Як будуть знімати

Минулого тижня Комітет Верховної Ради з питань фінансової, податкової та митної політики ухвалив постанову, в якій міститься цілий перелік претензій до НБУ, і викликав голову Якова Смолія з доповіддю. Звіт повинен відбутися на четвертій сесії ВР, тобто восени. Точна дата поки що не призначена.

Також профільний комітет вирішив створити Тимчасову слідчу комісію (ТСК) парламенту, яка повинна оцінити дії керівництва Нацбанку і Фонду гарантування вкладів у 2014-2019 рр. В цей час керували Нацбанком Валерія Гонтарєва, а потім — і нинішній керівник Яків Смолій.

Читайте також: Критикуючи НБУ, парламент виносить собі вирок

Саме на цей період припала більш ніж триразова девальвація гривні: спочатку з 8 до 40 грн/$, з подальшою корекцією до 24 грн/$. У червні 2020 р. гривня тримається в межах 26,6-26,8 грн/$.

Але для повноцінного формування слідчої комісії і початку її роботи необхідне відповідне рішення парламенту. Швидше за все, воно буде виноситися до зали засідань після звіту Якова Смолія.

Депутати хочуть дотриматися процедури зміни правління НБУ:

  • Крок перший: визнання незадовільною роботи нацбанківців профільним комітетом.
  • Крок другий: заслуховування звіту голови НБУ.
  • Крок третій: голосування Верховної Ради за незадовільну оцінку роботи регулятора.
  • Крок четвертий: рекомендація президенту відправити правління Нацбанку у відставку.

Так всі формальності будуть улагоджені. Згідно з профільним законом, Національний банк України підзвітний Верховній Раді, а його керівник призначається і звільняється президентом.

У чому звинувачують

Профільний комітет має чимало претензій до роботи правління НБУ:

1. Невиправдано повільне зменшення облікової ставки. Пік її зниження (на 7,5% річних, до 6%) припав на 2020 рік. Хоча Рада НБУ наполягала на радикальних кроках ще в середині 2019-го.

Читайте також: Рішення про зниження облікової ставки до 6% прийняли одноголосно — НБУ

2. Жорстка монетарна політика, вилучення грошей з економіки. Співвідношення грошової маси до номінального ВВП скоротилося з 58,8% у 2014 році до 34,2% в 2019-му.

3. Відсутність адекватних оперативних заходів, які б стимулювали зростання економіки. Наприклад, щодо пом'якшення вимог до оцінки кредитного ризику, щодо обмежень для банків в частині купівлі ОВДП, щодо викупу проблемних активів, як у ФРС США чи Європейського Центробанку.

4. Високі ставки за депозитними сертифікатами (наприклад, 18-13,5% у 2019 році), через що банківська система переорієнтувалася з кредитування бізнесу на вкладення в депосертифікати НБУ.

5. Стимулювання припливу спекулятивного капіталу в ОВДП та формування ринку, що має ознаки фінансової піраміди. У тому числі за допомогою зміцнення гривні.

6. Нацбанк не брав участі у формуванні вівторкового ринку держоблігацій та ускладнював фінансування держбюджету.

7. Штучна ревальвація гривні через неправильну політику поповнення золотовалютних резервів Нацбанку. Формування умов для виведення спекулятивного капіталу з ОВДП. Через зміцнення курсу суттєво скоротилася виручка українських експортерів і, як наслідок, — доходи бюджету. Товари вітчизняного виробництва витісняються імпортними і завдається шкода українським виробникам.

Рада Нацбанку у своєму рішенні №50-рд від 17 грудня 2019 року офіційно підтвердила, що політика правління НБУ не стимулювала економічний розвиток країни.

Чим може закінчитися звіт Смолія

Напевно всі ці питання будуть восени обговорюватися в сесійній залі Ради із заслуховуванням виступів не тільки керівника Нацбанку, але і профільних міністерств і відомств.

Точного регламенту поки що ще немає. Але очевидно, що паралельно на розгляд ВР буде вноситися постанова про визнання роботи НБУ незадовільною, а також про запуск роботи ТСК.

Це означає, що депутати можуть не тільки наполягати на зміні діючого правління Національного банку. Але і можуть говорити про глобальне розслідуванні з відкриттям за його результатами відповідних кримінальних справ. Як у Верховній Раді, так і на банківському ринку більш ніж достатньо тих, хто вважає злочинною трикратну девальвацію гривні шість років тому, а також закриття близько сотні банків.

Як Смолія можуть залишити

Описаний сценарій можливий тільки в одному випадку — якщо звинувачення фінансового комітету ВР будуть підтримані депутатами на засіданні Ради. Якщо вони не вважатимуть звинувачення об'єктивними і обґрунтованими та не визнають роботу НБУ незадовільною, то вся ця історія нічим не закінчиться.

