боголюбов отримали всесвітній арешт на свої активи. Тобто якщо ми говоримо, чи є щось повертати, то ці активи є. Я вірю в те, що банк виграє цей процес. Сподіваюся, що юристи все зроблять як слід, і у банку з’явиться шанс стягнути і компенсувати державі втрачені кошти.
Про держпрограму «5−7−9%» та що буде з кредитуванням
Борг у держави за програмою «5−7−9%» залишається, 1 липня він становив 2,7 мільярда гривень, але він суттєво скоротився, і ми розуміємо, що він буде погашений.
На початку 2023 року заборгованість становила 4,5 мільярда гривень. Ми внесли зміни до наших нормативних документів і тепер на якість оцінки кредитного портфеля банків ця заборгованість не впливає. Звичайно, програма весь час змінюється. Туди додаються або нові галузі, або нові типи кредитів. Нещодавно було рішення додати туди енергетику. Ми виступали проти.
Енергетика — це великі підприємства і великі кредити. Вона просто поглинула б «5−7−9%». Щодо енергетики — буде окрема програма. Вона працюватиме за аналогією, але точно не разом із програмою для малого і середнього бізнесу.
Щодо NPL (непрацюючих кредитів, — ред.) за цими кредитами, то майже всі вони якісні. По-перше, там невисоке навантаження на боржника, адже відбувається компенсація відсоткової ставки. По-друге, частково за цими кредитами є державні гарантії. Але банки не звертаються за гарантією, навіть коли є ознаки порушень з боку позичальників. Із приводу цього портфеля в мене немає побоювань. Важливіше питання — що буде далі з кредитуванням.
Треба подивитися, чому кредитування пригнічене. По-перше, через падіння економіки обсяги виробництва скоротилися. Навіть ті підприємства, які працюють, або втратили контрагентів, або втратили можливість експортувати.
І люди поїхали — звузився внутрішній попит. Це говорить про те, що знижуються обсяги виробництва. Якщо знижуються обсяги виробництва, то не потрібні обігові кошти. Подивіться на кошти на рахунках юридичних осіб.
Виторг, який надходить, не йде на розширення виробництва, а осідає в банках, тому попит на кредити пригнічений. Другий фактор — безпекові ризики, вони не дають можливості інвестувати у виробництво. Звичайно, попит у відносно безпечних регіонах є, але в нас історично промисловість була сконцентрована в тих областях, які постраждали найбільше.
Ми опитували банки і вони говорять, що за заявками клієнтів бачать пожвавлення ситуації і очікують наростити портфелі на 10%. Попит був пригнічений через енергетичні обстріли, але ситуація в енергетиці стала кращою, що дає оптимізм клієнтам. Це будуть, передусім, кредити на обігові кошти. Тобто про інвестиції зараз не йдеться, інвестиційний попит пригнічений.
Читайте також: НБУ виступає за повернення Райффайзен Банку у програму «Доступні кредити 5−7−9%»
Про чистку небанківського ринку
Насправді, це (чистка) вже відбувається. Ми відновили перевірку структури власності страхових компаній. Якщо вони непрозорі і немає можливості їх підтвердити, ми ухвалюємо відповідні рішення. Це перше.
Якщо говорити про якість активів і капіталу страхового сектору, то ми ухвалили рішення про те, що нерухомість і земля більше не враховуватимуться, як, так звані, прийнятні активи. Це дуже серйозний крок, бо є страхові компанії, які цим зловживали. Є компанії, у яких ці обсяги незначні і їх нескладно буде перекрити, а є компанії, де вони значні. Такі компанії — кандидати на вихід із ринку.
Другий серйозний момент — новий закон «Про страхування», який набуває чинності 1 січня. Там є підвищені вимоги до мінімального капіталу. Відповідна норма набуде чинності з середини 2025 року. Це також, найімовірніше, призведе до того, що якась частина гравців залишить ринок.
Третій — ми працюємо над тим, щоб була інша структура капіталу, інший розрахунок резервів. Усе це зробить жорсткішими підходи до оцінки платоспроможності страховиків. Тому ринок потроху очищається, і я думаю, що цього чи наступного року ми побачимо на ринку реальних страховиків.
Читайте також: Якщо детектор підтвердив справжність купюри, відмовити в обміні не мають права
Про зношені долари і що з ними роблять
Банкноти старого зразка, зношені банкноти були завжди. Люди їх приносили і в обмінники, і в банки. Банки на постійній основі працювали з тим, щоб завозити готівковий долар і вивозити зношені банкноти.
Наприклад, цим займався «Райффайзен» та ще деякі банки. Як це працювало до великої війни? Якийсь український банк, який мав прямі угоди з банками США, виступав посередником для інших. Коли він замовляв готівкові долари, то інші банки зверталися до нього і замовляли готівку. Якщо в них були зношені купюри, вони їх віддавали.
Ці зношені купюри обмінювалися на так звану емісію, тобто нові купюри. Залежно від ступеня зносу, цей обмін міг бути фактично безкоштовним, тобто потрібно було сплатити комісію за операцію з перевезення готівки літаком.
Якщо ж купюра була значно зношена, то банки в США брали їх на інкасо. Вони перевіряли, чи це не підробка, і що вона має ознаки платіжного засобу. Після цього повертали нову емісійну готівку, але з урахуванням витрат на всі ці дії.
Дисконт завжди був. Обмінники так ніколи не працювали, оскільки вони безпосередньо не завозили іноземну валюту. Як було до війни? Кажу, як практик: ти приходив до обмінника, у тебе була зношена купюра. А вони кажуть: ми можемо її у вас взяти з комісією. Хочете без комісії — йдіть до банку. Так було завжди.
Що змінилося з війною? Змінилася логістика: літати не можна, возити стало складніше, дорожче і, що головне, довше. Тобто процес інкасо займає набагато більше часу. Ми це питання зняли. Ми внесли певні зміни в наші нормативно-правові документи і провели з банками певну роз’яснювальну роботу.
Це не про погрози. У збиток собі ніхто не працюватиме, а якщо обміном продовжують займатися, отже, це прибутково.
Звичайно, є банкноти, які в пральній машині пройшли декілька десятків циклів і вже не знаєш, це долар, євро чи гривні. Настільки зношену банкноту ніхто в тебе не візьме. Але деякі банкноти зношені несуттєво. Тут питання в тому, що у банків завжди був канал, як їх обміняти на емісію без додаткових витрат.
Обмінники завжди йшли до банків, а зараз банки кажуть: у нас цей канал зламався, він став дорожчим, ми у вас не братимемо. От звідси, на мою думку, виникла проблема, яка накопичилася. Ми це вирішили.