Ніхто не примушує вас робити внески в НПФ, це ваше право, а не обов’язок. Так само, може, але не зобов’язаний робити це і роботодавець. Вигода, звичайно, є (і для вас, і для нього), але її треба ще зрозуміти. Для полегшення розуміння, існує довідник: pensioneriya.blogspot.com/2015/05/2015.html.

Все це стосується добровільного накопичувального рівня пенсійної системи. Коли буде введено обов’язковий накопичувальний рівень (можливо, ви читали саме про нього), це дійсно, стане обов’язком роботодавця. Відбудеться воно, за словами Міністра соцполітики Павла Розенка, у 2016-2017 роках. Стосуватись буде тих, хто молодше 35 років, а хто старше, будуть повинні на протязі року вирішити, чи хочуть вони мати другу пенсію: pensioneriya.blogspot.com/2015/05/blog-post_25.html.

Переваги перед депозитом, звичайно, є. Наприклад.

1. Власником депозитних коштів є банк, власником пенсійних – учасник НПФ.

2. Внески в банк не відшкодовуються державою, пенсійні внески відшкодовуються (для фізосіб 15-18%, для юросіб 50-60%).

3. Податок на прибуток з депозитів – 21,5%, податок на пенсійні виплати, в різних випадках, — 0%, 9%, 15%.

4. Депозитний прибуток обмежена умовами вкладу, прибутковість НПФ не обмежена і залежить від мистецтва управляючої компанії.

5. Банк може збанкрутувати, НПФ – ні.

6. Банк не можна міняти на протязі дії депозитного договору, НПФ можна міняти будь-коли.

7. Депозит можна відкривати з 14 років, рахунок в НПФ – з дня народження.

8. Депозит через певний час треба перекладати, пенсійний рахунок – безстроковий.

9. Пенсійні внески, на відміну від депозитних вкладів, не мають обмежень ні в розмірі, ні в терміні, ні в частоті.

10. Навряд чи роботодавець стане класти кошти на банківські депозити своїм робітникам, — ні сенсу нема, ні заохочення від держави. Натомість, тисячі юридичних осіб різної форми власності, регулярно роблять внески на пенсійні рахунки своїх робітників в НПФ.