Яків Смолій був затверджений на посаду голови Нацбанку 15 березня 2018 року. Відповідно, термін його повноважень завершиться в березні 2025-го. Він сам заявляв про готовність пропрацювати весь 7-річний термін. Контракти членів правління завершуються в різні терміни.

Наприклад, відомо, що в червні закінчується термін контракту заступника голови НБУ Олега Чурія, який курирує валютний ринок і грошову політику. Поки що невідомо, чи підпишуть з ним контракт на новий термін.

Читайте також: Депутати штовхають Україну до дефолту

Рішення приймає Рада Нацбанку після відповідного подання. Його вердикт щодо Чурія не оголошували. Хоча ринком гуляв завзятий слух про те, що його контракт можуть не продовжити — його вважають одним із ідеологів відкриття валютного ринку для іноземних спекулянтів і залучення їх капіталів в ОВДП.

Чим незадоволені у Раді НБУ. У зв'язку з цим народилася версія про те, що Олегу Чурію доведеться покинути Національний банк, і що він може перейти на роботу в державний Укрексімбанк.

Якщо говорити про першe позиці. — голови Нацбанку, то на цей рахунок на фінансовому ринку циркулює маса чуток і припущень.

Щербакова — спец старої закалки

У числі найбільш імовірних претендентів на посаду голови Нацбанку зараз називають члена Ради Олену Щербакову. За чутками, її кандидатуру підтримує і навіть лобіює Міжнародний валютний фонд. Офіційна позиція МВФ зводиться до того, що регулятор повинен зберігати незалежність і бути осторонь від політики.

Де-факто, розповідають, у Фонді вже змирилися зі зміною Смолія, оскільки самі незадоволені слабким розвитком кредитного ринку в Україні. Єдине, на чому наполягають — щоб зміна керівництва НБУ відбулася цивілізовано, з дотриманням усіх формальностей.

Щербакова більшу частину кар'єри (більше 20 років) пропрацювала в українському центробанку. Прийшла туди відразу після інституту, і лише ненадовго йшла в комерційний сектор (на 2 роки в банк «Фінанси та кредит» на посаду заступника голови).

Її вважають ученицею Сергія Яременко, якого багато хто називав сильним валютником періоду керівництва НБУ Віктора Ющенка і Володимира Стельмаха. Щербакову довгий час відносили до консерваторів. Однак ближче до відставки вона схилялася до ідеї вільного курсоутворення гривні та зняття обмежень на валютному ринку. Задовго до приходу в НБУ Олега Чурія.

Щербакова була директором генерального департаменту грошово-кредитної політики Нацбанку. Пішла з Нацбанку у 2014 році. Офіційно — написала заяву «за власним бажанням». Але пліткарі подейкували, що вона просто не хотіла потрапити під люстрацію. Звільнялася з великим жалєм, і небажанням. Тому з радістю повернеться до правління НБУ.

Після звільнення з Нацбанку Щербакова зблизилася з колишнім першим заступником голови НБУ Арсенієм Яценюком і стала членом його команди. Розповідають, що з його подачі вона потрапила на посаду радника Ощадбанку Андрія Пишного і до Ради Нацбанку.

Кирило Шевченко — сильний лобіст

Кирило Шевченко з 2015 року очолює державний Укргазбанк, більше 20 років працює у банківській системі. Має багато зв’язків та отримав чималий вплив. Його пов'язували з колишнім міністром фінансів та нацбанківцем Юрієм Колобовим. Який, як відомо, був близький до керівника НБУ часів Януковича — Сергія Арбузова. Проте, зробив все, щоб згодом за ним не закріпилася слава фінансиста сім'ї Януковича.

Шевченка знають, як достатньо тямущого спеціаліста і великого дипломата, який вміє домовлятися з усіма. Йому вдалося знайти точки дотику і з командою колишнього президента Петра Порошенка, і Володимира Зеленського. Кажуть, що саме завдяки зусиллям Шевченка, його заступник Євген Мецгер в Укргазбанку очолив державний Укрексімбанк. Також він лобіював Геннадія Хелемського у голови Ощадбанку, і той був на волосинці від призначення. В останній момент програв Сергію Наумову з Піреус Банку.

Головним досягненням Кирила Шевченка у ЗМІ підноситься очищення балансу Укргазбанку від токсичних активів після кризи 2014-2016 роки. Було багато розмов про те, що цей процес має закінчитися входженням до складу акціонерів нашого держбанку Міжнародної фінансової корпорації (МФК, IFC) — однієї зі структур Світового банку. Однак переговори з цього приводу затягнулись. У Міністерстві фінансів прогнозували, що угода відбудеться до кінця 2019 року. Але фінальних домовленостей ще не досягнуто.

В Укргазбанку стверджують, що переговори з IFC тривають, і це звичайний бізнес-процес. «Завдяки партнерству з IFC Укргазбанк став єдиним «зеленим банком» в регіоні Східної Європи. З 2017 року ми приєдналися до їх глобальної програми підтримки торгівлі, і ми вдячні IFC за довіру», — говорить Кирило Шевченко.

Розповідають, що Шевченко давно хотів очолити Нацбанк. Єдиною перешкодою до цієї посади вважається історія із закриттям Терра Банку шість років тому. У 2010 році Шевченко з партнерами став акціонером і топ-менеджером цієї структури, а у 2012 році продав банк. У 2014 році банк був визнаний неплатоспроможним, і навіть відкривалися кримінальні справи щодо розкрадань. Правоохоронці не довели все до логічного кінця, і до цієї історії досі вистачає запитань. Вважається, що вона може створити проблеми із призначенням Кирила Шевченка у Нацбанк.

Жуковський – реформатор з досвідом апаратника

Призначення Романа Жуковського можуть лобіювати під соусом необхідності реформ. Його вважають розумним економістом з банківськими досвідом.

Починав свою кар'єру в Укрсоцбанку і пропрацював там 4 роки. Після чого трохи попрацював у Мінекономіки і довше працював в секретаріатах різних президентів (Віктор Ющенка, Віктора Януковича), де отримав не тільки макроекономічний досвід, але і вивчив нюанси апаратної роботи.

Цим не обмежився, і перейшов на роботу в структуру Світового банку, де працює досі. Славиться хорошими зв'язками і підтримкою у багатьох міжнародних організаціях.

Розповідали, що команда президента Володимира Зеленського пропонувала Жуковському пост міністра економіки, однак він відмовився. У теж час на фінансовому ринку розповідають, що він був не проти очолити правління Нацбанку, однак не отримував офіційної пропозиції на цей рахунок. Кажуть, що після відставки Якова Смолія мрія Жуковського може збутися.

Лавренчук — людина-компроміс

Володимира Лавренчука не перший раз пророкують на посаду голови Нацбанку. У перший раз це сталося, коли головного банкіра країни ставив Петро Порошенко. Однак тоді пост дістався співвласнику інвесткомпанії ICU Валерії Гонтарєвій.

Лавренчук має 38-річний досвід роботи в банківській системі і вважається одним зі старожил австрійської групи Raiffeisen в Україні. Ще у 2002 році він став членом правління Райффайзен Україна. А коли іноземці купили банк «Аваль», Лавренчук обійшов на повороті свого керівника Ігоря Францкевича (голову), і очолив Райффайзен Банк Аваль. Що, до речі, тоді багатьох здивувало, адже саме Францкевичу готували це місце.

Читайте також: ФГВФО судиться з екс-керівниками Платинум Банку. Серед них Рожкова

Після цього ходила маса пліток про вміння Лавренчука опинятися в потрібному місці в потрібний час і переконувати акціонерів. З його позитивних якостей виділяють уміння обирати членів команди і прислухатися до них. Більшість досягнень Райффайзен Банку Аваль приписують не самому Лавренчуку, а його правлінню. Про його особистих прориви відомо мало.

Кажуть, що в групі Raiffeisen були задоволені своїм українським банком десь до 2014 року. Як тільки в Україні відбулася потужна девальвація гривні і пішли неповернення за кредитами, з'ясувалося, що безліч кредитних проектів у Райффайзен Банку Аваль має масу недоліків.

Причому, неповернення викликані не тільки фінансовою кризою, але прорахунками на початковій стадії. Австрійці відмовлялися покривати «дірки в балансі», які стали виникати в РБА, і в яких звинувачували Володимира Лавренчука.

До складу акціонерів довелося запросити Європейський банк реконструкції і розвитку, як би Raiffeisen не хотілося поступатися своїм впливои (ЄБРР не вносив додатковий капітал, а обміняв старі борги на акції).

З того часу вплив Лавренчука на акціонерів знижувався, і, кажуть, що він навіть просився в Нацбанк. Однак тоді йому не знайшлося там місця. У жовтні 2019 року австрійці не продовжили контракт з Лавренчуком, і його місце посів колишній перший заступник голови Нацбанку Олександр Писарук.

Кажуть, що поки що Володимира Лавренчука не запрошували в НБУ. Однак вважається, що він залишається на лавці запасних, і може виявитися в числі претендентів на посаду керівника Національного банку. Якщо не на посаду голови, то на крісло члена правління.

Ірина Тимофєєва